Рішення № 138541429, 28.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 липня 2026 р. Справа № 120/156/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької митниці ДМС України про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Вінницької митниці ДМС України про визнання протиправними та скасування рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів Вінницької митниці від 08.06.2023 №UA401000/2023/000056/2 та картки відмови №UA401020/2023/000877.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків позову.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих позивачем разом з митними деклараціями документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Так, з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст. 53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, проте декларантом не надіслано усіх додаткових документів. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірних рішень, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду у задоволенні клопотання відповідача про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

28.11.2022 року, Позивачем як покупцем було укладено зовнішньоекономічний контракт № _YY-28112022 з китайським підприємством HANYU IMPORT AND EXPORT CO., LIMITED. як виробником та продавцем.

Згідно пункту 1.1. контракту, продавець виробляє та продає, а покупець придбаває та оплачує взуття і аксесуари (далі - Товар) на умовах CIF Гданськ, Польща (згідно термінології Інкотермс - 2010).

Пунктом 1.3. контракту, відвантаження Товару за контрактом відбуватиметься партіями. Найменування товару, асортимент, комплектність, кількість, якість, ціни, умови оплати, строк відвантаження та інші необхідні параметри, відносно кожної партії Товару будуть узгоджуватись Сторонами в Специфікаціях до контракту на кожну поставку, які є невід`ємною частиною контракту. Товар поставлятиметься на територію України за згодою сторін.

Загальна вартість контракту 5 000 000 доларів США (п. 2.1. контракту).

Умови оплати: 30% від суми Інвойсу до початку виготовлення партії товару; 70% після виготовлення партії товару. Датою поставки товару вважається дата передання продавцем товару першому перевізнику покупця (п. 3.2. контракту).

Згідно пункту 5.1. контракту, продавець повідомляє покупця про готовність товару до відвантаження, шляхом направлення факсом, електронною поштою чи whatsapp копій рахунку-фактури та пакувального листка, що повинен містити інформацію, передбачену цим пунктом.

Пунктом 5.2. контракту унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцю (призначеному ним Перевізнику) документи на передання йому Товару, належним чином здійснені транспортування і відвантаження:

- Оригінал інвойсу (рахунку - фактури);

- Оригінал специфікації (форма 1 додатку до контракту);

- Оригінал пакувального листка (форма 2 додатку до контракту)

- Дорожній лист;

- Експортну декларацію.

Деталі заповнення комерційного рахунку-фактури вказані в п. 5.3. контракту.

01.03.2023 року між сторонами контракту було підписано Додаткову угоду № 1 до контракту, згідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни в пункт 3.2. розділу 3 контракту, встановивши оплату частинами по фінансовій можливості покупця, відповідно до узгоджених сторонами партіями товару, вказаних у Специфікаціях та Інвойсах, але за умови 100% оплати за товар до відвантаження його продавцем.

05.03.2023 року між сторонами контракту було підписано Додаткову угоду № 2 до контракту, якою пункти 1.3. та 2.2. контракту викладено у новій редакції, пункт 7.3. виключено.

Згідно Специфікації від 08.04.2023 року, сторони контракту узгодили характеристику, кількість, номенклатуру і загальну вартість партії поставки, яка склала 42 356,24 доларів США.

У відповідності до пункту 3.2. розділу з контракту, з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.03.2023 року, позивач перерахував продавцю кошти в сумі:

- 15 000,00 доларів США згідно платіжній інструкції № 7 від 18.04.2023 року;

- 27 356,24 доларів США згідно платіжній інструкції № 8 від 08.05.2023 року.

У відповідності до пункту 5.1 розділу 5 контракту, у квітні 2023 року, продавець повідомив позивача про готовність товару до відвантаження, надіславши на електронну поштову скриньку інвойс (рахунок - фактуру) та пакувальний листок.

Згідно інвойсу № YY-28112022/2, загальна вартість готового до поставки товару склала 42356,24 долари США.

27.03.2023 року товар був навантажений на корабель MARET MAERSK, контейнер MKSU1622637, та рейсом №315W відправлений продавцем з порту Ningbo (Китай) до пункту призначення порт Гданськ (Польща), що підтверджується коносаментом MAEU № 225903321 (bill of lading for ocean transport or multimodal transport).

З метою організації транспортування товару з міста Гданськ до митної території України, позивачем було укладено договір № 21/04 від 21.04.2023 року про транспортно-експедиторське обслуговування з товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАМАН ШИПІНГ» (код ЄДРПОУ 40561877).

Згідно даних другої сторінки транзитної ТТН №MRN23PL322080NS5XKB13 (документ Т1) від 31.05.2023 року, під час відпуску товару з Гданська, для оформлення подавались:

- Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR);

- інвойс № YY-28112022/2;

- коносамент MAEU № 220245053 від 24.04.2023 року;

- документи на авто д.н.з. НОМЕР_1 ;

- документи на напівпричіп д.н.з. НОМЕР_2 .

В подальшому, 13.06.2023 року у порту Гданськ товар було навантажено на автомобіль, опечатано пломбою CN3034351 та спрямовано до митної території України, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 02.06.2023 року.

На підставі договору №21/04 від 21.04.2023 року, логістичною компанією було виставлено рахунок № LS-4488019 від 02.06.2023 року, згідно якому артість транспортно-експедиторських послуг за межами державного кордону склала 153670, 40 грн., у т.ч. 518, 03 грн ПДВ.

Згідно платіжній інструкції від 06.06.2023 року №618, позивачем було сплачено вартість наданих транспортно-експедиторських послуг в сумі 153670, 40 грн, за результатом чого сторонами договору було складено Акт №LS-0003899 від 06.06.2023 року.

У довідці ТОВ "Ламан Шиппінг" №4373 від 02.06.2023 року зазначено, що вартість транспортних витрат за межами державного кордону України склала:

- транспортно-експедиторське обслуговування - 65647, 20 грн;

- міжнародне перевезення автотранспортом - 39682, 00 грн.

Під час перетину товаром державного кордону України, позивачем було подано загальну ЕМД 1801/23UA401000904715U9/1.

Водночас, 02.06.2023 року, згідно платіжній інструкції №607, позивачем було сплачено до Державної митної служби України 529356 грн передоплати за митне оформлення.

04.06.2023 року, на підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості придбаного товару та першого методу її визначення , позивачем було подано до Вінницької митниці ЕМД 23UA401020029325U3 з додатком наступних документів:

- (0271) пакувальний листок від 08.04.2023 року;

- (0380) інвойс № YY-28112022/2 від 28.11.2023 року;

- (0705) коносамент 220245053 від 24.04.2023 року;

- (0730) міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 02.06.2023 року;

- супровідний документ Т1 MRN23PL322080NS5XKB13 від 31.05.2023 року;

- (0862) декларацію про походження товару №YY-28112022/2 від 28.11.2022 року;

- (3007) довідка ТОВ «Ламан Шиппінг» № 4373 від 02.06.2023 року про транспортні витрати на суму 105 329,20 грн. із зазначенням, що перевезення здійснювалось без страхування вантажу;

- (4103) додаткову угоду №1 від 01.03.2023 року по контракту;

- (4103) специфікацію 3 від 08.04.2023 року;

- (4104) зовнішньоекономічний контракт YY-28112022 від 28.11.2022 року, термін дії 31.12.2024 р.;

- (4207) договір-доручення з брокером № б/н від 02.05.2023 року,

- (9201) платіжну інструкцію №7 від 18.04.2023 року;

- (9201) платіжну інструкцію №8 від 08.05.2023 року.

Втім, митний орган 06.06.2023 року відмовив у прийнятті митної декларації, прийнявши Картку відмови № UA401020/2023/000867 у зв`язку з наявнічстю на товарі №2, артикули: А2115, А2116, А2117, А2118, А2119, А2120, А2121, А2122 надпису FASHION та, як наслідок порушення пп. "б", "в", п.5 ч.8. ст. 257 МК України.

Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів та у зв`язку з тим, що виявлені розбіжності на адресу декларанта направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; - копія митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; - каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару.

07.06.2023 року позивачем було подано до Вінницької митниці ЕМД 23UA401020029574U1 і на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості придбаного товару та першого методу її визначення, Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

- (0271) пакувальний листок від 08.04.2023 року;

- (0380) інвойс № YY-28112022/2 від 28.11.2023 року;

- (0705) коносамент 220245053 від 24.04.2023 року;

- (0730) міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 02.06.2023 року;

- супровідний документ Т1 MRN23PL322080NS5XKB13 від 31.05.2023 року;

- (0862) декларацію про походження товару №YY-28112022/2 від 28.11.2022 року;

- (3007) довідка ТОВ «Ламан Шиппінг» № 4373 від 02.06.2023 року про транспортні витрати на суму 105 329,20 грн. із зазначенням, що перевезення здійснювалось без страхування вантажу;

- (4103) додаткову угоду №1 від 01.03.2023 року по контракту;

- (4103) специфікацію 3 від 08.04.2023 року;

- (4104) зовнішньоекономічний контракт YY-28112022 від 28.11.2022 року, термін дії 31.12.2024 р.;

- (4207) договір-доручення з брокером № б/н від 02.05.2023 року,

- (9201) платіжну інструкцію №7 від 18.04.2023 року;

- (9201) платіжну інструкцію №8 від 08.05.2023 року.

Проте, з підстав заявлення позивачем неповних відомостей про митну вартість товару для визначення митної вартості товару, Вінницька митниця 08.06.2023 року відмовила у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняла Картку відмови №UA401020/2023/000877 від 08.06.2023 року та винесла рішення про коригування митної вартості товарів UA401000/2023/000056/2 від 08.06.2023 року, відповідно до якого визначила митну вартість імпортованих товарів за резервним методом.

Як вбачається зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів, перший метод не застосовано у зв`язку із: «Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, та зважаючи на відмову декларанта у наданні документів, що вимагались митницею, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59, 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ) та (ст. 63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Джерелом числового значення митної вартості товару 1 є МД від 14.04.2023 року №UA408020/2023/025260, за якою було випущено у вільний обіг товар «взуття на підошві з гуми та верхом з текстильних матеріалів", а саме 10,4 дол США за пару.

Джерелом числового значення митної вартості товару 2, 4, 5 є МД від 06.04.2023 року №UA205030/2023/005688, за якою було випущено у вільний обіг товар «взуття на підошві з гуми або пластмаси та пластмаси та пластмасовим верхом, з устілкою завдовжки 24 см або більше, чоловіче.", а саме 15,54 дол США за пару.

Джерелом числового значення митної вартості товару 3 є МД від 27.04.2023 року №UA100100/2023/430559, за якою було випущено у вільний обіг товар «взуття для активного відпочинку на підошві з гуми або пластмаси та з верхом з текстильних матеріалів", а саме 8,17 дол США за пару".

Вважаючи протиправним рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Положеннями ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За змістом ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами 1 і 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.

Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товарів на підтвердження заявленої ним їх митної вартості за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів, у зв`язку з чим прийняв спірне рішення про коригування їх митної вартості, яким визначив митну вартість ввезених позивачем товарів із застосуванням резервного методу (метод 6).

Так, відповідача у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів вказано про те, що декларантом надано договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 21.04.2023 №21042023 з ТОВ "Ламан Шипінг", яким, зокрема, видано довідку про транспортні витрати та автотрпанспортну накладну від 02.06.2023. В останній пункт завантаження товару на транспортний засіб з реєстраційними номерами НОМЕР_3 / НОМЕР_4 зазначено м. Прушкув, Р. Польща, тобто ймовірно перевізник здійснював транспортування товару з м. Прушкув, але довідка про транспортні витрати надана ТОВ "Ламан Шипінг" за маршрутом Гданськ, Р. Польща - Рава-Руська, Україна. ВІдомості про транспортування з порту у м. Гданськ, Р Польща до м. Прушкув, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт відсутня. Листом від 08.06.2023 декларант відмовився від надання інших документів. Таким чином, подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, що документально підтверджують числові значення заявленої митної вартості товару зазначених в ч. 10 ст. 58 МКУ.

До митного оформлення надано договір про транспортно-експедиторського обслуговування від 21.04.2023 № 21/04, укладений з експедитором ТОВ «Ламан Шипінг», довідку про транспортні витрати №4373 від 02.06.2023, рахунок-фактуру №LS-4488019 від 02.06.2023 р. та рахунок-фактуру №LS-4489609 від 09.06.2023 р.

Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю документи не підтверджують заявлену вартість товару, а саме не надано належні витрати щодо транспортування товару, у зв`язку із чим від декларанта випробовувалися додаткові документи та, оскільки декларантом не подано витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що подані документи не підтверджують заявлену вартість товару є безпідставними, оскільки жодних законних підстав щодо невідповідності заявленої митної вартості відповідачем не наведено, не підтверджено належними доказами, а такі твердження ґрунтуються на припущеннях.

На переконання суду, подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не викликають сумнівів у достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо не підтвердження позивачем транспортних перевезень, заявок на перевезення, актів виконаних робіт, що, на думку митного органу, унеможливлює визначити витрати експедитора, що залучався до виконання договору транспортного експедирування, та які можуть вплинути на рівень митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Стаття 8 вказаного Закону містить перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, серед яких: надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторськіпослуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Як встановлено судом перевезення спірної товарної партії здійснювалось на підставі договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 21.04.2023 №21042023 з ТОВ "Ламан Шипінг"

ТОВ «Ламан Шипінг» є експедитором, а не перевізником, і має право залучити транспортні засоби третіх осіб для виконання своїх господарських зобов`язань перед позивачем що повністю узгоджується з вимогами законодавства.

При цьому, умови договору, укладеного позивачем з експедитором, не містять заборон щодо залучення третіх осіб до його виконання.

Залучення експедитором третьої особи перевізника відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 по справі № 826/66/14.

При цьому норми законодавства не містять вимог про надання документів безпосереднім перевізником товару або документів на підтвердження додаткових витрат, понесених експедитором, на що посилається відповідач в оскаржуваному рішенні. За вказаних обставин посилання відповідача на не підтвердження витрат на вартість перевезення є необґрунтованими.

На переконання суду, подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не викликають сумнівів у достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.

Жодних обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.

Також, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить підставних даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумнівів.

Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості.

За приписами ч. 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

За змістом п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості в самому рішенні зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості. Приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості митницею у графі 33, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням другорядного методу.

Такий підхід для формування оскарженого рішення про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товарів за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 у справі №803/337/17.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті митним органом без урахування усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

За нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3522,34 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UA401020/2023/000877 від 08.06.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2023/000056/2 від 08.06.2023.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3522 грн 51 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДМС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач: Вінницька митниця ДМС України як відокремлений підрозділ ДМС (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544)

Суддя Комар Павло Анатолійович