Ухвала суду № 138535726, 27.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27.07.2026Справа № 910/8754/26

у складі суду судді Погрібної С.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДБУЖЖЯ ПЛЮС» (адреса: 24430, Вінницька область, Гайсинський р-н, с. Чернятка, вул. Шевченка, буд. 22, код ЄДРПОУ: 33959183)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «УКРБУД ІНВЕСТ» (адреса: 03039, м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 123, оф. 43, код ЄДРПОУ: 39066158)

про визнання права власності на нерухоме майно,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДБУЖЖЯ ПЛЮС» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «УКРБУД ІНВЕСТ» (далі - відповідач) про визнання права власності на квартиру 40 в об`єкті нерухомості: Громадсько - житловому будинку з будівлею районного управління внутрішніх справ на вул. Кутузова (вул. Генерала Алмазова), 18/7 у Печерському районі міста Києва.

Ухвалою суду від 17.07.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на їх усунення, який в`становив 5 днів з дня вручення ухвали.

Для усунення зазначених судом недоліків позивачу необхідно було надати до суду: докази доплати судового збору, з урахуванням вищезазначених висновків суду; належним чином оформлену позовну заяву у відповідності до вимог ст.ст 162, 164 ГПК України із зазначенням ціни позову, а також документальне підтвердження дійсної вартості спірного майна на час подання позовної заяви до суду.

24.07.2026 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 07-11/60833/26), в якій зазначив, що надані до суду: договір купівлі-продажу майнових прав №26-09/2018-2 від 26.09.2018 та довідка ТОВ «Інвестиційна компанія «Укрбуд Інвест» від 17.10.2025 стосуються придбання майнових прав на конкретно визначений об`єкт нерухомого майна, а їх вартість була погоджена сторонами Договору, що відповідає наведеному судом висновку пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995.

Таким чином, ціна позову визначена позивачем не довільно, а на підставі угоди між сторонами, якою визначена вартість майнових прав на конкретний об`єкт, що будувався та право власності на який є предметом заявленої позовної вимоги.

Крім того, суд повинен був самостійно визначити попередній розмір судового збору.

Проведення повноцінної оцінки спірного об`єкта потребує його безпосереднього огляду та фізичного доступу до нього, однак унаслідок дій відповідача позивач наразі позбавлений можливості забезпечити такий доступ.

Отже, покладення на позивача обов`язку надати звіт про оцінку фактично ставить можливість судового захисту його прав у залежність від поведінки відповідача, який одночасно перешкоджає оформленню права власності та створює обставини, що унеможливлюють виконання відповідної вимоги суду.

Ознайомившись з позовною заявою та заявою про усунення недоліків позовної заяви, суд виснує, що позовна заява з доданими до неї документами підлягає поверненню позивачу, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

У постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Як роз`яснено у п.п. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на приписах частини п`ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому, суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху звернув увагу позивача, що вимога про визнання права власності на нерухоме майно є вимогою майнового характеру, а тому розмір судового збору повинен визначатися з урахуванням дійсної вартості спірного майна станом на час подання позову до суду, яка має бути обґрунтована саме позивачем.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при дослідженні питання правильності сплати судового збору у позовах про визнання права власності на майно або його витребування є необхідним з`ясування дійсної вартості спірного майна (ухвали Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 910/2607/19, від 16.03.2021 у справі № 920/1197/19, від 14.04.2021 у справі № 911/1058/19).

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року (з наступними змінами і доповненнями), вартість спірного майна у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, визначається за погодженням сторін, а при його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за якою майно може бути продане в даному населеному пункті або місцевості.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху, судом було вказано: "Враховуючи, що позивачем неправильно визначено ціну позову, суд позбавлений можливості зазначити, яка саме сума судового збору підлягає сплаті та перевірити правильність визначення позивачем розміру судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду".

Отже, для перевірки правильності суми сплаченого позивачем судового збору, останнім повинна була бути вказана ціна позову, з урахуванням дійсної вартості майна станом на час звернення до суду, а також надані відповідні докази на підтвердження цього.

Однак, як зазначав суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачем у позовній заяві не обґрунтовано порядок визначення ціни позову з урахуванням вищезазначеного, зокрема, дійсної вартості майна станом на час подання позову до суду.

При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини 3 статті 162 і статті 163 ГПК такий обов`язок покладається на позивача.

Позивачем до позовної заяви були надані договір купівлі-продажу майнових прав №26-09/2018-2 від 26.09.2018 та довідка ТОВ «Інвестиційна компанія «Укрбуд Інвест» від 17.10.2025 про повну оплату ТОВ «НАДБУЖЖЯ ПЛЮС» вартості майнових прав на об`єкт нерухомості у розмірі 3 945 793,50 грн.

В свою чергу, документальних підтверджень дійсної вартості спірного майна на час подання позовної заяви до суду не надано.

Позивач не звернув увагу, що вищезазначені довідка та договір датовані минулим роком, що не може свідчити про дійсну вартість спірного майна станом на подання позову до суду, а тому не може братися до уваги як належний доказів вартості спірного майна (ціни позову) та як наслідок правильності суми сплаченого позивачем судового збору.

При цьому, суд звертає увагу, що правильність сплати позивачем судового збору, у відповідності до норм чинного законодавства, окрім іншого, є гарантією наповнення Державного бюджету України.

Крім того, судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, надано позивачу час на усунення недоліків позовної заяви та зазначено про необхідність надання до суду. зокрема, документального підтвердження дійсної вартості спірного майна на час подання позовної заяви до суду.

Судом не було зазначено про виключність надання позивачем звіту суб`єкта оціночної діяльності, а тому доводи позивача в цій частині є беззмістовними.

Як вже було зазначено судом, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна, поняття якої є за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості.

При цьому, ринкова вартість - сума, яку можна отримати від продажу активу на активному ринку.

Отже, позивач не був позбавлений права надати до суду інше документальне підтвердження дійсної вартості спірного майна на час подання позовної заяви до суду, однак, таким правом не скористався.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 17.07.2026.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 1 ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. (Рішення ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008).

ЄСПЛ проведено лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява № 48778/99, пункт 25).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

При цьому суд роз`яснює, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

В даному випадку, суд не проявляє надмірного формалізму та не перешкоджає доступу до суду, оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення недоліків.

Оскільки подана позовна заява (з додатками) у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована в системі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про її повернення.

Керуючись статтями 174, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «НАДБУЖЖЯ ПЛЮС» позовну заяву з додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання такої ухвали (статті 235, 255-256 ГПК України).

Ухвала підписана 27.07.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА