Рішення № 138539243, 28.07.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/1838/26

Провадження №2/149/1279/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28.07.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Гончарук-Аліфанової О. Ю.,

при секретарі Дигасеві І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 червня 2023 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Позивач вказує, що протягом всього періоду часу з моменту стягнення аліментів, відповідач злісно ухиляється від їх сплати, ним лише декілька раз було здійснено перерахунок коштів у мізерних розмірах, а заборгованість зі сплати аліментів утворилась вже із перших місяців після винесення рішення суду.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 04 травня 2023 року по 01 травня 2026 року, заборгованість відповідача зі сплати аліментів складає 88 390, 37 грн. При цьому розмір пені за наведений період позивачем визначено в сумі 110 608,22 грн. За таких обставин та враховуючи вимоги ч. 1 ст. 196 СК України, позивач просила стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 110 608,22 грн та судові витрати.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року у справі витребувано докази.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явиилсь, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач відзиву, заяв, клопотань не надав, про причини неявки до суду не повідомив.

За одночасного існування умов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом ухвалено проводити заочний розгляд справи

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали, матеріали виконавчого провадження, та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 06 червня 2023 року, яке набрало законної сили 06 липня 2023 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 травня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.

13 липня 2023 року на виконання зазначеного судового рішення видано виконавчий лист № 149/1418/23.

На підставі вищевказаного виконавчого листа, постановою головного державного виконавця Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) Лукашенко О. С. відкрито виконавче провадження № 72281588.

Згідно з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 72281588, заборгованість ОСОБА_2 станом на 01 травня 2026 року становить -88 390,37 грн.

З огляду на встановлені обставини, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.ст. 141, 180 СК України, ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, такий обов`язок є рівним для обох батьків, а розірвання шлюбу між ними, проживання батьків окремо від дитини не звільняє від даного обов`язку щодо дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Так, одним із способів захисту сімейних прав та інтересів, є примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку.

Відповідно до ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Сімейне законодавство містить презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Така позиція суду міститься у постанові ВС від 20 липня 2020 року по справі №362/4462/16-ц.

Відповідно до роз`яснень викладених у пункті 22 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення ст. 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Зазначена правова позиція викладена в постанові ВС від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19.

Відповідач доказів відсутності вини в несплаті аліментів суду не надав.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до правової позиції, висловленої ВС в постанові від 03 квітня 2019 року №333/6020/16-ц, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися відповідно до формули: заборгованість за місяць помножену на кількість днів заборгованості помножену на 1%.

Відповідно до розрахунку заборгованості пені за прострочення сплати аліментів за період з травня 2023 року по квітень 2026 року , який наведений у позовній заяві, загальний розмір пені за вказаний період складає 110 608,22 грн. Контррозрахунок відповідачем не наведений. Суд погоджується із вказаним розрахунком, оскільки такий проведений у відповідності з наведеним вище висновком ВС.

Поряд з тим, визначаючи суму пені, яка підлягає сплаті, суд бере до уваги наступне.

У постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 ВС зробив наступний висновок: при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період, коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців , то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Визначаючи сукупний розмір заборгованості, суд виходить з того, що сукупний розмір заборгованості, тобто несплаченої суми аліментних зобов`язань, станом на момент звернення до суду становить 88 390,37 грн, що підтверджується також розрахунком головного державного виконавця Лесик А. Л.

Зважаючи на те, що розмір неустойки (пені) за спірний період перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, суд застосовує положення ст. 196 СК України щодо неможливості перевищення суми стягуваної пені розміру 100% заборгованості та доходить переконання про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 пені по заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 88 390,37 грн.

За наведених обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач в силу положень статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання даного позову, тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 1 063,80 грн (1 331,20 * (100*88 390,37/110 608,22):100.

На підставі ст. ст. 195, 196 СК України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 88 390 (вісімдесят вісім тисяч триста дев`яносто) гривень 37 (тридцять сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (ГУК у Він.обл./м.Хмільник/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37979858 Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.) Рахунок отримувача UA798999980313121206000002858 Код класифікації доходів бюджету 22030101 ) судові витрати в розмірі 1 063 (одна тисяча шістдесят три) гривні 80 (вісімдесят) копійок судового збору.

Іншу частину витрат на оплату судового збору компенсувати за рахунок держави

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем або іншою особою до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Молявчик Олексій Валерійович, адреса: вул. Визволення, 8, оф. 30, м. Вінниця.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: