Ухвала суду № 138537325, 27.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10515/26

н/п 1-кс/953/4162/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкова клопотання слідчого слідчого відділення Відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №62026170030006039 від 11 березня 2026 року за підозрою :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, із середньо технічною освітою, військовослужбовця, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 14.02.2024 Чугуївським міським судом Харківської області за ч.5 ст.407 ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений 11.07.2025 по відбуттю строку покарання;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України,-

встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого слідчого відділення Відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене із прокурором ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню №62026170030006039 від 11 березня 2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що в проваджені слідчого відділення Відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області перебуває кримінальне провадження №62026170030006039 від 11 березня 2026 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.5 ст.407 ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.

27.07.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України - у вчиненні замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), який є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, поєднаного з проникненням у інше сховище, вчиненого в умовах воєнного стану.

Сторона обвинувачення також вважає наявними ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним ризикам, у органу досудового розслідування є достатні підстави для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання.

Підозрюваний проти задоволення клопотання не заперечував.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані матеріали , встановив наступне.

В провадженні слідчого відділення Відділу спеціальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження №62026170030006039 від 11 березня 2026 року, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.5 ст.407 ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.

27.07.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України - у вчиненні замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), який є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, поєднаного з проникненням у інше сховище, вчиненого в умовах воєнного стану.

Згідно пред`явленої підозри, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 31 серпня 2025 року вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , 31 серпня 2025 року, у порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст.11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 31 серпня 2025 року, точний час не встановлено, але не пізніше 07.30 год., самовільно залишив місце служби, при переміщенні особового складу військової частини НОМЕР_1 близько населеного пункту П`ятихатки, Дніпропетровської області, та подальший час проводив на власний розсуд.

За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_5 , підозрюється у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Крім того, 11.05.2026 приблизно о 17.30 год., більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період дії воєнного стану поширеного на території України, будучи обізнаним про Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закон України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про Затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», вчинив умисні дії з таємного викрадення чужого майна належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод інноваційного машинобудування» (код ЄДРПОУ 14315629) (далі ТОВ «ЗіМ»), яке зберігалось на території ТОВ «ЗіМ» розташованого за адресою: м. Харків, вул. Тарасенка Георгія №126.

ОСОБА_5 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, впевнившись в тому, що за його діями не спостерігають оточуючі, шляхом проникнення на територію ТОВ «ЗіМ» за адресою: м. Харків, вул. Тарасенка Георгія №126, виявив на території цеху №960 (металобаза) - круг, виготовлений зі сталі марки ШХ-15 (1128503471001), діаметром 34 мм довжиною 4,1 м (у кількості 7 шт.) загальною масою 204,45 кг., вартістю 26271,83 грн., згідно висновку судово-товарознавчої експертизи, та круг, виконаний зі сталі марки ШХ-15 (0920940534000), діаметром 34,5 мм довжиною 3 м (у кількості 1 шт.) загальною масою 22 кг, вартістю 2827,00 грн., згідно висновку експертизи, загальною вартістю 29098,83 грн.

Після чого, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна з території ТОВ «ЗіМ» почав виносити вказані об`єкти у кількості 8 шт. по черзі за територію ТОВ «ЗіМ», однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення вказаного кримінального правопорушення злочину до кінця, оскільки був виявлений та зупинений на території ТОВ «ЗіМ» співробітниками охорони.

Таким чином, ОСОБА_5 , з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Своїми умисними та протиправними діями, ОСОБА_5 міг би спричинити матеріальну шкоду ТОВ «ЗіМ» на загальну суму 29098,83 грн., згідно висновку судово-товарознавчої експертизи.

В обґрунтування пред`явленої підозри надані наступні докази:

- повідомлення про вчинення кримінального правопорушення військової частини НОМЕР_1 ;

-матеріали службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 ;

-протокол огляду місця події від 11.05.2026;

-матеріалами виконаного доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку п.3 ч.2 ст.40 КПК України)

- рапорт, протокол допиту свідка ОСОБА_6 , протокол допиту свідка ОСОБА_7 , протокол допиту свідка ОСОБА_8 ;

-матеріали, які були отримані за інформаційний запитом ТОВ «ЗіМ»;

-висновок експерта №СЕ-19/121-26/14350-ТВ за результатами виконання призначеної судово-товарознавчої експертизи.

Враховуючи такий обсяг відомостей кримінального провадження, який об`єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні в матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, згідно повідомленої підозри.

Як особа ОСОБА_5 : має постійне місце проживання, працездатний, є військовослужбовцем, ж є судимим 14.02.2024 Чугуївським міським судом Харківської області за ч.5 ст.407 ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі, у нього відсутні міцні соціальні зв`язки.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому тяжких злочинів, за відсутності міцних соціальних зав`язків, може вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик вплив на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вищезазначене, дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків.

Також, ОСОБА_5 є раніше судимий за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та знову підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, що свідчить про можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного: переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконний вплив на свідків, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.

Ризик передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України на теперішній час не доведений.

З урахуванням викладеного, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у скоєні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється, особу підозрюваного, наявність ризиків передбачений п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України , слідчий суддя приходить до висновків про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі, застава, домашній арешт, особиста порука та особисте зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Обґрунтовуючи неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу прокурор послався на встановлені під час досудового розслідування та відображені у його клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків, а також те, що основним є ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду, у зв`язку з чим, лише тримання під вартою здатне забезпечити мету застосування запобіжного заходу, а не жоден більш м`який запобіжний захід.

Таку аргументацію, з огляду на обґрунтованість підозри, доведеність наявних ризиків, слідчий суддя вважає достатньою для висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою на досудовому розслідуванні.

Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За для гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з урахуванням зазначених обставин, пред`явленої підозри, даних про особу ОСОБА_5 його сімейного і майнового стану, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави - 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199680 грн. (3328 х 60) та вважає її достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Також, слідчий суддя вважає за необхідне, в разі внесенні підозрюваним застави, покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1, 3, 8 ч.5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного по кримінальному провадженню №62026170030006039 від 11 березня 2026р. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 24.09.2026р.

Встановити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199680 грн., яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): ua208201720355299002000006674; призначення платежу застава) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити заставодавцю, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання до 10 років позбавлення волі та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора, суду; повідомлення слідчого, прокурора суд про причини неявки підозрюваного.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Встановити строк дії ухвали з 27.07.2026р. по 24.09.2026р., включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1