Рішення № 138535502, 14.07.2026, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 Справа № 908/1841/24 (908/3211/25)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М., розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10", 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 25, прим. 13, код ЄДРПОУ 00121844 до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926

про визнання недійсним господарського зобов`язання у сумі 59 822,16 грн.

в межах розгляду справи про банкрутство №908/1841/24

Боржник - Приватне акціонерне товариство "Електропівденмонтаж-10", 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 25, прим. 13, код ЄДРПОУ 00121844

Керуючий санацією - Шестопалова Ольга Дмитрівна, свідоцтво №1264 від 31.07.2013. (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 151А кімната 52)

За участю представників сторін: від позивача - Ткаченко О.С. ордер АР №1277453 від 19.11.2025.; від відповідача - Сторчак В.І. дов.№548 від 09.12.2025.

УСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Запорізької області на стадії процедури санації перебуває справа № 908/1841/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10", 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 25, прим. 13, код ЄДРПОУ 00121844.

Так, ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2025. затверджений План санації Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10", 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 25, прим. 13, код ЄДРПОУ 00121844 у справі №908/1841/24, схвалений зборами кредиторів 08.09.2025. Введено процедуру санації Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10", 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 25, прим. 13, код ЄДРПОУ 00121844. Керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Шестопалова Олега Володимировича.

20.10.2025 до підсистеми "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10" надійшла позовна заява до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про визнання недійсним господарського зобов`язання у сумі 59 822,16 грн.

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.09.2025 відповідно по Положення про автоматизовану систему документообігу суду, частини 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства позовну заяву передано на розгляд судді Сушко Л.М. у провадженні якої перебуває справа № 908/1841/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10" для розгляду позову в межах цієї справи.

Ухвалою суду від 04.11.2025. прийнято до розгляду позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10" до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про визнання недійсним господарського зобов`язання у сумі 59 822,16 грн., в межах розгляду справи про банкрутство №908/1841/24.

Здійснювати розгляд справи вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.11.2025. до господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшло клопотання в якому відповідач просить суд розглядати справу № 908/1841/24(908/3211/25) в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 02.12.2025 клопотання про розгляд справи з викликом сторін задоволено. Розглядати справу №908/1841/24(908/3211/25) вирішено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 24.12.2025 о/об 11 год. 00 хв.

19.11.2025. від Відповідача надійшов відзив на позов у якому він просить суд відмовити Приватному акціонерному товариству «ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-10» в позовних вимогах до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про визнання господарського зобов`язання недійсним у повному обсязі.

19.11.2025. від Позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 24.12.2025. оголошувалась перерва до 30.12.2025.

Ухвалою суду від 30.12.2025. здійснено перехід у справі № 908/1841/24(908/3211/25) за позовом Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10" до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про визнання недійсним господарського зобов`язання у сумі 59 822,16 грн. від спрощеного позовного провадження до розгляду зазначеної справи за правилами загального позовного провадження. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Зупинено провадження у справі № 908/1841/24(908/3211/25) до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.

Як з`ясовано судом, 22.01.2026 ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу № 280/5808/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОВ`ЯНСЬКИЙ ПУХ УКРАЇНА» до Запорізької митниці про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОВ`ЯНСЬКИЙ ПУХ УКРАЇНА» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024, повернуто відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передача цієї справи на її розгляд на підставі частини 3 статті 346 КАС України є необґрунтованою, оскільки постанови Касаційного господарського суду, від висновків яких просить відступити колегія суддів Касаційного адміністративного суду, прийняті у справах, правовідносини в яких не є подібними до справи № 280/5808/23.

Відповідно до ст. 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Ухвалою суду від 28.05.2026. провадження у справі №908/1841/24(908/3211/25) за позовом Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10" до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про визнання недійсним господарського зобов`язання у сумі 59 822,16 грн. поновлено. Підготовче засідання призначено на 16.06.2026. о/об 11-00.

16.06.2026. від відповідача надійшли додаткові заперечення по справі.

Ухвалою суду від 16.06.2026. закрито підготовче провадження у справі №908/1841/24 (908/3211/25) та призначено справу до розгляду по суті на 14.07.2026. о/об 12-55 год.

Позивач підтримав вимоги з підстав викладених у позові, обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 р. у справі № 908/1841/24 визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (надалі за текстом - «Відповідач») до Боржника на суму 4 844,80 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 60 164,49 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітету кредиторів).

Грошові вимоги вказаного кредитора до Боржника обумовлені тим, що в період з лютого 2022 року по червень 2023 року Відповідач надав Боржнику послуги з розподілу електричної енергії у місто Енергодар Запорізької області, в якій Боржник, як зазначено в заяві про грошові вимоги, «здійснював свою господарську діяльність».

Відповідно до пункту 78 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - це транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.

Енергодарська міська територіальна громада (місто Енергодар Запорізької області) є тимчасово окупованою територією з 04 березня 2022 року, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 28.02.2025 р. № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 р. за № 380/43786 з наступними змінами та доповненнями.

Таким чином, із пред`явлених Боржнику вимог лише 342,33 грн. стосуються послуг, наданих Боржнику до початку періоду окупації, решта 59 822,16 грн. - в період, коли місто Енергодар було тимчасово окуповано російською федерацією.

При цьому, 03 жовтня 2025 року, тобто після розгляду вимог Відповідача та їх включення до реєстру вимог кредиторів Боржника, Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду винесено постанову у справі № 908/1162/23, в якій сформовані наступні правові висновки щодо застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територій, окупованих після 24.02.2022 р., без спеціального рішення Кабінету Міністрів України:

- за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території - пункт 7.8. постанови;

- за відповідними законодавчими змінами для застосування правового режиму економічної діяльності на різних тимчасово окупованих територіях України окремого рішення про визнання тієї чи іншої її частини окупованою для визначення такого статусу за пунктом 3 частини першої статті 3 Закону (тут і далі йдеться про Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» - примітка Позивача), вимагає будь-яка частина території України, крім Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які були окуповані іще в 2014 році та визнаються такими просто в силу закону (пункт 1 частини першої статті 3 Закону) - пункт 7.17 постанови;

- з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України - пункт 7.22 постанови;

- у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України») правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася - пункт 7.25 постанови.

Враховуючи викладене, об`єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Своєю чергою, в постанові по справі № 910/9680/23 Верховний Суд наголошує на тому, що, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь з 26.02.2022 є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судового провадження, позивач, згідно з положеннями статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, а відтак і вимагати від відповідача оплату за цю електроенергію.

Таким чином, за системним висновком Верховного Суду, Відповідач у спірних відносинах не мав права надавати послугу з розподілу електричної енергії до об`єктів Боржника у місті Енергодар, позаяк ця послуга, як було наведено вище, за змістом Закону України «Про електричну енергію», являє собою саме транспортування електричної енергії від виробника до постачальника, а переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопроводним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, - заборонено частиною 2 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відтак, враховуючи, що Відповідач не мав права надавати послугу з розподілу електричної енергії Боржнику на тимчасово окуповану територію, зустрічне зобов`язання Боржника з оплати такої послуги, на думку Позивача, також є недійсним.

Відповідач проти позову заперечує, у поданому відзиві зазначає, що судом за результатами розгляду заяви з кредиторськими вимогами АТ «Запоріжжяобленерго», відповідно до вимог ч.5 ст. 232 ГПК України, прийнято ухвалу, яка відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутство набрала законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 року, якою визнані кредиторські вимоги АТ «Запоріжжяобленрго» до ПрАТ «Електропівденмотаж-10» є самостійним видом судового рішення, яка в свою чергу, відповідно до вимог ч.1 ст.9 КУзПБ могла бути оскаржена будь-яким учасником справи.

Однак, ухвала суду від 07.11.2024 року в частині визнання вимог АТ «Запоріжжяобленерго» а ні Позивачем (боржником у справі), а ні кредиторами оскаржена не була, отже Боржник погодився з висновками суду щодо обгрунтованості кредиторських вимог Відповідача.

Позивач у позові посилається на ті ж самі обставини, що були предметом дослідження судом при розгляді заяви АТ «Запоріжжяобленерго» лише з метою здійснити замаскований перегляд справи.

Однак обставини що встановлені судом при розгляді справи не можуть бути предметом нового перегляду судового рішення, ухвали від 07.11.2004, оскільки це порушує принцип остаточності судового рішення, і є лише «переоцінюванням» вже встановлених судом обставин.

Якщо кредитор уже ініціював судовий процес порушеного на його думку права або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту, таку позицію виклав Верховний Суд у постанові від від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

В судовому засіданні по суті 14.07.2026. на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.07.2024. відкрито провадження у справі №908/1841/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10", 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 25, прим. 13, код ЄДРПОУ 00121844. Визнані грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропівденатоммонтаж", 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 16 до боржника на суму 24 224, 00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 491 537,60 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 354 790,27 грн. - вимоги забезпечені заставою майна боржника. Введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Маглиш Ладу Сергіївну. Зобов`язано розпорядника майна у строк до 03.10.2024. надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами в порядку ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, скласти реєстр вимог кредиторів та подати господарському суду реєстр вимог кредиторів до 03.10.2024. Попереднє засідання суду призначено на 03.10.2024. о/об 10-40.

18.07.2024. за №73638 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10", 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 25, прим. 13, код ЄДРПОУ 00121844.

20.09.2024. до господарського суду в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14 з грошовими вимогами до боржника на суму 60 164,49 грн.

Ухвалою суду від 04.11.2024. визнані грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14 до Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10", 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 25, прим. 13, код ЄДРПОУ 00121844 на суму 4844,80 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 60 164,49 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітету кредиторів).

Ухвала господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 у справі 908/1841/24 набрала законної сили.

Під час розгляду вищевказаних грошових вимог судом було встановлено, що заборгованість ПрАТ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-10" (надалі-боржник; споживач) перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» (надалі-кредитор; оператор системи розподілу) станом на 18.07.2024р. складає 60164,49 грн. за послуги з розподілу електричної енергії за період з лютого 2022 року по червень 2023 по договору споживача (непобутового) про надання послуг з розподілу електроенергії (далі Договір), який є публічним договором. Типовий текст Договору № 311 від 01.01.2019 року, що укладено зі споживачем, розміщено на сайті http//www.zoe.com.ua.

Боржник здійснював свою господарську діяльність на території міста Енергодар, він є споживачем структурного підрозділу ПАТ «Запоріжжяобленерго», що територіально розташовано в м. Енергодар, який з 04 березня 2022 року і дотепер є окупованим.

А отже, документи щодо індивідуальних характеристик об`єкта, потужності, класу надійності, ідентифікаційних кодів, особливостей обліку Боржника залишились на непідконтрольній Україні території.

Однак, ці дані внесені в єдиний програмний комплекс ПАТ «Запоріжжяобленерго» та враховуються при визначені розрахункових даних.

На підставі даних наданих АТ НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" ВП ЗАЕС проведено розрахунок за період з лютого 2022 року по листопад 2022 року, на підставі Наказу №148 виконано розрахунок за період з грудня 2022 по червень 2023 та виставлені відповідні рахунки: - рахунок №311/02-РП від 28.02.2022 року на суму 7912,25 грн., який частково сплачений боржником в сумі 7569,92 грн, залишок заборгованості по вказаному рахунку складає 342,33 грн; - рахунок №311/03-РП від 31.03.2022 року на суму 8 408,93 грн.; - рахунок №311/05-РП від 31.05.2022 року на суму 3 872,95 грн.; - рахунок №311/06-РП від 30.06.2022 року на суму 2 717,88 грн.; - рахунок №311/07-РП від 31.07.2022 року на суму 3841,76 грн.; - рахунок №311/08-РП від 31.08.2022 року на суму 1 738,38 грн.; -рахунок №311/09-РП від 30.09.2022 року на суму 2506,51 грн.; - рахунок №311/10-РП від 31.10.2022 року на суму 2036,39 грн.; - рахунок №311/11-РП від 30.11.2022 року на суму 1287,90 грн.; - рахунок №311/12-РП від 31.12.2022 року на суму 8035,84 грн.; -рахунок №311/01-РП від 31.01.2023 року на суму 15 646,61 грн.; -рахунок №311/02-РП від 28.02.2023 року на суму 2779,10 грн.; -рахунок №311/03-РП від 31.03.2023 року на суму 1247,47 грн.; -рахунок №311/04-РП від 30.04.2023 року на суму 1667,02 грн.; -рахунок №311/05-РП від 31.05.2023 року на суму 2055,46 грн.; -рахунок №311/06-РП від 30.06.2023 року на суму 1979,96 грн.

Рахунки направлялись електронною поштою на електронну адресу prat.epm10@gmail.com, яка визначена Боржником при укладанні Договору, однак, залишились неоплачені боржником повністю, окрім рахунку №311/02-РП, який оплачено частково.

Отже, станом на 18.07.2024 року заборгованість ПрАТ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-10" перед ПАТ "Запоріжжяобленерго" за послуги з розподілу електричної енергії становить 60 164,49 грн.

У поданому позові ПрАТ "ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ-10" зазначає, що Енергодарська міська територіальна громада (місто Енергодар Запорізької області) є тимчасово окупованою територією з 04 березня 2022 року, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 28.02.2025 р. № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 р. за № 380/43786 з наступними змінами та доповненнями.

Таким чином, із пред`явлених Боржнику вимог лише 342,33 грн стосуються послуг, наданих Боржнику до початку періоду окупації, решта 59 822,16 грн - в період, коли місто Енергодар було тимчасово окуповано російською федерацією.

03 жовтня 2025 року, тобто після розгляду вимог Відповідача та їх включення до реєстру вимог кредиторів Боржника, Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду винесено постанову у справі № 908/1162/23, в якій сформовані наступні правові висновки щодо застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територій, окупованих після 24.02.2022 р., без спеціального рішення Кабінету Міністрів України: - за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території - пункт 7.8. постанови; - за відповідними законодавчими змінами для застосування правового режиму економічної діяльності на різних тимчасово окупованих територіях України окремого рішення про визнання тієї чи іншої її частини окупованою для визначення такого статусу за пунктом 3 частини першої статті 3 Закону (тут і далі йдеться про Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» - примітка Позивача), вимагає будь-яка частина території України, крім Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які були окуповані іще в 2014 році та визнаються такими просто в силу закону (пункт 1 частини першої статті 3 Закону) - пункт 7.17 постанови; - з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України - пункт 7.22 постанови; - у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України») правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася - пункт 7.25 постанови.

Враховуючи викладене, об`єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Своєю чергою, в постанові по справі № 910/9680/23 Верховний Суд наголошує на тому, що, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь з 26.02.2022 є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судового провадження, позивач, згідно з положеннями статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, а відтак і вимагати від відповідача оплату за цю електроенергію.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

При цьому, відносини, що стосуються виникнення включеної до реєстру вимог кредиторів заборгованості Боржника перед Відповідачем, є подібними до відносин, які були предметом розгляду у справі № 908/1162/23 та спричинили формування вказаних вище висновків.

Зокрема, факт окупації міста Енергодар з 04 березня 2022 року є так само загальновідомим і таким, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні, як і факт окупації міста Мелітополь з 26 лютого 2022 року.

Таким чином, за системним висновком Верховного Суду, Відповідач у спірних відносинах не мав права надавати послугу з розподілу електричної енергії до об`єктів Боржника у місті Енергодар, позаяк ця послуга, як було наведено вище, за змістом Закону України «Про електричну енергію», являє собою саме транспортування електричної енергії від виробника до постачальника, а переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопроводним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, - заборонено частиною 2 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Враховуючи викладене вище, Позивач просить суд: 1. Визнати недійсним господарське зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10», код за ЄДРПОУ 00121844, перед Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», код за ЄДРПОУ 00130926, щодо оплати послуг з розподілу електричної енергії за період з березня місяця 2022 року по червень місяць 2023 року в сумі 59 822,16 грн (П`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 16 копійок). 2. Зобов`язати арбітражного керуючого виключити з реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», код за ЄДРПОУ 00130926, в розмірі 59 822,16 грн (П`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 16 копійок) - 4 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітету кредиторів), а також 4 817,23 грн (Чотири тисячі вісімсот сімнадцять гривень 23 копійки) - 1 черга задоволення вимог кредиторів. 3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», код за ЄДРПОУ 00130926, на користь Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10», код за ЄДРПОУ 00121844, судові витрати у складі судового збору в розмірі 4 844,80 грн (Чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі, який буде визначений на підставі додатково поданих документів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що місто Енергодар Запорізької області є тимчасово окупованою територією з 04 березня 2022 року, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 28.02.2025 р. № 376.

За змістом Закону України «Про ринок електричної енергії», послуга з розподілу електричної енергії є за своєю суттю транспортуванням енергії лініями електропередач. Водночас частина 2 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлює абсолютну заборону на переміщення товарів, робіт і послуг з/на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, включаючи лінії електропередач.

З урахуванням правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2025 року у справі № 908/1162/23, виконавець послуг (Відповідач) з моменту окупації міста Енергодар втратив законне право здійснювати господарську діяльність з розподілу електричної енергії на цій території, а відтак - і право вимагати від Боржника оплати за такі послуги за період з березня 2022 року по червень 2023 року. Нарахування за послуги, надання яких прямо заборонено законом, порушує публічний порядок держави, а зустрічне зобов`язання щодо їх оплати є матеріально необґрунтованим.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 року у справі № 908/1841/24 про банкрутство ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» спірні грошові вимоги ПАТ «Запоріжжяобленерго» на загальну суму 65 009,29 грн (яка включає спірні 59 822,16 грн) вже були визнані судом та внесені до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 232 ГПК України, ухвала суду є самостійним видом судового рішення, яким закінчується розгляд по суті окремого процесуального питання. Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, вказана ухвала могла бути оскаржена Боржником в апеляційному порядку, проте вказаним правом він у встановлений строк не скористався. На день подання цього позову (20.10.2025 р.) ухвала від 07.11.2024 року набрала законної сили.

Статтею 129-1 Конституції України та статтею 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. Визнавши ухвалою від 07.11.2024 року кредиторські вимоги Відповідача, суд встановив факт існування та правомірності грошового зобов`язання. Цей факт є преюдиційним, приймається судом у поточному процесі як даність і не підлягає повторному перегляду чи спростуванню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 908/1162/23. Вказаною постановою було сформовано нові правові висновки щодо застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо територій, окупованих після 24.02.2022 року. Позивач зазначає, що оскільки цей прецедент з`явився після винесення ухвали Господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 р. у справі № 908/1841/24, суд не міг врахувати зазначені висновки під час первісного визнання кредиторських вимог Відповідача.

Розглянувши зазначені доводи Позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проте Господарський процесуальний кодекс України чітко регламентує процесуальний порядок дій учасників справи у разі зміни судової практики або формування Верховним Судом нового правового висновку:

Сформована Об`єднаною палатою КГС ВС правова позиція після ухвалення судом першої інстанції рішення, яке набрало законної сили, не може бути підставою для ініціювання нового самостійного судового процесу (позову) про визнання недійсними зобов`язань, які цим рішенням уже затверджені.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України, ухвалення Верховним Судом постанови з іншим висновком про застосування норми права, ніж той, який застосував суд першої інстанції, є визначеною законом підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами в межах тієї ж самої справи.

Таким чином, факт винесення Об`єднаною палатою КГС ВС постанови від 03.10.2025 року у справі № 908/1162/23 не розширює право Позивача на подачу нового позову, а навпаки - прямо вказує на наявність спеціальної процесуальної процедури, передбаченої Главою 3 Розділу IV ГПК України (перегляд ухвали від 07.11.2024 року за виключними обставинами).

Ініціювання Позивачем нового спору замість подачі заяви про перегляд ухвали від 07.11.2024 року за виключними обставинами є прямим порушенням принципу остаточності судового рішення (res judicata) та свідчить про обрання неналежного способу захисту права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивач наголошує, що під час винесення ухвали від 07.11.2024 р. питання законності розподілу енергії в окупації судом не досліджувалося, оскільки відповідна практика Верховного Суду на той момент була відсутня, а тому новий позов є єдиним ефективним способом захисту на підставі ст. 55 Конституції України та ст. 208 ГК України. Суд відхиляє ці доводи з огляду на таке.

Застосування боржником способу захисту, спрямованого на усунення правової невизначеності, є належним лише у разі, якщо ініційований кредитором спір суд ще не вирішив. У пунктах 63, 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц чітко зазначено: «Якщо кредитор уже ініціював судовий процес порушеного на його думку права або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Боржник мав себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів».

Принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata (остаточності рішення). Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ у справі «Світлана Науменко проти України», п. 53). Повторний розгляд судом цього питання під виглядом нового позову штучно подвоїв би судовий процес, що є неприпустимим згідно з принципом процесуальної економії (аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати ВС від 28.01.2020 р. у справі № 50/311-б та від 22.03.2020 р. у справі № 910/3009/18).

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 243 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10" до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про визнання недійсним господарського зобов`язання у сумі 59 822,16 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.07.2026.

Рішення розміщується у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Л.М. Сушко