Рішення № 138538846, 27.07.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/634/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 98519 грн 79 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Монастирище звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 95496 грн 72 коп. вартості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, послуги з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання, абонентського обслуговування по нежитловим приміщенням магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_5, що знаходяться в структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_10, м. Монастирище, 717 грн 98 коп. інфляційних втрат, 2305 грн 09 коп. 3% річних, що разом становить 98519 грн 79 коп. та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків споживача щодо оплати фактично спожитих послуг з постачання теплової енергії по нежитловим приміщенням магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_5, що знаходяться в структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_10, м. Монастирище за період з 01.09.2023 по 28.02.2026. Позивач вважає, що відповідачка порушила умови ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), абзац шостий статті 19 Закону України "Про теплопостачання", ч. 35-38 Правил надання послуг з постачання теплової енергії затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, п. 5 ч. другої статті 7, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №925/634/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без виклику, запропоновано учасникам справи у встановлені строки подати суду заяви по суті справи, клопотання з процесуальних питань (за їх наявності) у відповідності до норм ст.ст. 165-167 ГПК України.

Відповідачка подала, через систему "Електронний суд" 14.05.2026 клопотання (вх.№8248/26, а.с. 153), в якому просила суд об`єднати в одне провадження господарські справи № 925/634/26 і №925/648/26 посилаючись на одноманітність учасників справи, правових відносин за обома позовами, а також доцільність з огляду економії часу та матеріальних затрат при пред`явленні зустрічного позову.

Відповідно до частин 1-3, 7, 8 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача. Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу. Справи, що перебувають у провадженні господарського суду, в разі об`єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.

З аналізу вказаної статті вбачається, що першочерговою обставиною для можливості об`єднання справ є пов`язаність позовних вимог, а другочерговою є схожістю суб`єктного складу учасників справи. При цьому, нормою ч. 2 ст. 173 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок, об`єднати в одне провадження декілька справ за клопотанням учасника справи.

На переконання суду, об`єднання вищевказаних справ в одне провадження для спільного розгляду не забезпечить досягнення мети інституту об`єднання, яка полягає у сприянні економії процесуальних засобів, ефективного та повного дослідження вимог позивача і відповідача в одному судовому провадженні.

З огляду на викладене, відсутні підстави для об`єднання в одне провадження справи 925/634/26 і №925/648/26, оскільки це може утруднити та призвести до затягування вирішення спору по суті, а відтак суд в задоволенні клопотання відповідача про об`єднання позовів відмовляє.

26.05.2026 ОСОБА_1 в особі свого представника, засобами поштового зв`язку подано до суду зустрічну позовну заяву (вх.№ 8944/26) з вимогами до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про: визнання рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , оформленні Протоколом від 25.09.2020, незаконними та недійсними; визнання нарахування боргу в сумі 98519 грн 79 коп. за надання послуг з постачання теплової енергії за період з 01.09.2023 по 28.02.2026 до об`єкта нежитлового приміщення магазину роздрібної торгівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_2 - безпідставним; відшкодування судових витрат, яка ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.06.2026 залишена без руху для усунення її недоліків, проте зазначені недоліки заявником усунуті не були, у зв`язку з чим ухвалою суду від 21.07.2026 зустрічна позовна заява з доданими до неї документами повернута ОСОБА_1.

10.06.2026 представник позивача подав, через систему «Електронний суд» заяву (вх. №9928/26), за змістом якої просив відмовити у відкритті провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1.

Відповідачка письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подала.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

Позивач є виконавцем розподілу комунальної послуги в силу Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189 (далі по тексту - Закон №2189) та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, зі змінами (далі - Методика).

Відповідач - ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12).

До 31.12.2012 між Дочірнім підприємством "Теплокомуненерго" публічного акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод", правонаступником якого є комунальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Монастирище, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 127-Т від 25.11.2005 на поставку теплової енергії в магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", який припинив свою дію 31.12.2012.

01.06.2012 і 09.07.2012 позивачем направлялись відповідачу по 2 примірника договорів на надання послуг з централізованого опалення та на обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, холодного водопостачання та водовідведення на магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" для переукладання. Проте, як вказав позивач, у визначений місячний термін відповідачка не повернула підписаних договорів, і після закінчення дії договору № 127-Т від 25.11.2005 між сторонами продовжували існувати правовідносини з поставки теплової енергії та надання комунальних послуг, але відповідні договори укладено не було.

Стягнення у бездоговірному порядку боргу за спожиту теплову енергію та наданих послуг з обслуговування внутрішньобудинкових мереж по магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за період з 03.09.2013 по 01.05.2016 складало предмет спору у справі № 925/1150/16.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.01.2017 у справі № 925/1437/16, резолютивна частина якого викладена в новій редакції згідно з постановою КАГС від 30.03.2017, залишеною без змін постановою ВГСУ від 27.06.2017, визнано укладеним договір купівлі-продажу теплової енергії № 77-ТІ від 27.09.2016 (далі - Договір) в магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 109,0 м2 між КП "Теплокомуненерго" м. Монастирище та ОСОБА_4. на умовах проекту договору, поданого позивачем.

В період з жовтня місяця 2016 року по березень місяць 2018 року поставлена теплова енергія в приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_6, м. Монастирище з ОСОБА_4 стягувалася у судовому порядку у справі № 925/724/18 згідно договору купівлі-продажу теплової енергії № 77-ТІ від 27.09.2016, укладеному в судовому порядку між позивачем та ОСОБА_4.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.02.2018 у справі № 925/1566/17 ухвалено розірвати укладений між КП "Теплокомуненерго" м. Монастирище та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу теплової енергії від 27.09.2016 № 77-ТІ на магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_6 м. Монастирище.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належить магазин роздрібної торгівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 109 кв.м, який розташований за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, АДРЕСА_11/3; право власності на 2/3 набуто 06.06.2017, а на інші 1/3 частини право власності набуто 16.03.2018 (а.с. 13).

10.10.2018 КП "Теплокомуненерго" м. Монастирище направило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 по магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", який знаходиться в структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_6, м. Монастирище, два примірники договору купівлі-продажу теплової енергії на вказаний магазин, проте листом від 26.10.2018 (вх.№188), відповідачка відмовилася від укладення такого договору, протоколу розбіжностей до договорів не складала.

Стягнення у бездоговірному порядку боргу за спожиту теплову енергію та наданих послуг з обслуговування внутрішньобудинкових мереж по магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за період з 29.03.2018 по 01.10.2020 складало предмет спору у справі № 925/156/21, в якій рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.03.2021 позов позивача задоволено повністю.

22.10.2020 позивач направив Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 по магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться в структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_6, м. Монастирище, два примірника договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньобудинкової системи теплопостачання) за № 77-ТЗ на вказаний магазин (а.с.14 на звороті - 15 з доказами поштового направлення), проте договір відповідачка з позивачем не уклала.

Стягнення у бездоговірному порядку боргу за спожиту теплову енергію та наданих послуг з обслуговування внутрішньобудинкових мереж по магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за період з 01.10.2020 по 31.08.2023 складало предмет спору у справі № 925/1294/23. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.11.2023 у даній справі позов КП "Теплокомуненерго" м. Монастирище задоволено повністю.

Суд враховує, що предметом розгляду справи № 925/1294/23 заявлена вимога КП "Теплокомуненерго" про стягнення з ФОП ОСОБА_1. заборгованості за теплову енергію, фактично спожиту у період 01.10.2020 по 31.08.2023 без укладення договору, тобто підставою для оплати теплової енергії є фактичне її споживання, тобто обов`язок у відповідача сплатити з фактично спожиту теплову енергію та отримані послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання у спірний період за відсутності відповідних договорів виник на підставі закону.

Згідно положень ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зауважує, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням рішень Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради «Про початок опалювального сезону 2023-2024 років» №209 від 04.10.2023, «Про початок опалювального сезону 2024-2025 років» від 25.09.2024 №249, «Про початок опалювального сезону 2025-2026 років» від 24.09.2025 №290 (а.с. 83 на звороті -84), за період з 2023 по 2026 роки Виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради встановлювались тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та на послуги з постачання теплової енергії, які надавало споживачам КП "Теплокомуненерго" м. Монастирище та їх коригування на підставі рішень: від 31.08.2023 №183; від 24.10.2023 № 247, від 25.09.2024 №247, від 23.12.2024 № 408, від 25.02.2025 № 28, від 27.08.2025 № 259 (а.с.85-97).

Згідно довідок Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 31.07.2024 №485, Монастирищенської міської ради від 07.04.2025 №202 послуги з постачання теплової енергії, абонентського та технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання для усіх споживачів міста Монастирище та села Нове Місто, упродовж періоду з червня 2021 по червень 2024 року, з липня 2024 по березень 2025 року, з березня по лютий 2026 року, надавалися КП «Теплокомуненерго» м.Монастирище безперебійно та якісно (а.с.20-21).

Відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 зі змінами «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» та від 03.10.2007 року № 1198 зі змінами «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» за період з жовтня 2023 року по лютий 2026 року позивачем здійснювались перерахунки платежів для інших споживачів на підставі наказів КП «Теплокомуненерго» м.Монастирище (а.с. 98-108):

від 06.11.2023 № 34 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за жовтень 2023 р.»;

від 04.12.2023 № 37 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за листопад 2023 р.»;

від 02.01.2024 № 3 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за грудень 2024 р.»;

від 05.02.2024 № 10 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за січень 2024 р.»;

від 04.03.2024 № 14 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за лютий 2024 р.»;

від 04.04.2024 № 20 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за березень 2024 р.»;

від 01.11.2024 № 50 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за жовтень 2024 р.»;

від 02.12.2024 № 54 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за листопад 2024 р.»;

від 03.01.2025 № 2 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за грудень 2024 р.»;

від 03.02.2025 № 9 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за січень 2025 р.»;

від 03.03.2025 № 13 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за лютий 2025 р.»;

від 02.04.2025 № 18 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за березень 2025 р.»;

від 04.11.2025 № 65 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за жовтень 2025 р.»;

від 02.12.2025 № 69 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за листопад 2025 р.»;

від 05.01.2026 № 1 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за грудень 2025 р.»;

від 04.02.2026 № 9 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за січень 2026 р.»;

від 04.03.2026 № 11 «Про перерахунок платежів для інших споживачів за лютий 2026 р.».

Наказами позивача «Про плату за абонентське обслуговування» від 02.06.2021 №31 затверджено кошторис витрат на послугу з абонентського обслуговування на постачання теплової енергії, яка становила 31,70 грн (з ПДВ) в місяць на одного абонента, що надається споживачам за індивідуальними договорами; від 16.10.2024 № 49 затверджено кошторис витрат на послугу з абонентського обслуговування на постачання теплової енергії, яка становила 35,10 грн (з ПДВ) в місяць на одного абонента, що надається споживачам за індивідуальними договорами; від 30.09.2025 № 51 затверджено кошторис витрат на послугу з абонентського обслуговування на постачання теплової енергії, яка становила 38,22 грн (з ПДВ) в місяць на одного абонента, що надається споживачам за індивідуальними договорами (а.с. 109-110).

Позивач наголосив, що він надавав послуги з постачання теплової енергії, з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, абонентського обслуговування зокрема, у період з 01.06.2021 по 02.02.2026, включно, в тому числі, на нежитлові приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_5, які належать відповідачу - ОСОБА_1. на праві власності та знаходяться в структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_4 .

25.09.2020 на зборах співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 прийнято рішення про обрання індивідуальної моделі договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, а саме: кожному співвласнику багатоквартирного будинку заключити індивідуальний договір із КП "Теплокомуненерго" м. Монастирище на послуги з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкової системи теплопостачання (а.с.111-112).

Позивач зазначив, що відповідачка безпідставно відмовившись від укладення договору купівлі-продажу теплової енергії на нежитлове приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , порушила вимоги пункту першого частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 2189-VIII, яким передбачено те, що індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

При розрахунку послуг теплопостачання відповідачці, враховувались дані робочого проекту, розробленого ПМП "Політехнік" у 2008 році на замовлення ОСОБА_1. Робочим проектом ПМП "Політехнік" підтверджується наявність у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" стояків опалення, в якому зазначено, що після спрямлення стояків в приміщенні магазину залишаються трубопроводи діаметром 20 - 20 метрів (а.с.80). Тобто, через єдину централізовану систему опалення здійснювався відпуск теплоенергії/надавалися послуги з постачання теплової енергії в житловий будинок по АДРЕСА_6, м. Монастирище, в тому числі і у нежитлові приміщення магазину ФОП ОСОБА_1.

Із рахунків-фактур: №СФ-0000773 від 30.09.2023, №СФ-0000870 від 31.10.2023, №СФ-0000982 від 30.11.2023, №СФ-0001098 від 31.12.2023, №СФ-0000063 від 31.01.2024, №СФ-0000174 від 29.02.2024, №СФ-0000281 від 31.03.2024, №СФ-0000363 від 30.04.2024, №СФ-0000444 від 31.05.2024, №СФ-0000530 від 30.06.2024, №СФ-0000612 від 31.07.2024, №СФ-0000695 від 31.08.2024, №СФ-0000783 від 30.09.2024, №СФ-0000877 від 31.10.2024, №994 від 30.11.2024, №1036 від 31.12.2024, №1086 від 31.12.2024, №35 від 31.01.2025, №89 від 28.02.2025, №172 від 31.03.2025, №338 від 30.04.2025, №420 від 31.05.2025, №501 від 30.06.2025, №582 від 31.07.2025, №663 від 31.08.2025, №744 від 30.09.2025, №825 від 31.10.2025, №ВБ-825 від 31.10.2025, №907 від 30.11.2025, №ВБ-907 від 30.11.2025, №990 від 31.12.2025, №34 від 31.01.2026, №ВБ-34 від 31.01.2026, №117 від 28.02.2026; актів про відпущення кількості теплової енергії по нежитловим приміщенням магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за період з жовтня 2023 року по березень 2026 року; інформації про обсяги спожитої теплової енергії для нарахування плати споживачеві за послугу постачання теплової енергії за розрахунковий період (а.с.33-69) вбачається надання позивачем послуг з постачання теплової енергії, абонентського та технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання до багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, АДРЕСА_7, в тому числі і до магазину, який належить відповідачу, у період з 01.09.2023 по 28.02.2026 на загальну суму 95496 грн 72 коп, які фактично відповідачкою прийняті, однак не оплачені.

Позивач звертався до відповідачки з листами (досудове попередження) від 28.10.2025 №337, від 02.04.2026 № 82 (повторне досудове попередження) з вимогами сплатити наявну заборгованість (а.с.18-19, докази направлення а.с.18-19 на звороті), які відповідачкою отримані та залишені без відповіді та виконання.

У зв`язку із невиконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті послуг з постачання теплової енергії та абонентського та технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання до багатоквартирного будинку позивачем за період з 01.01.2024 по 28.02.2026 на суму боргу нараховано 717 грн 98 коп. інфляційних втрат та 2305 грн 09 коп. 3% річних, що також складають предмет даного спору.

Отже, предметом спору у справі, що розглядається, є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 95496 грн 72 коп. заборгованості за фактично надані позивачем послуги з постачання теплової енергії, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, абонентського обслуговування по нежитловим приміщенням, що знаходяться в структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_12, м.Монастирище фактично спожиті у період з 01.09.2023 по 28.02.2026 включно, без укладення договору, а також 717 грн 98 коп. інфляційних втрат та 2305 грн 09 коп. 3% річних за прострочення грошового зобов`язання.

Згідно ч.3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 4 ЦК України встановлено, що:

основу цивільного законодавства України становить Конституція України;

основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України;

актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу;

цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.

09.11.2017 прийнято Закон України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIIІ (далі Закон № 2189-VIIІ), який введено в дію 01.05.2019.

За змістом ч. 2 ст. 7 Закону України № 2189-VIII індивідуальний споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частина 5 ст. 13 Закону України № 2189-VIII встановлює, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Обов`язок оплачувати щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлений і ст. 19 Закону України "Про теплопостачання".

Отже, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 29.11.2019 у справі №910/12034/18 зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, проте необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.

Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18 про те, що незважаючи на укладення чи неукладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії. Оскільки законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, кореспондує обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, суд дійшов висновку про те, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Отже, у відповідачки в силу приписів чинного законодавства наявний обов`язок оплачувати послуги, отримані ним за спірний період за відсутності укладеного договору про надання комунальних послуг із виконавцем таких послуг.

У статті 1 Закону України № 2189-VIII визначено наступні терміни:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо);

плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Згідно із п. 31 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

Відповідно до п.п. 32, 33 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.

У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до вимог частини третьої цієї статті з урахуванням таких особливостей: 1) виконавець забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативам на межі централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) до плати виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором не включається плата за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги; 3) технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонти внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги, здійснюються співвласниками чи залученими ними уповноваженими на виконання таких робіт особами за рахунок співвласників (п. 7 ст. 14 Закону України № 2189-VIII).

Доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку не дійшли згоди з виконавцем розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку матеріали даної справи не містять.

Законом України від 22.06.2017 № 2119-VIII "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (далі - Закон № 2119) визначено, що вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 2119 визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які(.є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:

загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових системопалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції'), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади-розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами-розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалювальної площі (об`єму) таких споживачів;

обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та

допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між

споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним

органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства;

обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі за іншим принципом, визначеним цією методикою.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Споживач - власник або орендар вбудованого або вбудовано-прибудованого приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна в багатоквартирному будинку (об`єкт загалом, а не тільки його частина), також повинен приймати участь у розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та гарячого водопостачання у відповідності до Методики № 315.

Розділом VI Методики № 315 встановлені вимоги, зокрема, щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку, а саме: для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалювальних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 °С від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Для опалювального приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його і їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалювальних приміщень або опалювальних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку.

Розділ IV Методики № 315 передбачає визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, а розділ VI вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку та визначення максимальної частки споживання теплової енергії в опалювальному приміщенні без приладу обліку.

Згідно із п.п. 34, 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

За умовами п. 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Методика № 315 не виділяє категорій приміщень у будівлі, на які не поширюються її положення, в тому числі щодо участі в оплаті спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (опалення МЗК та допоміжних приміщень, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення). Тобто, власник нежитлового приміщення також сплачує свою частку теплової енергії витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (частина 7 ст. 21 Закону).

В той же час, згідно частини 4 статті 13 Закону з пропозицією про укладання договору про надання послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутись будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором..

Пунктом 1 частини другої статті 7 Закону, індивідуального споживача зобов`язано укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а пунктом 5 цієї ж частини та статті - оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону).

Частиною 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання послуги у порядку і випадках, визначених законом (зокрема з урахуванням рішення співвласників багатоквартирного будинку щодо обраної моделі договірних відносин у багатоквартирному будинку) (пункт 1 частини 45 Правил).

Статтею 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Інформація, зазначена в пунктах 6, 7, 9, 10 частини третьої цієї статті, надається споживачу не менше двох разів на рік. Інформація, зазначена в пункті 10 частини третьої цієї статті, надається також у випадках, коли виконавець надсилає споживачам договори або зміни до них.

Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.

У разі якщо у будівлі налічуються два та більше споживачів, інформація про обсяги спожитої комунальної послуги, зазначена в пункті 6 частини третьої цієї статті, надається також щодо будівлі в цілому.

Інформація, зазначена в пунктах 6-10 частини третьої цієї статті, може надаватися виконавцем як додаток до рахунка на оплату комунальних послуг та/або надаватися споживачам за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Зазначена інформація має надаватися також за зверненням споживача.

Додатково до інформації, зазначеної в частині третій цієї статті, виконавець забезпечує споживачу доступ до інформації про динаміку споживання комунальних послуг, а саме: 1) інформації про щомісячний обсяг споживання комунальних послуг за останні три роки (або з дня набрання чинності договором про надання комунальних послуг, якщо з такого дня минуло менше трьох років); 2) інформації про щоденні, щотижневі, щомісячні та щорічні обсяги споживання комунальних послуг за останні два роки (або з дня набрання чинності договором про надання комунальних послуг, якщо з такого дня минуло менше двох років), якщо вузли обліку дають змогу отримувати таку інформацію.

Доступ до інформації, зазначеної в цій частині, надається шляхом забезпечення споживачам доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів або через інтерфейс вузлів обліку.

Доступ до інформації, зазначеної в частинах третій і шостій цієї статті, може надаватися третім особам, у тому числі управителю багатоквартирного будинку, об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку, виконавцю енергосервісу за енергосервісним договором, з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

У разі якщо розподіл обсягів комунальних послуг, що здійснюється відповідно до статті 10 цього Закону, здійснює представник споживачів, у тому числі об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель багатоквартирного будинку, такий представник зобов`язаний надавати споживачам інформацію, зазначену в частинах третій і шостій цієї статті.

Споживачі забезпечуються інформацією, зазначеною в частинах третій і шостій цієї статті, на безоплатній основі, крім випадків, встановлених законом.

Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов`язані щомісяця надавати облікову інформацію про споживання комунальних послуг за вузлами комерційного обліку органу місцевого самоврядування для здійснення узагальнення та моніторингу. При цьому чинним законодавством України не передбачено підстав для звільнення споживача (відповідача) від оплати фактично йому наданих послуг, у зв`язку із недоліками у виставлених на оплату рахунках.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлові приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_8/3 є власністю відповідачки та розміщені у структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_8, м. Монастирище. Вказані приміщення не є відокремленими від вказаного будинку, не відключені від мережі централізованого теплопостачання та опалюються від даної мережі тривалий час, у приміщеннях відсутнє індивідуальне опалення, договірні відносини між сторонами щодо постачання теплової енергії у період 2023-2026 років відсутні.

Оскільки належне відповідачці нежитлове приміщення магазину знаходиться у структурі багатоквартирного житлового будинку, КП "Теплокомуненерго" м. Монастирище, як суб`єкт відносин у сфері житлово-комунальних послуг, зобов`язане виконувати норми законодаства, в тому числі і Методику № 315, зокрема і щодо розподілу між співвласниками обсягу теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби опалення (опалення МЗК та допоміжних приміщень, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення).

Відповідачка, як індивідуальний споживач, з урахуванням визначеної моделі укладення договорів про надання послуги з постачання теплової енергії рішенням зборів співвласників будинку від 25.09.2020, яке наразі не визнано недійсним у встановленому законодавством порядку (у судовому порядку), зобов`язаний у відповідності до Закону України № 2189-VIII оплачувати житлово-комунальні послуги у повному обсязі, при цьому відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє його від такого обов`язку.

Факт надання позивачем, споживання відповідачкою теплової енергії та послуг з постачання теплової енергії у період з жовтня 2023 року по березень 2026 року, надання послуг абонентського та технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання до багатоквартирного будинку у період вересня 2023 року по березень 2026 року на загальну суму 95496 грн 72 коп підтверджується рішеннями Монастирищенської міської ради Черкаської області про початок опалювальних сезонів, підписаними актами відпуску теплової енергії по іншим споживачам, приміщення яких також знаходяться у структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_6, актами готовності теплового господарства до опалювального періоду, підписаними в т.ч. представником державної інспекції з енергетичного нагляду, акти фіксації початку та припинення постачання послуг на будинок по АДРЕСА_6 із фіксацією показників та рахунками на спожиту теплову енергію і послуг, розподілом спожитих послуг.

Матеріли справи не містять доказів відключення у спірний період від теплопостачання як будинку по АДРЕСА_9/3, що знаходиться в структурі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_6, м. Монастирище Черкаської області, так і спірних нежитлових приміщень. Отже, надані позивачем докази у сукупності підтверджують як факт постачання теплової енергії до будинку, що знаходиться за вказаною адресою, так і обов`язок відповідача оплатити теплову енергію.

Заборгованість відповідачки позивачем розрахована з урахуванням Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, підтверджена належними доказами, відповідачкою не спростована, тому позовна вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем також заявлено до стягнення з відповідача, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, 717 грн 98 коп. інфляційних втрат нарахованих за період січня 2024 року-лютого 2026 року, 2305 грн 09 коп. 3% річних нарахованих за період з 01.01.2024 по 28.02.2026.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

При вирішенні спору в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат суд керується приписами статей 549-552, 625 ЦК України, їх розрахунок позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимоги позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу;

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, суд вважає заявлені вимоги позивача обґрунтованими та доведеними, а тому позов підлягає до повного задоволення.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 3328 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255-256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 , на користь Комунального підприємства "Теплокомуненерго" міста Монастирище, код ЄДРПОУ: 25584373, місцезнаходження: 19101, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Соборна, 122-І - 95496 грн 72 коп. боргу, 717 грн 98 коп. інфляційних втрат, 2305 грн 09 коп. 3% річних, 3328 грн судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено 27.07.2026.

Суддя В.М. Грачов