Рішення № 138535637, 16.07.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/510/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., секретар судового засідання Поп`юк Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, у якій

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ПОСТУП",

відповідач - ПЕРЕРІСЛЯНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА НАДВІРНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ,

про визнання протиправними та скасування рішень, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,

за участю представників:

від позивача - Дудник А. В., Телющенко П. П.,

від відповідача Жарський Т. В.,

ухвалив таке рішення.

1. Предмет позову.

Предметом позову є вимоги ТОВ "АГРО-ПОСТУП" до Переріслянської сільської ради, згідно з якими позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Переріслянської сільської ради № 1096-44/2025 від 22.12.2025, яким припинено з 26.04.2026 ТОВ "АГРО-ПОСТУП" право оренди земельної ділянки комунальної власності Переріслянської сільської ради площею 21,8423 га, з кадастровим номером 2624081200:01:004:0002, з цільовим призначенням: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в урочищі "За синилівцем" за межами села Гаврилівка Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, та договір оренди землі № 9 від 26.04.2019, укладений між Переріслянською сільською радою та ТОВ "Агро-Поступ", інше речове право на орендовану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 31457763 від 03.05.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1625587526240, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено;

2) визнати протиправним та скасувати рішення Переріслянської сільської ради № 1196-45/2026 від 16.03.2026, яким відмовлено ТОВ "АГРО-ПОСТУП" у продовженні на 7 років, без зміни інших умов, договору оренди № 9 від 26.04.2019, укладеного між Переріслянською сільською радою та ТОВ "Агро-Поступ", на земельну ділянку площею 21,8423 га, з кадастровим номером 2624081200:01:004:0002, з цільовим призначенням: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в урочищі "За синилівцем" за межами села Гаврилівка Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області;

3) визнати поновленим договір оренди землі № 9 від 26.04.2019, який був укладений між Переріслянською сільською радою та ТОВ "АГРО-ПОСТУП", шляхом визнання укладеною між Переріслянською сільською радою та ТОВ "АГРО-ПОСТУП" додаткової угоди № 1 до договору оренди землі № 9 від 26.04.2019, датованої 27.02.2026, на той самий строк - 7 (сім) років та на тих самих умовах, що передбачені договором, у такій редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА № 1

про поновлення договору оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року

27 лютого 2026 року с. Перерісль

Переріслянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області в особі сільського голови Молдавчука Володимира Івановича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", надалі "Орендодавець", з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПОСТУП" (ідентифікаційний код 42024521) в особі директора Сіненка В`ячеслава Олександровича, який діє на підставі Статуту, надалі "Орендар", з другого боку, уклали дану додаткову угоду до Договору оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року про наступне:

1. Поновити договір оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 р. на новий термін на 7 (сім) років до 25 квітня 2033 року (включно).

2. У зв`язку з поновленням строку дії Договору на наступні 7 (сім) років сторони дійшли згоди викласти пункт 3.1. Договору оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року в наступній редакції: "3.1. Договір укладено на 7 (сім) років до 25 квітня 2033 року (включно), який набирає чинності з моменту укладення. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію".

3. Всі інші умови Договору оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року залишаються без змін.

4. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року.

5. Дана угода складена в двох примірниках, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу і є невід`ємною частиною договору оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року.

6. Дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання Сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до договору оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року.

Реквізити сторін:

Орендодавець - Переріслянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ідентифікаційний код 04354692, місцезнаходження: 78420, вулиця Січових Стрільців, 21, с. Перерісль Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПОСТУП", ідентифікаційний код 42024521, місцезнаходження: 60142, вулиця Шевченка, 54, с. Бузовиця Кельменецького району Чернівецької області.

Сільський голова _ В. Молдавчук Директор ___ В. О. Сіненко».

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1. Форма судочинства.

Згідно з ухвалою від 24.04.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

2.2. Розгляд заяв і клопотань учасників справи.

2.2.1. Згідно з ухвалою від 15.05.2026 суд, розглянувши клопотання позивача від 12.05.2026 (вх. № 9115/26), на підставі ч. 2 ст. 119 ГПК України продовжив позивачу строк для подання відповіді на відзив до 29.05.2026, встановивши обґрунтованість наведених позивачем обставин щодо недостатності часу для підготовки.

2.2.2. Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та застосування до нього заходу процесуального примусу у вигляді штрафу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК України, дійшовши висновку про відсутність у діях позивача ознак такого зловживання.

2.2.3. Відповідно до ухвали від 09.06.2026 суд частково задовольнив заяву позивача від 08.06.2026 (вх. № 5375/26) про забезпечення позову - заборонив державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти дії, направлені на виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про договір оренди № 9 від 26.04.2019, укладений між сторонами, заборонив державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру про поділ, об`єднання чи зміну конфігурації, зміну кадастрового номера земельної ділянки з кадастровим номером 2624081200:01:004:0002, площею 21,8423 га.

2.2.4. Згідно з ухвалою від 16.06.2026 суд частково задовольнив заяву позивача від 11.06.2026 (вх. № 5488/26 від 12.06.2026) про забезпечення позову - заборонив суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі органам нотаріату, вчиняти дії щодо державної реєстрації речових прав (права власності, права оренди, права користування тощо) на земельну ділянку з кадастровим номером 2624081200:01:004:0002 (площею 21,8423 га) за будь-якими третіми особами (крім Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПОСТУП"), а також вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з поділом чи об`єднанням, зміною конфігурації, кадастрового номеру, цільового призначення вказаної земельної ділянки; відмовив у задоволенні клопотання позивача від 11.06.2026 (вх. № 5505/26 від 12.06.2026) про зустрічне забезпечення позову.

2.3. Початок розгляду справи по суті, проголошення рішення.

Розгляд справи по суті відбувся 07.07.2026.

Ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 16.07.2026 (ч. 1 ст. 219 ГПК України).

З урахуванням приписів ч. 4 ст. 116 ГПК України повний текст рішення суду складено 27.07.2026 (26.07.2026 вихідний день).

3. Зміст позовних вимог та заперечень на позов, пояснення учасників справи.

3.1. Позовна заява від 16.04.2026 № 6 (вх. №3611/26 від 20.04.2026).

Позивач зазначає, що за результатами проведення відповідачем земельних торгів у формі аукціону (протокол № 1-А від 26.04.2019) між сторонами укладено договір оренди землі № 9 від 26.04.2019 строком на 7 років, і протягом усього строку його дії позивач сумлінно виконував свої обов`язки, зокрема щодо своєчасної сплати орендної плати. Вказує, що двічі - 29.01.2026 та 27.02.2026 - до спливу строку договору звертався до відповідача із заявами про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, додавши до заяв проєкти додаткових угод. Однак відповідач у порушення обов`язку добросовісно провести переговори не запропонував жодних умов і згідно з рішенням № 1196-45/2026 від 16.03.2026 відмовив у продовженні договору з підстав, які, на переконання позивача, не конкретизовані та не підтверджені жодними доказами.

Позивач також вважає передчасним та таким, що порушує його переважне право, рішення відповідача № 1096-44/2025 від 22.12.2025, ухвалене до звернення позивача із заявою про реалізацію переважного права.

Обґрунтовуючи належний спосіб захисту, посилається на практику Верховного Суду, за якою оскарження рішення органу місцевого самоврядування як волевиявлення власника земельної ділянки має супроводжуватися вимогою про визнання укладеною додаткової угоди, оскільки лише такий спосіб здатний ефективно відновити порушене право.

Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 13, 19, 58, 144 Конституції України, ст. 3, 5, 6, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 20, 21, 509, 626, 627, 629, 792 ЦК України, ст. 2, 3, 90, 93, 95, 116, 122, 123, 124, 125, 126-1, 127, 134, 152 ЗК України, ст. 1, 2, 19, 31, 33 та розділу IX "Перехідні положення" ЗУ "Про оренду землі".

3.2. Відзив на позов від 08.05.2026 (вх. 38748/26).

Відповідач проти позову заперечив, обґрунтовуючи свою позицію такими доводами.

По-перше, оскільки земельна ділянка передавалася в оренду за результатами конкурентних земельних торгів, а спірний договір укладено 26.04.2019, тобто до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (16.07.2020), вважає, що інститут переважного права до цих правовідносин застосовний з обмеженнями, а подальше розпорядження ділянкою має здійснюватися виключно на конкурентних засадах відповідно до ст. 134, 135 ЗК України.

По-друге, відповідач посилається на систематичне порушення позивачем п. 4.8 договору щодо строків внесення орендної плати, наявність станом на 31.12.2025 заборгованості у розмірі 52 916,47 грн, ненадання позивачем документального підтвердження своєчасної сплати та ігнорування ним надісланих актів звірки взаєморозрахунків (листи № 956/03-26 від 26.11.2025 та № 130/03-26 від 18.02.2026), що позбавляє позивача статусу добросовісного орендаря і, відповідно, переважного права.

По-третє, вважає, що саме по собі надсилання листа-повідомлення про намір реалізувати переважне право не породжує обов`язку орендодавця укласти договір на новий строк за відсутності сукупності визначених законом умов.

По-четверте, відповідач наполягає на тому, що оскарження рішень органу місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту, а вимога про визнання укладеною додаткової угоди є безпідставною, оскільки він, як власник ділянки, не втрачає права визначати подальшу долю майна на власний розсуд.

3.3. Відповідь на відзив від 21.05.2026 (вх. №9663/26).

Позивач у відповіді на відзив заперечив доводи відповідача щодо наявності заборгованості, надавши податкові декларації з плати за землю за 2019-2026 роки, банківські виписки та платіжні інструкції АТ КБ "ПриватБанк", якими підтверджується систематична (щомісячна) сплата орендної плати на рахунок Державного казначейства України.

Позивач зазначив, що акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається відповідач, підписаний останнім в односторонньому порядку, а тому не може вважатися належним доказом заборгованості.

Також звернув увагу на те, що контролюючий орган протягом усього періоду дії договору не приймав щодо нього податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій чи пені за несвоєчасну сплату плати за землю, а в жодному з оскаржуваних рішень відповідача наявність заборгованості не наводилась як підстава для відмови.

3.4. Заперечення від 25.05.2026 (вх. № 9886/26).

Відповідач у запереченнях надав відомості про рух коштів по платежах позивача та заперечив проти можливості врахування частини поданих позивачем доказів сплати, а також висловив позицію про те, що ним фіксувався намір розпорядитися земельною ділянкою в інший спосіб.

3.5. Письмові пояснення відповідача від 26.05.2026 (вх. № 9975/26 від 27.05.2026).

Відповідач надав оцінку відповідям позивача на запитання, поставлені у відзиві на позов (відповіді позивача від 22.05.2026 № 16), та навів додаткові доводи на підтримку своєї позиції.

По-перше, звернув увагу на те, що позивач у своїх відповідях підтвердив, що до обох заяв про намір реалізувати переважне право додавався саме проєкт додаткової угоди, а не проєкт нового договору оренди, що свідчить про змішування позивачем різних правових конструкцій - поновлення договору за колишньою ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" та укладення договору на новий строк у порядку реалізації переважного права за чинною редакцією цієї статті, яка передбачає подання саме проєкту договору.

По-друге, відповідач вважає, що позивач не навів конкретних доказів досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору на новий строк, обмежившись загальним твердженням про додержання процедури, тоді як саме прохання продовжити договір на попередніх умовах підтверджує лише одностороннє волевиявлення позивача.

По-третє, позивач у своїх відповідях підтвердив отримання листа від 24.02.2026 № 160/03-26 та рішення від 16.03.2026 № 1196-45/2026, чим підтвердив активну, а не пасивну поведінку відповідача, що, на його думку, виключає застосування механізму мовчазної згоди на поновлення договору.

По-четверте, зазначив, що фактичне користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку договору (внесення добрив, посів) не створює правової підстави для подальшого користування ділянкою та не породжує обов`язку відповідача укласти договір на новий строк, оскільки позивач був завчасно повідомлений про заперечення відповідача.

По-п`яте, відповідач вважає, що сам факт здійснення позивачем окремого платежу (22.04.2026) не є доказом належного виконання договірних зобов`язань за весь період дії договору. Відповідач просив суд урахувати наведені обставини та відмовити в задоволенні позову повністю.

3.6. Додаткові пояснення позивача від 02.06.2026 (вх. № 10404/26).

Позивач навів заперечення на доводи, викладені у запереченнях.

По-перше, звернув увагу на суперечливість поведінки відповідача, який у відзиві на позов просив зобов`язати позивача надати докази повної та своєчасної сплати орендної плати, а після надання позивачем таких доказів у відповіді на відзив заперечив проти їх долучення до матеріалів справи. Також зазначив, що жодне з оскаржуваних у цій справі рішень відповідача не містило посилання на неповне чи несвоєчасне виконання позивачем обов`язків зі сплати орендної плати як на підставу відмови.

По-друге, заперечив проти доводу відповідача про нібито зафіксований намір розпорядитися земельною ділянкою в інший спосіб (шляхом її поділу), зазначивши, що ця обставина не підтверджується жодним з оскаржуваних рішень чи інших наявних у матеріалах справи листів відповідача.

По-третє, висловив заперечення щодо позиції відповідача про недопустимість врахування гарантійного внеску (1 720,07 грн), сплаченого для участі в земельних торгах, як частини орендної плати, послався на ч. 21 ст. 137 ЗК України та протокол № 1-А про хід торгів на аукціоні від 26.04.2019, відповідно до яких такий внесок зараховується до ціни лота і підлягав перерахуванню виконавцем торгів на рахунок організатора (відповідача).

По-четверте, зазначив на неповноту наданого відповідачем звіту про рух коштів, вказавши на платежі, які не були в ньому відображені (зокрема готівкові платежі від 30.06.2020 на суму 6 530 грн та від 30.07.2020 на суму 33 286,80 грн), а також на те, що за 2019-2020 роки в звіті вказано рахунок відповідача в АТ "ПриватБанк", тоді як орендна плата фактично сплачувалася на рахунок в органах Державного казначейства України, визначений договором.

По-п`яте, позивач заперечив проти долученого відповідачем текстового документа з аналізом здійснених платежів, звернувши увагу на відсутність у ньому дати складення та підпису, які б дозволяли встановити його авторство. Також навів власні заперечення щодо наведених у цьому документі розрахунків - зокрема щодо змісту поданої 18.05.2020 уточнюючої податкової декларації за 2020 рік (за якою уточнена річна сума орендної плати становила 366 154,11 грн, а не 42 228,06 грн, як зазначає відповідач) та щодо застосування у березні 2020 року звільнення від плати за землю, встановленого ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX.

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх у сукупності відповідно до приписів статті 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1. 26.04.2019 за результатами проведення відповідачем земельних торгів у формі аукціону (протокол № 1-А про хід торгів на аукціоні від 26.04.2019) переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ", яке того самого дня уклало з Переріслянською сільською радою договір оренди землі № 9 (далі - Договір) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 2624081200:01:004:0002, площею 21,8423 га, розташованої в урочищі "За синилівцем" за межами села Гаврилівка, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 1.1, 2.1-2.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору його укладено на 7 (сім) років, він набирає чинності з моменту укладення; після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, повідомивши про це орендодавця письмово не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Орендна плата за результатами торгів визначена в розмірі 167 193,13 грн на рік (п. 4.1 Договору) та в наступних періодах вноситься щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним (п. 4.8 Договору).

26.04.2019 сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.05.2019, номер запису про інше речове право - 31457763.

Отже, встановлений договором 7-річний строк його дії закінчувався 25.04.2026 (включно).

4.2. Переріслянська сільська рада прийняла рішення від 22.12.2025 № 1096-44/2025 "Про закінчення строку дії договору оренди на земельну ділянку площею 21,8423 га за межами населеного пункту с. Гаврилівка, "За синилівцем" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва". Рішення прийнято з посиланням на п. 12.5 Договору, ст. 12, 93, 96, 122, 134 ЗК України, ст. 19, 31 ЗУ "Про оренду землі", з урахуванням рекомендацій постійних комісій ради, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 59, 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", та з метою забезпечення законності землекористування земельною ділянкою комунальної власності.

Відповідно до п. 1 рішення з 26.04.2026 припинено право оренди позивача щодо спірної земельної ділянки (інше речове право, номер запису 31457763 від 03.05.2019) та договір оренди землі № 9 від 26.04.2019 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Рішення № 1096-44/2025 не містить жодного посилання на обставини виконання чи невиконання позивачем договірних (у тому числі грошових) зобов`язань і на наявність заборгованості з орендної плати. Єдиною правовою підставою, наведеною радою, є закінчення строку дії договору.

Листом від 13.01.2026 № 27/03-26 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення № 1096-44/2025.

4.3. 29.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про намір скористатися переважним правом на продовження Договору на новий строк на умовах чинного договору; був доданий проєкт додаткової угоди. Відповідач отримав цю заяву 29.01.2026 (вх. № 66/03-25).

Листом від 24.02.2026 № 160/03-26 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення № 1096-44/2025, роз`яснивши йому передбачене ч. 1 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" переважне право орендаря, який належно виконував обов`язки за договором, на укладення договору оренди землі на новий строк. Водночас у цьому листі відповідач зазначив, що за час дії договору позивач неодноразово порушував вимоги п. 4.8 договору щодо строків внесення орендної плати, вказав на наявність заборгованості за договором оренди землі та послався на надіслані позивачу акти взаєморозрахунків (вихідні № 956/03-26 від 26.11.2025 та № 130/03-26 від 18.02.2026), відповіді на які на час направлення листа не отримано. Відповідач звернув увагу на те, що облік розрахунків за договором ускладнюється внесенням позивачем загальної суми орендної плати за всіма чинними між сторонами договорами оренди землі без розмежування платежів за окремими договорами.

4.4. 27.02.2026 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про намір скористатися переважним правом на продовження договору на 7 років на умовах чинного договору, додавши новий проєкт додаткової угоди № 1 від 27.02.2026, яким, зокрема, пропонувалося викласти п. 3.1 Договору в редакції про продовження (поновлення) строку його дії до 25.04.2033 (включно). Відповідач цю заяву отримав 27.02.2026 (вх. № 128/03-25).

4.5. Переріслянська сільська рада 16.03.2026 розглянула вказану заяву позивача і прийняла рішення № 1196-45/2026 "Про відмову у продовженні строку дії договору оренди на земельну ділянку площею 21,8423 га за межами населеного пункту с. Гаврилівка, "За синилівцем" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ "АГРО-ПОСТУП". Рішення прийнято з посиланням на ст. 12, 122 ЗК України, ст. 19, 31 ЗУ "Про оренду землі", ст. 25 ЗУ "Про меліорацію земель", ст. 26, 59, 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 1 цього рішення рада відмовила позивачу у продовженні на 7 років, без зміни інших умов, Договору у зв`язку з невідповідністю нормам ст. 19 ЗУ "Про оренду землі" та ст. 25 ЗУ "Про меліорацію земель", не навівши жодних конкретних фактичних обставин, які б розкривали зміст такої невідповідності.

Так само, як і рішення № 1096-44/2025, рішення № 1196-45/2026 не містить жодного посилання на неналежне виконання позивачем грошових зобов`язань за договором чи на наявність заборгованості з орендної плати як на підставу (мотив) відмови.

Листом від 26.03.2026 № 262/03-26 відповідач надіслав позивачу копію цього рішення.

Суд встановив, що за відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 2624081200:01:004:0002 до жодної меліоративної мережі не входить.

4.6. 18.05.2026 та повторно 19.05.2026 відповідач надіслав позивачу листи з вимогою повернути земельні ділянки, орендовані за договорами № 9, 10, 11 від 26.04.2019, у зв`язку із закінченням строку їх дії, додавши акти приймання-передачі.

4.7. Щодо доводів відповідача про наявність у позивача заборгованості зі сплати орендної плати за спірним договором та про систематичне порушення позивачем строків її внесення, суд встановив таке.

Відповідач послався на офіційну довідку з бухгалтерського обліку, за якою станом на момент прийняття оскаржуваних рішень за позивачем обліковувалася непогашена заборгованість зі сплати орендної плати за Договором у загальній сумі 52 916,47 грн. На підтвердження цієї обставини відповідач надав акт звірки взаєморозрахунків за договорами оренди землі за період з 26.04.2019 по 31.12.2025, вихідні листи № 956/03-26 від 26.11.2025 та № 130/03-26 від 18.02.2026, якими надсилалися позивачу акти звірки для підписання, а також претензію від 20.02.2026 № 140/03-26 про сплату заборгованості, пені у розмірі 957 788,11 грн та штрафу в розмірі 470 189,85 грн, нарахованих із застосуванням п. 4.10 Договору. Наданий відповідачем акт звірки взаєморозрахунків підписаний лише уповноваженою особою відповідача; підпис представника позивача, відбиток печатки позивача чи будь-які облікові дані позивача в ньому відсутні. Претензія відповідача від 20.02.2026 № 140/03-26 сформована після звернення позивача із першою заявою про намір реалізувати переважне право (29.01.2026).

Заперечуючи проти цих доводів, позивач послався на податкові декларації з плати за землю, які він щорічно подавав до органів Державної податкової служби України за весь період дії Договору, банківські виписки та платіжні інструкції АТ КБ "ПриватБанк" з відмітками банку про виконання, а також на витяги з інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби України про стан розрахунків платника за 2022-2026 роки, згідно з якими контролюючий орган, до повноважень якого віднесено контроль за повнотою та своєчасністю справляння плати за землю (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), не нараховував позивачу пені чи інших штрафних санкцій за порушення строків сплати.

За задекларованими позивачем даними, за спірну земельну ділянку нарахована річна орендна плата та фактично сплачені позивачем суми (за всіма чинними між сторонами договорами оренди землі сукупно, оскільки, платежі вносилися консолідовано, без розмежування за окремими договорами) становили: у 2019 році - 167 193,13 грн нараховано за спірну ділянку, сплачено 167 193,13 грн за спірну ділянку (з урахуванням гарантійного внеску в сумі 1 720,07 грн, сплаченого для участі в земельних торгах, та ч. 21 ст. 137 ЗК України, за якою такий внесок зараховується в рахунок орендної плати) і 402 320,89 грн сукупно за всіма ділянками; у 2020 році - 153 260,40 грн нараховано за спірну ділянку (з урахуванням звільнення від плати за березень 2020 року на підставі ЗУ від 30.03.2020 № 540-IX) і 172 963,76 грн сплачено сукупно за всіма ділянками; у 2021 році - 167 193,16 грн нараховано і 438 149,88 грн сплачено сукупно; у 2022 році - 167 193,16 грн нараховано і 441 668,88 грн сплачено сукупно; у 2023 році - 167 193,23 грн нараховано і 478 474,62 грн сплачено сукупно; у 2024 році - 172 720,03 грн нараховано за спірну ділянку і 563 376,16 грн сплачено сукупно; у 2025 році - 196 806,47 грн нараховано за спірну ділянку і 631 574,70 грн сплачено сукупно; за 2026 рік нараховано 212 550,97 грн за спірну ділянку, а за січень-квітень 2026 року сплачено 225 166,86 грн сукупно за всіма ділянками.

Позивач також послався на власний акт звірки взаємних розрахунків за 2019-2025 роки, надісланий відповідачу листом № 3 від 24.02.2026 (отриманий відповідачем 26.02.2026, вх. № 124/03-25), за яким, на переконання позивача, обліковується не заборгованість позивача, а переплата з боку відповідача; відповіді на цей лист відповідач не надав. Відповідач, стверджуючи про заборгованість у розмірі 52 916,47 грн, не зазначив, за який саме період вона виникла та з чого конкретно складається. Також жодне з оскаржуваних рішень не містить посилання на заборгованість як на підставу відмови.

У запереченнях відповідач навів такі доводи проти доказової сили наданих позивачем документів: податкові декларації з плати за землю є документами, складеними самим платником податків, а тому підтверджують лише факт декларування податкового зобов`язання, а не належне виконання саме договірного зобов`язання за Договором; значна частина платіжних доручень позивача містить загальне призначення платежу ("орендна плата за відповідний місяць") без зазначення номера договору чи кадастрового номера спірної земельної ділянки; оскільки станом на відповідний час між сторонами діяло декілька самостійних договорів оренди землі, сплата загальними, консолідованими сумами (зокрема, повторювані платежі у розмірі 53 105,40 грн у 2025 році) не дає змоги достеменно ідентифікувати, яка саме частина коштів зараховується в рахунок спірного договору; відсутність застосованих контролюючим органом штрафних санкцій підтверджує лише своєчасність подання і сплати задекларованих самим платником податкових зобов`язань і не є тотожною належному виконанню зобов`язання за договором оренди; акт звірки, складений позивачем в односторонньому порядку, так само, як і акт звірки відповідача, не підписаний другою стороною і з тих самих причин не може мати наперед встановленої доказової сили; сплата гарантійного внеску для участі в земельних торгах не є оплатою орендної плати за договором.

Оцінивши наведені докази за правилами ст. 86 ГПК України, суд враховує таке.

Акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається відповідач, підписаний в односторонньому порядку та не містить будь-яких облікових даних позивача, а тому сам по собі, без інших первинних документів з чіткою прив`язкою до Договору, не є достатнім доказом наявності заборгованості в конкретно визначеному розмірі. Відповідач, стверджуючи про заборгованість у розмірі 52 916,47 грн, не навів розрахунку цієї суми, не зазначив, за які саме періоди вона виникла, та не спростував доводів позивача про своєчасне подання податкової звітності і здійснення платежів у визначені законодавством строки, підтверджені банківськими документами та відсутністю застосованих контролюючим органом штрафних санкцій.

Той факт, що позивач чітко не вказував в платіжних документах призначення платежу як орендну плату саме за Договором (з урахуванням наявності декількох договорів оренди землі з відповідачем), не свідчить, що така орендна плата не вносилась. Належить розрізняти несплату орендної плати та дотримання вимог щодо оформлення платіжних документів.

Оскільки саме відповідач посилається на заборгованість як на обставину, що впливає на добросовісність позивача та на наявність у нього переважного права, обов`язок доведення цієї обставини з достатнім ступенем конкретизації розміру, періоду виникнення та розрахунку покладається на відповідача; цього обов`язку відповідач не виконав.

Суд також враховує, що жодне з оскаржуваних у цій справі рішень відповідача (№ 1096-44/2025 та № 1196-45/2026) не містить посилання на заборгованість чи неналежне виконання позивачем грошових зобов`язань як на підставу прийнятого рішення.

Щодо доводів позивача про правомірність зарахування сплаченого ним гарантійного внеску у розмірі 1 720,07 грн в рахунок виконання зобов`язань з оплати орендної плати, суд зазначає таке. Договір оренди землі укладено за результатами земельних торгів. Відповідно до частини 21 статті 137 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення торгів) у разі продажу права оренди земельної ділянки гарантійний внесок, сплачений переможцем, зараховується в рахунок оплати орендної плати. Оскільки позивач визнаний переможцем земельних торгів (протокол № 1-А від 26.04.2019), сплачений ним гарантійний внесок в силу прямої вказівки закону є складовою орендної плати за Договором. З огляду на це, суд визнає обґрунтованим включення позивачем суми 1 720,07 грн до загального розрахунку сплачених за Договором коштів та відхиляє протилежні твердження відповідача як такі, що суперечать нормам земельного законодавства.

Наведене в сукупності не дає суду підстав вважати доведеним факт наявності у позивача заборгованості з орендної плати.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1. Правовідносини сторін та їх правове регулювання.

Правовідносини сторін, що виникли на підставі Договору, є відносинами оренди земельної ділянки комунальної власності та регулюються нормами Земельного кодексу України (ЗК України), Цивільного кодексу України (ЦК України), Закону України "Про оренду земл"», а також умовами самого Договору.

За змістом ст. 1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Суд ураховує, що Договір сторони уклали 26.04.2019, тобто до набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-IX (набрав чинності 16.07.2020), яким ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" викладено в новій редакції та доповнено ЗК України статтею 126-1.

Відповідно до абзацу 4 розділу IX "Перехідні положення" ЗУ "Про оренду землі" поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Умовами Договору (п. 3.1) прямо передбачено переважне право орендаря поновити його на новий строк. Отже, сама можливість поновлення (продовження) орендних правовідносин випливає безпосередньо з умов Договору та базується на них.

Проте процедура реалізації цього права (зокрема, порядок дій сторін, алгоритм проведення переговорів) визначається за правилами та нормами законодавства, які є чинними на момент виникнення спірних правовідносин тобто на час фактичного звернення орендаря з відповідними заявами про реалізацію переважного права у січні березні 2026 року.

Такий правовий підхід узгоджується з висновками, викладеними в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21. Верховний Суд розмежував зміст поняття "поновлення договору оренди" за ст. 126-1 ЗК України (автоматичне поновлення за мовчазною згодою без вчинення правочину) та поняття "укладення договору оренди на новий строк" у порядку реалізації переважного права добросовісного орендаря згідно з ч. 1 5 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі".

Оскільки позивач ініціював процедуру продовження орендних правовідносин на новий строк саме шляхом надіслання листів-повідомлень із проєктами додаткових угод (а не застосовував механізм мовчазної згоди за ст. 126-1 ЗК України), то до цих правовідносин за загальним правилом дії законів у часі підлягає застосуванню ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення позивача з такою вимогою. Указівки про інше чинне законодавство не містить.

5.2. Щодо застосування ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" до договору, укладеного на земельних торгах.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти застосування до спірних правовідносин інституту переважного права, посилаючись на ст. 134, 135 ЗК України та обстоюючи позицію, за якою поновлення (продовження) договорів оренди землі, укладених за результатами земельних торгів, можливе виключно шляхом проведення нових торгів.

Норми ст. 134, 135 ЗК України встановлюють порядок первинної передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності в оренду на конкурентних засадах, шляхом проведення земельних торгів, і не регулюють відносини, пов`язані з переважним правом орендаря, який вже є стороною чинного договору оренди, на укладення договору на новий строк. Ототожнення порядку первинного набуття права оренди із порядком реалізації переважного права добросовісного орендаря не ґрунтується на законі, оскільки йдеться про різні за правовою природою інститути: перший забезпечує конкурентний доступ до земельних ресурсів на етапі первинного розпорядження ними, другий - стабільність вже існуючих орендних правовідносин за умови сумлінної поведінки орендаря протягом строку дії договору.

В ч. 2 ст. 134 ЗК України прямо передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря.

В ч. 1-5 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не містяться застереження чи винятки щодо незастосування переважного права орендаря до договорів оренди земельних ділянок, укладених за результатами земельних торгів.

5.3. Щодо рішення відповідача № 1096-44/2025 від 22.12.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за один місяць до спливу строку договору. В п. 3.1 Договору такий строк визначено в 30 днів до закінчення строку його дії (25.04.2026), тобто до 26.03.2026. Позивач звернувся із першою заявою про намір реалізувати переважне право 29.01.2026, тобто в межах строку, встановленого Договором і законом.

Рішення № 1096-44/2025 прийнято відповідачем 22.12.2025 - до звернення позивача із заявою про реалізацію переважного права та до настання визначених законом юридичних фактів, які в сукупності визначають подальшу долю орендних правовідносин по закінченні строку договору. Прийняття такого рішення до закінчення строку, наданого орендарю законом і договором для звернення із заявою про наміри, суд розцінює як передчасне та таке, що порушує встановлений законом порядок вирішення питання про подальшу долю договору оренди, а відтак не відповідає вимозі ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В рішенні не наведено обставин та норм закону, які б надавали відповідачу право припинити право оренди позивачу у зв`язку із закінченням строку Договору.

5.4. Щодо законності рішення відповідача № 1196-45/2026 від 16.03.2026.

Згідно з рішенням № 1196-45/2026 відповідач відмовив позивачу у продовженні договору оренди з підстав невідповідності нормам ст. 19 ЗУ "Про оренду землі" та ст. 25 ЗУ "Про меліорацію земель", без наведення жодних конкретних обставин, у чому саме полягає ця невідповідність.

В ст. 19 ЗУ "Про оренду землі" встановлені мінімальні та максимальні строки оренди земельних ділянок. Поданий позивачем 27.02.2026 проєкт додаткової угоди передбачав продовження договору на 7 років, що не суперечить обмеженням, встановленим цією нормою, і відповідач не навів жодних доводів про зворотне.

Ст. 25 ЗУ "Про меліорацію земель" регулює використання меліорованих земель, тоді як суд встановив, що за відомостями Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка до жодної меліоративної мережі не входить. Відповідач цієї обставини не спростував і не навів жодних конкретних фактів на підтвердження наявності на ділянці меліоративних систем чи об`єктів.

За таких обставин суд доходить висновку, що підстави, наведені в рішенні № 1196-45/2026, є формальними, не підтвердженими конкретними обставинами справи, а тому не можуть вважатися добросовісною та обґрунтованою відмовою орендодавця в розумінні ч. 9 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі".

5.5. Щодо доводів відповідача про втрату позивачем статусу добросовісного орендаря.

Ключовою передумовою виникнення в орендаря переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" є належне виконання ним обов`язків за Договором. Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на заборгованість позивача з орендної плати станом на 31.12.2025 у розмірі 52 916,47 грн та на систематичне порушення п. 4.8 Договору.

Проте суд не встановив обставин порушення позивачем договірних зобов`язань зі сплати орендної плати, яке позбавляло б його переважного права.

За таких обставин суд доходить висновку, що на момент звернення із заявами про намір реалізувати переважне право позивач не втратив статусу добросовісного орендаря.

5.6. Щодо ефективного способу захисту порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 та від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 сформувала правову позицію, за якою рішення органу місцевого самоврядування, ухвалене ним як власником земельної ділянки (стороною договору оренди) щодо поновлення чи продовження орендних правовідносин, є лише формою вираження волі власника і саме по собі скасування такого рішення не відновлює порушеного права орендаря, не створює обов`язку укласти договір і не замінює собою сам договір. Єдиним ефективним та належним способом захисту переважного права орендаря в такому спорі є вимога про визнання укладеною додаткової угоди про продовження договору оренди землі.

Аналогічний підхід застосовано і в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, в якій зазначено, що орендодавець, який знехтував обов`язком добросовісно провести з орендарем переговори щодо продовження орендних правовідносин, не пропонуючи йому жодних умов, зловживає своїм правом, а орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором та дотримався передбаченої законом процедури звернення, набуває право "правомірного очікування" на укладення договору на новий строк, яке підлягає судовому захисту саме шляхом визнання укладеною додаткової угоди (п. 6.38, 6.40 постанови). У цій справі КГС ВС також зазначив, що сама вказівка на проєкт правочину щодо продовження орендних правовідносин як на "додаткову угоду" чи використання сторонами термінології "поновлення" не впливає на суть наявного волевиявлення орендаря на продовження орендних правовідносин (п. 6.42 постанови від 23.11.2023), а тому обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - шляхом пред`явлення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди - суд визнає належним, незалежно від використаного позивачем у позовній заяві терміна "поновлення".

Належить зазначити, що у цій справі КГС ВС залишив без змін рішення суду, яким було визнано протиправним та скасовано відповідне рішення ради, і вказав: "Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря" (п. 6.38 постанови від 23.11.2023).

Оскільки рішення відповідача № 1096-44/2025 та № 1196-45/2026 були правовою підставою, на яку відповідач посилався, відмовляючи позивачу в реалізації переважного права, і породжували для позивача негативні юридичні наслідки, зокрема вимоги повернути земельну ділянку, викладені в листах відповідача від 18.05.2026 та 19.05.2026, встановлення протиправності цих рішень із підстав, наведених у п. 5.3 та 5.4 цього рішення, є необхідним і невід`ємним елементом повного відновлення порушеного права позивача, яке суд здійснює одночасно з ухваленням рішення щодо вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до Договору, яка є визначальною та ефективною.

5.7. Щодо права ради відмовити в продовженні договору оренди.

Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу.

Щодо застосування вказаної норми права у вказаній постанові КГС ВС від 23.11.2023 (п. 6.33-6.38) викладені правові висновки про те, що право органу місцевого самоврядування відмовити орендарю в продовженні договору оренди землі не є безумовним. Рада може відмовити в укладенні договору лише в межах розумної та добросовісної поведінки. Для правомірної відмови рада зобов`язана повідомити орендаря про наявність належних підстав, наприклад, про рішення власника більш розумно розпорядитись землею (виставити право оренди на торги) або вказати на неналежне виконання орендарем умов договору. Якщо рада не прийняла такого рішення, вона зобов`язана провести з орендарем добросовісні переговори щодо умов оренди. Якщо рада явно безпідставно відмовила в укладенні договору, суд кваліфікує таку поведінку як зловживання правом, що порушує законні інтереси добросовісного орендаря.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що сільська рада мала намір розпорядитися спірною земельною ділянкою в інший спосіб, зокрема шляхом її поділу, суд виходить з того, що для правомірної відмови у продовженні договору оренди орган місцевого самоврядування повинен діяти добросовісно. Це передбачає обов`язок орендодавця чітко зазначити дійсні та належні підстави для відмови безпосередньо у своєму рішенні. Як встановив суд, оскаржувані рішення Переріслянської сільської ради (зокрема № 1196-45/2026 від 16.03.2026) не містять жодних посилань на прийняття власником рішення про поділ земельної ділянки чи зміну способу розпорядження нею. Відповідач також не надав суду доказів прийняття радою відповідних рішень щодо поділу ділянки. Намір органу місцевого самоврядування, який не формалізований у рішенні ради та не доведений до відома орендаря під час процедури переговорів щодо продовження договору, не є належною підставою для відмови. Тому суд відхиляє вказані аргументи відповідача, оскільки вони не були мотивом для прийняття оскаржуваних рішень.

5.8. Щодо умов додаткової угоди.

Позивач просив визнати поновленим договір оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди, якою, зокрема, передбачалося викласти п. 3.1 договору оренди в редакції, що відтворює умову про подальше автоматичне поновлення договору на майбутнє ("Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію").

Суд визнає обгрунтованість вимоги визнати укладеною додаткову угоду № 1 до Договору на умовах продовження строку дії договору на 7 (сім) років - до 25 квітня 2033 року (включно), однак без відтворення в новій редакції п. 3.1 Договору наведеної умови про подальше автоматичне поновлення. Відповідно до ч. 1 ст. 126-1 ЗК України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб щодо земельних ділянок комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної власності, на якій відсутні будівлі та споруди, що перебувають у власності позивача, а тому запропонований позивачем у проєкті додаткової угоди механізм подальшого автоматичного поновлення договору оренди суперечить наведеній законодавчій забороні і не може бути включений до змісту додаткової угоди, якою оформлюється продовження орендних правовідносин сторін.

Установлена судом необґрунтованість і передчасність відмови відповідача у продовженні договору свідчить про порушення відповідачем обов`язку добросовісно провести з позивачем переговори щодо продовження договору в межах реалізації останнім переважного права, а тому право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання укладеною додаткової угоди про продовження договору оренди на умовах, погоджених позивачем у проєкті додаткової угоди на новий 7-річний строк, з відповідною зміною п. 3.1 договору щодо строку його дії, за винятком умови про подальше автоматичне поновлення договору. Такий підхід узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц та від 13.02.2024 у справі № 910/743/23, за якими в разі, якщо орган місцевого самоврядування недобросовісно ухилився від виконання обов`язку провести переговори щодо продовження орендних відносин або відмовив у цьому з надуманих, необґрунтованих мотивів, суд захищає право орендаря шляхом визнання укладеною додаткової угоди про продовження договору оренди на погоджених орендарем умовах, які відповідають вимогам закону.

У задоволенні позовних вимог у частині визнання Договору поновленим у порядку ст. 126-1 ЗК України, а також в частині включення до додаткової угоди № 1 умови про подальше поновлення договору, суд відмовляє з підстав, викладених вище, з урахуванням того, що використання позивачем терміна "поновлення" в найменуванні додаткової угоди та у формулюванні відповідної позовної вимоги не змінює встановленої судом суті обраного способу захисту - продовження орендних правовідносин сторін на новий строк, яке підлягає судовому захисту в межах ч. 1-5, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

6. Висновки суду.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 1096-44/2025 від 22.12.2025 та № 1196-45/2026 від 16.03.2026 належить визнати протиправними і скасувати.

Додаткову угоду № 1 до Договору належить визнати укладеною на умовах продовження строку дії договору на 7 (сім) років - до 25 квітня 2033 року (включно), з відповідною зміною п. 3.1 Договору.

У задоволенні позовних вимог у частині визнання поновленим Договору та умов додаткової угоди № 1 щодо його поновлення суд відмовляє.

7. Судові витрати.

Представники сторін відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України заявили, що не можуть з поважних причин до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, просили відкласти вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд вважає, що вирішення питання про судові витрати належить відкласти після ухвалення рішення по суті позовних вимог без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України сторонам належить подати докази судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 113, ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України суд вважає за необхідне встановити сторонам строк для подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката протягом п`яти днів з дня отримання вказаних доказів.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236 - 238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 1096-44/2025 від 22.12.2025, яким припинено з 26 квітня 2026 року Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПОСТУП" право оренди земельної ділянки комунальної власності Переріслянської сільської ради площею 21,8423 га, з кадастровим номером 2624081200:01:004:0002, з цільовим призначенням: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в урочищі "За синилівцем" за межами села Гаврилівка Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, та договір оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року, укладений між Переріслянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ", інше речове право на орендовану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 31457763 від 03.05.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1625587526240, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Визнати протиправним та скасувати рішення Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 1196-45/2026 від 16.03.2026, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПОСТУП" у продовженні на 7 років, без зміни інших умов, договору оренди № 9 від 26 квітня 2019 року, укладеного між Переріслянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ", на земельну ділянку площею 21,8423 га, з кадастровим номером 2624081200:01:004:0002, з цільовим призначенням: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в урочищі "За синилівцем" за межами села Гаврилівка Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Визнати укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року між Переріслянською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області (78420, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, село Перерісль, вулиця Січових Стрільців, будинок 21, ідентифікаційний код 04354692) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПОСТУП" (60142, вулиця Шевченка, 54, с. Бузовиця Кельменецького району Чернівецької області, ідентифікаційний код 42024521) на таких умовах:

1) продовжити договір оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 р. на 7 (сім) років - до 25 квітня 2033 року (включно);

2) у зв`язку з продовженням дії договору на 7 (сім) років викласти пункт 3.1. договору оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року у такій редакції: "3.1. Договір укладено на 7 (сім) років - до 25 квітня 2033 року (включно), який набирає чинності з моменту укладення";

3) всі інші умови договору оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року залишаються без змін;

4) ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання поновленим договору оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року та умов додаткової угоди № 1 до договору оренди землі № 9 від 26 квітня 2019 року щодо його поновлення.

Вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог без повідомлення учасників справи. Сторонам належить подати докази судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Встановити строк для подання клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги - п`ять днів з дня отримання вказаних доказів.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.07.2026.

Суддя О. В. Малєєва