Рішення № 138537381, 28.07.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2-а/641/66/2026 Справа № 641/6392/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Курганникової О.А.,

за участю секретаря судових засідань Юрченко Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7441785 від 25.06.2026 року про накладення адміністративного стягнення в розмірі 3400 грн за вчинення адміністративних правопорушень , передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити провадження по справі.

В обґрунтування позову зазначив, що 25.06.2026 року інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області, старшим лейтенантом поліції Кочергою Сергієм Юрійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7441785 від 25.06.2026 р., якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. І ст. 122 КУпАП та ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 122 КУпАП, а Інспектором всупереч вимогам ст. 245, 280 КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з`ясовано чи було вчинено адміністративні правопорушення, чи наявна вина у вчиненні таких правопорушень.

Разом з тим. Інспектор виніс оскаржувану постанову без будь- якої підготовки до розгляду справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні належні та допустимі докази.

Також зазначив, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками поліцейського, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.

Крім того на момент зупинки 25.06.2026 року він мав на руках посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 07.11.2019 року з відкритими категоріями «В1», «В», «СІ», «С». У зв`язку із цим, звинувачення у тому, що він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП - неправомірне.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

13 липня 2026 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, обґрунтовуючи свою позицію наступним.

В даному випадку вимірювання швидкості руху було здійснено в спосіб розміщення приладу ТгиСАМ по зовнішньому периметру дороги М-03 «Київ - Харків-Довжанський», про що й зазначено в ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».Виходячи із положень вище зазначеної статті, дозволяється розміщувати фото- і відеотехнічні засоби ті, що працюють в ручному режимі, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі.

Отже, помилковими є твердження позивача про те, що в силу приписів ст.40 Закону України «Про національну поліцію» Відповідач не мав права використовувати зазначений засіб вимірювальної техніки не в автоматичному режимі, оскільки дана норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху, які не є стаціонарними.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2020 р., справа № 645/6443/20, гр. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на ОДИН рік .

Не погоджуючись з таким рішенням суду гр. ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу. За результатами розгляду судом апеляційної інстанції, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2020 р., по справі № 645/6443/20 без змін.

Відповідно до постанови суду апеляційної інстанції, гр. ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи, а отже знав, що його апеляційну скаргу залишено без задоволення також знав, що Постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2020 залишена без змін та набрала законної сили.

ОСОБА_1 по закінченню строку позбавлення права керування транспортними засобами НЕ ВІДНОВИВ своє право на керування транспортними засобами в результаті чого керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції та за результатом розгляду справи був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Під час розгляду справи інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП.

16.07.2026 року представник позивача надав відповідь на відзив, в якої просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126 КУпАП.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.

Пунктом «;а» 2.1 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2020 р., справа № 645/6443/20, гр. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на ОДИН рік

Не погоджуючись з таким рішенням суду гр. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. За результатами розгляду судом апеляційної інстанції, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2020 р., по справі № 645/6443/20 без змін.

Відповідно до частини 2 ст. 126 КУпАП , керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами , - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак згідно наведеного вище суд встановив, що окремо передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 25.06.2026 року, о 19 год. 45 хв., с. Циганське, вул. Київська, 5, ОСОБА_1 керував ТЗ не маючи права керування після закінчення терміну позбавлення права керування, чим порушив постанову КМУ 340, ст. 15 ЗУ Про «Дорожній рух» а також керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 91 (дев`яносто один) км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 41 (сорок один) км/год.

Позивача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП і в межах санкції вказаної статті накладено адміністративне стягнення, при цьому, викладенні у фабулі постанови обставин адміністративного правопорушення та суть адміністративного правопорушення, яке ставиться за провину позивачу, не відповідають диспозиції ч.2 ст.126 КУпАП, а підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. Тобто дії ОСОБА_1 , які описані в оскаржуваній постанові, не правильно кваліфіковано за ч.2 ст.126 КУпАП.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2020 року був позбавлений права керування транспортними засобами строком на ОДИН рік, тобто такі дії позивача слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами , а не ч. 2 ст. 126 КУпАП.

А тому, враховуючи наведене вище, у зв`язку з відсутністю в постанові серії ЕНА № 7441785 об`єктивної сторони складу адміністративного порушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, суд вважає, що відповідачем невірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 та притягнуто останнього до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, що має наслідком скасування спірної постанови в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Щодо позовних вимог в частині скасування постанови серії ЕНА № 7441785 від 25.06.2026 р. про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП суд зазначає наступне.

У відповідності ч. 1 до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» (в редакції закону на час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності) поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень можуть розміщуватися поліцейськими наступним шляхом:

-закріплюватися на однострої,

-закріплюватися у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів,

-монтуватися/розміщуватися по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Словосполучення, наведене у п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» в частині права поліції "монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку" не вказує на спосіб її розміщення (стаціонарним способом, на тринозі, у ручному режимі та ін.), а лише вказує на місце такого розміщення (по зовнішньому периметру доріг і будівель), що спростовує твердження позивача про протиправне тримання в руках поліцейськими приладу Trucam в процесі його використання.

Отже, вказана норма не містить імперативного припису щодо розміщення відеотехніки виключно стаціонарно вмонтованим способом.

При цьому вимірювання швидкості руху відбувалося за допомогою приладу ТшСАМ, розміщеного по зовнішньому периметру дороги.

Крім того, у свідоцтві про повірку приладу ТгиСАМ ТС зазначено про можливість використання вказаного приладу в ручному режимі.

В даному випадку вимірювання швидкості руху було здійснено в спосіб розміщення приладу ТгиСАМ по зовнішньому периметру дороги М-03 «Київ - Харків-Довжанський», про що й зазначено в ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Виходячи із положень вище зазначеної статті, дозволяється розміщувати фото- і відеотехнічні засоби ті, що працюють в ручному режимі, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі.

Правомірність використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM у ручному режимі відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію»

Отже, доводи позивача про те, що пристрій для вимірювання швидкості руху патрульні поліцейські тримали в руках, що суперечить положенням ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», є безпідставними.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання позивача, щодо порушення інспектором при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності його права на захист, та порушення порядку розгляду справи.

На місці розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується матеріалами відео фіксації з нагрудної камери інспектора, від позивача ОСОБА_1 жодних заяв, зауважень чи клопотань не надходило.

Таким чином, інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, під час розгляду справи.

З чого суд робить висновок, що в даному випадку поліцейські діяли в рамках чинного законодавства та оцінюючи ситуацію, яка склалася, належним чином відреагували на правопорушення та притягнули водія до адміністративної відповідальності оцінивши всі докази всебічно та за своїм внутрішнім переконанням.

З огляду на викладені обставини, суд доходить висновків, що факт правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, а тому підстав для скасування в цієї частині, суд не вбачає.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 332 (триста тридцять дві) грн. 80 коп. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.8-9,72-77,241,242-246,250 КАС України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7441785 від 25.06.2026 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП - закрити .

В частині скасування постанови серії ЕНА № 7441785 від 25.06.2026 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 332 (триста тридцять дві) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А.Курганникова