Рішення № 138536647, 27.07.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1299/26

Провадження № 2/345/2585/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Гапоненка Р.В., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 27.10.2020 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний Договір №866250599 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Відповідач в подальшому збільшив суму кредиту до 22000,00 грн.

28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №866250599 від 27.10.2020 року.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01 відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №866250599 від 27.10.2020 року.

11.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу №11/07/25-Е відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №866250599 від 27.10.2020 року.

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка на момент подання позовної заяви становить 54243,00 грн., в тому числі: 16499,80 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 37743,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом. Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також судовий збір в сумі 2 662,40 грн. та 7000 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано інформацію, що становить банківську таємницю.

27.03.2026 до суду надійшла витребувана інформація.

Відповідач звернувся із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 11.06.2026 заява відповідача задоволена, заочне рішення від 14.04.2026 по справі №345/1299/26 скасоване, а справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача адвокат Долинка О.А. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що вважає заявлену до стягнення суму заборгованості такою, що не відповідає умовам договору №866250599 від 27.10.2020 року і укладеним до нього додатковим угодам та, відповідно, розрахованою неправомірно, що обґрунтовує наступним. Відповідно до пункту 1.3. договору №866250599 від 27.10.2020 року нарахування процентів за користування кредитом за Дисконтною процентною ставкою становить 0,24% від суми кредиту щоденно. А тому, вважає розрахунок заборгованості, що наданий відповідачем таким, що не відповідає умовам Договору та Графіку розрахунків. Натомість надає контррозрахунок та зазначає, що платежем від 29.11.2020 року відповідач погасив усі нараховані з 27.10.2020 року проценти в сумі 3729,65 грн, а решта коштів з платежу мали бути зараховані на погашення тіла кредиту, залишок якого з цього дня становив 17 893,65 грн.

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором №866250599 від 27.10.2020 року може становити 25 672,08 грн, з яких 17 893,65 грн. сума боргу і 7 778,43 грн. нарахованих процентів.

Щодо нарахування процентів за користування кредитом після 25.12.2020 року зазначив наступне. Пунктом 1.4 договору №866250599 від 27.10.2020 року передбачено механізм, за яким у разі порушення строків повернення кредиту застосування початкових (дисконтних) ставок скасовується, і до всього періоду користування застосовується підвищена базова ставка 1,70% на день. Однак така умова договору має кваліфікуватись як прихована відповідальність за порушення грошового зобов`язання і штрафна санкція, оскільки зміна (збільшення) розміру процентної ставки прямо пов`язана із фактом неправомірної поведінки (простроченням).

Строк дії кредитного договору №866250599 від 27.10.2020 року припав на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Відповідно до пункту 6 розділу IV Закону України "Про споживче кредитування" та пункту 13 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України (у чинних на той час редакціях), у цей період імперативно заборонялося збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, а боржник звільнявся від сплати будь-яких штрафних санкцій за прострочення виконання. Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору, які обмежують права споживача порівняно із Законом, є нікчемними. Відтак, нарахування відсотків за підвищеною базовою ставкою 1,70% на день на підставі п. 1.4 Договору у період карантину є неправомірним.

Вважає, що надані позивачем розрахунки заборгованості не відповідають дійсності, сума заборгованості відповідача за кредитом є фактично вдвічі меншою від заявленої до стягнення, а тому просить суд задоволити позовні вимоги частково, згідно наданого ним контррозрухунку.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив в якому просить суд позов задоволити. Вважає, що точний розрахунок сукупної вартості кредиту можливий лише за умови незмінності умов договору та належного виконання позичальником своїх зобов`язань. У Кредитному договорі №866250599 від 27.10.2020 зазначена орієнтовна загальна вартість кредиту, яка розрахована виходячи з припущення своєчасного та повного погашення заборгованості. Кредитним договором №866250599 від 27.10.2020 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Таким чином, за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором. 2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення. Також, сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України (відповідно до п.1.2. Кредитного договору). Тобто, враховуючи умови Кредитного договору, нараховані Відповідачу проценти за користування кредитом встановленого Кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення Відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з нього в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з ч. 1ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 даного Кодексу, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 27.10.2020 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний Договір №866250599 на суму 10 000,00 грн.

Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику й Паспортом споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4DE94.

Згідно з умовами Кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22000,00 грн.

До матеріалів справи також додано довідку щодо дій позичальника в Інформаційно- телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та паспорту споживчого кредиту до договору №866250599 від 27.10.2020 року, де зазначено основні умови кредитування.

Із витребуваної судом інформації з АТ «Приват банк», встановлено, що в Банку на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Щодо зарахування на картку грошових коштів, то за період з 27.10.2020 по 24.11.2020 було зарахування коштів у сумі 22000,00 грн.

28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №866250599 від 27.10.2020 року.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01 відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №866250599 від 27.10.2020 року.

11.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу №11/07/25-Е відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №866250599 від 27.10.2020 року.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до виписки з особового рахунка ОСОБА_1 , що надана позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором №866250599 від 27.10.2020 року станом на момент подання позовної заяви становить 54243,00 грн., в тому числі: 16499,80 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 37743,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, враховуючи правову природу останніх.

Водночас, проаналізувавши умови пунктів 1.3 та 1.4 спірного кредитного договору, суд дійшов висновку, що перша пролонгація строку Дисконтного періоду за цим договором можлива за одночасного настання наступних умов:

1) активації позичальником (відповідачем) в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду;

2) здійснення протягом Дисконтного періоду та періоду Пільгової реструктуризації оплати позичальником (відповідачем) всіх нарахованих за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду процентів.

Крім того, зі змісту позовної заяви встановлено, що сторона позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом.

Однак, вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить, як і відповідного розрахунку до неї не долучено.

Таким чином твердження представника позивача про нарахування відсотків відповідно до п. 4.3 договору згідно зі ст. 625 ЦК України є неспроможним, у зв`язку з незаявленням відповідних вимог.

Відповідно до пункту 1.3. договору №866250599 від 27.10.2020 року нарахування процентів за користування кредитом за Дисконтною процентною ставкою становить 0,24% від суми кредиту щоденно. Оскільки перша додаткова угода до договору №866250599 від 27.10.2020 року укладена 31.10.2020 року, то за період 27.10.2020-30.10.2020 року (3 дні) нараховуються проценти відповідно до пункту 1.3. договору 10 000,00 грн х 0,24% х 4 дні) = 96,00 грн.

За умовами додаткової угоди від 31.10.2020 року Первісний кредитор і Відповідач домовились: збільшити суму кредиту на 4000,00 грн.; викласти графік розрахунків в новій редакції (додаток №1 до додаткової угоди) та відобразити у графіку єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму, зазначену у п.1 додаткової угоди.

Отже, з 31.10.2020 року сума наданого кредиту зросла до 14 000,00 грн.

Відповідно до графіку розрахунків до додаткової угоди від 31.10.2020 року загальна сума кредиту з цього дня становить 14 000,00 грн., дата повернення визначена 26.11.2020 року, розмір процентів за період з 31.10.2020 року по 26.11.2020 року становить 969,60 грн або 106,92% від суми кредиту. Отже, за умовами додаткової угоди від 31.10.2020 року і графіку розрахунків до неї 26.11.2020 року. Відповідач мав сплатити Первісному кредитору 14 969,90 грн.

Однак, проценти в сумі 969,60 грн. математично не відповідають обумовленій процентній ставці, оскільки 14 000,00 грн. х 106,92% = 968,80 грн., що є меншим від вказаного у графіку розміру.

З 31.10.2020 року на суму кредиту 14 000,00 грн. нараховуються проценти з розрахунку 0,27% щоденно (6,92% / 26 днів (з 31.10.2020 року по 25.11.2020 року включно) = 0,27%), або 37,80 грн.

Наступною додатковою угодою від 05.11.2020 року Первісний кредитор і Відповідач домовились збільшити суму кредиту на 1000,00 грн. Пунктом 2 цієї додаткової угоди визначено, що "сторони домовились викласти Графік розрахунків (Додаток №"1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди".

Згідно з графіком розрахунків до додаткової угоди від 05.11.2020 року загальна сума кредиту з цього дня становить 15 000,00 грн., дата платежу залишилась незмінною 26.11.2020 року, розмір процентів за цей період становить 1020,00 грн., або 106,80% від суми кредиту, або 0,32% щоденно (6,80% / 21 день (з 05.11.2020 року по 26.11.2020 року включно) = 0,32% (48,00 грн. щоденно).

Отже, станом на 05.11.2020 року сума заборгованості Відповідача становила 15 000,00 грн. тіла кредиту і 285,00 грн. нарахованих процентів (96,00 грн. за ставкою 0,24% за період 27.10.2020-30.10.2020 року включно і 189,00 грн. за ставкою 0,27% за період з 31.10.2020 року по 04.11.2020 року включно).

07.11.2020 року Первісний кредитор і Відповідач уклали дві додаткові угоди, якими збільшили суму кредиту ще по 1000,00 грн. кожна, дата платежу не змінена і залишилась 26.11.2020 року.

Пункт 2 у кожній із додаткових угод залишився у незмінній редакції, а саме: "сторони домовились викласти Графік розрахунків (Додаток №"1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди".

Додатковою угодою і графіком розрахунків, де сума кредиту збільшена до 16 000,00 грн., сторони визначили, що проценти за користування кредитом з урахуванням його збільшення розраховуються за ставкою 6,66% за період з 07.11.2020 року по дату платежу 26.11.2020 року і становлять у грошовому виразі 1065,00 грн.

У графіку розрахунків до додаткової угоди від 07.11.2020 року про збільшення суми кредиту до 17 000,00 грн. процентна ставка визначена на рівні 6,53% за період з 07.11.2020 року по дату платежу 26.11.2020 року, що у грошовому виразі становить 1111,20 грн.

Однак, 17 000,00 грн х 6,53% = 1110,10 грн., до сплати в обумовлену дату 26.11.2020 року підлягає 18 110,10 грн.

Денна процентна ставка за додатковою угодою від 07.11.2020 року становить 0,34% (6,53% / 19 днів), або 57,80 грн.

Додатковою угодою від 08.11.2020 року сторони збільшили суму кредиту на 2500,00 грн і його загальна сума становила 19 500,00 грн, пункт 2 угоди викладений аналогічно до усіх попередніх додаткових угоди.

Згідно з графіком розрахунків до цієї додаткової угоди процентна ставка визначена на рівні 6,25% за період з 08.11.2020 року по дату платежу 26.11.2020 року і становить 1218,75 грн.

Денна процентна ставка за додатковою угодою від 08.11.2020 року становить 0,35% (6,25% / 18 днів), або 68,25 грн.

16.11.2020 року сума кредиту відповідною додатковою угодою збільшена ще на 1000,00 грн і становить з цього дня 20 500,00 грн. У решті додаткова угода повністю аналогічна до усіх попередніх, включаючи кінцеву дату платежу.

У графіку розрахунків процентна ставка змінена і становить 6,06% від збільшеної суми кредиту, або 1243,20 грн.

І в цьому випадку розрахунок грошового виразу процентів за результатом є інший, а саме 20 500,00 грн х 6,06% = 1 242,30 грн.

Денна процентна ставка за цією додатковою угодою становить 0,61% (6,06% / 10 днів) або 125,05 грн.

Додатковою угодою від 17.11.2020 року сума кредиту вчергове збільшена ще на 1000,00 грн, загальна сума якого становить 21 500 грн, пункт 2 викладений як і в попередніх додаткових угодах: "сторони домовились викласти Графік розрахунків Додаток №"1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди".

Згідно з графіком розрахунків до збільшеної суми кредиту сторони застосували процентну ставку 5,88%, або 1264,80 грн. Однак, 5,88% від 20 500,00 грн. становить 1264,20 грн.

Денна процентна ставка за додатковою угодою від 17.11.2020 року і графіком розрахунків до неї становить 0,65% або 139,75 грн.

19.11.2020 року за додатковою угодою сума кредиту збільшена на 500,00 грн. і з цього дня становить 22 000,00 грн. як і в попередніх додаткових угодах, пункт 2 викладений в такій же редакції, кінцева дата повернення кредиту і нарахованих процентів не змінилась і визначена 26.11.2020 року.

Згідно з графіком розрахунків до цієї додаткової угоди процентна ставка сторонами змінена і визначена на рівні 5,78% за період з дня укладення додаткової угоди і до дати повернення кредиту 26.11.2020 року, що становить 1273,20 грн. Як і в інших графіках розрахунків сума процентів у грошовому виразі визначена некоректно, оскільки 22 000,00 грн х 5,78% = 1271,60 грн.

Денна процентна ставка за додатковою угодою від 19.11.2020 року і графіком розрахунків становить 0,83% (5,78% / 7 днів) або 182,60 грн.

Додатковою угодою від 29.11.2020 року Первісний кредитор і Відповідач домовились про продовження строку кредитування на 30 днів і нарахування процентів на остаточну суму кредиту 22 000,00 грн. за ставкою 1,61% щоденно. У цій додатковій угоді сторони обумовили поширити її дію на минулий час і вважати чинною з 26.11.2020 року.

Отже, станом на 26.11.2020 року сума наданого кредиту становила 22 000,00 грн. з кінцевим строком кредитування 25.12.2020 року.

Станом на 26.11.2020 року загальна сума заборгованості Відповідача становила 24 667,05 грн.

29.11.2020 року, у день підписання додаткової угоди про продовження строку кредитування і зміни процентної ставки за кредитом Відповідач здійснив платіж в сумі 7836,00 грн.

За користування кредитом протягом 26.11.2020 року по 28.11.2020 року включно Відповідачу нараховані проценти за ставкою 1,61% щоденно в сумі 354,20 грн, що становить загалом 1062,60 грн.

Платежем від 29.11.2020 року Відповідач погасив усі нараховані з 27.10.2020 року на цю дату проценти в сумі 3729,65 грн., а решта коштів з платежу мали бути зараховані на погашення тіла кредиту, залишок якого з цього дня становив 17 893,65 грн.

Вказане розраховано наступним чином 22 000,00 грн. (тіло кредиту) + 3729,65 грн. (нараховані проценти) 7836,00 грн. (платіж) = 17 893,65 грн.

З 29.11.2020 року проценти мали нараховуватись за ставкою 1,61% щоденно на суму заборгованості за кредитом 17 893,65 грн., що становить 288,09 грн. в день.

Відповідно, з 29.11.2020 року до дати повернення кредиту і нарахованих процентів 25.12.2020 року, що є кінцевою датою кредитування, Відповідачу мали бути нараховані проценти в сумі 7 778,43 грн. (288,09 грн. х 27 днів).

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором №866250599 від 27.10.2020 року становить 25 672,08 грн, з яких 17 893,65 грн. і 7 778,43 грн. нарахованих процентів.

Щодо нарахування процентів за користування кредитом після 25.12.2020 року потрібно зазначити наступне.

Позивачем не доведено факту пролонгації договору №866250599 від 27.10.2020 після 25.12.2020, а тому, оскільки п. 1.2 договору визначений строк дисконтного періоду, який становить 30 днів, саме протягом даного строку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» мало право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Таким чином, суд вважає, що наданий представником позивача розрахунок заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом не відповідає умовам договору.

А тому, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором №866250599 від 27.10.2020 за період 25.12.2020 - 16.03.2021 стягненню не підлягає.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного кредитного договору №866250599 від 27.10.2020, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та проценти за користування ним, враховуючи, що відповідач здійснював погашення заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 25 672,08 грн., в тому числі: 17 893,65 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7 778,43 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю. А тому, позовні вимоги необхідно задоволити частково.

Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1260,05 грн. (25672,08 грн. х 2662,40 грн./54243,00 грн.).

Ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено,що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи,покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

В інших судових рішеннях Верховний Суд також формував правову позицію щодо самостійного зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 02 липня 2020 року по справі № 362/3912/18 і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року, самостійно зменшивши судові витрати на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв реальності та розумності вартості адвокатського гонорару. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, ст.ст. 512, 514, 526, 626, 628, 639, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м. Київ, вул.Юрія Поправки, буд.6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №866250599 від 27.10.2020 року в розмірі 25672,08 грн., а також судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1260,05 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду і протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: