Рішення № 138538937, 23.07.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/2035/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ», м. Чернівці

до Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС», с. Чагор, Чернівецького району, Чернівецької області

про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання - 666000,00 грн

Суддя Гончарук О.В.

секретар судового засідання Медвідчук І.В.

Представники сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання у сумі 666000,00 грн.

Свій позов позивач обґрунтовує обставинами, пов`язаними з неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору оренди найму обладнання №22-01/01 від 01.07.2022 в частині плати за користування майном в період з 01.07.2025 до 31.03.2023, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 позовну заяву передано до провадження судді Гончарука О.В.

Ухвалою суду від 21.05.2026 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.06.2026.

Ухвалою суду від 16.06.2026 у задоволенні усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено. Вирішено оголосити перерву у судовому засіданні до 09.07.2026.

У судовому засіданні 09.07.2026 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник відповідача, надавши суду докази часткового погашення заборгованості (платіжна інструкція від 10.07.2026 на суму 30000,00 грн), позов визнав відповідно до статті 191 Господарського процесуального кодексу України.

Судом роз`яснено сторонам наслідки визнання позову та перевірено обсяг повноважень представника відповідача на вчинення такої процесуальної дії; підстав, передбачених частиною п`ятою статті 191 Господарського процесуального кодексу України, для неприйняття визнання позову не встановлено. Судом за клопотання представника відповідача, з метою врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, продовжено перерву в судовому засіданні до 23.07.2026.

23.07.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про затвердження мирової угоди (вх. №3011), у якій останній також зазначає, що у зв`язку із перебуванням закордоном не буде присутнім у судовому засіданні.

23.07.2026 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. №3543), у якій останній просить прийняти копію платіжної інструкції №673 від 27.07.2026 про сплату грошових коштів за спірним договором у сумі 30000,00 грн.

23.07.2026 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. №3546), у якій остання просить здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

Неявка представників сторін у судове засідання 23.07.2026 не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (частина перша статті 202 Господарського процесуального кодексу України), а відповідач подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника, зазначивши, що таке нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина четверта статті 202 Господарського процесуального кодексу України). За таких обставин суд розглядає справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Оцінюючи клопотання представника позивача про затвердження мирової угоди, поданe у судове засідання 23.07.2026, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок. Частиною другою статті 192 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу; згідно з частиною четвертою цієї ж статті укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Матеріали справи не містять спільної письмової заяви сторін про укладення мирової угоди, а сама мирова угода сторонами підписана не була, тобто відсутня як така. За відсутності належно оформленого волевиявлення обох сторін та підписаного тексту угоди суд позбавлений можливості перевірити її умови на відповідність вимогам частини першої статті 192 Господарського процесуального кодексу України, а тому зазначене клопотання судом до уваги не береться, а справа розглядається по суті заявлених вимог.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» (наймодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» (наймач, відповідач) укладено договір оренди обладнання №22-01/01 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору наймодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов`язується передати наймачеві у платне строкове користування деревообробне обладнання, що є власністю наймодавця.

Згідно з пунктом 3.1 розділу 3 договору строк найму становить 24 місяці з моменту підписання акта здачі-приймання.

Пунктом 4.1 розділу 4 визначено, щоплата за користування встановлюється згідно виставлених наймодавцем рахунків. Розмір плати за користування обладнанням може змінюватися лише за згодою сторін, а також у випадках, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 4.2 розділу 4 плата за користування обладнанням нараховується з дати підписання акта приймання-передачі.

01.07.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» (наймодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» (наймач, відповідач) укладено додаткову угоду до догвору оренди обладнання №22-01/01 від 01.07.2022 (далі додаткова угода).

Пунктом 1 додаткової угоди сторони дійшли згоди у зв`язку із продовженням співпраці продовжити термін дії договору №22-01/01 від 01.07.2022 до 31.12.2024.

Пунктом 2 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

02.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» (наймодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» (наймач, відповідач) укладено угоду про дострокове розірвання договору найму обладнання №22-01/01 від 01.07.2022. Відповідно до цієї додаткової угоди сторони дійшли згоди достроково розірвати договір обладнання №22-01/01 від 01.07.2022 та вважати договір розірваним з 02.04.2026. Пунктом 3 цієї угоди сторони визначили, що повернення обладнання оформлюється актом приймання-передачі, а орендодавець несе витрати по зберіганню та охороні обладнання до моменту підписання акту передачі обладнання орендодавцю із орендного користування.

02.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» (орендар, відповідач) підписано акт прийому-передачі. Відповідно до якого орендодавець прийняв, а орендар передав із користування обробний центр 5-и вісьовий Вассі модель Twin в кількості 1 шт.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.12.2025 у справі № 926/3352/25, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026, встановлено, що Договір № 22-01/01 від 01.07.2022 своєї дії 31.12.2024 не припинив та продовжував діяти й надалі.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, а тому зазначена обставина в силу її преюдиційності повторному доведенню у цій справі не підлягає.

Крім того, обставини щодо наявності та розміру заборгованості за договором визнані відповідачем у судовому засіданні 09.07.2026, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України ці обставини також не потребують додаткового доказування, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності або добровільності визнання.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано суду договір оренди обладнання №22-01/01 від 01.07.2022 з додатковою угодою до нього та розрахунок заборгованості.

Згідно з цим розрахунком заборгованість відповідача з орендної плати становить 666000,00 грн, що складається з орендної плати за 15 місяців користування обладнанням у спірний період з розрахунку 44400,00 грн на місяць (44400,00 грн х 15 місяців = 666000,00 грн). Наведений розрахунок відповідачем не спростовано, контррозрахунку суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов`язання умов (неналежне виконання), а порушення зобов`язання тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом установлено, що на погашення заборгованості за договором відповідачем на користь позивача сплачено грошові кошти двома платежами, а саме: платіжною інструкцією №514 від 12.06.2026 на суму 30000,00 грн та платіжною інструкцією №673 від 22.07.2026 на суму 30000,00 грн, а всього на загальну суму 60000,00 грн.

Оскільки, заборгованість у частині суми 60000,00 грн погашена відповідачем після відкриття провадження у справі предмет спору в цій частині відсутній, у зв`язку з чим провадження у справі в частині вимог на суму 60000,00 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

У решті в частині суми 606000,00 грн (666000,00 грн 60000,00 грн) позов, з урахуванням визнання їх відповідачем та встановлених судом обставин, є обґрунтованими, підтвердженими належними й допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого. За загальним правилом, встановленим статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторону, не на користь якої ухвалено рішення у справі. Частиною першою статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У цій справі визнання відповідачем позову мало місце 09.07.2026, тобто вже після початку розгляду справи по суті (16.06.2026), а тому підстави для повернення позивачу 50 відсотків судового збору відсутні.

Отже, судовий збір за розглядом справи в повному обсязі відповідно до частини третьої статті 130 та статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 74, 75, 129, 130, 191, 192, 202, 231, 232-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» (58032, Чернівецька обл, м. Черінвці, вул. Головна, буд. 246 б, код 32726326) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» (60412, Чернівецька обл, Чернівецький р-н, с.Чагор, вул. Приміська, буд 1а, код 32722761) про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» (60412, Чернівецька обл, Чернівецький р-н, с. Чагор, вул. Приміська, буд 1а, код 32722761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» (58032, Чернівецька обл, м. Черінвці, вул. Головна, буд. 246 б, код 32726326) заборгованість за договором оренди обладнання у сумі 606 000 (шістсот шість тисяч) грн 00 коп.

3. Провадження у справі № 926/2035/26 в частині позовних вимог про стягнення 60000,00 (шістдесят тисяч грн 00 коп) закрити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО ПЛЮС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ІНВЕСТ» судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

5. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.07.2026.

Суддя О.В. Гончарук