Ухвала суду № 138537027, 27.07.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2420/26;

Провадження № 2-з/401/23/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Макарової Ю.І. розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний Край 3", про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожній Олександр Сергійович, про визнання недійсним договорів дарування земельної ділянки.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року, відкрито загальне позовне провадження по справі, призначено підготовчий розгляд.

Разом із позовною заявою, представником позивача, подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Клопотання обґрунтовано тим, що ТОВ "Земельний Край 3" подано до суду позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Задорожній Олександр Сергійович, про визнання недійсним договорів дарування земельної ділянки площею 3,3031 га, кадастровий № 3525281200:02:000:0215, розташованої на території Глинської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. Крім того, у проваджені Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа № 401/1565/26, за позовною заявою ТОВ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КРАЙ 3» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Треті особи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва» та Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Драна Ірина Валентинівна, про переведення прав та обов`язків покупця земельної ділянки площею 3,3031 га, кадастровий № 3525281200:02:000:0215, розташованої на території Глинської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Враховуючи викладене, беручі до уваги предмет спору, просить суд накласти арешт на вищевказану земельну ділянку, оскільки невжиття таких заходів дає можливість відповідачу відчужити спірну земельну ділянку, що може в подальшому унеможливити виконання рішення суду у даній справі та у справі № 401/1565/26 .

Подана заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Сторони в судове засідання не викликалися.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви про забезпечення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового спору (позову, що забезпечується) є визнання недійсним договорів дарування спірної земельної ділянки.

Статтею 150 ЦПК України визначені заходи забезпечення позову, до яких відноситься в тому числі такий захід як накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача та уникнення будь-яких труднощів при виконанні судового рішення у випадку задоволення позову.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такі висновки щодо застосування відповідних норм процесуального закону викладені постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, а також застосовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23.

За наведених обставин, виходячи з обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи, що такий вид забезпечення позову є співмірним й відповідає заявленим позовним вимогам, а також те, що обраний вид забезпечення позову не зашкодить істотним чином правам та охоронюваним законом інтересам відповідача, а також те, що власник майна на даний час має реальну можливість вільно розпоряджатись спірним майном, що у свою чергу обумовлює високу вірогідність здійснення його відчуження, з метою запобігання дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що подане клопотання слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний Край 3", про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно - площею 3,3031 га, кадастровий № 3525281200:02:000:0215, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 15 червня 2026 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстровий № 1011.

Відомості про сторін:

заявник (стягувач):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Земельний Край 3", ЄДРПОУ 45995146, юридична адреса: 01001, м. Київ, Шевченківський район, пров. Тараса Шевченка , буд.3;

відповідач (боржник):

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали для виконання направити до Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі негайно після її постановлення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Ю.І. Макарова