Рішення № 138536414, 27.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1007/21(918/233/26)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання C. Оліфер, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Олександрійської сільської ради,

до Рівненської обласної державної (військової) адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-2, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

про визнання права власності та права господарського відання,

у межах справи № 918/1007/21

за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

за участю представників учасників процесу:

від позивача -1: не з`явився,

від позивача -2: не з`явився,

від відповідача1 : не з`явився,

від відповідача -2: не з`явився,

від арбітражного керуючого: не з`явився,

від державного органу з питань банкрутства Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - не з`явився,

від третіх осіб: не з`явилися,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулися до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Олександрійської сільської ради", у якому просять визнати право власності Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на об`єкти нерухомого майна: гараж та лінійний будинок, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Андрія Мельника, 56, яке внесено до статутного капіталу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; визнати право господарського відання Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на об`єкти нерухомого майна: гараж та лінійний будинок, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Андрія Мельника, 56.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, засновником та органом управління ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 100% акцій якого належать державі, а відтак ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», як його дочірнє підприємство, за своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання/оперативне управління. За результатами інвентаризації на підставі інвентаризаційних описів та Акту передачі майна до статутного капіталу ДАК «Автомобільні дороги України», затвердженого Головою Державної служби автомобільних доріг, до статутного капіталу ДАК «Автомобільні дороги України» передано майно Рівненського райавтодору, у тому числі об`єкт нерухомого майна: гараж та лінійний будинок під інвентарними номерами № 104, 109. Планом санації ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за погодженням із АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України визначено, що продажу в процедурі санації боржника підлягає, серед іншого, гараж та лінійна будова, які увійшли до статутного капіталу АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Заразом відомості щодо речових прав АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», як власника, та ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», як балансоутримувача, на об`єкти нерухомого майна: гараж та лінійний будинок, до Державного реєстру речових прав на нерухомого майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено не було. З метою проведення державної реєстрації речового права та у зв`язку із відсутністю в будь-яких правовстановлюючих документів на зазначене майно, позивач, як балансоутримувач, що перебуває у процедурі санації, звернувся до КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради та Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради стосовно реєстрації права власності та права господарського відання на нерухоме майно та внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Втім, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у проведенні реєстраційних дій відмовлено. Ураховуючи викладене, з метою підтвердження належності спірного майна на праві власності та господарського відання позивачам, а також з метою виконання плану санації, останній звернулися до суду з відповідною позовною заявою.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на статті 11,16, 316, 317, 321, 328, 392 ЦК України, статтю 11 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» тощо.

16.03.2026 від відповідача-1 надійшов відзив, відповідно до якого щодо земельної ділянки, на якій знаходяться спіні об`єкти нерухомого майна, відповідно до даних Державного земельного кадастру не носить відомостей про її власника. Олександрійська сільська рада не оспорює право позивачів на спірне майно, що також свідчить про відсутність спору щодо належності права власності з боку органу місцевого самоврядування. Окрім того, відповідач-1 зазначає, що баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. при здійснені державної реєстрації речових прав слід враховувати, що до документів, які підтверджують виникнення права господарського відання та право оперативного управління в державному секторі економіки, слід віднести рішення розпорядчого характеру про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання суб`єктів управління об`єктами державної власності, перелік яких визначено статтею 4 Закон України «Про управління об`єктами державної власності». Зважаючи на викладене, відповідач-1 просить взяти до уваги відзив та врахувати його пр. ухваленні рішення.

22.03.2026 від позивача-1 надійшли додаткові пояснення, за якими у комунальній власності, згідно з чинним законодавством, перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст. Приймаючи до уваги, що спірне нерухоме майно розташоване в с. Олександрія Рівненського району Рівненської області, зважаючи що Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 271685 від 29.12.2012 для обслуговування зазначеного лінійного будинку видано на підставі рішення Олександрійської сільської ради №608 від 12.09.2012, відтак власником земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, та, відповідно, належним відповідачем за позовом є Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області.

14.04.2026 від третьої особи - ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення, згідно з якими її родина проживає у лінійному будинку з 1983 року, вселення відбулося на законних підставах у зв`язку з працевлаштуванням її покійного чоловіка, що підтверджується відмітками у паспортах, зробленими компетентними органами за згодою власника. Позивач упродовж 30 років належного утримання майна не здійснював, усі витати, пов`язані з ремонтом та покращенням майна, здійснювалися за рахунок третьої особи. Третя особа не заперечує проти визнання права власності, проте просить врахувати її інтереси при ухваленні рішення.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.02.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Н. Політики, у провадженні якої перебувала справа № 918/1007/21 про банкрутство ДП "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", та присвоєно номер №918/1007/21(918/233/26).

Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1007/21(918/233/26) в межах провадження у справі про банкрутство № 918/1007/21 у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 06.04.2026. Цією ж ухвалою відстрочено ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 662,40 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України та залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розгляд справи відкладено на 20.04.2026.

Ухвалою суду від 20.04.2026 розгляд справи відкладено на 18.05.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.05.2026 справу № 918/1007/21 передано на розгляд судді О.Андрійчук у зв`язку з тим, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2026 справу № 918/1007/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 12.05.2026 справу № 918/1007/21 прийнято до свого провадження суддею О.Андрійчук.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 918/1007/21(918/233/26) передано судді О. Андрійчук.

Ухвалою суду від 13.05.2026 прийнято справу № 918/1007/21(918/233/26) до свого провадження суддею О. Андрійчук, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.06.2026.

14.05.2026 від ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а 15.05.2026 від АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшли клопотання про залучення співвідповідача у справі - Рівненську обласну державну адміністрацію.

Ухвалою суду від 01.06.2026 розгляд справи відкладено на 29.06.2026.

Ухвалою суду від 29.06.2026 залучено до участі в справі в якості відповідача - 2 - Рівненську обласну державну адміністрацію, розгляд справи відкладено на 13.07.2026.

02.07.2026 від представника позивача - 1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

06.07.2026 від представника відповідача - 1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 13.07.2027 від розгляд справи відкладено на 27.07.2026.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» утворене наказом Державної служби автомобільних доріг України від 05.03.2002 № 93 «Про зміни у структурі управління державними дорожніми підприємствами в Автономній Республіці Крим, областях і м. Севастополі» на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 №1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Указом Президента України від 08.11.2001 №1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» встановлено утворити Державну акціонерну компанію «Автомобільні дороги України», передавши до її статутного фонду майно державних підприємств, що входили до складу Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 № 1056 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України" прийнято пропозицію Державної служби автомобільних доріг, погоджену з Міністерством транспорту, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерством фінансів, Фондом державного майна та Антимонопольним комітетом, щодо утворення Державною службою автомобільних доріг Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Компанія).

У пункті 2 постанови № 221 встановлено, що засновником Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг; повноваження вищого органу управління покладаються на засновника Компанії; у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб`єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема, передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії; акціонерами Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію Компанії.

Відповідно до пункту 3 постанови № 221 Державній службі автомобільних доріг постановлено в місячний термін затвердити статут Компанії, склад її спостережної ради, правління та ревізійної комісії; передати до статутного фонду Компанії майно державних підприємств, які належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг, з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства.

Згідно з наказом Укравтодору від 05.03.2002 №93 «Про зміни у структурі управління державними дорожніми підприємствами в Автономній Республіці Крим, областях і м.Севастополі», Компанія визначена правонаступником майна ліквідованих дорожніх державних підприємств.

На виконання зазначеного та з урахуванням наказу Укравтодору від 14.03.2002 №103 «Про проведення інвентаризації майна для формування статутного фонду ДАК «Автомобільні дороги України» державними дорожніми підприємствами було проведено інвентаризацію та визначено вартість майна, яке підлягало передачі до статутного капіталу Компанії.

Так, Рівненським районним дорожнім державним підприємством (Рівненський райавтодор), яке входило до Рівненського обласного об`єднання дорожніх державних підприємств, 29.03.2003 проведено інвентаризацію та визначено вартість майна, яке підлягало передачі до статутного капіталу Компанії згідно з інвентаризаційними описами.

За результатами інвентаризації, проведеної відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 №69 (чинною на момент проведення інвентаризації), на підставі інвентаризаційних описів та Акту передачі майна до статутного капіталу ДАК «Автомобільні дороги України», затвердженого Головою Державної служби автомобільних доріг, до статутного капіталу ДАК «Автомобільні дороги України» передано майно Рівненського райавтодору, у тому числі об`єкт нерухомого майна: гараж та лінійний будинок, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Андрія Мельника, 56, під інвентарними номерами № 104, 109.

29.12.2012 ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» для обслуговування зазначеного лінійного будинку Управлінням Держземагенства в Рівненському районі, на підставі рішення Олександрійської сільської ради від 12.09.2012 №608, видано Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 271685.

Відомості щодо речових прав АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», як власника, та ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», як балансоутримувача, на об`єкти нерухомого майна: гараж та лінійний будинок, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Андрія Мельника, 56, до Державного реєстру речових прав на нерухомого майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено не було.

Згідно з пунктом 4.2 статуту ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 12.09.2024 №Н-322, майно підприємства складається, зокрема з майна, власником якого є Засновник, що закріплене за підприємством на праві господарського відання.

Пунктами 1.2 та 6.1. статуту визначено, що засновником та органом управління боржника є АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 100% акцій якого належать державі.

Вказані положення статуту боржника кореспондуються із пунктом 1 та підпунктом 3 пункту 3 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 439, згідно з якими Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення, а одним із основних завдань Укравтодору є, зокрема, здійснення управління об`єктами державної власності.

З метою проведення державної реєстрації речового права та у зв`язку із відсутністю будь-яких правовстановлюючих документів на спірне майно ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» звернулося до КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради та Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради стосовно реєстрації права власності Компанії, реєстрації права господарського відання ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на нерухоме майно, розташоване за адресою: Рівненська область Рівненський район, с. Олександрія, вул. Андрія Мельника, 56, та внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Втім у відповідній реєстрації було відмовлено.

При цього, згідно з фактичними обставинами справи, у провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа №918/1007/21 про банкрутство ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

Зокрема, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.09.2023 припинено процедуру розпорядження майном та введено процедуру санації боржника у справі №918/1007/21, а також затверджено план санації ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у редакції, схваленій зборами кредиторів 18.09.2023.

На підставі ухвали суду від 28.10.2024 керуючим санацією боржника призначено арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича та зобов`язано керуючого санацією продовжити здійснювати процедуру санації боржника відповідно до ухвали Господарського суду Рівненської області від 25.09.2023.

Затвердженим Господарським судом Рівненської області планом санації ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» визначено, що одним із заходів відновлення платоспроможності боржника є продаж нерухомого майна дочірнього підприємства.

Реалізація майна боржника у справі про банкрутство здійснюється відповідно до вимог розділу V Кодексу України з процедур банкрутства, а особливості продажу майна державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, визначаються статтею 96 цього Кодексу.

Так, частинами 4, 11 статті 96 названого законодавчого акту визначено, що державні підприємства та господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, подають на розгляд кредиторів план санації, погоджений з органом (суб`єктом), уповноваженим управляти державним майном. Під час процедури санації державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, їх нерухоме майно може бути відчужене лише у випадках, передбачених планом санації.

Планом санації ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за погодженням із АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України визначено, що продажу в процедурі санації боржника підлягає, серед іншого, гараж та лінійна будова, які знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Андрія Мельника, 56, які увійшли до статутного капіталу АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та належать боржнику у справі № 918/1007/21 на праві господарського відання.

Відповідно до положень частини 5 Розділу V Плану санації в рамках виконання плану санації можуть проводитися реєстраційні дії (здійснення державної реєстрації, внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно тощо) щодо нерухомого майна, що пропонується до продажу, а також можуть вживатися заходи для захисту права власності в судовому порядку.

У ході здійснення санаційних заходів ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було замовлено виготовлення технічних паспортів на гараж та лінійний будинок, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Андрія Мельника, 56, оскільки це передбачено як умовами плану санації, так й внутрішнім порядком АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», відповідно до якого дочірні підприємства мають право вживати заходів захисту майна, внесеного до статутного капіталу Компанії та облікованого на балансі дочірнього підприємства, а також подавати від імені АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (за довіреністю) документи, позовні заяви та здійснювати інші необхідні дії, пов`язані з майном ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», реєстрації речових прав, захисту права володіння, тощо

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з визнання права власності на нерухоме майно, збудоване у 1960-1970 роках, регулювання яких здійснюється Конституцією України, ЦК УРСР 1963 року, ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про правонаступництво України», Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» тощо.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Судом із фактичних обставин справи установлено, що предметом заявлених позовних вимог, щодо яких позивачі просять визнати право державної власності та право господарського відання, є лінійна будівля 1964 року будівництва та гараж 1973 року будівництва.

При цьому слід зазначати, що лінійні споруди - споруди та комплекси споруд на землях дорожнього господарства (шляхово-експлуатаційні дільниці, їх підрозділи, в тому числі житлові будинки, об`єкти дорожнього зв`язку, майстерні для ремонту техніки, склади для збереження матеріалів, інженерні мережі, колодязі, резервуари та інші), що задіяні на забезпеченні виконання робіт з ремонтів та утримання автомобільних доріг є складовою частиною автомобільної дороги.

Для вирішення питання про визнання права держаної власності та права господарського відання необхідно звернутися до правонаступництва у спірних правовідносинах, а також історичного огляду порядку будівництва, що діяло станом на дату побудови спірного нерухомого майна, а також його документального оформлення.

Зокрема, Указом Президії Верховної Ради УРСР від 07.10.1953 республіканське Міністерство дорожнього і транспортного господарства було реорганізовано в союзно-республіканське Міністерство автомобільного транспорту і шосейних доріг УРСР.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 10.04.1969 № 234 затверджено Положення про Міністерство будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР, за пунктом 1 якого Міністерство будівництва і експлуатації автомобільних шляхів УРСР здійснює керівництво будівництвом, реконструкцією, ремонтом і експлуатаційним утриманням автомобільних шляхів загального користування в республіці.

Відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Після здобуття незалежності матеріально-технічна база та об`єкти дорожнього господарства колишнього Мінавтошляху перейшли до Укравтодор.

Отже, Україна в особі її уповноважених органів стала правонаступником усього майна УРСР, у тому числі того, що забезпечувало функціонування дорожнього господарства.

Щодо порядку будівництва об`єктів у 1960-1970 роки, то слід зазначити таке.

Будівництво нежитлової нерухомості в УРСР підпорядковувалося жорсткій адміністративно-командній системі. Головними особливостями були централізоване фінансування з держбюджету, прив`язка до п`ятирічних планів, використання типових проєктів та повна державна власність на всі об`єкти (виробничі цехи, адміністративні будівлі, склади).

Жодне будівництво не починалося без включення до державного плану. Підприємства та міністерства проходили складний процес затвердження лімітів капітальних вкладень та отримання фондів на будівельні матеріали. Будівництво здійснювали спеціалізовані трести, які були державними монополістами. Використання приватних ресурсів було неможливим. Переважна більшість нежитлових об`єктів будувалася за затвердженими Державним комітетом у справах будівництва (Держбуд УРСР) типовими проєктами. Це знижувало вартість, але призводило до архітектурної уніфікації. Будівельні матеріали (цемент, метал, цегла) суворо розподілялися. Об`єкти приймалися державними комісіями за участю представників партійних органів, профспілок та пожежної інспекції. Без підпису акта державної комісії будівництво вважалося незавершеним і не могло використовуватися.

У 1960- 1970-х роках нормативно-правова база будівництва та введення в експлуатацію нежитлової нерухомості в УРСР базувалася на суворо централізованій системі. Вона регулювалася загальносоюзними будівельними нормами та постановами уряду УРСР. Процедура спиралася на «Правила про договори підряду на капітальне будівництво» та передбачала обов`язкове приймання об`єктів Державними комісіями. Будівництво регламентувалося системою СНиП (Строительные нормы и правила). Ця нормативна база включала обов`язкові до виконання технічні, санітарні та протипожежні вимоги. Підрядник завершував будівництво нерухомості згідно із затвердженою проєктно-кошторисною документацією. Спеціальна комісія, до якої входили представники замовника, підрядника, державного пожежного нагляду (ДПН), санітарно-епідеміологічної служби (СЕС) та профспілкових організацій, перевіряла об`єкт. Комісія складала акт готовності об`єкта, який згодом затверджувався рішенням виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих (місцевого органу влади) або відповідного міністерства (якщо об`єкт був загальносоюзного/республіканського підпорядкування).

Після затвердження акта нерухомість передавалася на баланс відповідного державного підприємства чи установи (набувала статусу основних фондів).

Відповідно до статті 89 ЦК УРСР 1963 року державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин усе новостворене майно, створене за рахунок державних капітальних вкладень або силами державних підприємств, установ та організацій, автоматично ставало державною власністю. Юридичним фактом закріплення статусу новоствореного нерухомого майна було його прийняття державною комісією та затвердження акта виконавчим комітетом місцевої Ради депутатів трудящих. На відміну від сучасного законодавства, у 1960- 1970 роках право власності виникало за фактом створення речі, а обов`язкова державна реєстрація прав на нерухомість у сучасному розумінні була відсутня.

Отже, зважаючи на період часу, в який здійснювалося будівництво спірного нерухомого майна, а також його особливості, документами, які підтверджували право державної власності на збудований об`єкт, були акт готовності об`єкта до експлуатації та баланс, де останні обліковувалися як основні фонди.

У цій справі судом установлено, що акти готовності спірних об`єктів нерухомого майна позивачами втрачено, єдиним доказом приналежності такого майна є баланс, згідно з яким лінійна будівля та гараж, інвентарні номери 104, 109, роки побудови 1964, 1973 відповідно, первісна вартість 11 400,00, 7 950, залишкова вартість 00,00, рахуються на балансі філії «Рівненська ДЕД» ДП «Рівненський облавтодор».

Матеріально-правовою підставою заявлених позовних вимог у цій справі є стаття 392 ЦК України, згідно з якою власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Правило статті 392 ЦК України за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

Станом на дату розгляду вказаного спору право власності на спірні об`єкти нерухомого майна ні за ким іншим не зареєстроване, заразом наявні у власника документи не дають змоги беззаперечно підтвердити право власності на нерухоме майно, яке, вочевидь, належить державі, що прослідковується, зокрема інвентаризацією та обліком в балансі, однак в силу історичних реалій не може бути беззаперечно підтверджене первинними документами.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно (постанова КГС ВС від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16).

Судом установлено, що право державної власності набуте державою правомірно, на законних підставах, однак наявні документи не дають змоги беззаперечно підтвердити право державної власності на спірне нерухоме майно.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин (постанова ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 645/6151/15-ц).

Суд звертає увагу, що натомість знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Отже, за позовом про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстроване, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля, споруда розташована.

У силу вимог частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою статті 318 ЦК України передбачено, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

У свою чергу, за частиною другою статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Приписами статті 326 ЦК України унормовано, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Ураховуючи, що Україна в особі її уповноважених органів стала правонаступником усього майна УРСР, у тому числі того, що забезпечувало функціонування дорожнього господарства, підтвердженням чого було, зокрема перебування такого майна на балансі відповідних підприємств, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

За статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруда є відповідач, а право власності на будівлю, споруду ні за ким не зареєстроване (постанова ВП ВС від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

При цьому судом установлено, що позовними вимоги є визнання права державної власності та права господарського відання.

У свою чергу, правилами пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право господарського відання.

У силу вимог частин першої, третьої статті 11 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, що володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим суб`єктом управління об`єктами державної власності, уповноваженим органом місцевого самоврядування), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника (уповноваженого суб`єкта управління об`єктами державної власності, уповноваженого органу місцевого самоврядування) у випадках, передбачених законом та установчими документами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, що здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

При цьому, частинами першою, другою статті 17 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» врегульовано, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності. Статті 11 і 12 цього Закону втрачають чинність через три роки з дня введення в дію цього Закону.

Отже, до задоволення підлягає як визнання права державної власності, так і права господарського відання.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статтями 76-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

Як установлено судом, АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за вимогу про визнання права власності сплачено 3 328,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.02.2026 № 74 ( при необхідному розмірі 2 662,40 грн з урахуванням вимог частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позову за вимогою про визнання права господарського відання.

Ухвалою суду від 02.03.2026 відстрочено ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" сплату судового збору за подання позовної заяви в цій частині в сумі 2 662,40 грн до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 129 ГПК України).

Ураховуючи, що підставами заявлених позовних вимог було визнання права державної власності та права господарського відання, задоволення яких залежало від наявності правовстановлюючих документів, обов`язок по збереженню яких покладається на позивачів, відтак суд дійшов висновку про покладення судового збору на останніх.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання права держаної власності та права господарського відання задовольнити.

Визнати право власності за Державою Україна в особі Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, ідентифікаційний код 31899285) на об`єкти нерухомого майна: гараж та лінійний будинок, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Андрія Мельника, 56, які внесені до статутного капіталу Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України».

Визнати право господарського відання Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, ідентифікаційний код 31994540) на об`єкт нерухомого майна: гараж та лінійний будинок, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. Андрія Мельника, 56.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, ідентифікаційний код 31994540) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Позивач-1: Акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, ідентифікаційний код 31899285).

Позивач-2: Дочірнє підприємство «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (33028, м. Рівне, вул. Пластова, 7, ідентифікаційний код 31994540)

Відповідач-1: Олександрійська сільська рада (35320, Рівненська область, с. Олександрія, вул. Свято-Преображенська, буд. 66 , ідентифікаційний код 04387119).

Відповідач-2: Рівненська обласна державна адміністрація (33028, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, ідентифікаційний код 13986712).

Стягувач (за судовим збором в дохід Державного бюджету України): Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша, друга статті 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складене та підписане 28.07.2026.

Суддя О.Андрійчук