Ухвала суду № 138539193, 27.07.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1810/26

Провадження № 1-кп/147/693/26

УХВАЛА

іменем України

27 липня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області, клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42024022420000270 від 25.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42024022420000270 від 25.07.2024 про звільнення на підставі ч.5 ст.401 КК України від кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_4 .

Підготовче судове засідання у вказаному провадженні призначено на 13:15 годину 27 липня 2026 року.

Щодо питання про територіальну підсудність справи.

Під час проведення підготовчого судового засідання судом поставлено на обговорення питання щодо направлення справи до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності справи за клопотанням прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42024022420000270 від 25.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, адже під час встановлення особи підозрюваного з`ясовано, що ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокувалася у АДРЕСА_1 , яку самовільно залишив, а до моменту затримання перебував у м. Вінниці за місцем свого проживання, що ставить під сумнів належність зазначеного кримінального провадження до територіальної юрисдикції Тростянецького районного суду Вінницької області.

Прокурор, підозрюваний та захисник щодо питання направлення до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності клопотання прокурора поклалися на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання, суд дійшов таких висновків.

Так, під час підготовчого судового засідання суд вирішує питання, передбачені ч.3 ст. 314 КПК України, зокрема: направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження, водночас відповідно до п. 6 ч. 2 ст.412 КПК України дане питання підлягає першочерговому вирішенню, оскільки судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч.1 ст. 21 КПК України).

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Законом України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», визначено, що інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування судового рішення у будь-якому разі (п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України).

Згідно із ч.1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення; у разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення; якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Відповідно до ч.2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого.

3 огляду на клопотання та доданих до нього матеріалів, які надійшли на розгляд до Тростянецького районного суду Вінницької області, вбачається, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №85 від 13.03.2024 старший солдат ОСОБА_4 призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_1 .

У клопотанні прокурора зазначено, що ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , розташовану в АДРЕСА_1 , водночас у клопотанні не зазначено ні часу, ні місця припинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Кримінальне правопорушення (злочин), що передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, - є триваючим, початком якого вважається момент самовільного залишення військової частини або місця служби, а кінцем - день повернення в частину, затримання поза межами частини чи внаслідок дій самого обвинуваченого щодо явки до залишеної військової частини або у інший спосіб, що робить подальші злочинні діяння неможливими, правова позиція про що викладена в ухвалі колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 24.07.2020 у справі №712/6446/19 та у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.08.2022 у справі №452/2842/19.

18 березня 2025 року Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №174/1373/25, провадження №51 - 985 впс 25 виснував, що злочин, передбачений ст. 407 КК України є триваючим та вважається закінченим з моменту прибуття військовослужбовця до військової частини, або затримання, або з`явлення з повинною до органу дізнання, слідчого або військового прокурора, або з`явлення до військової комендатури тощо.

З огляду на викладене, з метою дотримання правил територіальної підсудності та враховуючи вимоги ст. 34 КПК України, беручи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні триваючого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а наявні у матеріалах кримінального провадження відомості ставлять під сумнів належність зазначеного кримінального провадження до територіальної юрисдикції Тростянецького районного суду Вінницької області, суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення матеріалів клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42024022420000270 від 25.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності.

Щодо питання про продовження строку запобіжного заходу.

Варто зазначити, що строк запобіжного заходу обраного підозрюваному спливає 04 серпня 2026 року.

З огляду на це судом поставлено на обговорення питання про продовження строку запобіжного заходу обраного підозрюваному ОСОБА_4 .

Прокурор зазначив, що ризики, які слугували обранню запобіжного заходу підозрюваному не відпали та продовують існувати, а тому просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 .

Захисник ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_4 заперечували щодо продовження строку запобіжного заходу, просили не продовжувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, та застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши сторони кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2026 року ухвалою слідчого судді застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 04 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Судом встановлено, що з моменту взяття ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного питання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку підозрюваного може забезпечити і більш м`який запобіжний захід. Ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Суд зазначає, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст.177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.

Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Ризиками, які дають підстави суду продовжити підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою потрібно вважати: те, що останній може ухилятись від суду, адже підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується.

Будь-яких нових обставин, які мають значення для вирішення питання щодо подальшого застосування запобіжного заходу та які не існували і не оцінювалися судом під час обрання запобіжного заходу, у підготовчому судовому засіданні не встановлено.

Наведені обставини формують у суду переконання щодо наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання судом вивчалася можливість застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Разом із тим суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим судом ризикам.

Сторона захисту просила застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою фактичного проживання ОСОБА_4 , однак суду не надано жодних доказів на підтвердження факту користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , адже як ним зазначено зазначена адреса є фактичним місцем проживання, однак місце проживання його ніде не зареєстроване. Водночас стороною захисту не зазначено про те, хто є власником такого домоволодіння.

Водночас суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої продовження тримання особи під вартою може бути виправданим лише за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає право особи на свободу. У даному випадку, з огляду на характер та обставини інкримінованого кримінального правопорушення, встановлені судом ризики, стадію судового розгляду та необхідність забезпечення належного здійснення кримінального провадження, суд вважає, що такий суспільний інтерес існує.

Будь-яких нових обставин, які б свідчили про зменшення або відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, порівняно з тими, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом не встановлено.

За таких обставин суд переконаний, що є підстави для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 необхідно продовжити на шістдесят днів.

Водночас суд зазначає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою був застосований щодо підозрюваного із визначення розміру застави. Оскільки нових обставин, які б зумовлювали необхідність зміни запобіжного заходу в цій частині, судом не встановлено, суд вважає за можливе залишити розмір застави визначений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2026 року.

Керуючись ч.2 ст.376, ст.34, 176, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 395, 314-316 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42024022420000270 від 25.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, направити до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 (шістдесят) днів тобто до 24 вересня 2026 року включно.

Визначити термін дії ухвали до 24 вересня 2026 року включно.

Заставу, визначену ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2026 року, залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід - застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки: прибувати на виклики суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу прокурора чи суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та вручення підозрюваному.

На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено об 11:20 годині 28 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1