Ухвала суду № 138537955, 28.07.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

28.07.2026 Суддя Маркосян М. В.

Справа № 644/7259/25

Провадження № 2-п/644/81/26

УХВАЛА

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

28 липня 2026 року.

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі судді Маркосян М.В., за участю секретаря судового засідання Скорик Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення у справі №644/7259/25 по цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за абонентське обслуговування та обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 36648,96 грн. та судові витрати. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року у справі № 644/7259/25 позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» було задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування та обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення за період з 01 квітня 2014 по 30 червня 2025 в сумі 36648,96 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судові витрати у сумі 1261,20 грн. з кожного.

09.07.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування заочного рішення у справі №644/7259/25 з клопотанням про поновлення пропущеного строку.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 21 липня 2026 року заява відповідача була прийнята до розгляду, призначено судове засідання.

У судове засідання відповідачі та позивач не з`явилися, були повідомлені про судове засідання належним чином, від представника ОСОБА_1 , адвоката Брек Л.О. надійшла заява про надання їй можливості ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи. Суд, розглядаючи зазначене клопотання зазначає таке. Від ОСОБА_3 15.07.2026, як від представника заявниці Парфьонової Ю.А. до суду надійшла заява про вступ у справу в якості представника, з цього моменту представнику було забезпечено доступ до матеріалів справи в Електронному кабінеті., однак додаткових пояснень, будь-яких заяв щодо суті справи до суду не надходило. Суд зважає на те, що відповідно до ч.2 ст.286 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження., а згідно зі статтею 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Отже, оскільки всі учасники справи були належним чином повідомлені про судовий розгляд, їх неявка не перешкоджає розгляду заяви, суд залишає клопотання представника без задоволення.

В зв`язку із неявкою сторін у судове засідання, його фіксування технічними засобами не здійснювалось, що відповідає частині 2 статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд приходить до наступного.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року у справі № 644/7259/25 позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» було задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування та обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення за період з 01 квітня 2014 по 30 червня 2025 в сумі 36648,96 грн. тарозподілені судові витрати.

Провадження було відкрито і справа була призначена до судового розгляду згідно з ухвалою суду від 21.08.2025

Судом визнані поважними причини неявки відповідачів у судові засідання, в зв`язку із чим було поновлено строк та прийнято заяву про перегляд заочного рішення до розгляду. Однак, в той же час, суд зазначає, що при розгляді справи судом, всі відповідачі належним чином повідомлялись судом про судовий розгляд, повістки повертались до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням у відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.

В той же час, згідно із положеннями ст.285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції ст.288 ЦПК України сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Отже, суд зазначає, що з`ясування причин неявки не може бути єдиною підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни, що вимагає, зокрема в пункті 4 частини 2 статті 285 ЦПК України зазначено, що у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; у частині 7 цієї ж статті ЦПК України зазначено, що до заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Так, відповідачем у заяві не надані нові докази, які підтвердили б нові обставини, які могли слугувати підставою для скасування заочного рішення у справі не надано жодного доказу на підтвердження заперечень проти позовної заяви.

Єдиною підставою, зазначеною заявницею є, пропуск, на її думку, позивачем, строку позовної давності.

Суд зазначає про те, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон №540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон №2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон №3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

При цьому суд враховує, що 04.09.2025 в набув чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 №4434-IX, який відновлює перебіг строків позовної давності. З розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану (пункт 19).

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено спочатку з 20.04.2020 року, а потім від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025 року.

Позовна заява була подана до суду КП «ХТМ» 14.08.2025 тобто до того, як було відновлено перебіг строку позовної давності.

Згідно зі статтею 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; а, також, у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Також, суд враховує ту обставину, що відповідно до Розрахунку заборгованості по особовому рахунку, наданому позивачем, вбачається, що періодично, з 2017 по 2023 роки за особовим рахунком за адресою АДРЕСА_1 здійснювались оплати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Як встановлено в статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, часткові оплати заборгованості перервали строк позовної давності, і після цього, з червня 2022 року строк позовної давності було продовжено, та, на момент подання позову до суду, з урахуванням його законодавчого зупинення протягом 2023-2025 років, ще не сплив.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не пропущений строк позовної давності.

Відтак, заявниця в заяві про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ч.1 ст.288 ЦПК України, не вказала та не надала жодного доказу, в розумінні ст.76 ЦПК України, який би мав істотне значення для правильного вирішення справи, не був при цьому врахований судом під час ухвалення заочного рішення.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, у суду відсутні законні підстави для скасування заочного рішення, отже у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.285, 287, 288 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про скасування заочного рішення у справі №644/7259/25 від 11.12.2025 - залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 28.07.2026

Суддя Марина МАРКОСЯН