Рішення № 138534430, 22.07.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/440/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пляцко У. М.,

за участю секретаря судового засідання Дубик Д. С.

Розглянувши матеріали справи

за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород

про стягнення 49 139,56 грн,

За участю представників:

позивача Блага О. П., в порядку самопредставництва;

відповідача не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про стягнення 49 139,56 грн заборгованості, яка, за твердженням позивача, виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договорами про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і інших послуг.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали 05.05.2026 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій повідомив суд про наявність у сторін зареєстрованих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», підтвердив наявність оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позову, а також усунув інші недоліки, визначені ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №907/440/26 та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.05.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні повністю.

27.05.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив доводи відповідача, а 28.05.2026 додаткові письмові пояснення та докази на підтвердження позовних вимог, зазначивши, що вони деталізують механізм формування заявленої до стягнення суми заборгованості та підтверджують фактичний обсяг понесених ним витрат.

Крім того, 28.05.2026 позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, мотивуючи це необхідністю безпосереднього дослідження письмових доказів та надання сторонами додаткових пояснень щодо виконання сторонами спірних договірних зобов`язань.

29.05.2026 позивачем через підсистему «Електронний суд» подано доповнення до відповіді на відзив з метою належного підтвердження обставин справи.

29.05.2026 позивачем через підсистему «Електронний суд» подано заяву про долучення до справи доказів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2026 суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні на 24.06.2026.

23.06.2026 позивачем через підсистему «Електронний суд» було подано клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.06.2026 суд відклав судове засідання на 22.07.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 22.07.2026 позовні вимоги підтримав з визначених у позовній заяві підстав, надав суду пояснення щодо спірних правовідносин.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 24.06.2026 до електронного кабінету Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з приписами ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене та ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 06.03.2026 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошене судом в судовому засіданні 22.07.2026.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача

Позивач зазначає, що між сторонами укладено два окремі договори про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і інших послуг, а саме:

· договір від 10.06.2025 №30/0/44-25 щодо адміністративної будівлі за адресою: м. Тячів, вул. Армійська, 2;

· договір від 13.06.2025 №32/0/44-25-Г щодо адміністративної будівлі за адресою: смт Великий Березний, вул. Шевченка, 26.

На обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до умов договорів оренди витрати на утримання орендованого майна, комунальні послуги та компенсація витрат балансоутримувача не включаються до складу орендної плати, а підлягають окремому відшкодуванню орендарем на підставі укладених між сторонами договорів.

Позивач зазначає, що упродовж 2025 року ним фактично понесено витрати на забезпечення функціонування адміністративних будівель, зокрема витрати на оплату електричної енергії, природного газу, водопостачання та водовідведення, поводження з побутовими відходами, технічне обслуговування, охоронні та інші експлуатаційні послуги.

На підтвердження понесених витрат позивач подав договори, додаткові угоди, специфікації, рахунки-акти, розрахунки, акти звірки взаєморозрахунків, платіжні документи, листування сторін, з якого вбачається, що позивач направляв відповідачу додаткові угоди для підписання, а також рахунки-акти про відшкодування витрат.

У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача, зазначивши, що між сторонами існують чинні договірні правовідносини, факт здійснення відповідачем часткової оплати не заперечується, а розрахунок заявленої до стягнення суми здійснено відповідно до умов договорів та підтверджено належними письмовими доказами. Позивач також вказав, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань, та просив позов задовольнити у повному обсязі.

В заяві-доповненні до відповіді на відзив від 28.05.2026 позивач більш детально розкрив порядок формування заявленої до стягнення суми, зазначивши, що розрахунок здійснювався окремо щодо кожного об`єкта нерухомості, у розрізі відповідних кодів економічної класифікації видатків (КЕКВ), із застосуванням погодженого сторонами критерію розподілу витрат пропорційно площі, яку займав відповідач. Позивач також навів розрахунок кожного виду витрат із зазначенням відповідних рахунків-актів та сум, що підлягали відшкодуванню.

На думку позивача, відповідач, отримавши рахунки-акти та інші необхідні документи, належним чином не виконав свого обов`язку щодо відшкодування понесених витрат, у зв`язку з чим станом на 31.12.2025 утворилася заборгованість у розмірі 49 139,56 грн, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Правова позиція відповідача

Заперечуючи проти позову, відповідач підтверджує факт укладення між сторонами договорів від 10.06.2025 №30/0/44-25 та від 13.06.2025 №32/0/44-25-Г про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, за якими ним здійснювалася часткова оплата вартості комунальних та інших послуг. Вказав, що за договором №30/0/44-25 сплачено 45 045,12 грн, за договором №32/0/44-25-Г 16 563,35 грн, у зв`язку з чим сума заборгованості становить відповідно 4 231,04 грн та 782,19 грн. Крім того, відповідач зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Також зазначив, що виникнення заборгованості зумовлено відсутністю бюджетних асигнувань загального фонду державного бюджету на оплату комунальних та інших послуг, що, за твердженням відповідача, пов`язано зі складним фінансовим становищем, яке виникло, зокрема, у зв`язку з ліквідацією Міністерства економіки України та покладенням його функцій на Міністерство аграрної політики та продовольства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2025 №903, про що позивача було повідомлено листом від 18.12.2025 №8-7-0.7-6254/2-25. З огляду на наведене просив у задоволенні позову відмовити повністю.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.

10.06.2025 між Головним управлінням ДПС у Закарпатській області (Сторона 1) як балансоутримувачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області (Сторона 2) як орендарем укладено договір №30/0/44-25 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна (далі договір), надання комунальних та інших послуг щодо адміністративної будівлі за адресою: м. Тячів, вул. Армійська, 2.

У п. 1.1 договору зазначено: Сторона 2 на умовах, визначених цим Договором, здійснює відшкодування понесених Стороною 1 витрат на утримання визначеного цим Договором орендованого нерухомого майна, (далі разом Послуги), плати за землю.

13.06.2025 між цими ж сторонами укладено договір №32/0/44-25-Г про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних та інших послуг (далі договір) щодо адміністративної будівлі за адресою: селище Великий Березний, вул. Шевченка, 26.

Як зазначено в п. 1.1 договору: Сторона 2 на умовах, визначених цим Договором, здійснює відшкодування понесених Стороною 1 витрат на утримання визначеного цим Договором орендованого нерухомого майна, включно з утриманням прибудинкової території, надання комунальних та інших послуг (далі разом Послуги), плати за землю.

За змістом підпункту 4.2.2 пункту 4 договорів відповідач зобов`язався відшкодовувати позивачу витрати на комунальні та інші послуги у розмірі, порядку та строк, визначені пунктом 3.4 договорів.

Відповідно до пункту 3.1 договорів відшкодування здійснюється на підставі наданого Стороною 1 Рахунка-Акта про відшкодування витрат.

Пункт 3.3 договорів визначає обов`язок Сторони 1 надати Стороні 2 до 10 числа місяця, наступного за тим, у якому понесені витрати, два примірники оформленого та підписаного рахунка-акта. Відповідно до пп.3.4. п.3 Договорів про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю, Орендар (Сторона 2) зобов`язаний внести оплату за комунальні та господарські послуги згідно Рахунку-акту про відшкодуванню на рахунок Балансоутримувача (Сторони 1) не пізніше 5-го дня з дня отримання двох примірників Рахунків-актів.

Отже, умовами договорів сторони погодили, що підставою для здійснення відповідачем відшкодування витрат є рахунок-акт про відшкодування витрат, оформлений у порядку, визначеному пунктами 3.1 3.4 договорів. При цьому обов`язок відповідача здійснити оплату виникає не пізніше п`яти днів з дня отримання ним двох примірників відповідного рахунка-акта.

Згідно пункту 8.1 договорів, договір діє до 31.12.2025 включно, але у будь-якому разі до повного виконання Стороною 2) своїх зобов`язань в частині розрахунків за договором.

Згідно з п. 6.1 договору: за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

25.12.2025 сторони підписали додаткові угоди №1 до обох договорів, якими змінено умови щодо їх ціни та викладено в новій редакції додатки №2 специфікації витрат за 2025 рік.

Зазначені додаткові угоди підписані представниками обох сторін, є невід`ємними частинами договорів, а доказів визнання їх недійсними, розірвання або внесення до них інших змін матеріали справи не містять. У зв`язку з цим при визначенні обсягу зобов`язань відповідача суд ураховує умови договорів у редакції додаткових угод від 25.12.2025.

На підтвердження понесених витрат і визначення частки, яка підлягала відшкодуванню відповідачем, позивач окрім договорів, додаткових угод та специфікацій до них, подав рахунки-акти за окремими видами витрат, документи щодо площ об`єктів і приміщень, займаних відповідачем, платіжні документи, деталізовані розрахунки, претензійне листування та акт звірки взаєморозрахунків.

Щодо адміністративної будівлі за адресою: селище Великий Березний, вул. Шевченка, 26, позивач визначав частку витрат відповідача виходячи із загальної корисної площі будівлі 154,10 кв. м та площі приміщень, займаних відповідачем, 27,80 кв. м, що становить 18,04 %. Зазначений показник використаний як один із критеріїв розподілу витрат між користувачами об`єкта.

При цьому залежно від виду витрат у рахунках-актах також ураховувалися тариф відповідного постачальника, розрахунковий період, фактичний обсяг споживання, річна замовлена потужність та проведені перерахунки.

Із поданого позивачем зведеного розрахунку вбачається, що непогашена заборгованість за об`єктом у селищі Великий Березний становить:

- за КЕКВ 2240 2 209,80 грн (рахунки-акти № 292/2240, № 310/2240);

- за КЕКВ 2273 13 095,68 грн (рахунки-акти № 329/2272, № 274/2273);

- за КЕКВ 2274 7 909,63 грн (рахунки-акти № 340/2274, № 280/2274);

- за КЕКВ 2272 301,10 грн (рахунки-акти № 322/2272, № 276/2272);

- за КЕКВ 2275 74,38 грн (рахунок-акт № 348/2275);

усього 23 590,59 грн.

Щодо адміністративної будівлі за адресою: м. Тячів, вул. Армійська, 2, позивач здійснював розрахунок виходячи із загальної площі будівлі 2 127,90 кв. м та площі приміщень, займаних відповідачем, 154,90 кв. м, що становить 7,28 %. Зазначений показник використаний при розподілі відповідних витрат.

Із поданого позивачем зведеного розрахунку вбачається, що непогашена заборгованість за об`єктом у м. Тячеві становить:

- за КЕКВ 2240 2 158,07 грн (рахунки-акти № 291/2240, № 309/2240);

- за КЕКВ 2273 17 745,12 грн (рахунки-акти № 328/2273, № 273/2273);

- за КЕКВ 2274 5 429,95 грн (рахунки-акти № 339/2274, № 279/2274);

- за КЕКВ 2272 215,83 грн (рахунки-акти № 275/2272, № 321/2272);

усього 25 548,97 грн.

Також в справі наявні рахунки-акти: № 292/2240, № 276/2272, № 274/ 2273, № 280 /2274, № 287/2275, № 291/2240, № 275 /2272, № 273/2273, № 279/2274, № 286 /2275.

Сума заборгованості за двома об`єктами 25 548,97 грн та 23 590,59 грн у сукупності становить заявлені позивачем до стягнення 49 139,56 грн.

Тому, відповідно виставлених рахунків-актів до відшкодування у жовтні-грудні 2025 року та враховуючи часткові оплати відповідачем відповідно до поданих ним разом з відзивом платіжних інструкцій (платіжна інструкція № 858 від 26 листопада 2025 року, № 742 від 23 жовтня 2025 року, № 741 від 23 жовтня 2025 року, № 569 від 26 серпня 2025 року, № 561 від 26 серпня 2025 року, № 503 від 23 липня 2025 року, № 504 від 23 липня 2025 року, № 423 від 08 липня 2025 року, № 419 від 24 червня 2025 року, № 424 від 24 червня 2025 року, а також платіжна інструкція № 421 від 24.06.2025, № 427 від 24.06.2025, № 428 від 24.06.2025, № 420 від 24.06.2025, № 422 від 08.07.2025, № 425 від 08.07.2025, № 505 від 23.07.2025, № 506 від 23.07.2025, № 562 від 26.08.2025, № 563 від 26.08.2025, № 743 від 23.10.2025, № 744 від 23.10.2025, № 859 від 26.11.2025), заборгованість на 31.12.2025 року склала 49 139,56 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово передавав відповідачу документи, необхідні для оформлення та виконання договірних зобов`язань.

Зокрема, листом від 23.10.2025 №10464/5/07-16-17-02-09 відповідачу передано по два примірники додаткових угод до обох договорів. Після повторного звернення позивача від 03.11.2025 листом від 17.11.2025 №11100/5/07-16-17-02-09 посадовій особі відповідача вручено по два примірники рахунків-актів. 25.12.2025 відповідач підписав додаткові угоди до обох договорів.

Також до матеріалів справи долучено лист Головного управління ДПС у Закарпатській області від 06.01.2026 №78/5/07-16-10-01-13, яким відповідачу було направлено акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2026. На підтвердження направлення зазначеного листа позивачем подано копію рекомендованого поштового повідомлення (накладної) АТ «Укрпошта» №R068048166982, з якого вбачається вручення поштового відправлення адресату 12.01.2026.

Судом також досліджено претензію позивача від 11.12.2025 №12013/5/07-16-17-02-08 та відповідь відповідача від 18.12.2025 №8-7-0.7-6254/2-25. Із зазначеної відповіді вбачається, що відповідач не заперечував факту укладення договорів та наявності обов`язку здійснити оплату за виставленими рахунками, а повідомив, що оплата буде проведена після надходження відповідних бюджетних коштів.

Таким чином, подані у справі докази підтверджують існування між сторонами чинних договірних правовідносин, виникнення у відповідача окремого від орендної плати обов`язку відшкодовувати частину витрат на утримання орендованого майна та оплату комунальних і інших послуг, погодження сторонами додаткових угод і специфікацій витрат, понесення позивачем відповідних витрат, визначення частки витрат, що припадала на приміщення, займані відповідачем, передачу відповідачу рахунків-актів, здійснення ним часткових оплат та наявність непогашеного залишку заборгованості, що за твердженням позивача становить 49 139,56 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що між сторонами укладено два договори №30/0/44-25 від 10.06.2025 та №32/0/44-25-Г від 13.06.2025 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних та інших послуг, до яких 25.12.2025 підписано додаткові угоди №1.

За умовами пунктів 1.1, 3.4 та підпункту 4.2.2 пункту 4 договорів відповідач зобов`язався відшкодовувати позивачу понесені ним витрати на утримання орендованого майна, комунальні та інші послуги у розмірі, порядку та строк, визначені договорами, а саме не пізніше п`ятого дня з дня отримання двох примірників відповідного рахунку-акта.

Відповідно до пункту 6.1 договорів за невиконання або неналежне виконання зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Позивачем заявлено до стягнення 49 139,56 грн заборгованості з відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, надання комунальних та інших послуг, із яких:

- 25 548,97 грн за договором №30/0/44-25 від 10.06.2025 щодо об`єкта у м. Тячеві;

- 23 590,59 грн за договором №32/0/44-25-Г від 13.06.2025 щодо об`єкта у селищі Великий Березний.

За договором №30/0/44-25 від 10.06.2025 позивачем заявлено до стягнення:

- 2 158,07 грн за КЕКВ 2240;

- 17 745,12 грн за КЕКВ 2273;

- 5 429,95 грн за КЕКВ 2274;

- 215,83 грн за КЕКВ 2272.

За договором №32/0/44-25-Г від 13.06.2025 позивачем заявлено до стягнення:

- 2 209,80 грн за КЕКВ 2240;

- 13 095,68 грн за КЕКВ 2273;

- 7 909,63 грн за КЕКВ 2274;

- 301,10 грн за КЕКВ 2272;

- 74,38 грн за КЕКВ 2275.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на умови договорів №30/0/44-25-Г від 10.06.2025 та №32/0/44-25-Г від 13.06.2025, додаткові угоди №1 від 25.12.2025, рахунки-акти(№ 292/2240, № 310/2240, № 329/2272, № 274/2273, № 340/2274, № 280/2274, № 322/2272, № 276/2272, № 348/2275, № 291/2240, № 309/2240, № 328/2273, № 273/2273, № 339/2274, № 279/2274, № 275/2272, № 321/2272), розрахунки сум, що підлягали відшкодуванню, листування сторін та акт звірки взаєморозрахунків за період від 01.01.2025 по 31.12.2025.

Щодо направленого позивачем акта звірки взаєморозрахунків суд зазначає, що доказів його підписання відповідачем матеріали справи не містять. Тому такий акт не може самостійно підтверджувати визнання відповідачем усієї суми боргу, однак підлягає оцінці як документ, що відображає стан розрахунків за даними бухгалтерського обліку позивача та підтверджує повідомлення відповідача про визначену позивачем заборгованість.

Матеріали справи містять рахунки-акти щодо відшкодування витрат на електричну енергію, природний газ, водопостачання та водовідведення, охорону приміщень та інших витрат щодо обох об`єктів нерухомого майна.

Відповідач у відзиві посилається на здійснення часткової оплати за договорами та зазначає, що ним сплачено за договором №30/0/44-25 від 10.06.2025 кошти у загальній сумі 45 045,12 грн, а за договором №32/0/44-25-Г від 13.06.2025 16 563,35 грн.

Проаналізувавши надані сторонами докази, суд зазначає, що подані позивачем рахунки-акти та деталізовані розрахунки містять відомості про вид витрат, об`єкт нерухомого майна, розрахунковий період, застосовані тарифи та показники, використані для визначення суми, яка підлягала відшкодуванню відповідачем. Також, матеріали справи містять документи, які дають можливість перевірити порядок формування заявленої до стягнення суми окремо щодо кожного договору та кожного виду витрат.

Відповідачем не зазначено, які саме рахунки-акти містять арифметичні помилки, які застосовані позивачем тарифи або вихідні показники є неправильними, та не подано власного детального розрахунку заявленої ним суми залишку заборгованості за кожним рахунком-актом і видом витрат.

Посилання відповідача на здійснені платежі саме по собі не спростовує розрахунок позивача, оскільки позов заявлено про стягнення непогашеного залишку заборгованості після врахування здійснених відповідачем оплат.

Відповідач також зазначає, що заборгованість виникла у зв`язку з відсутністю асигнувань загального фонду державного бюджету за бюджетною програмою 2803010 «Керівництво та управління у сфері геодезії, картографії та кадастру» для оплати комунальних послуг.

Складне фінансове становище відповідач пов`язує також із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2025 №903 «Деякі питання Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства», якою, за твердженням відповідача, було ліквідовано Міністерство економіки України та покладено його функції на Міністерство аграрної політики та продовольства.

Як убачається з відповіді відповідача на претензію позивача, причиною несплати останній визначає саме відсутність бюджетного фінансування, не заперечуючи при цьому факту існування договірних правовідносин та обов`язку здійснити оплату.

Разом із тим особливості бюджетного фінансування державного органу не змінюють цивільно-правової природи укладених договорів та не звільняють сторону від належного виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань.

Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані позивачем послуги не є підставою для звільнення від обов`язку їх оплати. Оскільки Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Наведений висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №916/1345/18.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16).

Як підсумок, відсутність бюджетних асигнувань, ненадходження коштів за відповідною бюджетною програмою та обставини, пов`язані зі змінами у системі центральних органів виконавчої влади, не припиняють погодженого сторонами грошового зобов`язання відповідача та не звільняють його від обов`язку виконати умови укладених договорів.

Суд також враховує, що відповідач не заперечував факту укладення договорів, не оспорював чинність додаткових угод, не спростував визначений договорами механізм розподілу витрат та не подав належних і допустимих доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини або підтверджували належне виконання ним спірного грошового зобов`язання.

При вирішенні спору суд застосовує стандарт доказування, визначений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого обставина вважається доведеною, якщо докази, подані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування. Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Серявін та інші проти України» та «Проніна проти України» зазначив, що судове рішення має містити належне обґрунтування, однак це не означає обов`язку надавати детальну відповідь на кожен довід сторони. Суд повинен оцінити ті аргументи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. У цьому рішенні судом надано оцінку всім доводам сторін, які мають значення для вирішення спору, тоді як інші доводи, що не впливають на висновки суду, окремого аналізу не потребують.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені або отримані за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, подані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані сторонами докази окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості з відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних та інших послуг у загальному розмірі 49 139,56 грн.

Відповідачем не подано доказів погашення зазначеної заборгованості в повному обсязі або доказів, які спростовували б поданий позивачем розрахунок непогашеного залишку заборгованості.

Отже, позовні вимоги про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області 49 139,56 грн заборгованості з відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних та інших послуг є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 39766716) на користь Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина Августина, буд. 52, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) 49 139,56 грн (сорок дев`ять тисяч сто тридцять дев`ять гривень, 56 копійок) боргу та 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 ГПК України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 ГПК України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено та підписано 27.07.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя У. М. Пляцко