Рішення № 138536374, 28.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 Справа № 917/227/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 19 455,03 грн у зв`язку із розглядом справи №917/227/26 (вх. №8936 від 29.06.2026 року)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М", вул. Цибульська, 9,м. Новий буг, Баштанський район, Миколаївська область, 55601

до відповідача Державного підприємства "ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО" СТЕПНЕ "ІНСТИТУТУ СВИНАРСТВА І АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ", вул. Центральна, 18, селище Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744

про стягнення 304 630,93 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/227/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" до Державного підприємства "ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО" СТЕПНЕ "ІНСТИТУТУ СВИНАРСТВА І АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ" про стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу від 01.07.2025 року у розмірі 304 630,93 грн, з яких: 261 920,32 грн основна заборгованість, 35 182,43 грн - пеня, 2 891,71 грн - 3% річних, 4 636,47 грн - інфляційні втрати (вх. № 234/26).

Розгляд справи №917/227/26 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішенням Господарського суду Полтавської області 25.06.2026 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО" СТЕПНЕ "ІНСТИТУТУ СВИНАРСТВА І АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ" на користь ТОВ "АГРОЛОГІСТИК-М" 261 920,32 грн основного боргу, пеню у сумі 29 773,33 грн, 4636,47 грн інфляційних втрат, 2891,71 грн 3% річних та 4921,66 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частини позову відмовлено в задоволенні вимог.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві ТОВ "АГРОЛОГІСТИК-М" зазначило, що витрати на правову допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи складають - 20 000,00 грн. Докази, що підтверджуватимуть витрати на правову допомогу будуть надані позивачем до суду у відповідності до вимог, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

29.06.2026 року до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у зв`язку із розглядом справи №917/227/26 (вх. №8936).

Суд звертає увагу, що з 29.06.2026 року по 17.07.2026 року включно суддя Тимощенко О. М. перебувала у відпустці.

Ухвалою від 20.07.2026 року суд прийняв вищезазначену заяву про відшкодування судових витрат по справі №917/227/26 до розгляду та запропонував відповідачу подати письмові заперечення на вказану заяву (протягом 3 днів з дня отримання даної ухвали).

При вирішенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 19 455,03 грн у зв`язку із розглядом справи №917/227/26 (вх. №8936 від 29.06.2026 року) суд враховує наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем до позовної заяви було додано копію договору №01-11/24 про надання юридичних послуг від 13.11.2024 р., копію додаткової угоди №4 від 02.11.2025 р. до договору №01-11/24 про надання юридичних послуг від 13.11.2024 р., копію акту приймання-передачі наданих юридичних послуг від 25.06.2026 р. за договором №01-11 /24 від 13.11.2024 р., копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія КС№5641/10 від 28.04.2016 р., копію довіреності у порядку передоручення від 13.11.2024 р., копію витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ відносно позивача, копію рахунку №01/25-06/2026 на суму 20 000,00 грн, копію детального опису виконаних робіт і наданих адвокатом послуг у справі №917/227/26.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто за нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачена (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (зокрема, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України (зокрема, пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Як зазначено у заяві про відшкодування судових витрат та вбачається з матеріалів справи, 13.11.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" (далі - клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю "АДВОКАТСЬКА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР-ЛЕКС" (далі - компанія) уклали договір №01-11/24 про надання юридичних послуг (далі - договір №01-11/24).

Відповідно до цього договору:

- компанія зобов`язується надати Клієнту, а Клієнт зобов`язується оплатити консультаційні та юридичні послуги (надалі - послуги), у тому числі, але не виключно: послуги з аналізу документів, судової практики, повного супроводу в судах України (п. 2.1 договору №01-11/24);

- послуги згідно цього договору надаються за конкретними запитами клієнта. Запити направляються як в усній так і в письмовій формі. Послуги можуть також надаватися як в усній, так і в письмовій формах відповідно до вимог Клієнта (п. 3.6 договору №01-11/24);

- в рамках виконання цього договору з метою представництва інтересів клієнта в суді, між працівником компанії, що є адвокатом, може бути укладено відповідний договір про надання адвокатської допомоги (послуг) (п. 3.11 договору №01-11/24);

- в рамках дії цього договору клієнт укладає із працівниками компанії - адвокатами Гудзевич Інною Андріївною, Андросович Ганною Сергіївною відповідні договори про надання правових послуг адвоката, та надає їм відповідні довіреності (п. 3.12 договору №01-11/24);

- за надання компанією послуг клієнт сплачує компанії плату за надання послуг, що визначається за кожним конкретним запитом клієнта, та оформлюється додатковою угодою до даного договору (п. 4.1 договору №01-11/24);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 13.11.2027 (п. 8.1 договору №01-11/24).

02.11.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" (далі - клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю "АДВОКАТСЬКА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР-ЛЕКС" (далі - компанія) уклали додаткову угоду №4 до договору №01-11/24 про надання юридичних послуг від 13.11.2024 р. (далі - додаткова угода №4).

Відповідно до додаткової угоди №4 сторони погодили доповнити п. 1 договору №01-11/24 пунктами наступного змісту:

- компанія зобов`язується надати клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити консультаційні та юридичні послуги (надалі "послуги"), у тому числі, але не виключно: послуги з представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції по стягненню заборгованості із ДП "ДГ" "Степне" інституту свинарства і АПВ НААН" за договором оренди транспортного засобу від 01.07.2025 року (п. 2 додаткової угоди №4);

- за надання компанією послуг, передбачених п.п. 1.1.1. клієнт сплачує компанії плату за надання послуг, що становить 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень) 00коп. (п. 2 додаткової угоди №4).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих юридичних від 25.06.2026 р. за договором №01-11/24 від 13.11.2024 року компанія надала клієнту юридичні послуги на суму 20 000,00 грн.

Відповідно до детального опису виконаних робіт і наданих адвокатом послуг у справі №917/227/26, адвокат вчинив наступні дії:

- аналіз отриманих від клієнта документів. Аналіз судової практики. Підготовка претензії;

- підготовка розрахунку заборгованості з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат;

- підготовка та подача до суду заяви про забезпечення позову;

- підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Отже, враховуючи умови договору №01-11/24 та додаткової угоди №4 суд прийшов до висновку, що сторони узгодили фіксовану форму гонорару.

Наявність статусу адвоката підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія №КС №5641/10 від 28.04.2016 р.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року по справі № 910/9714/22 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В силу приписів ст. 126 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Суд зазначає, що в детальному описі виконаних робіт зазначено дію, вчинену адвокатом - підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Щодо стягнення витрат за таку правову послугу, як підготовка заяви про відшкодування судових витрат суд зазначає, що відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. Подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (пункти 6.26-6.28).

Тому суд відмовляє у відшкодуванні витрат позивача за таку послугу як підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

На думку суду, загальний розмір витрат на оплату послуг адвоката має складати 18 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаних адвокатами робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхніх розмірів, враховуючи часткове задоволення позову, суд прийшов до висновку, що заява Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи №917/227/26 (вх. №8936 від 29.06.2026 року) підлягає частковому задоволенню у розмірі 17 680,39 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи №917/227/26 (вх. №8936 від 29.06.2026 року) задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО" СТЕПНЕ "ІНСТИТУТУ СВИНАРСТВА І АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ" (вул. Центральна, 18, селище Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744, код ЄДРПОУ 00724904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛОГІСТИК-М" (вул. Цибульська, 9, м. Новий буг, Баштанський район, Миколаївська область, 55601, код ЄДРПОУ 31160318) 17 680,39 грн витрат на правову допомогу.

Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Рішення складено та підписано 28.07.2026 року.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 256 -257 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко