Рішення № 138539432, 28.07.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/899/25

2/467/337/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що 15 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 4558863.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит в розмірі 5000 грн., які останній зобов`язався повернути кредитодавцю та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором строк.

28 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 28-12/2021-72, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором № 4558863.

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ Коллект Центр» укладено договір № 10-03-2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь «ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4558863.

Заборгованість за договором № 4558863 від 15 вересня 2021 року не погашена, в зв`язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним договором становить 37750 грн.

Крім того, 26 серпня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір № 75181492.

Згідно умов вказаного договору, відповідачу надано позику в розмірі 1500 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 1,99% за кожен день користування позикою.

27 січня 2022 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклеєно договір № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75181492.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75181492.

Заборгованість за договором № 75181492 від 26 серпня 2021 року не погашена, в зв`язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним договором становить 4990,05 грн.

Посилаючись на те, що відповідач жодних дій щодо повернення кредитних коштів не вживає, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитними договорами в розмірі 42740,05 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене позовне провадження за вимогами позивача було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду миколаївської області від 30 червня 2025 року.

18 вересня 2025 року судом ухвалено заочне рішення, яким позов було задоволено повністю та вирішено питання про стягнення на користь позивача усіх заявлених судових витрат.

Ухвалою від 23 вересня 2025 року в резолютивній частині судового рішення було виправлено описку.

Ухвалою від 13 січня 2026 року заочне рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2025 року було скасоване, а безпосередньо саму справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

06 квітня 2026 року ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області задоволено клопотання представника позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 23 липня 2026 року відмолено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів.

Участь сторін в судовому засіданні

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву, якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив судове засідання порве чти без участі позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце був повідомлений належно, причини своєї неявки суду не повідомив.

Через таке на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У свою чергу, суд, оцінивши наявні у справі докази згідно із правилами ст. 89 ЦПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємного зв`язку у сукупності, керуючись завданнями та основними засадами цивільного судочинства, що визначені у ст. 2 ЦПК України, вирішував такі ключові питання у цій справі: 1) чи уклали сторони кредитний договір; 2) чи погодили вони його істотні умови; 3) чи виконали сторони умови договору; 4) чи є дійсною заявлена позивачем заборгованість відповідача; 5) чи є права позивача порушеними і чи підлягають вони судовому захисту.

Заперечення сторони відповідача

Щодо розміру заборгованості за кредитними договорами, у відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» в частині стягнення з нього 1000 грн. комісії за договором № 4558863, оскільки позивачем не надано суду доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, які надаються позичальником та за які встановлена комісія за обслуговування кредиту.

За такого зазначав, що за кредитним договором № 4558863 з нього на користь позивача підлягає стягненню не більше 5000 грн. заборгованості по тілу кредиту та 2250 грн. відсотків, тобто у розмірі встановленому умовами договору.

Щодо розміру заборгованості за договором № 75181492 вважав, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, нарахована згідно умов договору протягом строку дії договору, яка складається з заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1500 грн. та заборгованості за процентами в розмір 3,90 грн.

Щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу відповідач вказав на те, що зазначені витрати мають бути документально підтвердженні та доведені, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із цим відповідач вважає, що позовні вимоги до нього позивачем було заявлено поза межами строків позовної давності, в зв`язку з чим просив суд застосувати строки позовної давності до вказаних правовідносин та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

В свою чергу, відповідач в судовому засіданні 19 травня 2026 року пояснив суду, що ним було отримано кредитні кошти, які у зв`язку із скрутним матеріальним положенням у встановлені договором строки не зміг повернути. Разом з цим пояснив. що готовий сплатити на користь позивача заборгованість з тіла кредиту та частину процентів за користування кредитними коштами. Вважав, що розмір відсотків за користування кредитом є завеликим. Щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності надати пояснень не зміг, зазначивши лише про те, що з моменту отримання ним кредитних коштів минуло більше п`яти років.

Аргументи сторони позивача

У свою чергу, представник відповідача направив свої заперечення проти такої позиції сторони позивача, зазначивши про те, що розмір та порядок нарахування відсотків було погоджено сторонами договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості на підтвердження своїх доводів, надати свій контррозрахунок.

За такого вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо строку позовної давності зазначив, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитними договорами від 15 вересня 2021 року та 26 серпня 2021 року у червні 2025 року.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, який відмінено лише постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року з 30 червня 2023 року.

Разом із цим, згідно п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було врегульовано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 « Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2024 року в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.

17 березня 2022 року набрав чинності Закон України № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України № 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року вказаний пункт 19 було викладено у новій редакції та яким визначено, що уперіод дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Перебіг позовної давності відновлено лише 04 вересня 2025 року із прийняттям Закону України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року.

За такого зазначив, що позовна давність до вимог ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 не підлягає застосуванню.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу вважав такий розмір обґрунтованим та доведеним належними, допустимими доказами та спів мірними зі складністю даної справи.

За такого просив суд позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 19 травня 2026 року представник позивача підтримав позицію, висловлену у відповіді на відзив та надав суду аналогічні пояснення.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Законом України «Про електронну комерцію» врегульовано правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку, визначеному законом або договором.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та первісними кредиторами існували зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язаної з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентирічних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договоромабо законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 4558863 від 15 вересня 2021 року

Судом встановлено, що ОСОБА_1 15 вересня 2021 року звернувся до ТОВ «Мілоан» з анкетою-заявою на кредит № 4558863, згідно якої просив надати йому кредит в розмірі 5000 грн., строком на 30 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту та відсотків за користування кредитом.

На підставі заяви-анкети на кредит ОСОБА_1 , 15 вересня 2021 року між ТОВ Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4558863.

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5000 грн., строком на 30 днів, з 15 вересня 2021 року (строк кредитування). ОСОБА_1 в свою чергу мав повернути кредит 15 жовтня 2021 року, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.5.1. договору сторони погодили, що комісія за надання кредиту становить 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

За умовами вказаного договору проценти за користування кредитом становлять 2250,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору), а стандартна (базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).

Згідно умов п. 2.1 договору про споживчий кредит, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 2.3.1.2 договору також передбачено порядок пролонгації строку дії договору на стандартних (базових) умовах. Так, згідно вказаного пункту договору, позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховується за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 договору.

Відповідно до п. 2.3.2 договору, сторони дійшли згоди, що розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України.

У відповідності до п. 4.2 договору, сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складається у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацію), має право (не обов`язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору.

Згідно п. 6.1 цей договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Приймаючи пропозицію товариства про укладення кредитного договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (в тому числі правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та, зокрема, підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору (п. 6.3 договору).

Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти викладено у паспорті споживчого кредиту, який є додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 4558863 від 15 вересня 2021 року.

Договір про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У відповідності до довідки ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 4558863 від 15 вересня 2021 року ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснено 15 вересня 2021 року одноразовим ідентифікатором J88266.

Судом також досліджено правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (в редакції від 13 липня 2021 року).

Як вбачається з довідки ТОВ ФК «Елаєнс» від 05 травня 2025 року, ТОВ «Мілоан» 15 вересня 2021 року на підставі договору № 4558863 було здійснено переказ грошових коштів в розмірі 5000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за договором № 4558863 відображено надання 15 вересня 2021 року позичальнику кредиту в розмірі 5000 грн. та нарахування комісії за оформлення кредиту в розмірі 1000 грн., а також нарахування процентів в період з 16 вересня 2021 року по 15 жовтня 2021 року включно в розмірі, встановленому п. 1.5.2 договору та нарахування процентів в період з 16 жовтня 2021 року по 14 грудня 2021 року включно в розмірі, встановленому п. 1.6, 2.3.1.2 договору.

Вказана відомість також містить інформацію про загальну суму заборгованості за кредитом, яка становить 23250 грн. та складається з: 5000 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 18250 грн. - заборгованості за процентами.

Також, судом встановлено, що 28 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 28-12/2021-72 за умовами якого клієнт - первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується здійснити фінансування здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 28-12/2021-72 від 28 грудня 2021 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4558863 від 15 вересня 2021 року в сумі 23250 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18250 грн. - заборгованість по процентам.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 0316880000 від 30 грудня 2021 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4558863 від 15 вересня 2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 4558863, складеного ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 19 червня 2025 року вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» в період з 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року здійснено нарахування процентів за відсотковою ставкою 5% на день в розмірі 14500 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4558863 від 15 вересня 2021 року на дату здійснення розрахунку становить 37750 грн., який складається з: 5000 грн. - заборгованості по основній сумі кредиту; 18250 грн. - заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги; 14500 грн. - нарахованих відсотків згідно кредитного договору.

Крім того, судом встановлено, що 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках до цього договору та сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі і порядку, визначених цим договором.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4558863 в сумі 37750 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 32750 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Умови договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявного у матеріалах справи акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4558863 від 15 вересня 2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Коллект Центр» станом на 19 червня 2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 4558863 в розмірі 37750 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 32750 грн. - заборгованість за відсотками.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем погашення заборгованості за договором про споживчий кредит, що власне ним і не заперечувалось, як у відзиві на позовну заяву так і в судовому засіданні.

Щодо заперечень відповідача стосовно розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача за вказаним договором, суд вважає такими, що підлягають відхиленню, оскільки розмір процентів, передбачений п. 1.5.2 договору, розраховано з урахуванням належного виконання відповідачем зобов`язань за договором про споживчий кредит у строки, передбачені п. 1.3 договору та без врахування можливої пролонгації строку кредитування на стандартних (базових) умовах.

З досліджених в судовому засіданні розрахунків заборгованості за договором про споживчий кредит № 4558863 від 15 вересня 2021 року встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснено: в період з 16 вересня 2021 року по 15 жовтня 2021 року у розмірі передбаченому п. 1.5.2 договору; в період з 17 жовтня 2021 року по 14 лютого 2021 року у розмірі передбаченому п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору; в період з 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі та порядку, передбаченому п. 4.2 договору та є процентами нарахованими згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Щодо стягнення заборгованості за договором позики № 75181492 від 26 серпня 2021 року

Судом встановлено, що 26 серпня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75181492 (на умовах повернення позики в кінці строку позики)

Відповідно до п. 2 договору кредиту, сторони встановили наступні параметри та умови позики: сума позики 1500 грн.; строк позики (строк договору) 26 днів; процентна ставка (базова)/день 1,99%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою та пеня 2.7% в день (які не застосовуються в період карантину).

Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що: ознайомився на сайті товариства з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; позичальник ознайомився на сайті з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів»; до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі (п. 5 договору).

Як передбачено п. 12 договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказаний договір позики підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 24 квітня 2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 26 серпня 2021 року здійснило переказ грошових коштів в сумі 1500 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .

Судом також досліджено правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (нова редакція), затверджені наказом директора ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» № 12/08/2021 від 12 серпня 2021 року.

Зокрема, п. 6.5 вказаних правил передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 75181492, складеного ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 27 січня 2021 року становить 1500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3462,60 грн. - заборгованість за відсотками.

Також, судом встановлено, що 27 січня 2022 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 27/01/2022 за умовами якого клієнт - первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується здійснити фінансування здійснити фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 27/01/2022 від 27 січня 2022 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 75181492 в сумі 4963,60 грн., з яких: 1500 грн. - сума виданого кредиту; 3462,60 грн. - заборгованість по процентам.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 32465 від 27 січня 2022 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 75181492 від 26 серпня 2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 75181492, станом на 19 червня 2025 року вбачається, що сума заборгованості відповідача за договором позики становить 4990,05 грн., яка складається з: 1500 грн. - заборгованості по основній сумі кредиту; 3462 грн. - заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги; 3,45 грн. - нарахованих 3% річних за користування грошовими коштами за період з 27 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року включно; 24 грн. - інфляційні збитки за користування грошовими коштами.

Крім того, судом встановлено, що 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках до цього договору та сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі і порядку, визначених цим договором.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 75181492 в сумі 5462,60 грн., з яких: 1500 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 3462,60 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками: 27,45 грн. - відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.

Умови договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявного у матеріалах справи акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 75181492 від 26 серпня 2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 19 червня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором позики № 75181492 в розмірі 5462,60 грн., з яких: 1500 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 3462,60 грн. - заборгованість за відсотками; 3,45 грн. - 3% річних та 24 грн. - інфляційні збитки, що є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Мотиви відхилення аргументів сторони відповідача щодо застосування позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Під поняттям позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, вказане поняття - це певний період у часі зі спливом якого у кредитора зникає можливість захистити своє право у судовому порядку. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки: штрафу чи пені).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України).

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Однак, законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року (з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, № 611 від 16 червня 2021 року, № 855 від 11 серпня 2021 року, № 981 від 22 вересня 2021 року, № 1336 від 15 грудня 2021 року, № 229 від 23 лютого 2022 року, № 630 від 27 травня 2022 року, № 928 від 19 серпня 2022 року, № 1423 від 23 грудня 2022 року, № 383 від 25 квітня 2023 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

А як передбачено ч. 3 ст. 263 ЦК від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.

17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX пункт 19 було викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Тим самим, встановлено, що з 02 квітня 2020 року строк позовної давності був продовжений до 30 червня 2023 року, а з 24 лютого 2022 року зупинився та відновив свій перебіг 04 вересня 2025 року.

То якщо врахувати, що заборгованість ОСОБА_1 , в зв`язку з неналежним виконанням ним умов укладених договорів утворилась у 2021 році, тобто в період дії карантину COVID-19 під час якого строки позовної давності продовжувались на строк дії такого карантину та 24 лютого 2022 року продовжувались на строк дії воєнного стану, та згодом зупинені, аж до відновлення їх перебігу з 04 вересня 2025 року, в той час як позивач звернувся до суду за захистом свого права 30 червня 2025 року, то очевидно, що строк позовної давності ним було пропущено.

Тому суд відхиляє доводи сторони відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.

Висновки суду

Суд, оцінивши надані сторонами пояснення по суті справи, дослідивши надані докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів приходить до наступного.

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення між первісним кредитором ТОВ Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 4558863 від 15 вересня 2021 року, а також факт укладення між первісним кредитором ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договорів та відповідачем договору позики № 75181462 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), факт надання відповідачу кредитних коштів, тобто факт належного виконання первісними кредиторами договірних зобов`язань щодо надання коштів на підставі вказаних договорів у розмірі та строки, передбачені умовами договорів.

В свою чергу, відповідач будь-яких доказів, які б спростовували факт укладення вказаних договорів суду не подав, а також своїм правом на подання доказів на підтвердження належного виконання ним умов таких договорів не скористався, розміру заборгованості не спростував.

При цьому, суд перевірив правильність нарахування позивачем складових заборгованості, нарахованої згідно умов договорів на дійсну заборгованість відповідача і вважає ці розрахунки вірними, позаяк, вони відповідають умовам укладених договорів та вимогам закону.

За такого, суд робить висновок, що права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання ним умов укладених договорів та непогашення дійсної заборгованості, а тому вони підлягають захисту шляхом стягнення на його користь установленої судом заборгованості, яка у цій справі є підтвердженою належними, допустимим і достовірними доказами, у тому числі й їх сукупністю.

Як наслідок, цей позов підлягає задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового зборута витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема й витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилом ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача належить стягнути 2422 грн. 40 коп. судового збору, що становить 100 відсотків задоволених вимог.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, виходячи із відзиву на позовну заяву, вбачається саме по собі лише цитування відповідачем положень закону, які регулюють правила відшкодування витрат на правничу допомогу іншій стороні.

Тоді як будь-якого іншого мотивування їх необґрунтованості та не співмірності відповідач не навів і не вказав, у чому саме полягає неспівмірність і нерозумність цих витрат.

Натомість суд вважає, що надані стороною позивача документи, які свідчать про витрати на правничу допомогу, дають підстави прийняти рішення про їх відшкодування з іншої сторони саме у розмірі 16000 грн., враховуючи характер виконаної роботи адвокатом, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності таких витрат та їхнього розміру, а також критерію значимості таких дій у справі., у т.ч. й роботи адвоката, пов`язаної із переглядом заочного рішення у справі, в тому числі і участь у судових засіданнях з належним доведенням аргументів позовної заяви та відхилення аргументів відповідача.

При цьому, суд враховує, що ВП ВС у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Отже, сторона відповідача не спростувала не співмірність і необгрунтованіть витрат сторони позивача про правничу допомогу.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4558863 від 15 вересня 2021 року та договором позики № 75181492 від 26 серпня 2021 року в розмірі 42740 (сорок дві тисячі сімсот сорок) грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ірина Явіца