Рішення № 138535270, 14.07.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 176/139/26

Провадження №2/190/745/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 липня 2026 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Бордюг Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування заявлених вимог зазначили, що 22 лютого 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №3480416 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кошти у сумі 2600 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом 1,99 % на день, строком на 359 днів. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами Договору. Відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за Кредитним договором, допускаючи прострочення сплати чергових платежів, сплачуючи платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи їх взагалі, що призвело до виникнення простроченої заборгованості. Заборгованість за вищезазначеним договором склала 14612 грн., з яких 2600,00 грн. - тіло кредиту, 12012 грн. нараховані відсотки.

26.10.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК ПРОФІТ», укладено договір факторингу № 26102023, за яким первісний кредитор відступив товариству «ФК ПРОФІТ» право вимоги за кредитним договором, в тому числі і за кредитним договором №3480416 від 22.02.2023 року, що укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та Відповідачем.

09.09.2025 року між ТОВ «ФК ПРОФІТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, у відповідності до умов якого останні отримали право вимоги до боржників, в тому числі згідно реєстру боржників і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 3480416 від 22.02.2023 року.

У зв`язку з вищевикладеним, просять стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 14612 грн., сплачений ними судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу 9000,00 грн.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло до суду клопотання з проханням справу розглядати без участі їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просять позов задовольнити.

Відповідачу ОСОБА_1 у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання направлено судову повістку про виклик до суду. Вказана судова поштова кореспонденція повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній»/а.с. 80/. Також відповідач ОСОБА_1 , про розгляд справи повідомлений належним чином, інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України, причину неявки до суду не повідомив /а.с.79/.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

22 лютого 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №3480416 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 2600,00 грн., строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів (пп.1.2., 1.3.Договору).

Відповідно до п.1.4.1. Кредитного договору № 3480416 від 22.02.2023 року стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за стандартною ставкою складає: 21320,00 грн. (п. 1.6 Договору)

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору № 3480416 від 22.02.2023 року товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту у випадку не можливості зарахування платежу на зазначену платіжну карту з будь-яких причин, які не залежать від Товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки).

Договір №3480416 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.02.2023 року підписано відповідачем за допомогою електронного підпису «E283» /а.с. 8-18/.

На підтвердження перерахування коштів за кредитним договором № 3480416 від 22.02.2023 року позивачем надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1447-2802 від 28.02.2024 року, що 22.02.2023 року об 13:28:04 товариством успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 у сумі 2600,00 грн., номер транзакції в системі iPay.ua 204909499 /а.с. 26/.

26.10.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК ПРОФІТ», укладено договір факторингу № 26102023, за яким первісний кредитор відступив товариству «ФК ПРОФІТ» право вимоги за кредитним договором, в тому числі і за кредитним договором №3480416 від 22.02.2023 року, що укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та Відповідачем /а.с. 29 зв.бік-31/.

09.09.2025 року між ТОВ «ФК ПРОФІТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, у відповідності до умов якого останні отримали право вимоги до боржників /а.с. 31 зв.бік - 33/.

Відповідно до акту приймання-передачі Документації за договором факторингу № ДО-20250909/001 від 09.09.2025 року /а.с. 33 зв.бік/, витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09.09.2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача (номер за порядком № 3581), в сумі - 14612 грн., з яких 2600 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 12012 грн. - сума заборгованості за процентами /а.с. 35 зв.бік/.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

У справі встановлено, що 22.02.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3480416, який підписано відповідачем 22.02.2023 року одноразовим ідентифікатором «Е283».

Отже, договір про споживчий кредит підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Тож, кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті товариства подано анкету-заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем надіслано відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Лінеура Україна», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (2600 грн.) на банківський рахунок ОСОБА_1 , який самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карти.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що між ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «ФК ПРОФІТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» укладені договори факторингу, відповідно до умов яких ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» купило право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Отже, оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти, відтак у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку.

Звертаючись до суду з позовом, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3480416 від 22.02.2023 року у розмірі 14612 грн., а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № 25 від 17.10.2025 року, заявку про надання правової допомоги №1292 від 23.12.2025 року, витяг з акту про надання правової допомоги №1292 від 24.12.2025 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №691 на ім`я Бацюк О.М., у зв`язку з чим вказана сума у розмірі 9000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, прим. 321) заборгованість за кредитним договором № 3480416 від 22 лютого 2023 року в розмірі 14612 (чотирнадцять тисяч шістсот дванадцять) грн. 00 коп., з яких 2600 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 12012 грн. - сума заборгованості за процентами, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійно правничу допомогу в розмірі 9000 (дев`ять тисяч) грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса