Ухвала суду № 138535956, 27.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2104/26

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув заяву про видачу судового наказу (вх.№11154 від 13.07.2026)

заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН»

04070, місто Київ, вулиця Набережно-Хрещатинська, будинок 13/5, код ЄДРПОУ 44895101

боржник: Марченко Володимир Іванович

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про видачу судового наказу

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу (вх.№11154 від 13.07.2026), в якій заявлено про стягнення з боржника заборгованості у сумі 184471,62 грн, яка виникла за договором № 2142-БЦ/25 від 23.01.2025.

За результатами розгляду заяви, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Частиною 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 154 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Згідно з частиною 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

За результатами дослідження матеріалів заяви про видачу судового наказу, судом встановлено, що боржником у заяві про видачу судового наказу (вх.№11154 від 13.07.2026) зазначений Марченко Володимир Іванович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань боржник зазначений як Фізична особа підприємець Марченко Володимир Іванович ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ).

При цьому, за змістом заяви про видачу судового наказу йдеться про те, що боржник брав участь у спірних правовідносинах сторін саме як суб`єкт господарювання, а в прохальній частині заяви вказано про стягнення заборгованості саме з Фізичної особи підприємця Марченка Володимира Івановича

Отже, у заяві про видачу судового наказу (вх.№11154 від 13.07.2026) не зазначено повне найменування боржника, що свідчить про недотримання вимог пункту 2 частини 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України, а також боржник вказаний неоднозначно, що перешкоджає видачі судового наказу як виконавчого документу.

Пунктом 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Керуючись статтями 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» (04070, місто Київ, вулиця Набережно-Хрещатинська, будинок 13/5, код ЄДРПОУ 44895101) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) про видачу судового наказу (вх.№11154 від 13.07.2026) відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 27.07.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання.

Суддя С.О. Саванчук