Рішення № 138537669, 22.07.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/883/26

2/134/614/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 липня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Чорної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

27 травня 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА-НОВА» (далі - ТОВ «ІННОВА-НОВА») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 травня 2025 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання грошових коштів у кредит № 8308570525, за умовами якого товариство надало відповідачці кредит на споживчі потреби у розмірі 5 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, а також у розмірі 0,87 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня з дати укладення договору і до закінчення строку дії договору, або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Крім того, сторони передбачали можливість застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,9 % в день за умови, якщо позичальник 24 червня 2025 року сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Також умовами договору передбачено сплату позичальником комісії за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми наданого кредиту.

У свою чергу ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за його надання та проценти за користування кредитними коштами, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором, однак допустила прострочення платежів.

З огляду на викладене, ТОВ «ІННОВА-НОВА» (до перейменування - ТОВ «ІННОВА ФІНАНС») просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 8308570525 від 25 травня 2025 року в розмірі 32 493,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 743,00 грн - заборгованість за процентами; 750,00 грн - заборгованість за комісією; 10 000,00 грн - неустойка за порушення зобов`язань за кредитним договором. Також позивач просить стягнути з відповідачки понесені ним судові витрати.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 28 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

16 червня 2026 року до суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли витребувані докази.

24 червня 2026 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив відповідачки ОСОБА_1 на позовну заяву, у якому вона просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

На обґрунтування своїх заперечень відповідачка зазначила, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б фактичне перерахування їй кредитних коштів. Долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості складений позивачем в односторонньому порядку, а тому сам по собі не є належним і достатнім доказом виникнення заборгованості та її розміру.

Також відповідачка вказала, що передбачений кредитним договором строк кредитування становив 30 днів. Водночас позивач заявив до стягнення проценти, нараховані за значно триваліший період, хоча матеріали справи не містять належних і допустимих доказів пролонгації (продовження) строку кредитування. За таких обставин вважає нарахування процентів після закінчення встановленого договором строку безпідставним, а заявлену до стягнення суму процентів завищеною та необґрунтованою.

Крім того, посилаючись на положення частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідачка зауважила, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Натомість заявлені позивачем проценти, на її думку, нараховані із застосуванням денної процентної ставки, яка перевищує встановлений законом граничний розмір, а тому в частині такого перевищення не підлягають стягненню.

У разі якщо суд дійде висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, відповідачка просила зменшити заявлений до стягнення розмір процентів.

Також відповідачка послалася на те, що в період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності у вигляді штрафу та пені за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідачка зазначила, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження їх розміру, фактичного понесення та сплати.

25 червня 2026 року від представника позивача адвоката Андрущенка М.В. через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує, що кредитний договір укладений сторонами в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Перед укладенням договору відповідачка пройшла ідентифікацію за допомогою системи BankID Національного банку України, а договір підписала одноразовим ідентифікатором, надісланим на зазначений нею фінансовий номер телефону. У такий спосіб відповідачка підтвердила ознайомлення з усіма істотними умовами кредитування та прийняття цих умов.

На виконання договору позивач перерахував відповідачці кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн на зазначену нею банківську картку. Факт перерахування коштів підтверджується квитанцією до платіжної інструкції платіжного сервісу EasyPay, а також отриманою на виконання ухвали суду банківською випискою, у якій відображено зарахування відповідної суми на картковий рахунок відповідачки. Тому доводи про відсутність первинних документів та недоведеність факту отримання кредиту є безпідставними.

Також представник позивача заперечив твердження відповідачки про те, що строк кредитування становив 30 днів. Послався на пункт 2.5 договору, відповідно до якого строк кредиту та строк дії договору становлять 360 днів. Стандартна процентна ставка встановлена в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів та 0,87 % починаючи з 181-го дня і до закінчення строку кредитування або повного повернення кредиту. Отже, передбачені договором ставки не перевищують максимального розміру денної процентної ставки, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Нараховані позивачем у межах строку кредитування проценти за своєю правовою природою є платою за користування кредитними коштами, а не заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Отже, положення законодавства про звільнення позичальника від відповідальності в період дії воєнного стану не поширюються на спірні правовідносини в частині стягнення передбачених договором процентів.

Крім того, зазначив, що поданий розрахунок заборгованості містить усі її складові, виконаний відповідно до умов договору та може бути перевірений шляхом арифметичного обчислення.

Представник позивача адвокат Андрущенко М.В. у позовній заяві та відповіді на відзив просив розглянути справу за відсутності сторони позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 17 липня 2026 року, не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, причини її неявки суду невідомі.

У відзиві на позовну заяву відповідачка просила в разі її неявки в судове засідання відкласти розгляд справи. Водночас вона не зазначила обставин, які перешкоджали б її участі в судовому засіданні, та не надала доказів поважності причин неявки. Саме по собі клопотання про відкладення розгляду справи, не обґрунтоване конкретними обставинами, не є безумовною підставою для його задоволення.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відкладення розгляду справи має бути зумовлене не самим фактом відсутності учасника справи чи його представника, а наявністю обставин, які унеможливлюють вирішення спору в цьому судовому засіданні.

З огляду на належне повідомлення учасників справи, клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, неповідомлення відповідачкою причин неявки та відсутність обставин, які перешкоджають розгляду справи по суті, суд не вбачає підстав для відкладення судового розгляду та вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір. Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 25 травня 2025 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», яке 08 вересня 2025 року змінило найменування на ТОВ «ІННОВА-НОВА», та відповідачкою ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання грошових коштів у кредит № 8308570525, згідно з яким ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» надало відповідачці кредит у розмірі 5 000,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредитні кошти, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 2.5 договору кредит надається строком на 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії та процентів визначені у Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 2.6 договору за користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка застосовується в межах всього строку кредитування та становить: 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0,87 % за кожен день користування кредитом, починаючи з 181 календарного дня з дати укладення договору і до закінчення строку дії договору, або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту; знижена процентна ставка становить 0,9 % в день та застосовується в разі, якщо позичальник 24 червня 2025 року сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

У пункті 2.7 договору сторони передбачили сплату позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 15 % від суми наданого кредиту, яка нараховується у день надання кредиту.

Згідно з пунктом 2.10 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на день його укладення за весь строк кредитування становила 22 580,00 грн за стандартною процентною ставкою та 22 430,00 грн у разі застосування зниженої процентної ставки.

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 6.4 договору в разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або комісії за надання кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі.

ОСОБА_1 підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «4360», про що свідчить пункт 11 договору.

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції № 20233-1354-220618476 ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» 25 травня 2025 року о 17 год 26 хв через платіжного провайдера ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн (ідентифікатор операції 1612656134).

Факт зарахування цих коштів на рахунок відповідачки підтверджується також повідомленням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 05 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260601/73003-БТ та випискою за рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 , із використанням платіжної картки № НОМЕР_1 .

Як убачається з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8308570525 від 25 травня 2025 року, відповідачка жодних платежів на погашення кредитної заборгованості не здійснювала та допустила прострочення сплати чергових платежів, у зв`язку з чим розмір її заборгованості станом на 17 травня 2026 року становив 22 493,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 743,00 грн - заборгованість за процентами; 750,00 грн - заборгованість за комісією.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон № 675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальними витратами за споживчим кредитом є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Досліджені судом письмові докази вказують на те, що 25 травня 2025 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», яке 08 вересня 2025 року змінило найменування на ТОВ «ІННОВА-НОВА», в електронній формі кредитний договір, за умовами якого вказана фінансова установа перерахувала відповідачці грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у порядку, визначеному договором.

Водночас відповідачка взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконала, отримані кредитні кошти не повернула, комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не сплатила, внаслідок чого у неї виникла заборгованість. Доказів належного виконання зобов`язань або сплати заборгованості відповідачка суду не надала, а наведений позивачем розрахунок належними та допустимими доказами не спростувала.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 16 743,00 грн заборгованості за процентами та 750,00 грн заборгованості за комісією доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та умовах кредитного договору, тому підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 22 493,00 грн заборгованості за кредитним договором № 8308570525 від 25 травня 2025 року.

Доводи відповідачки про те, що строк кредитування становив 30 днів, а проценти нараховані поза межами цього строку та із застосуванням ставки, яка перевищує встановлений законом граничний розмір, спростовуються матеріалами справи.

Так, зі змісту пункту 2.5 кредитного договору та графіка платежів убачається, що строк кредитування становив 360 календарних днів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 20 травня 2026 року. Передбачений договором 30-денний період стосувався строку внесення чергового платежу та не визначав загального строку кредитування.

Відповідно до пункту 2.6.1 договору стандартна процентна ставка становила 1 % на день протягом перших 180 календарних днів та 0,87 % на день починаючи з 181-го дня до закінчення строку кредитування. Отже, погоджені сторонами процентні ставки не перевищували встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» граничного розміру денної процентної ставки 1 %.

Таким чином, проценти нараховані позивачем у межах строку кредитування та із застосуванням передбачених договором ставок, які не перевищують установленого законом максимального розміру, а тому відповідні заперечення відповідачки є необґрунтованими.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ІННОВА-НОВА» також просило стягнути з ОСОБА_1 10 000,00 грн неустойки, нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором № 8308570525 від 25 травня 2025 року.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання позичальником договірних зобов`язань, зокрема прострочення платежів, визначених графіком, позичальник з наступного календарного дня зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 28 % від суми простроченого платежу за кожен факт прострочення.

Відповідно до пункту 7.4 договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів кредитодавець має право нарахувати пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу.

Згідно з пунктом 7.5 договору нарахування неустойки здійснюється кредитодавцем з урахуванням обмежень, установлених законом.

Разом із тим, заявляючи до стягнення 10 000,00 грн неустойки, позивач не конкретизував її вид (штраф чи пеня), не зазначив, на підставі якого саме положення кредитного договору її нараховано, та не надав відповідного розрахунку.

За відсутності таких відомостей суд позбавлений можливості встановити правову природу заявленої неустойки та перевірити порядок її нарахування.

Крім того, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки кредитний договір укладено 25 травня 2025 року, заявлену до стягнення неустойку нараховано позивачем у період дії в Україні воєнного стану, а тому ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА».

Викладення на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» у новій редакції пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1734-VIII «Про споживче кредитування» не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за кредитними договорами у період дії воєнного стану.

Враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 8308570525 від 25 травня 2025 року в розмірі 22 493,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 743,00 грн - заборгованість за процентами; 750,00 грн - заборгованість за комісією.

У стягненні неустойки в розмірі 10 000,00 грн слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у справі, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 32 493,00 грн, а задоволено на суму 22 493,00 грн, тобто на 69,22 % (22 493,00 х 100 : 32 493,00).

За таких обставин з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1 842,91 грн (2 662,40 х 69,22 %) судового збору.

Питання щодо витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішується, оскільки представником позивача заявлено про їх попередній (орієнтовний) розмір у сумі 5 000,00 грн із зазначенням про подання доказів їх фактичного понесення протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА-НОВА» заборгованість за кредитним договором № 8308570525 від 25 травня 2025 року в розмірі 22 493,00 грн (двадцять дві тисячі чотириста дев`яносто три гривні, 00 копійок), з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16 743,00 грн - заборгованість за процентами; 750,00 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА-НОВА» 1 842,91 грн (одна тисяча вісімсот сорок дві гривні, 91 копійка) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА-НОВА», місцезнаходження: м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2, офіс 5, код ЄДРПОУ 44127243.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 22 липня 2026 року.

Суддя: