Рішення № 138536086, 20.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 Справа № 914/981/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря судового засідання Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-СТИЛЬ», м. Хмельницький до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп», м. Львівпро:стягнення 3 391 579,82 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сухий О.В. - представник (у режимі відеоконференції);

від відповідача: Юзьків В.М. - адвокат;

ОСОБА_2. - вільний слухач;

ОСОБА_3. - вільний слухач.

Обставини розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-СТИЛЬ», м. Хмельницький звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп», м. Львів про стягнення 3 391 579,82 грн, а також судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-СТИЛЬ» залишено без руху у зв`язку із недотриманням останнім вимог статті 162 ГПК України.

08.04.2026 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.04.2026.

27.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11842/26 від 27.04.2026).

Ухвалою суду від 30.04.2026 підготовче засідання відкладено на 18.05.2026.

Ухвалою суду від 18.05.2026 підготовче засідання відкладено на 01.06.2026.

Ухвалою суду від 01.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2026.

25.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-СТИЛЬ» надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№18127/26 від 25.06.2026).

25.06.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.07.2026.

09.07.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 20.07.2026.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-СТИЛЬ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп» було укладено договір оренди нежитлового приміщення №Ч/ГЛ, яке використовувалося позивачем для розміщення магазину з продажу одягу.

Позивач стверджує, що внаслідок ракетного обстрілу російською федерацією було знищено його виробничі потужності. У зв`язку із зазначеними обставинами, на думку позивача, настали форс-мажорні обставини, про які відповідача було своєчасно повідомлено, що звільняло позивача від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань у період їх дії.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач неналежно виконував умови договору, оскільки не забезпечив належне функціонування систем вентиляції, кондиціонування та опалення, а також належний температурний режим у орендованому приміщенні, чим, на його думку, створив перешкоди у здійсненні господарської діяльності. Також позивач посилається на те, що у період з 22.10.2025 по 31.10.2025 відповідач безпідставно обмежив доступ працівників позивача до орендованого приміщення у зв`язку із заборгованістю зі сплати орендної плати, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, незважаючи на сплату орендних платежів за повний місяць.

Вважаючи, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань йому було завдано майнових збитків, які складаються зі сплачених орендних та супутніх платежів, а також витрат на оплату праці працівників за період недопуску до орендованого приміщення, позивач просить суд стягнути з відповідача грошову компенсацію за завдані збитки в розмірі 3 391 579,82 грн, а також понесені судові витрати.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

По-перше, відповідач зазначає, що ні положення Цивільного кодексу України, ні умови договору оренди не передбачають права орендаря на повернення орендної плати, сплаченої за фактично передане та використане приміщення.

По-друге, відповідач вказує, що після підписання 02.09.2024 акта приймання-передачі позивач безперешкодно здійснював господарську діяльність в орендованому приміщенні, що підтверджується довідками про товарооборот, складеними самим позивачем відповідно до умов договору, фіскальними звітами реєстратора розрахункових операцій, а також актами наданих послуг та платіжними документами.

Крім того, відповідач зазначає, що зменшення товарообороту та припинення діяльності магазину наприкінці 2025 року були пов`язані виключно з внутрішніми господарськими проблемами позивача, зокрема зі знищенням його виробничих потужностей унаслідок ракетного обстрілу, а не з будь-якими діями чи бездіяльністю відповідача.

Також відповідач заперечує доводи позивача щодо неналежного забезпечення температурного режиму, вентиляції, кондиціонування та опалення приміщення, зазначаючи, що відповідно до вимог законодавства про охорону праці та умов договору саме роботодавець зобов`язаний забезпечувати належні умови праці своїх працівників та дотримання нормативних параметрів мікроклімату. Водночас, за твердженням відповідача, позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем умов договору.

По-третє, відповідач вважає безпідставними вимоги про відшкодування витрат на оплату праці працівників за період з 22.10.2025 по 31.10.2025, оскільки виплата заробітної плати є законодавчим обов`язком роботодавця та становить звичайні витрати, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності.

За таких обставин, на думку відповідача, позивач не довів належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема протиправності поведінки відповідача, факту та розміру збитків, а також причинного зв`язку між діями відповідача та заявленими до стягнення сумами.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

19.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-СТИЛЬ» (далі - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №Ч/ГЛ.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення на цокольному поверсі, загальною площею 796 кв.м. (далі - приміщення), що є частиною торгово-офісного центру, який розташований за адресою: Львівська обл., Червоноградський р-н., м. Червоноград, вул. Героїв Майдану, буд. 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2556257446120.

Цільове призначення приміщення - для здійснення господарської діяльності, яка відповідає господарській діяльності орендаря. Приміщення передається орендодавцем орендарю, для здійснення в ньому господарської діяльності орендаря у відповідності до законодавства України (п. 1.4 договору).

Орендна плата визначена у розділі 3 договору.

Згідно з п. 3.1 договору, починаючи з дати відкриття, розмір орендної плати в місяць за користування приміщенням складається з щомісячної фіксованої орендної плати та щомісячної плати від товарообігу.

Орендна ставка за 1 кв.м. приміщення, що становить суму в гривнях в т.ч. ПДВ, що еквівалентно 6,00 доларів США (шість доларів США 00 центів США), за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату виставлення орендодавцем рахунку, а у випадку не виставлення такого рахунку орендодавцем - станом на дату здійснення платежу (п.п. 3.1.1 договору).

Під товарообігом орендаря та суборендарів (за наявності) за розрахунковий місяць розуміється сума грошових коштів (з податком на додану вартість) отриманих орендарем та суборендарями (за наявності) від реалізації товарів в приміщенні протягом розрахункового місяця із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (у т.ч. з використанням платіжних карток). При обчисленні товарообігу не враховується: а) вартість товарів, які були повернуті протягом розрахункового місяця; б) суми грошового відшкодування протягом розрахункового місяця за товари неналежної якості (у розмірі, що не перевищує продажну вартість відповідного товару), що були повернені покупцями.

Для підтвердження достовірності відомостей про розмір товарообігу орендаря та суборендарів (за наявності) за розрахунковий місяць, орендар зобов`язується не пізніше 7 (сьомого) числа місяця наступного за розрахунковим місяцем передавати орендодавцю довідку, засвідчену підписом уповноважених осіб орендаря і його печаткою, про суму товарообігу орендаря та суборендарів (за наявності) за розрахунковий місяць. Форма довідки про розмір товарообігу погоджена сторонами у додатку №3 до цього договору (п.п. 3.1.2 договору).

Комунальні послуги (платежі), що відшкодовуються орендарем орендодавцю складаються з: компенсації оплати за теплову енергію (теплопостачання), кондиціонування, газопостачання, холодне водопостачання, водовідведення й електроенергію (електропостачання) (в тому числі на вентиляцію та кондиціонування) (п.п. 3.4.2 договору).

Відповідно до п. 3.7 договору сторони домовились, що протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання цього договору орендар здійснить передоплату з фіксованої орендної плати за повний календарний місяць, починаючи з дати відкриття, та передоплату з фіксованої орендної плати (гарантійний платіж) за останній місяць оренди у розмірах передбачених нижче:

- за повний календарний місяць починаючи з дати відкриття, у розмірі, що становить суму в гривнях в т.ч. ПДВ, що еквівалентно 4 776,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату виставлення орендодавцем рахунку, а у випадку не виставлення такого рахунку орендодавцем - станом на дату здійснення платежу;

- за останній місяць оренди у розмірі, що становить суму в гривнях в т.ч. ПДВ, що еквівалентно 4 776,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату виставлення орендодавцем рахунку, а у випадку не виставлення такого рахунку орендодавцем - станом на дату здійснення платежу.

Права та обов`язки сторін визначено у розділі 4 договору.

Так, орендар зобов`язаний (п. 4.1 договору):

- використовувати приміщення за цільовим призначенням (п. 4.1.1 договору);

- своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором (п. 4.1.2 договору);

- утримувати приміщення з додержанням правил його експлуатації, в належному санітарному стані, а також згідно з правилами протипожежної безпеки тощо (п. 4.1.5 договору).

Орендар має право (п. 4.2 договору):

- безперешкодного доступу до орендованого приміщення протягом строку дії договору (п. 4.2.2 договору);

- провести ремонтно-оздоблювальні роботи в приміщенні та обладнати приміщення на власний розсуд, але виключно за попередньо згодою орендодавця. Проведені орендарем поліпшення устаткування та обладнання приміщення орендар вправі відокремити та залишити за собою, лише, якщо вони можуть бути відокремлені від приміщення без заподіяння йому шкоди (п. 4.2.3 договору).

Водночас орендодавець зобов`язаний (п. 4.3 договору):

- передати орендарю в оренду нежитлове приміщення, вказане в розділі 1 цього договору за Актом приймання-передачі не пізніше дати вказаної в п. 2.1 договору (п. 4.3.1 договору);

- не здійснювати орендарю перешкод в користуванні приміщенням у випадку, якщо орендар належно виконує умови договору (п. 4.3.2 договору);

- забезпечити в приміщенні підлогове покриття, систему ОВіК (вентиляція, кондиціонування, опалення) (п. 4.3.3 договору).

Орендодавець має право (п. 4.4 договору):

- перевіряти порядок використання орендарем приміщення у відповідності до умов цього договору і у разі погіршення стану орендованого приміщення розірвати цей договір в односторонньому порядку (п. 4.4.1 договору);

- відключати енергопостачання, водопостачання, телефонний зв`язок, якщо орендар не сплатив орендну плату чи інший платіж, передбачений цим договором в строк чи у розмірі, що вказані в цьому договорі (п. 4.4.2 договору);

- вимагати дострокового розірвання цього договору в разі невиконання (неналежного виконання) орендарем своїх обов`язків за цим договором (п. 4.4.3 договору).

Згідно із п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) умов цього договору у випадку, якщо таке невиконання (неналежне виконання) є наслідком настання обставин форс-мажору (обставин непереборної сили), що обґрунтовано не залежать від сторін і унеможливлюють виконання сторонами відповідних умов цього договору, проте не звільняються від обов`язку виконати свої зобов`язання відповідно до умов цього договору після припинення форс-мажору.

Окрім цього, сторони визначили у п. 8.6 договору, що у зв`язку із тим, що цей договір укладається у період воєнного стану, який введений 24.02.2022 Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ХІ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», сторони погодили, що такий воєнний стан з урахуванням його продовжень не вважається форс-мажором (обставиною непереборної сили) для цілей виконання цього договору. Цей пункт 8.6 договору діє до моменту ведення активних бойових дій на території міста Львова та/або Львівської області.

Судом встановлено, що додатком №1 до договору є поверховий план-схема, на якому визначено межі нежитлового приміщення, переданого відповідачем у користування позивачу відповідно до умов договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач використовував орендоване у відповідача приміщення для розміщення магазину з продажу одягу, тоді як діяльність з виготовлення одягу здійснював на швейній фабриці, розташованій за адресою: м. Волочиськ, вул. Незалежності, буд. 2А, на підставі договору позички від 31.12.2024.

10.09.2025 внаслідок ракетного обстрілу, здійсненого російською федерацією, було пошкоджено виробничі потужності Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-СТИЛЬ», розміщені у зазначеному виробничому приміщенні.

До матеріалів справи позивачем долучено акт обстеження пошкодженого об`єкта від 17.09.2025 та звіт про технічне обстеження від 17.11.2025, з яких вбачається, що будівлю швейної фабрики визнано непридатною для подальшої експлуатації.

22.09.2025 листом №12-09 позивач повідомив відповідача про пошкодження виробничих потужностей та зазначив про настання форс-мажорних обставин, пов`язаних із збройною агресією російської федерації.

У матеріалах справи також містяться акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані та скріплені печатками сторін, платіжні інструкції, бухгалтерська довідка від 24.03.2026 щодо нарахування заробітної плати за період з 22.10.2025 по 31.10.2025, відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-СТИЛЬ» на претензію № 24-10 від 24.10.2025, заява свідка ОСОБА_1 від 04.03.2026, посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лазаревим В.М., лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп» № 17/03/2026 від 17.03.2026, копії електронного листування в месенджері Viber, довідки про розмір товарообігу орендаря та копії фіскальних звітів реєстратора розрахункових операцій (РРО), які були досліджені судом під час розгляду справи.

Оскільки позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань йому було завдано майнових збитків, які складаються зі сплаченої орендної плати та супутніх платежів за 2025 рік у розмірі 3 287 243,90 грн, а також витрат на оплату праці працівників за період з 22.10.2025 по 31.10.2025 у розмірі 104 335,92 грн, він звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, 19.07.2024 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення №Ч/ГЛ, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 796 кв.м, розташоване за адресою: Львівська область, Червоноградський район, м. Червоноград, вул. Героїв Майдану, буд. 10.

02.09.2024 сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, з моменту підписання якого позивач набув права користування об`єктом оренди та фактично розпочав здійснення у ньому господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується, що після передачі приміщення позивач фактично використовував його за цільовим призначенням, здійснюючи господарську діяльність. Такі обставини підтверджуються наявними у справі актами здачі-приймання наданих послуг, платіжними документами, довідками про товарооборот, складеними відповідно до умов договору, а також фіскальними звітами реєстраторів розрахункових операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, упродовж січня-серпня 2025 року товарооборот позивача становив від 1,9 млн грн до 2,5 млн грн щомісячно, а господарська діяльність здійснювалася також у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2025 року, що свідчить про фактичне використання орендованого приміщення та отримання позивачем результату від виконання договору оренди.

Посилання позивача на пошкодження виробничих потужностей у м. Волочиськ внаслідок ракетного обстрілу 10.09.2025 суд оцінює критично, оскільки зазначені обставини стосуються іншого об`єкта нерухомості та не перебувають у причинному зв`язку із виконанням відповідачем договору оренди щодо спірного приміщення у м. Червоноград.

Крім того, посилання позивача на форс-мажорні обставини саме по собі не може бути підставою для покладення на відповідача обов`язку відшкодовувати заявлені збитки, оскільки форс-мажорні обставини можуть бути підставою для звільнення сторони від відповідальності за порушення власного зобов`язання, але не породжують обов`язку іншої сторони договору компенсувати негативні наслідки їх настання.

При цьому пунктом 8.6 договору сторони погодили, що введення воєнного стану та його продовження не вважаються форс-мажорними обставинами для цілей виконання договору до моменту ведення активних бойових дій на території міста Львова та/або Львівської області. Доказів існування таких обставин позивачем суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Збитки підлягають відшкодуванню лише за умови, що факт їх настання уже відбувся на момент звернення до суду, а не такими, що ґрунтуються на припущеннях чи вірогідності їх виникнення.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності.

Слід зазначити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

У розумінні частини другої статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Оцінюючи вимогу позивача про стягнення 3 287 243,90 грн збитків у вигляді сплаченої орендної плати та супутніх платежів за 2025 рік, суд виходить із того, що зазначені платежі здійснювалися позивачем на виконання умов чинного договору оренди за фактично передане йому у користування нежитлове приміщення.

Оскільки матеріалами справи підтверджено фактичне користування позивачем орендованим приміщенням та здійснення у ньому господарської діяльності, сплачена орендна плата не може вважатися майновою шкодою у розумінні статті 22 ЦК України.

При цьому позивач не довів належними та допустимими доказами, що орендоване приміщення було непридатним для використання за цільовим призначенням або що відповідач створив такі перешкоди у користуванні ним, які об`єктивно унеможливили здійснення господарської діяльності.

Щодо доводів позивача про неналежне забезпечення температурного режиму, роботи систем вентиляції, кондиціонування та опалення, суд зазначає, що пунктом 4.3.3 договору на відповідача покладено обов`язок забезпечити функціонування відповідних інженерних систем приміщення.

Разом із тим позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт несправності зазначених систем, істотного порушення відповідачем умов договору, проведення відповідних обстежень, звернення до відповідача із належними вимогами щодо усунення недоліків або виникнення негативних наслідків саме внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних обов`язків.

Самі лише твердження позивача про неналежний температурний режим та незадовільний мікроклімат без належного доказового підтвердження не можуть свідчити про порушення відповідачем умов договору та бути достатньою підставою для покладення на нього обов`язку відшкодувати збитки.

Суд також відхиляє вимогу позивача про стягнення 104 335,92 грн витрат на оплату праці працівників за період з 22.10.2025 по 31.10.2025.

Частиною першою статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили (Постанова ВП ВС від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21)).

Отже, виплата заробітної плати є встановленим законом обов`язком роботодавця та належить до звичайних витрат суб`єкта господарювання, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Позивач не довів, що зазначені витрати виникли саме внаслідок протиправної поведінки відповідача та перебувають із нею у безпосередньому причинному зв`язку, а відтак підстави для їх віднесення до збитків у розумінні статті 22 ЦК України відсутні.

Таким чином, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки відповідача, реального заподіяння збитків та причинного зв`язку між діями відповідача і заявленими до стягнення сумами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-СТИЛЬ» вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ріел-Естейт Груп» 3 391 579,82 грн збитків не знайшли свого належного підтвердження під час судового розгляду, а тому правові підстави для їх задоволення відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.07.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.