Рішення № 138535942, 28.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2026Справа № 910/2956/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/2956/26

За позовом Фізичної особи-підприємця Коби Марії Дмитрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп»

про стягнення 504354,30 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Коба Марія Дмитрівна (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» (далі - відповідач) про стягнення 504354,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №06/24-03Т від 20.06.2024, не здійснив оплату за надані послуги, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основну заборгованість у розмірі 446855,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 41345,55 грн та 3% річних у розмірі 16153,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2956/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строки на подачу заяв по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 вказану позовну заяву на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2026 продовжено розгляд справи №910/2956/26.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, яке отримане з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 21.04.2026 по справі №910/2956/26 (суддя Васильченко Т.В.) було надіслано одержувачу ТОВ «Асікс Груп» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 22.04.26 о 12:34 год.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2024 року між Фізичною особою-підприємцем Коба Марією Дмитрівною (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» (далі - замовник) було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №06/24-03Т (далі - договір), предметом якого, є надання перевізником згідно замовлення замовника послуг з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, що перелічені у додатку №1 до договору «Перелік вантажних транспортних засобів, що використовуються при наданні послуг з перевезення вантажів».

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник зобов`язується, зокрема, надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженої «Заявки на перевезення вантажу», що є невід`ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги, номер машини, водій, телефон; забезпечити оформлення товарно-супровідних документів в узгоджений термін; до прибуття транспортних засобів під завантаження належним чином підготувати вантаж до перевезення - витрати, замаркувати, згрупувати по вантажоодержувачам (якщо таких декілька); провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу; організувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу; здійснювати завантаження автомобілів з урахуванням встановлених обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на вісь автомобіля; своєчасно оплачувати послуги перевізника.

Згідно пункту 1.2 договору перевізник зобов`язується: у випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти замовнику «Заявку на перевезення вантажу» згідно додатку 2 до договору; направляти у розпорядження замовника автомобілі у належному технічному стані; забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезень; подати автомобілі під завантаження/розвантаження за адресою і в терміни, вказані в узгодженій «Заявці на перевезення вантажу»; повідомляти замовника про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажодержувача прийняти вантаж тощо); доставити і здати вантаж вантажоодержувачу; своєчасно надавати оригінали документів (рахунок, акт виконаних робіт, ТТН).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що ціни на послуги узгоджуються сторонами в «Заявці на перевезення вантажу», або згідно додаткових угод і вказуються у рахунках-фактурах перевізника.

Ціна на перевезення вантажів для автотранспорту: до 5 т. вкл. складатиме на рівні 24,00 грн, від 5 т. до 10 т. вкл. 27,00 грн за кілометр, (РЄФ 30,00 грн), від 10 т. до 20 т. - 37,00 грн за кілометр (РЄФ 41,00 грн) понад 20 т. - 47,00 грн за кілометр (РЄФ 52,00 грн.). По місту Дніпро до 5 т. вкл. - 3000,00 грн, (РЄФ 3300,00 грн) від 5 т. до 10 т. - 6000,00 грн (РЄФ - 6600,00 грн) (пункти 2.2, 2.3 договору).

За умовами пункту 3.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку замовника на поточний банківський рахунок перевізника, протягом визначеного строку по акту виконаних робіт, рахунку-фактури та товарно-транспортних накладних.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору днем здійснення платежу вважається день надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок перевізника. Витрати по переведенню коштів несе замовник.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2024 р. Якщо жодна із сторін за два місяці до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про припинення/розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу кожного разу ще на один календарний рік. Всі зміни та доповнення до даного договору будуть дійсні лише у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін (пункти 6.2, 6,3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем було надано відповідачу послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг №222 від 16.11.2024 на суму 6912,00 грн, №223 від 16.11.2024 на суму 11070,00 грн, №224 від 19.11.2024 на суму 9936,00 грн, №225 від 19.11.2024 на суму 10800,00 грн, №226 від 19.11.2024 на суму 6000,00 грн, №227 від 20.11.2024 на суму 9207,00 грн, №228 від 21.11.2024 на суму 6000,00 грн, №229 від 21.11.2024 на суму 11070,00 грн, №230 від 22.11.2024 на суму 6000,00 грн, №231 від 22.11.2024 на суму 6000,00 грн, №232 від 23.11.2024 на суму 6000,00 грн, №233 від 23.11.2024 на суму 9072,00 грн, №234 від 25.11.2024 на суму 9207,00 грн, №235 від 26.11.2024 на суму 6000,00 грн, №236 від 26.11.2024 на суму 6000,00 грн, №237 від 27.11.2024 на суму 6000,00 грн, №238 від 28.11.2024 на суму 7317,00 грн, №239 від 28.11.2024 на суму 6000,00 грн, №240 від 29.11.2024 на суму 6000,00 грн, №241 від 29.11.2024 на суму 6000,00 грн, №242 від 30.11.2024 на суму 10800,00 грн, №243 від 02.12.2024 на суму 6000,00 грн, №244 від 03.12.2024 на суму 6000,00 грн, №245 від 03.12.2024 на суму 6000,00 грн, №246 від 04.12.2024 на суму 6000,00 грн, №247 від 04.12.2024 на суму 6000,00 грн, №248 від 05.12.2024 на суму 6000,00 грн, №249 від 05.12.2024 на суму 10800,00 грн, №250 від 06.12.2024 на суму 6000,00 грн, №251 від 09.12.2024 на суму 6000,00 грн, №252 від 09.12.2024 на суму 6000,00 грн, №253 від 10.12.2024 на суму 6000,00 грн, №254 від 10.12.2024 на суму 9207,00 грн, №255 від 11.12.2024 на суму 6000,00 грн, №256 від 11.12.2024 на суму 6000,00 грн, №257 від 12.12.2024 на суму 10800,00 грн, №258 від 12.12.2024 на суму 6000,00 грн, №259 від 12.12.2024 на суму 6237,00 грн, №260 від 13.12.2024 на суму 6000,00 грн, №261 від 13.12.2024 на суму 6000,00 грн, №262 від 16.12.2024 на суму 6000,00 грн, №263 від 17.12.2024 на суму 6000,00 грн, №264 від 18.12.2024 на суму 11070,00 грн, №265 від 19.12.2024 на суму 10800,00 грн, №266 від 20.12.2024 на суму 6000,00 грн, №267 від 20.12.2024 на суму 9207,00 грн, №268 від 20.12.2024 на суму 6000,00 грн, №269 від 23.12.2024 на суму 6000,00 грн, №270 від 23.12.2024 на суму 6000,00 грн, №271 від 24.12.2024 на суму 6000,00 грн, №272 від 24.12.2024 на суму 9207,00 грн, №273 від 25.12.2024 на суму 6000,00 грн, №274 від 25.12.2024 на суму 6000,00 грн, №275 від 26.12.2024 на суму 6000,00 грн, №276 від 26.12.2024 на суму 10800,00 грн, №277 від 27.12.2024 на суму 6000,00 грн, №278 від 27.12.2024 на суму 6000,00 грн, №279 від 28.12.2024 на суму 6000,00 грн, №280 від 28.12.2024 на суму 6000,00 грн, №281 від 27.12.2024 на суму 6000,00 грн, №282 від 30.12.2024 на суму 6000,00 грн, №283 від 30.12.2024 на суму 6000,00 грн, №284 від 30.12.2024 на суму 6000,00 грн, які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень і заперечень та скріплені печаткою зі сторони відповідача.

Крім того, позивачем було долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних по здійсненим перевезенням, які підписані вантажовідправником, водієм/експедитором та вантажоодержувачем.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Позаяк, відповідач свої зобов`язання щодо оплати послуг з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом за вказаними актами належним чином не виконав, у зв`язку з чим виник борг в сумі 446855,00 грн.

27.10.2025 року позивач за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №06/24-03Т від 20.06.2024 у розмірі 446855,00 грн, втім вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та реагування, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу, а відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що послуга з перевезення - це безпосередньо сама доставка вантажу, який довірений перевізнику іншою особою (відправником) до певного визначеного пункту призначення і за надання такої послуги, яка вважається виконаною після доставки вантажу в пункт призначення, встановлюється провізна плата.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 3.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку замовника на поточний банківський рахунок перевізника, протягом визначеного строку по акту виконаних робіт, рахунку-фактури та товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Судом встановлено, що позивачем надано, а відповідачем прийнято без зауважень на виконання умов договору послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, а відтак, з урахуванням приписів статті 538 ЦК України, відповідач зобов`язаний оплатити отримані послуг з переведення вантажів в повному обсязі у відповідності до приписів статті 909 Цивільного кодексу України, що відповідає основоположним засадам цивільного законодавства щодо добросовісності дій учасників цивільних правовідносин.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивачем належними, допустимими та достатніми доказами підтверджено факт належного виконання свого обов`язку з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, що, своєю чергою, відповідно до пункту 1.1 укладеного між сторонами договору та положень статті 538 Цивільного кодексу України, зумовило виникнення у відповідача зустрічного майнового обов`язку щодо здійснення оплати поставленого товару.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем послуг з перевезення та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 446855,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати послуг перевезення вантажу, на підставі наведених вище норм чинного законодавства, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 16153,75 грн та інфляційні втрати у розмірі 41345,55 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за отримані послуги перевезення, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Коби Марії Дмитрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» про стягнення 504354,30 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асікс Груп» (04202, м. Київ, пр. Литовський, буд. 10, літера А; ідентифікаційний код 41514045) на користь Фізичної особи-підприємця Коби Марії Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 446855 (чотириста сорок шість тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 16153 (шістнадцять тисяч сто п`ятдесят три) грн 75 коп., інфляційні втрати у розмірі 41345 (сорок одна тисяча триста сорок п`ять) грн 55 коп. та судовий збір у розмірі 7565 (сім тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн 31 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2026.

СуддяТ.В. Васильченко