Ухвала суду № 138537273, 24.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10386/23

н/п 6/953/691/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Демченко С.В.,

секретар судового засідання Тюльпа Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2026 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

06 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2026 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2026 року позов КП «Харківські теплові мережі» було задоволено та солідарно стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 жовтня 2017 року по 31 січня 2022 року в розмірі 32 291 грн 45 коп., а також судовий збір у рівних частках по 1 342 грн з кожного. Заявник зазначає, що на цей час не має можливості виконати рішення суду в повному обсязі, оскільки отримує мінімальний дохід та має статус внутрішньо переміщеної особи. Крім того, він посилається на введення на всій території України воєнного стану, що, на його думку, також ускладнює виконання судового рішення.

Представник КП «Харківські теплові мережі» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив клопотання про розстрочення виконання рішення суду задовольнити та розглядати за його відсутності.

Боржник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи та заяву про розстрочення виконання рішення, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Суд встановив, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2026 року позов КП «Харківські теплові мережі» було задоволено та солідарно стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 жовтня 2017 року по 31 січня 2022 року в розмірі 32 291 грн 45 коп., а також судовий збір у рівних частках по 1 342 грн з кожного.

Заявник ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, як на підставу для її задоволення посилався на скрутне матеріальне становище, зумовлене отриманням мінімального доходу, наявністю статусу внутрішньо переміщеної особи, а також на запровадження на всій території України воєнного стану, що, на його думку, ускладнює можливість виконання рішення суду в повному обсязі.

Разом із заявою про розстрочення виконання рішення суду заявником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу для її задоволення.

При цьому під час розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_1 разом із відзивом на позовну заяву заявляв клопотанням про розстрочення виконання рішення суду. На підтвердження викладених у ньому обставин він надав відомості з Пенсійного фонду України про застраховану особу та довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Водночас, звертаючись до суду з цією заявою про розстрочення виконання рішення суду, заявник не долучив жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, зокрема не надав відомостей щодо свого актуального матеріального становища, розміру доходу чи інших документів, які б свідчили про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення.

Як убачається з відомостей, що містяться у довідці форми ОК-5 Пенсійного фонду України, за 2025 рік загальна сума доходу ОСОБА_1 становить 96 000 грн.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положенням ст. 129-1 Конституції України кореспондують положення ст. 18 ЦПК України, в яких зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З аналізу викладених вище положень слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Так, виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, при цьому без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс.

Положеннями ч. 1 ст. 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

За змістом ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У ч. 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Разом з тим підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 р. зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, заявник посилалася на скрутне матеріальне становище.

Суд враховує, що заявник при наведенні мотивів для розстрочення виконання рішення суду не надав жодних належних та допустимих доказів його неплатоспроможності станом на час звернення з відповідною заявою до суду, які б в свою чергу давали підстави для розстрочення виконання судового рішення, а долучені заявником до заяви довідки з Пенсійного фонду України, не свідчать про безумовне скрутне матеріальне становище такої особи.

З наданої заявником ОСОБА_1 довідки форми ОК-5 Пенсійного фонду України вбачається, що протягом 2025 року сума доходу, яка враховується для обчислення пенсії, становила 96 000 грн. Таким чином, посилання заявника на отримання мінімального доходу саме по собі не свідчить про неможливість виконання рішення суду, оскільки розмір заборгованості, що підлягає стягненню, не є неспівмірним із його доходами.

При цьому заявником не надано доказів на підтвердження наявності інших обставин, які б об`єктивно ускладнювали виконання рішення суду або свідчили про неможливість сплати визначеної рішенням суду суми.

Окрім того, суд враховує, що долучена до заяви довідка форми ОК-5 Пенсійного фонду України містить відомості про доходи заявника лише за 2025 рік. Будь-яких відомостей щодо доходів ОСОБА_1 за 2026 рік, у тому числі на момент звернення із заявою про розстрочення виконання рішення суду, матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках, натомість заявник не надав належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77, 78, 81 ЦПК України, на підтвердження наявності обставин, що утруднюють виконання рішення суду, а відтак обставини на які посилається заявниця, не є такими обставинами, які б свідчили про їх винятковість.

Безпідставне відстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

З огляду на те, що матеріали справи не містять, а судом не встановлено виняткових обставин, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робила б його виконання неможливим чи ускладненим, то у зв`язку з цим вимоги заяви про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2026 року про стягнення суми заборгованості є безпідставними, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви щодо розстрочення виконання рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 77, 78, 81, 260, 435 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2026 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складений 24 липня 2026 року.

Суддя С.В. Демченко