Рішення № 138538640, 16.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3559/23 (922/33/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" до Подлужної Світлани Анатоліївни про про визнання недійсним договору та витребування майна за участю :

представника позивача : Бурлаченко М.М. (в режимі відеоконференції), ліквідатор ТОВ "Полесадсервіс"

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ

В провадженні Господарського суду Харківської області у складі судді Міньковського С.В. перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс".

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" до Подлужної Світлани Анатоліївни про стягнення коштів, в якій ліквідатор просить суд:

- визнати договір купівлі-продажу № 10/02/2023 від 10.02.2023 укладений між ТОВ "Полесадсервіс" і ФОП Подлужна С.А. недійсним;

- визнати видаткову накладну № 2 від 14.02.2023 складену між ТОВ "Полесадсервіс" і ФОП Подлужна С.А. недійсною;

- витребувати з чужого незаконного володіння Подлужної Світлани Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ "Полесадсервіс" (ЄДРПОУ 37298595) майно, а саме кошти у розмірі 200000 (двісті тисяч) грн, шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ "Полесадсервіс" та здійснити розподіл судових витрат.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів та призначення у справі судово-технічної експертизи двох документів, а саме: договору купівлі-продажу №10/02/2023 від 10.02.2023 та видаткової накладної № 2 від 14.02.2023.

Ухвалою від 11.02.2026 прийнято позовну заяву ліквідатора ТОВ "Полесадсервіс" до розгляду, відкрито провадження за №922/33/26 в межах справи №922/3559/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання з розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження на 17.03.2026 р., зобов`язано відповідача та позивача вчинити певні процесуальні дії.

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5482 від 06.03.2026), в якому він заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, а також просить суд розглядати справу без участі відповідача.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 6175 від 16.03.2026), в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в разі відмови відповідача надати документи на експертизу, просить застосувати ч. 4 ст. 102 ГПК України.

Ухвалою від 17.03.2026 суд, враховуючи на заявлене позивачем клопотання про призначення судової експертизи, яке відповідно до приписів ГПК України розглядається судом в підготовчому засіданні, зважаючи на необхідність всебічного дослідження доводів учасників процесу та необхідності з`ясування обставин по даній справі, задовольнив клопотання позивача та здійснив перехід із спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження та призначив підготовче засідання у справі.

Позивач подав до суду клопотання про витребування доказів у справі, а саме:

1) у Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код за ЄДРПОУ: 14360570) виписку про рух коштів на рахунку ФОП Подлужна Світлана Анатоліївна (РНОКПП: НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 за період з 01.07.21 по 31.12.2021 і за період з 01.01.2023 по 23.06.2023;

2) У Подлужної Світлани Анатоліївни (РНОКПП: НОМЕР_1 ) для огляду в судовому засіданні оригінали наступних документів:

- Договір купівлі-продажу № 10/02/2023 від 10.02.2023;

- Видаткову накладну № 2 від 14.02.2023;

- Лист від ТОВ "Полесадсервіс" від 14.02.2023 про заміну платежу.

- ТТН № 15/10 від 15.10.2021;

- ТТН № 08/10 від 08.10.2021.

Крім того, позивач подав до суду клопотання про призначення експертизи, в якому просить суд: 1) призначити у справі № 922/3559/23 (922/33/26) судову технічну експертизу двох документів: "Договір № 10/02/2023 купівлі-продажу товару від 10 лютого 2023 року" та "Видаткова накладна №2 від 14 лютого 2023 року"; 2) Проведення судової технічної експертизи документів доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (Київ, вул. Сім`ї Бродських 6); 3) Винести на вирішення судової технічної експертизи документів по справі такі питання щодо наданих на експертизу документів:

- Чи виготовлені надані на експертизу документи у той час, яким вони датовані?

- Чи є ознаки виготовлення наданих на експертизу документів пізніше вказаної на них дати?

- Чи виготовлені документи в один період часу?

В судових засіданнях 16.04.2026 та 14.05.2026 суд постановив протокольні ухвали про відкладення розгляду справи в підготовчому засіданні суду.

Ухвалою суду від 16.06.2026 року в задоволенні клопотань позивача про витребування доказів та про призначення судової експертизи відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16.07.2026 року.

19.06.2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" до ФОП Подлужної Світлани Анатоліївни про визнання недійсними договору та видаткової накладної, в яких останній заперечив проти задоволення позову та просив суд відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.

23.06.2026 від позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду (повернення) процесуального документа, поданого відповідачем з порушенням процесуальних строків.

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що подані представником відповідача 18.06.2026 додаткові письмові пояснення за своїм змістом фактично є відзивом на позовну заяву та містять нові докази, які подані після спливу встановленого судом процесуального строку без клопотання про його поновлення. На думку позивача, подання такого документа під виглядом додаткових пояснень є зловживанням процесуальними правами та спрямоване на обхід вимог Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання відзиву і доказів. У зв`язку з цим позивач просив суд визнати подані відповідачем додаткові письмові пояснення такими, що за своєю правовою природою є відзивом на позовну заяву, визнати факт зловживання відповідачем процесуальними правами та на підставі статей 118, 207 ГПК України залишити зазначений процесуальний документ разом із доданими до нього матеріалами без розгляду та повернути заявнику.

Присутній в судовому засіданні 16.07.2026 року позивач підтримує позовні вимоги, просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, призначене на 16.07.2026 року не з`явився, причини неявки суду невідомі, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Щодо клопотання позивача про залишення без розгляду (повернення) додаткових письмових пояснень відповідача від 18.06.2026 та доданих до них документів, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 42, 161 ГПК України учасники справи мають право подавати суду заяви, клопотання, пояснення, а також наводити свої доводи та заперечення щодо питань, які виникають під час розгляду справи. Поданий відповідачем документ оформлений як додаткові письмові пояснення та містить виклад правової позиції відповідача щодо заявлених позовних вимог, посилання на обставини справи, норми законодавства та судову практику. Саме по собі наведення додаткових доводів чи правового обґрунтування не свідчить про те, що такий процесуальний документ є відзивом на позовну заяву або підлягає поверненню. Доводи позивача про те, що зазначений документ фактично є відзивом, поданим із пропуском процесуального строку, зводяться до власної оцінки його змісту та не є безумовною підставою для залишення такого документа без розгляду чи його повернення.

При цьому суд зазначає, що питання належності, допустимості, достовірності та доказової сили поданих відповідачем документів, а також оцінка викладених у додаткових поясненнях доводів здійснюється судом під час ухвалення рішення у справі відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання позивача про залишення без розгляду (повернення) додаткових письмових пояснень відповідача та доданих до них документів, у зв`язку з чим у задоволенні зазначеного клопотання позивача слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивач, суд встановив наступне.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.

Предметом спору у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесадсервіс" про визнання недійсними договору купівлі-продажу товару №10/02/2023 від 10.02.2023, укладеного між ТОВ "Полесадсервіс" та ФОП Подлужною Світланою Анатоліївною, видаткової накладної №2 від 14.02.2023, а також про витребування з чужого незаконного володіння грошових коштів у сумі 200 000 грн.

Як убачається з матеріалів справи, обставини виникнення правовідносин між сторонами щодо укладення та виконання договору купівлі-продажу товару №10/02/2023 від 10.02.2023 вже були предметом судового розгляду у справі №922/3559/23 (922/1263/25) за позовом ТОВ "Полесадсервіс" до ФОП Подлужної Світлани Анатоліївни про стягнення 600 000 грн як безпідставно набутих коштів.

За результатами розгляду зазначеної справи постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 року рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 у справі №922/3559/23(922/1263/25) було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказана постанова набрала законної сили.

Під час розгляду справи №922/3559/23 (922/1263/25) судом апеляційної інстанції були досліджені надані сторонами докази, зокрема договір купівлі-продажу товару №10/02/2023 від 10.02.2023, видаткова накладна №2 від 14.02.2023, рахунок на оплату, платіжні інструкції, акт звірки взаємних розрахунків, лист ТОВ "Полесадсервіс" від 14.02.2023 №206 щодо уточнення призначення платежу, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи.

За результатами оцінки зазначених доказів суд апеляційної інстанції встановив факт існування між сторонами господарських правовідносин саме на підставі договору купівлі-продажу товару №10/02/2023 від 10.02.2023, а також факт його фактичного виконання сторонами.

Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що грошові кошти у сумі 600 000 грн були перераховані ТОВ "Полесадсервіс" на виконання умов договору купівлі-продажу як оплата за поставлений товар, а не як поворотна фінансова допомога. При цьому судом апеляційної інстанції було враховано лист ТОВ "Полесадсервіс" від 14.02.2023 №206, яким товариство уточнило призначення платежу та повідомило відповідача про те, що спірні кошти є оплатою за товар, поставлений за договором купівлі-продажу.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що факт передачі товару підтверджується видатковою накладною №2 від 14.02.2023, товарно-транспортними накладними, рахунком на оплату, актом звірки взаємних розрахунків та іншими первинними документами, які у своїй сукупності підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, постановою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/3559/23 (922/1263/25) від 27.11.2025 року встановлено обставини щодо укладення між ТОВ "Полесадсервіс" і ФОП Подлужною С.А. договору купівлі-продажу товару №10/02/2023 від 10.02.2023, його виконання, передачі товару та здійснення оплати саме на виконання договірних зобов`язань. Вищевказана постанова в касаційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Норма ч.4 ст. 75 ГПК України по суті містить принцип правової визначеності який є невід`ємною складовою принципа верховенства права.

Метою інституту преюдиційності є забезпечення стабільності судових рішень, правової визначеності та недопущення повторного розгляду вже вирішених фактичних питань.

Верховний Суд в Постанові від 09.07.2026 року у справі № 953/1091/22 (922/5144/23) звернув увагу на те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.

Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки з цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, заява № 3236/03, § 40; "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia) від 24.07.2003, заява № 52854/99, § 52), зокрема з метою виправлення "суттєвих недоліків" або "судової помилки" ("Сутяжник проти Росії" (Sutyazhnik v. Russia) від 23.07.2009, заява № 8269/02, § 35).

Верховний Суд виходить з того, що преюдиція (частина четверта статті 75 ГПК України) і правова визначеність (res judicata) є взаємопов`язаними гарантіями, але діють через конкретні процесуальні наслідки: преюдиція звільняє від доказування обставин, встановлених остаточним рішенням суду в іншій справі, за участю тих самих осіб або особи, щодо якої ці обставини встановлено (частина четверта статті 75 ГПК України); в свою чергу принцип правової визначеності забороняє "маскований" повторний розгляд і ревізію остаточно вирішеного спору, навіть якщо він поданий у формі іншого способу захисту.

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

У постанові від 10.12.2025 у справі № 910/8912/25 Верховний Суд зауважив, що поняття "res judicata" поширюється на широке коло випадків, оскільки перешкоджає суду розглядати спір, якщо новий позов спрямований по суті на те, щоб переглянути вже ухвалене у іншій справі рішення, хоча при цьому можуть бути дещо змінені позовні вимоги, чи підстави позову, чи коло сторін. Навіть у таких випадках, на думку ЄСПЛ, суд має виходити із принципу правової визначеності (рішення від 25.11.2021 (заява № 2836/10) у справі "Центр "Украса" проти України", де ЄСПЛ зазначив, що наявність судового провадження не повинно нівелювати результати іншого судового провадження та / або позбавляти його остаточне рішення юридичної сили та призводити до порушення принципу юридичної визначеності (пункт 44).

У рішенні ЄСПЛ від 25.09.2025 у справі "Д.Б. проти України" (заява № 36484/16) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що національні суди у подальшому провадженні повторно розглянули питання, яке вже було вирішено остаточним судовим рішенням, без наведення підстав, які б демонстрували наявність обставин суттєвого та переконливого характеру, що виправдовували повторний розгляд; такі дії національних судів ЄСПЛ оцінив як несумісні з принципом юридичної визначеності.

У даній справі заявлені позовні вимоги фактично ґрунтуються на твердженнях позивача про те, що договір купівлі-продажу товару №10/02/2023 від 10.02.2023 не укладався, товар відповідачем не поставлявся, видаткова накладна не підтверджує реальність господарської операції, а отримані відповідачем кошти є безпідставно набутими.

Водночас зазначені обставини вже були предметом судового дослідження у справі №922/3559/23 (922/1263/25), за результатами якої суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність між сторонами реальних договірних відносин та фактичне виконання договору купівлі-продажу товару №10/02/2023 від 10.02.2023.

За таких обставин повторна оцінка зазначених обставин у межах даної справи суперечила б принципу правової визначеності та положенням частини четвертої статті 75 ГПК України.

Разом із цим суд зазначає, що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання сторонами вимог закону саме на момент його вчинення, а обов`язок доведення наявності таких обставин покладається на особу, яка заявляє відповідну вимогу. При цьому наведені позивачем доводи не містять посилань на конкретні порушення вимог статті 203 Цивільного кодексу України, які існували на момент укладення договору купівлі-продажу товару №10/02/2023 від 10.02.2023, а фактично зводяться до заперечення реальності господарської операції та незгоди з висновками, викладеними у постанові Східного апеляційного господарського суду у справі №922/3559/23 (922/1263/25).

Суд також враховує пояснення відповідача щодо причин відсутності у ліквідатора окремих первинних документів, пов`язаних із тимчасовою окупацією території Куп`янського району Харківської області, проведенням слідчих дій у межах кримінального провадження №42022222030000086 та вилученням фінансово-господарської документації підприємства. Разом з тим наведені обставини не мають самостійного вирішального значення для розгляду цього спору, оскільки обставини укладення та виконання договору купівлі-продажу товару №10/02/2023 від 10.02.2023, передачі товару та здійснення оплати на виконання договірних зобов`язань уже були встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/3559/23 (922/1263/25), яка набрала законної сили та має преюдиційне значення відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України.

Посилання позивача на можливу пов`язаність відповідача з іншими особами, які мали відношення до діяльності ТОВ "Полесадсервіс", також не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки самі по собі не свідчать про фіктивність спірного договору, відсутність реальної господарської операції чи недодержання сторонами вимог закону при його укладенні. Наявність трудових, особистих або інших взаємовідносин між окремими особами не є належним та достатнім доказом здійснення ними контролю за діяльністю товариства або узгодженості дій, спрямованих на створення штучних правових наслідків.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо нереальності (штучності) спірного договору ґрунтуються переважно на припущеннях та фактично спрямовані на повторне спростування обставин, які вже встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/3559/23 (922/1263/25). Оскільки зазначені обставини є преюдиційними та відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню, підстав для їх переоцінки у межах цієї справи суд не вбачає.

Таким чином, оцінивши подані сторонами докази відповідно до статті 86 ГПК України, врахувавши преюдиційні обставини, встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/3559/23 (922/1263/25) від 27.11.2025 року, та принцип правової визначеності (res judicata), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу №10/02/2023 від 10.02.2023.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсною видаткової накладної №2 від 14.02.2023 суд зазначає, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який підтверджує здійснення господарської операції, однак не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України та не породжує самостійних цивільних прав і обов`язків сторін.

Відтак видаткова накладна не може бути самостійним предметом позову про визнання її недійсною. Оцінка такого документа здійснюється судом як доказу відповідно до статті 86 ГПК України. За таких обставин заявлена позовна вимога не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та інтересів, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про витребування з чужого незаконного володіння Подлужної Світлани Анатоліївни на користь ТОВ "Полесадсервіс" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Судом встановлено, що вимога позивача про витребування з чужого незаконного володіння Подлужної Світлани Анатоліївни на користь ТОВ "Полесадсервіс" грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн є похідною від основної позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару № 10/02/2023 від 10.02.2023, оскільки обґрунтовується твердженнями позивача про безпідставне набуття відповідачем зазначених коштів у зв`язку з недійсністю спірного договору.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару № 10/02/2023 від 10.02.2023, правові підстави для задоволення похідної вимоги про витребування з відповідача грошових коштів також відсутні.

За таких обставин, з огляду на відмову у задоволенні основної позовної вимоги, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про витребування з чужого незаконного володіння Подлужної Світлани Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Полесадсервіс" (код ЄДРПОУ 37298595) грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн шляхом їх перерахування на рахунок ТОВ "Полесадсервіс".

ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовив, судовий збір та інші судові витрати покладаються на позивача.

За таких обставин, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 5, 11, 13, 14, 74, 75, 76-79, 86, 129, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення направити учасникам справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "27" липня 2026 р.

СуддяС.В. Міньковський