Рішення № 138537602, 22.07.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 203/6649/25

Провадження № 2/131/527/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого - судді Марчук В.І.,

за участю секретаря судового засідання Яременко Г.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (надалі ТОВ «ДІДЖИФІНАНС»/позивач/кредитодавець) звернулося до Центрального районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з останньої на його користь заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3712949 від 25 травня 2021 року в розмірі 30338,00,00грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 25.05.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» (https://miloan.ua) Олійникова О.Л. подала заявку на отримання кредиту № 3712949. Вказана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на веб-сайті Товариства.

Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.

ТОВ «МІЛОАН» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 3712949 від 25.05.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Таким чином, ОСОБА_1 уклала Договір про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021 року з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн.

Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, проте, відповідач не виконала належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин передбачених ст.526 та ст.527 ЦК України.

Крім того, відмічено, що 13.09.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 3712949 від 25.05.2021 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а, відповідно, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 30338,00 грн., з яких: 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 22848,00 грн. заборгованість за відсотками та 490,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами.

Посилаючись на ці обставини, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 30338,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 05 листопада 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд за підсудністю до Гайсинського районного суду Вінницької області.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2025 року цивільну справу №203/6649/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд за підсудністю до Іллінецького районного суду Вінницької області.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2026 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання. Копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами направлені відповідачу стороною позивача.

Згідно заочного рішення Іллінецького районного суду Вінницької області №203/6649/25 від 30 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3712949, укладеним 25 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , в розмірі 30338,00 грн., 2422,40 грн. витрат по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

15.05.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Зачепіло З.Я., звернулася до Іллінецького районного суду Вінницької області із заявою про перегляд заочного рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2026 року в справі №203/6649/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 не згідна із заочним рішенням суду, вважає його таким, що порушує права і законні інтереси відповідача та таким, що підлягає скасуванню та призначенню до розгляду в загальному порядку з огляду на наступне.

Зокрема вказано, що відповідач ОСОБА_1 не була обізнана з тим, що справа перебуває на розгляді в Іллінецькому районному суді Вінницької області, позовної заяви з додатками, ухвалу про відкриття провадження, судові повістки та заочне рішення суду не отримував. Про останнє дізналася 07.05.2026 року із мобільного додатку «ДІЯ».

Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 , відповідно до даних її військового квитка серії НОМЕР_1 , перебуває на військовій службі в Збройних Силах України 06.10.2021 року та на неї поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», тому вона має право на списання всіх штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом за період з 06.10.2021 року.

Крім того, представником відповідача, адвокатом Зачепіло З.Я. подано клопотання про поновлення строку на подання цієї заяви.

Згідно ухвали Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 травня 2026 року, клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Зачепіло З.Я., про поновлення процесуального строку задоволено та поновлено заявнику строк для подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Прийнято до розгляду вищевказану заяву про перегляд заочного рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2026 року та призначено судове засідання по розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 травня 2026 року заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2026 року у цивільній справі №203/6649/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано скасовано, призначено цивільну справу №203/6649/25 до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мушка Н.М., надала суду відзив на позовну заяву в якому просила суд задовольнити позов частково, а саме: задовольнити позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в частині погашення суми боргу в розмірі тіла кредиту, в розмірі 7000,00 грн. в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Зокрема, вказано, що відповідно до рішення суду ОСОБА_1 уклала Договір про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021 року з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн.

13.09.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 3712949 від 25.05.2021 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а, відповідно, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 30338,00 грн., з яких: 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 22848,00 грн. заборгованість за відсотками та 490,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами.

Разом з тим,вказано, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, згідно довідки № 153 від 26.02.2026 року, довідки від 06.03.2026 року № 109убд, довідки від 16.04.2023 року № 2606 брала безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України. З 16.09.2021 року ОСОБА_1 почала проходити військову службу.

Згідно військового квитка Серії НОМЕР_1 прийнята на військову службу 06.10.2021 року у військову частину НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки форми 5 від 19.02.2026 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 14.04.2024 року.

Вказує, що, на відповідача поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», оскільки відповідачем надано докази на підтвердження тих обставин, що він має право на звільнення від сплати штрафних санкцій, пеней та відсотків за користування кредитом, оскільки в період нарахування останніх вона перебувала на військовій службі в Збройних Силах України і є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому ОСОБА_1 має право на списання всіх штрафних санкцій, пеней та відсотків за користування кредитом за період з 06.10.2021 року.

Крім того, вважає розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. завищеною та неспівмірною з наданими послугами. Відповідач, користуючись своїм правом, передбаченим ч. 5 ст. 137 ЦПК України, просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами з огляду на те, що спір який виник між сторонами у справі № 203/6649/25 відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за кредитним договором; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Крім того, справа № 203/6649/25 являється малозначною і безпосередньої участі адвоката та представництва інтересів Позивача в судовому засіданні є недоречним.

В свою чергу, не погоджуючись із доводами представника відповідача, викладеними у відзиві, представником позивача Чуприною К.М., 18.06.2026року через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому доводи представника відповідача вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, з огляду на нижче викладене.

Так, щодо посилання представника відповідача, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем представник позивача вказує наступне.

Згідно вимог пункту 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла на час пред`явлення позову), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Представник позивача звертає увагу суду, що відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.

Документом, який підтверджує призив та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Відповідачем надано суду копію припису та довідку про безпосередню участь у заходах необхідних для оборони України, як на підставу для застосування до нього Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Однак, як зазначає представник позивача, до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані положення пункту 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема щодо звільнення від нарахування відсотків за кредитним зобов`язанням, оскільки нарахування відсотків за договором про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021 було припинено ще до моменту її вступу на військову службу, що підтверджується додатком до позовної заяви № 6 «Деталізований розрахунок за кредитним договором 3712949.pdf.».

Отже, звертає увагу суду, що зазначене свідчить про відсутність зв`язку між проходженням відповідачем військової служби та припиненням нарахування відсотків. Таким чином, використання зазначеного Закону для зміни умов зобов`язання в даному випадку є необґрунтованим.

Щодо доводів представника відповідача, що розмір правової допомоги позивача є завищеним.

Так, позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року; копія додаткової угоди № 3712949 від 29 липня 2025 року до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року; копію детального опису робіт (надання послуг) від 29 липня 2025 року; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 29 липня 2025 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковська Анастасія Володимирівна.

Поряд з цим, звернено увагу суду, що позивач проаналізувавши ринкову вартість надання юридичними компаніями юридичних послуг встановив, що ринкова вартість за складання позовної заяви у цивільних справах становить в середньому 6 150,00 грн., що підтверджується інформацією із сайтів щодо вартості надання послуг адвокатами.

Також, звертає увагу, що до складання позовної заяви у вартість витрат на правничу допомогу адвоката включено ще формування необхідних додатків та перед складанням позову проведення аналізу спірних правовідносин із наданням рекомендацій щодо захисту інтересів позивача.

Таким чином, позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 5000,00 підлягають до задоволення.

Представник позивача, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав. Крім того, в відповіді на відзив представник позивача Чуприна К.В. позовні вимоги підтримала, просила розгляд справи провести за відсутності сторони позивача, позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання не подавала.

Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, п.4 ч.8 ст.128, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що відповідно до положень ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 25 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «МІЛОАН» з метою отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим підписала в електронному вигляді анкету-заяву на кредит № 3712949.

Того ж дня між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 3712949 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 7000,00грн. строком на 30 днів з 25 травня 2021 року. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 24.06.2021 року. Проценти за користування кредитом: 1848,00грн., які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту: 490.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово. (підпункти 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.6 Договору).

Відповідно до підпункту 7.1 договору цей договір, що складається з правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у пункті 2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої пунктом 1.4 договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього договору кредитні кошти не будуть відправлені товариством та / або не будуть отримані позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Згідно п.2.1, п.2.2.1 кредитного договору Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок. Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Відповідно до умов договору, відповідачу ТОВ «МІЛОАН» перераховані кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн. з призначенням платежу - кошти згідно договору 3712949, що підтверджується даними платіжного доручення №47116016 від 25.05.2021 року.

Таким чином, ТОВ «МІЛОАН» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 7000,00грн. Натомість, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала в результаті чого утворилась заборгованість, яка становить 30338,00грн., з яких: 7000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 22848,00 грн. - заборгованість за процентами та 490,00 грн заборгованість за комісійними винагородами.

Відповідач не заперечує факт укладення Договору № 3712949 про надання споживчого кредиту та отримання нею кредитних коштів в сумі 7000,00грн.

Щодо доведеності укладання кредитного договору суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом становлено, що договір про надання споживчого кредиту №3713949 від 25.05.2021 року укладено відповідачем шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Разом з позовом позивачем подано кредитний договір №3712949 від 25.05.2021 року, укладений в електронній формі.

Відповідно до абз. 1-2 статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа та допустимість електронного документа як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

У постанові ВС від 29.02.2021 по справі № 922/51/20 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал, електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом, паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

У постанові ВС від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Кредитний договір №3712949 від 25.05.2021 року підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «МІЛОАН» за допомогою логіна Особистого кабінету і пароля Особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем не був би укладений.

Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав останній за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використала для підтвердження підписання договору позики.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, заповненням анкети-заяви на кредит № 3712949 від 25.05.2021року та підписанням договору про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021року ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та/або електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Щодо доведеності розміру заборгованості.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У позовній заяві ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3712949 від 25.05.2021 року в розмірі 30338,00грн., з яких: 7000,00 грн. борг по тілу кредиту, 22848,00 грн. - заборгованість за процентами та 490,00 грн. заборгованість за комісію.

На підтвердження розміру заборгованості ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надано суду наступні документи: анкету-заяву на кредит № 3712949 від 25.05.2021; договір про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021; графік платежів; паспорт споживчого кредиту № 3712949; платіжне доручення 47116016 від 25.05.2021 року; відомість про щоденні нарахування та погашення за період з 25.05.2021 року по 23.08.2021 року.

Відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією за користування, а відтак, наданий товариством розрахунок заборгованості в цій частині, за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.

Оскільки ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не є первісним кредитором та, відповідно, не може надати первинні банківські документи, оскільки такі документи формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видав кредит, тому надані суду позивачем розрахунки, є належними та допустимими доказами заборгованості у справі.

Разом з тим, суд враховує, що стороною відповідача визнається заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7000,00грн.

Щодо посилань сторони відповідача, щодо поширення на ОСОБА_1 пільг, передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», суд зазначає наступне.

Згідно вимог пункту 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла на час пред`явлення позову), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Проте стороною відповідача не надано суду доказів, що відповідач зверталася до кредиторів з відповідною заявою та надавала відповідні документи.

Згідно даних військового квитка Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 16.10.2021 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 16.09.2021 року №226-РС призвана до Збройних Сил України на військову службу за контрактом строком на три роки. Відповідно до даних довідки за формою 5, №262 від 19.02.2026 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 14.04.2024 року у військовій частині НОМЕР_3 .

Як вбачається із матеріалів справи договір про споживчий кредит між ТОВ «МІЛОАН» до ОСОБА_1 укладено 25 травня 2021 року строком на 30 днів з пролонгацією на стандартних (базових) умовах, тобто Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базо; умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягне загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту) (п.п. 2.3.1.2 Договору). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.

Відповідач посилається на наявність статусу військовослужбовця, як на підставу звільнення її від сплати процентів за кредитним договором. Разом з тим зазначені доводи не спростовують правомірності нарахування позивачем процентів, так як вони нараховані за період з 25.05.2021 року по 23.08.2021 року в межах договору, тобто до набуття ОСОБА_1 статусу військовослужбовця.

Пільги передбачені законодавством для військовослужбовців застосовуються з моменту набуття особою відповідного статусу та не поширюються на правовідносини, що виникли і були реалізовані до такого моменті.

Отже, нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 25.05.2021 року по 23.08.2021 року здійснено первинним кредитодавцем відповідно до умов кредитного договору та вимог законодавства, а тому доводи відповідача щодо звільнення від їх нарахування є безпідставними.

Окрім того, навіть при наявності права на пільгу, для військовослужбовців вона не має зворотної дії в часі та не поширюється на проценти нараховані до дати початку військової служби.

При цьому, новим кредитором при набутті права вимоги за договором факторингу № 07Т, від 13 вересня 2021 року вимоги до боржників за кредитними договорами в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 3712949 від 25.05.2021 року відсотків за даним договором не нараховано.

Таким чином, на відповідачку, як на військовослужбовця яка, проходить військову службу з 06.10.2021 року не поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме вона не звільнена від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом так як кредитний договір укладений до вступу відповідачки на військову службу.

Окрім цього, вказаний кредитний договір з відповідачкою було укладено 25 травня 2021 року. Відповідно до наданих довідок відповідачка на той час не перебувала на військовій службі, а отже її твердження щодо неможливості стягнення відсотків з неї є безпідставними.

Отже, враховуючи вищенаведене, нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості, а тому розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором і ОСОБА_1 наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, а також нарахування процентів. Згідно з розрахунком заборгованості, складеним позивачем, проценти нараховувались ОСОБА_1 починаючи з 25.05.2021 по 23.08.2021, що відповідає умовам, визначеним у Договорі.

Враховуючи, що позичальником зобов`язання з повернення коштів за договорами не виконано, а згідно наданих позивачем розрахунків відсотки кредитними договорами нараховані в межах строків, визначених договорами та погоджених сторонами, позовні вимоги у вказаній частині є доведеними та обґрунтованими.

Щодо відступлення права вимоги.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Частиною першою статті 626 ЦК України установлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

За загальним правилом, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України), проте відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, підставами для заміни кредитора у зобов`язанні є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

В даній справі, первісний кредит ТОВ «МІЛОАН» 13 вересня 2021 року уклало з ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» договір факторингу № 07Т, згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» передало (відступило) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Пунктом 4.1 договору факторингу визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Долучена до матеріалів справи копія договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта ТОВ «МІЛОАН» до фактора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Відповідно до копії витягу з додатку до договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року (реєстр прав вимоги) до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3712949 від 25.05.2021 року на загальну суму заборгованості в розмірі 30338,00 грн.

Позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за укладеним 25.05.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 3712949. Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 року.

Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю. Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, або факту перерахування та отримання нею кредитних коштів. Будь яких доказів, які б спростували створення ОСОБА_1 особистого кабінету на сайті ТОВ «МІЛОАН», належність засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання відповідачем коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять.

У зв`язку з порушеннями ОСОБА_1 умов кредитного договору № 3712949 від 21.05.2021 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке набуло права грошової вимоги, на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором ні на рахунок первісного кредитора ні на рахунок ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» .

На день звернення позивача з позовом та на дату розгляду справи відповідач свої зобов`язання не виконала.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитних договорів.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредиту. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копія договору відступлення права вимоги підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором до позивача по справі.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , отримання позичальником кредитних коштів, правові підстави для нарахування первісним позикодавцем та позивачем після відступлення права вимоги відсотків протягом погоджених сторонами строків дії договору, що жодним чином не спростовано відповідачем, та отримання прав вимоги до відповідача за договором факторингу, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договорам.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2422,40 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення правової допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Цивільно-процесуальне законодавство окреслило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов наступних висновків:

«втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

Розподіляючи витрати, які позивач поніс на професійну правничу допомогу по розгляду справи суду вважає, що наявні в матеріалах справи докази: договір про надання правової допомоги №42649746 від 05 травня 2025 року, додаткова угода №3712949 від 29 липня 2025 року до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковська А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги від 29.07.2025 року, акт №3712949 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29.07.2025 року підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг і вартість (5000,00грн.), що є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі із іншої сторони.

З урахуванням обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. відповідають критерію розумності судових витрат. При цьому відповідач аргументованих заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу не надав.

Таким чином, враховуючи принципи співмірності, враховуючи обсяг матеріалів у даній справі та кількість підготовлених представником позивача процесуальних документів, тривалість розгляду справи судом, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, враховуючи заперечення сторони відповідача, суд дійшов висновку, що відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді у розмірі 5000,00 грн., відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 12-13, 76, 81, 141, 247, 263-265, 274-279,352,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , зареєстрована фактична адреса проживання, як внутрішньо переміщеної особи, по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04112, м.Київ вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3712949, укладеним 25 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , в розмірі 30338,00 грн. /тридцять тисяч триста тридцять вісім гривень/.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 2422,40 грн. /дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок/ витрат по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. /п`ять тисяч гривень/.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27 липня 2026 року.

Повне найменування сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ 42649746;

відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрована фактична адреса проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК