Рішення № 138534937, 17.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6971/26

провадження № 2/208/5561/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Красноармійського міськрайонного суду Донецької області пред`явлено вказану позовну заяву, в якій позивачем заявлено вимогу про зняття арешту з будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладений 13.01.06 року актом опису й арешту майна № 189947 серія АА Державної виконавчої служби у Красноармійському районі Донецької області при примусовому виконанні виконавчих листів № 1-174.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 13.01.06 року актом опису й арешту майна серія АА № 189947 був накладений арешт на домоволодіння, що належить ОСОБА_2 , розташоване за адресою АДРЕСА_1 . 24.01.2007 року державним виконавцем Червяковським О.М. Державної виконавчої служби у Красноармійському районі Донецької області при примусовому виконанні виконавчих листів № 1-174 від 28.03.2005 року було винесено постанову, згідно якої знятий арешт (накладений 13.01.06 р. актом опису й арешту майна № 189947 серія АА) на домоволодіння, що належить ОСОБА_2 розташоване за адресою : АДРЕСА_1 . Арешт був знятий у зв`язку з погашенням суми боргу. Копію зазначеної постанови 24.01.2007 року відправлено приватному нотаріусу Богатовій І.О. яка вносила відомості до єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна про накладення арешту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 для виконання.

Про те, що приватний нотаріус Богатова І.О. не внесла відомості до єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна про знаття арешту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 позивачу відомо не було.

05 лютого 2007 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області визнано угоду купівлі-продажу жилого будинку, з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладеною у вересні 2006 року дійсною. Визнано за ОСОБА_1 право власності у натурі на жилий будинок, з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На момент ухвалення рішення суду про визнання угоди купівлі-продажу будинку дійсною за адресою: АДРЕСА_1 , арешт з будинку був знятий у зв`язку з погашенням суми боргу.

Власником будинку на підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2007 року є ОСОБА_1 , який не є боржником у виконавчому провадженні. Однак згідно відомостей з єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт. Позивач не має можливості розпоряджатись своїм майном, в зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області Кузнєцової А.С. справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загально позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився, суду, в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України, адресовано заяву про розгляд справи в його відсутність, заявлені вимоги підтримано.

Представник відповідача до суду не з`явився, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, належно з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до наступних висновків.

Так, згідно наявного в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на підставі постанови № 1-174 від 28.03.2005 року, зареєстрованій 01.03.2005 р. за №1724803 реєстратором: Приватним нотаріусом Богатовою І.О., обліковується арешт на домоволодіння, що належить ОСОБА_2 розташоване за адресою : АДРЕСА_1 ( а. с. 14 ).

24.01.2007 року державним виконавцем Червяковським О.М. Державної виконавчої служби у Красноармійському районі Донецької області при примусовому виконанні виконавчих листів № 1-174 від 28.03.2005 року було винесено постанову, згідно якої знятий арешт (накладений 13.01.06 р. актом опису й арешту майна № 189947 серія АА) на домоволодіння, що належить ОСОБА_2 розташоване за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.9).

Копію зазначеної постанови 24.01.2007 року відправлено приватному нотаріусу Богатовій І.О. яка вносила відомості до єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна про накладення арешту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 для виконання, а також в Красноармійський міськрайонний суд Донецької області (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

05 лютого 2007 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області визнано угоду купівлі-продажу жилого будинку, з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладеною у вересні 2006 року дійсною. Визнано за ОСОБА_1 право власності у натурі на жилий будинок, з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Відповідно до інформації, яка міститься у Витягу з Державного реєстру речових прав, 13.03.2024 року зареєстровано право власності на будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власник - ОСОБА_1 , документи, подані для реєстрації рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області №2-523/07 (а.с.13)

Відповідно до рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у справі №235/4540/24 від 02.07.2024 року, визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0772 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських буідвлель і споруд, кадастровий номер 1413200000:09:069:1315, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

27 березня 2026 року позивач звернувся до Покровського відділу Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України с заявою в якій просив: виключити з єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про накладення арешту на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та надав документи, що підтверджують факт зняття арешту з будинку та право власності на нього (а.с.15-17).

02.06.2026 року за № 18.25-36/ 19979 позивач отримав відповідь на електронну пошту в якій було зазначено, що згідно перевірки інформації наявної в Автоматизованій системі виконавчих проваджень та Спеціального розділу зазначеної системи встановлено, що на виконанні перебували виконавчі провадження № 21260212, № 21262184, № 27544700, № 27544972 № 21263098 № 27544823 за виконавчими листами № 1-174 від 28.08.2006 року Красноармійського міськрайонного суду про стягнення на користь стягувачів моральної та матеріальної шкоди. В автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні підтверджуючі документи про сплату боргів на користь стягувачів. 05.04.2024 року у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації відбулися ракетні удари по м. Покровську Покровської ТГ Покровського району Донецької області. В результаті вибуху, внаслідок потрапляння боєприпасу та його уламків сталася пожежа, про що свідчить акт про пожежу від 05.04.2024 року. В результаті знищені: приміщення, матеріально технічна база, архіви, документація Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Згідно обтяжень № 1724803 від 01.03.2005 року, № 1877226 від 13.04.2005 року, № 2556348 від 02.11.2005, №2813174 від 24.01.2006 року накладено арешт на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_2 на підставі актів про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та виконавчих документів Відділом державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції. Рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання щодо зняття арешту з майна за вищезазначеними обтяженням ( а. с. 18-19).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 391 ЦК України визначає, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

За приписами ч. 3 ст. 3 ЦПК України , провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час проведення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Суд, з підставі вищевикладеного, з урахуванням вказаних правових норм, - приходить до переконання про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна.

Ухвалюючи по справі таке рішення, - суд враховує, що арешт на нерухоме майно накладено на підставі виконавчих листів № 1-174 від 28.03.2005 року по рішенню Красноармійського міськрайонного суду Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 коштів.

24.01.2007 року державним виконавцем Червяковським О.М. Державної виконавчої служби у Красноармійському районі Донецької області при примусовому виконанні виконавчих листів № 1-174 від 28.03.2005 року було винесено постанову, згідно якої знятий арешт (накладений 13.01.06 р. актом опису й арешту майна серія АА № 189947) на домоволодіння, що належить ОСОБА_2 розташоване за адресою : АДРЕСА_1 .

Тобто, на момент звернення позивача до суду, виконавче провадження було закінчено, арешт, накладений 13.01.2006 р. актом опису та арешту майна №189947, було знято в зв`язку з погашенням боргу.

13.03.2024 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, безпідставна наявність арешту на будинок, який належить позивачу, порушує права останнього на вільне володіння та розпорядження майном на власний розсуд.

Тому, не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, відсутністю відкритого виконавчого провадження, порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року по справі № 817/928/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 19, 30, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 206, 211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладений 13.01.06 року актом опису й арешту майна серія АА № 189947 Державної виконавчої служби у Красноармійському районі Донецької області при примусовому виконанні виконавчих листів № 1-174.

Згідно ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Дата складання повного тексту рішення 17.07.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Донецька область, м.Покровськ, вул..С.Бовкуна, 7, код ЄДРПОУ 34941051.

Суддя А.С. Кузнєцова