Ухвала суду № 138536511, 27.07.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27 липня 2026 року м. Тернопіль Справа № 921/390/26 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянувши заяву № 01-23/07 від 23.07.2026 (вх.№5843 від 24.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ, м. Тернопіль

про забезпечення позову

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ, м. Тернопіль

до відповідача Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, м.Тернопіль

про стягнення 3 917 149 грн 15 коп.

без виклику (повідомлення) сторін

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ звернулося 16.06.2026 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, про стягнення 3 917 149,15грн, з яких 2 989 378,15 грн основного боргу, 719 059,65грн інфляційних нарахувань та 208 711,35грн 3% річних.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.06.2026 даний позов передано на розгляд судді Андрусик Н.О.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 21 липня 2026 року, яке відкладено на 11 серпня 2026 року.

23.07.2026 ТОВ ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС подано заяву № 01-23/07 від 23.07.2026 (вх.№5843 від 24.07.2026) про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на грошові кошти відповідача, що містяться на всіх відкритих не бюджетних рахунках, які знаходяться на казначейському обслуговуванні, а також на кошти на не бюджетних рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, в межах суми позову у розмірі 3 917 149,15грн;

2) накладення арешту (з метою заборони відчуження) на вже зібраний та/або який буде зібрано урожай сільськогосподарської продукції відповідача в суми позовних вимог (3 917 149,15грн) та коштів, наявних на всіх не бюджетних рахунках відповідача, які знаходяться на казначейському обслуговуванні та на які накладено арешт відповідно до ухвали про забезпечення позову;

3) заборони відповідачу відкриття нових не бюджетних рахунків, які знаходяться на казначейському обслуговуванні.

Заяву обґрунтовано наявністю обставин, які на думку позивача, свідчать про реальну загрозу невиконання майбутнього судового рішення про стягнення боргу. Зокрема в заяві зазначено, що відповідач є державною бюджетною неприбутковою науковою установою, яка частково фінансується з Державного бюджету України, а більшу частину доходів отримує від реалізації власної сільськогосподарської продукції. Утім, оскільки на даний час почалися жнива, після збору врожаю відповідач зможе безперешкодно реалізувати врожай 2026 року, а отримані кошти витратити на власні потреби, ігноруючи виконання зобов`язань перед позивачем. Окрім того, позивач вважає відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС та нехтування нагадувань суду щодо необхідності його реєстрації способом затягування розгляду справи задля збору та реалізації врожаю до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому, у відзиві на позов відповідач стверджує про повну відсутність боргу, що, на думку позивача, є спробою введення суд в оману, оскільки борг підтверджено актами звірки взаєморозрахунків та первинними документами.

За твердженнями заявника, оскільки відповідач часто розраховується за товари/послуги шляхом поставки власної продукції (взаємозаліки), існує висока ймовірність того, що арешт лише банківських рахунків буде недостатнім заходом забезпечення позову, тому вважає за можливе застосування декількох заходів забезпечення позову.

Також позивач зауважив, що на розгляді в господарському суді Тернопільської області перебувають справи за позовами кредиторів до дослідної станції на загальну суму 1 986 316,03грн, зокрема справи №№921/284/26, 921/286/26, 921/287/26, 921/288/26, 921/289/26 що свідчить про системну неспроможність відповідача розрахуватися з кредиторами.

Відповідач не має зареєстрованого статутного капіталу, що додатково підвищує ризики для стягувача у разі відсутності майна для накладення арешту.

Відповідно до приписів ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на долучені до заяви матеріали, вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Оцінивши доводи, викладені в заяві про забезпечення позову, дослідивши долучені до заяви докази, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Згідно п. 1, п. 2, п. 4 ч. 1, ч. 4, ч. 11 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За змістом ч. 5, ч. 6, ч. 8 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.06.2025 року у справі № 925/120/25, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 виснувано, що при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2025 року у справі № 902/1056/24(902/52/25), забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Також суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову господарський суд дотримується принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд також враховує, чи такими заходами не блокується господарська діяльність юридичної особи, чи не порушуються права осіб, що не є учасниками судового процесу, чи застосовуються обмеження, що не пов`язані з предметом спору.

У даній справі при вирішенні питання доказування підстав для забезпечення позову суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та від 10.09.2025 у справі № 907/523/25, згідно з якою:

- умовою забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що майно відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення;

- у спорах про стягнення коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися своїми активами (грошима на рахунках) є беззаперечною та очевидною;

- вимога надання додаткових доказів таких очевидних речей є надмірною та свідчить про застосування завищеного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, доводи заявника ґрунтуються на припущеннях щодо ймовірного утруднення виконання рішення суду, з огляду на можливість ухилення відповідача від виконання рішення суду, зважаючи на наявність значної заборгованості перед позивачем, а також перед іншими кредиторами.

Зокрема позивач вказує, що оскільки на момент звернення товариства до суду з даним позовом розпочався період збору урожаю, тому відповідач може безперешкодно реалізувати врожай, а отримані кошти використати на власні потреби; у провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувають на розгляді декілька справ, де предметом судового розгляду є стягнення з відповідача заборгованості на загальну на суму 1 986 316,03 грн.

Суд враховує, що відповідач є державною бюджетною установою, яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не має зареєстрованого статутного капіталу, що свідчить про обмеження можливості стягнення боргу за рахунок інших активів у майбутньому.

Також документально доведеним є факт знаходження у господарському суді Тернопільської області низки справ про стягнення заборгованості на суму майже 2 млн грн (справи №№ 921/288/26, 921/284/26, 921/287/26, 921/289/26), що свідчить про наявний ризик утруднення виконання рішення суду у справі у разі задоволення позову.

При цьому, матеріали справи не мітять доказів, які б підтверджували, що відповідач зареєстрував зобов`язання за договорами, укладеними з позивачем в органах Казначейства.

Навпаки, надані позивачем відповіді територіальних органів Державної казначейської служби України №9-06-06/4602 від 06.07.2026, №02-06-06/944 від 16.07.2026 на адвокатські запити підтверджують відсутність реєстрації правочинів. Зокрема, Управлінням ДКСУ у м. Тернополі повідомлено, що за період з березня 2023 року по червень 2026 року відповідач не подавав на реєстрацію договори, акти наданих послуг та видаткові накладні, стягнення заборгованості за якими є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012, реєстрація бюджетних та фінансових зобов`язань є виключним та безумовним обов`язком відповідача як розпорядника бюджетних коштів.

Відсутність реєстрації зобов`язань у Казначействі унеможливлює проведення платежів на користь позивача в автоматичному режимі, що створює реальну загрозу того, що навіть у разі задоволення позову, кошти на рахунках відповідача можуть бути використані на інші цілі, а виконання рішення суду буде істотно утрудненим.

Предметом позову у цій справі є майнова вимога про стягнення грошових коштів (заборгованості).

Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18), при оцінці загрози ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку заявлення майнових вимог, суд має виходити з того, що сама по собі потенційна можливість відчуження відповідачем свого майна або виведення/витрачання грошових коштів за наявності невиконаного грошового зобов`язання вже створює очевидні ризики для остаточного розрахунку. Накладення арешту на грошові кошти відповідача є найбільш адекватним та ефективним заходом забезпечення позову у спорах про стягнення грошових коштів, оскільки цей захід безпосередньо спрямований на збереження грошового еквіваленту, який є предметом судового розгляду.

З огляду на це, суд вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття такого заходу.

Накладення арешту на грошові кошти боржника в межах суми стягнення (3 917 149,15 грн) співвідноситься з предметом позову про стягнення грошових коштів. Крім того, існує зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому вжиття судом такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Також позивач у заяві просить застосувати інші способи забезпечення позову, зокрема: накласти арешт на зібраний або майбутній врожай, а також заборонити відповідачу відкривати нові небюджетні рахунки.

Розглядаючи ці вимоги суд виходить з їх необгрунтолваності, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 2 ГПК встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Оскільки у даному разі заявник звернувся до суду з майновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявників щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Окрім законності та обґрунтованості, рішення повинно відповідати й іншим вимогам, до яких належать вичерпність (повнота), визначеність, точність, зрозумілість. Рішення повинно бути зрозумілим не лише для суду, який його ухвалив, а й для усіх інших осіб.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом, до форми і змісту якого встановлено певні вимоги, тому при розгляді вимог щодо накладення арешту на врожай як в мотивувальній частині так і в резолютивній частинах слід конкретизувати, які саме земельні ділянки (площа, кадастрові номери) засіяно якими культурами під врожай 2026 року, посіви на яких підлягають арешту в рамках забезпечення позову.

Крім того, зі змісту ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Відповідно до ст. 58 вказаного Закону майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.

Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна (п.п. 7.2 п. 7 із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 № 6).

Між тим, всупереч наведеним приписам подана товариством заява жодних ідентифікуючих ознак щодо майна боржника, на яке позивач просить накласти арешт на незібраний урожай (не вказано посівів яких культур, на яких площах, в якому розмірі, не зазначено місцезнаходження земельних ділянок, інших ознак) та без здійснення обов`язкового опису арештованого майна, не містить .

Суд також вважає, що одночасне накладення арешту на грошові кошти та блокування процесу відкриття нових рахунків призведе до втручання в господарську діяльність дослідної станції та надмірного обтяження відповідача, котре призведене в подальшому до блокування проведення обов`язкових польових робіт, виплати заробітної плати працівникам, розрахунків з бюджетом, що є порушенням принципу балансу інтересів та рівності сторін.

Оскільки накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову є достатнім та самостійним заходом для досягнення процесуальної мети, інші заявлені заходи як надмірні, необґрунтовані, до задоволення не підлягають.

Висновки господарського суду.

Враховуючи очевидний ризик розпорядження коштами, відсутність у відповідача статутного капіталу та наявність значної заборгованості перед іншими кредиторами, накладення арешту на грошові кошти Відповідача в межах суми позову є необхідним, законним та співмірним заходом для забезпечення реального виконання майбутнього рішення суду.

Таке обмеження гарантує, що права відповідача не будуть обмежені надмірно, і він зможе вільно розпоряджатися своїми коштами та майном для здійснення поточної господарської діяльності.

Враховуючи норми ч. 1 ст. 137 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту виключно на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

Заходи зустрічного забезпечення не вживаються, оскільки матеріалами справи не встановлено, що вжиття таких заходів може завдати відповідачу збитків, які потребують гарантування (ст. 141 ГПК України), оскільки арешт коштів в межах суми позову не перешкоджає використанню майна відповідача чи продовженню його господарської діяльності, а лише гарантує збереження грошового активу для здійснення розрахунків.

Керуючись ст.1, 4, 42, 46, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву № 01-23/07 від 23.07.2026 (вх.№5843 від 24.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ про забезпечення позову, - задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Тернопільській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 04766584) та містяться на відкритих не бюджетних рахунках, у тому числі тих, що знаходяться на казначейському обслуговуванні, в межах суми позову 3 917 149,15 грн.

3. В решті вимог заяви - відмовити.

4. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"; може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили - до 27.07.2029.

5. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ», вул. Микулинецька, 46, офіс 27, м. Тернопіль, 46005, ідентифікаційний код 41601792.

Боржником за даною ухвалою є: Тернопільська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, 46027, ідентифікаційний код 04766584.

6. Оригінал ухвали направити рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ» (вул. Микулинецька, 46, офіс 27, м. Тернопіль, 46005), а копію - Тернопільській державній сільськогосподарській дослідній станції (вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, 46027).

Ухвала набирає законної сили 27.07.2026 згідно ст.235 ГПК України та відповідно до пункту 3 частини 1 ст.255, підпункту 17.5 п.17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя Н.О. Андрусик