Рішення № 138534424, 28.07.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/373/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д.,

за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом Керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області,

в інтересах держави в особі позивача - 1: Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 38015668, 80008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, 14,

в особі позивача - 2: Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04349656, 90514, Закарпатська область, Тячівський район, с. Угля, вул. Центральна, 32,

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 45554542, 88017, м. Ужгород, вул. Собранецька, 156,

про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог.

Прокурор звернувся з позовною заявою до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі позивача - 1 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 38015668, в особі позивача - 2 Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04349656, до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 44768034, в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 45554542, з позовними вимогами стягнення з відповідача на користь позивача - 2 шкоди, заподіяної довкіллю в сумі 1 287 927.12 грн.

Обґрунтування позовних вимог:

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на таке.

1) У провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження №12023071160000791 від 16.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 ККУ. Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.11.2023 з Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до чергової частини Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області через канцелярію за вх. №6354 надійшов акт обстеження території Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ДП "Ліси України", про те, що натурним обстеженням виявлено пні від незаконно зрубаних дерев різних порід в кількості 28 штук, що є порушенням ст. 9-1 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України". Загальна сума заподіяних збитків становить 1 млн. 287 тис. 927 грн. 12 коп.

Таким чином прокурор стверджує, що загальна сума шкоди заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища становить 1 287 927.12 грн, що стало можливим через неналежне виконання окремими посадовими особами Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ДП "Ліси України", правонаступником якого є ДП "Ліси України" в особі його філії "Карпатський лісовий офіс" своїх посадових обов`язків, якими допущено незаконну порубку деревини в кількості 28 штук у кварталі 22 Груниківського лісництва.

Під час досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, а тому збитки, завдані інтересам держави мають бути відшкодовані за переконанням прокурора постійним лісокористувачем, а саме - правонаступником ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс".

На підставі вищевикладеного, прокурор просив суд стягнути з відповідача у справі шкоду, заподіяну довкіллю в сумі 1 287 927.12 грн.

До суду від прокурора також надійшла відповідь на відзив (вх. №02.3.1-02/4110/26 від 01.05.2026 року), в якій прокурор додатково доводить, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Протиправна бездіяльність таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Прокурор зазначає, що винна та протиправна поведінка ДП "Ліси України" полягає у тому, що всупереч вимогам законодавства підприємством не виконано обов`язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулось незаконне вирубування дерев, чим спричинено шкоду, визначену розрахунком Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та підтверджену висновком експерта на загальну суму 1 287 927.12 грн.

Правова позиція позивача - 1.

Позивач - 1 відповіді на відзив або інших заяв по суті справи до суду не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 09.04.2026 була направлена позивачу - 1 до його електронного кабінету та отримана ним, що підтверджується зокрема довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Неподання власних заяв по суті справи позивачем - 1 судом презюмується як підтримка вимог прокурора. Така підтримка дій прокурора в інтересах місцевої громади, отже і позову, висловлена у листуванні на ім`я прокурора при виявленні прокурором підстав для захисту інтересів держави, що містяться у матеріалах справи.

Суд зазначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Правова позиція позивача - 2.

Позивач - 2 відповіді на відзив або інших заяв по суті справи до суду не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 09.04.2026 була направлена позивачу - 1 до його електронного кабінету та отримана ним, що підтверджується зокрема довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Неподання власних заяв по суті справи позивачем - 2 судом презюмується як підтримка вимог прокурора.

Суд зазначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Правова позиція відповідача у справі.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №02.3.1-02/3812/26 від 23.04.2026 року) від відповідача у справі.

В такому відзиві прокурор вказує, що ДП "Ліси України" та його посадові особи своєчасно і повному обсязі виконувало всі завдання, які покладені на нього. Протилежного прокуратурою не доведено.

За переконанням відповідача, лісові господарства несуть відповідальність, лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки або у разі допущення ними порушення вимог щодо ведення лісового господарства.

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що прокуратурою на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, наявності в діях відповідача такого елементу цивільного правопорушення, як протиправної поведінки, яка б мала шкідливі наслідки та мала причинно - наслідковий зв`язок із спірними збитками - не доведено, що, в свою чергу, можливість задоволення позову у даній справі виключає.

Також відповідач зазначає, що позивач - 1 не проводив перевірку (у тому числі документальну) із застосуванням інструментально - лабораторного контролю зі складенням відповідно до законодавства акту за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належить до його компетенції та не надавав обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Відповідач також зазначає, що в акті обстеження території Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ДП "Ліси України" від 06.11.2023 відсутні відомості щодо залучення представника філії "Брустурянське ЛМГ" ДП "Ліси України" для участі в цьому огляді. Окрім цього відсутні відомості щодо чіткого кварталу та виділу в якому виявлені порушення. Враховуючи зазначені недоліки акту, такий, за переконанням відповідача, не може бути взятий до уваги судом як належний доказ у даній справі, оскільки він не встановлює та не підтверджує здійснення незаконної рубки в кварталі 22 Груниківського лісництва. У цьому акті також відсутній детальний опис виявленого порушення, не зазначено в якій частині пнів було здійснено заміри (тобто чи це було біля шийки кореня, чи в іншій частині дерева), відсутні посилання на нормативно - правові акти, якими керувались спеціалісти при здійсненні обмірів, а також не встановлено винних осіб та дій чи бездіяльності відповідача, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу у формі бездіяльності та призвели до заподіяння шкоди.

Відповідач додатково вказує, що всі ці документи складені без залучення представника постійного лісокористувача, який повноважний визначити квартал та виділ території, яка обстежувалась та чи взагалі ця територія відноситься до лісового фонду Груниківського лісництва. А матеріали справи не містять документів щодо ідентифікації місця розташування обстежуваної ділянки (план ділянки, географічні координати). За переконанням відповідача, на підставі вищевикладеного - висновок експерта від 03.04.2024 також не може вважатися належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні статей 76 - 78 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 38015668, та в особі Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04349656, про стягнення 1 287 927.12 грн - повністю.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 09.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.

В матеріалах справи міститься постанова про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 16.03.2026 року, в якій Тячівська окружна прокуратура постановила надати дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023071160000791 від 16.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 ККУ, шляхом надання копій документів, які містяться у кримінальному провадженні для їх опрацювання та подальшого надання в судові органи.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.11.2023 підтверджується, що у провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження №12023071160000791 від 16.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 ККУ. Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.11.2023 з Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до чергової частини Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області через канцелярію за вх. №6354 надійшов акт обстеження території Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ДП "Ліси України", про те, що натурним обстеженням виявлено пні від незаконно зрубаних дерев різних порід в кількості 28 штук, що є порушенням ст. 9-1 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України". Загальна сума заподіяних збитків становить 1 млн. 287 тис. 927 грн. 12 коп.

Актом обстеження території Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ДП "Ліси України" від 06.11.2023, складеним Державною екологічною інспекцією України, підтверджується, що урочище Довгий поблизу с. Велика Уголька Тячівського району відноситься до Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ЛП "Ліси України".

Натурним обстеженням виявлено пні від незаконно зрубаних дерев різних порід в кількості 28 штук, що є порушенням ст. 9-1 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України". Загальна сума заподіяних збитків становить 1 млн. 287 тис. 927 грн. 12 коп.

Розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев в кварталі 22 Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛГ" ДП "Ліси України" від 06.11.2023 підтверджується розмір шкоди, заподіяний внаслідок незаконної рубки - 1 287 927.12 грн.

Додатком до такого акту долучена також відомість попневого переліку.

До матеріалів справи долучено висновок експерта №СЕ-19/107-24/58-ЕК від 03.04.2024 року, в якому вказано, що документально та розрахунково підтверджується розмір шкоди вказаний в обрахунку розміру шкоди заподіяної лісу згідно додатку 1 до постанови КМУ від 10 травня 2022 року №575 завданої державі в особі філії "Брустурянське ЛМГ" внаслідок незаконного вирубування лісу в кварталі 22 Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ДП "Ліси України" в сумі 1 287 927.12 грн.

Щодо представництва інтересів держави Прокурором.

Судом встановлено, що Закарпатською обласною прокуратурою направлявся лист філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" від 19.03.2026 №07.52-1667ВИХ-26, в якому прокурор просив надати до окружної прокуратури документи з метою встановлення належного відповідача.

У відповідь відповідач своїм листом №7468/39.7.1-2026 надав прокуратурі запитувані документи.

Так, відповідно до наданого наказу Державного агентства лісових ресурсів України №872 від 28.10.2022 визначено, що ДСГП "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Брустурянське лісомисливське господарство".

Судом встановлено, що Закарпатська обласна прокуратура зверталась також і до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області з листом від 17.03.2026 №07.52-1625ВИХ -26, в якому просила надати інформацію чи зверталась Державна екологічна інспекція у Закарпатській області до суду з позовною заявою про стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини у кварталі 22 Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ДП "Ліси України".

У відповідь Державна екологічна інспекція України своїм листом від 20.03.2026 №2429-26 повідомила, що нею заходи реагування, а саме здійснення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу на території кварталу 22 Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ДП "Ліси України" на загальну суму 1 287 927.12 грн не проводилися, Інспекція до суду з позовом не зверталася.

З аналогічним листом прокурор звертався і до Голови Углянської сільської ради від 25.03.2026 №07.52-1784ВИХ-26.

У відповідь Углянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області своїм листом №2620-26 від 27.03.2026 повідомила, що не зверталася до суду з позовною заявою про стягнення шкоди в розмірі 1 287 927.12 грн, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини у кварталі 22 Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ДП "Ліси України". В такому листі - відповіді сільська рада також просила Тячівську окружну прокуратуру представляти її інтереси в судах.

Надалі, Тячівською окружною прокуратурою направлялись листи Державній екологічній інспекції у Закарпатській області (№07.52-1980ВИХ-26 від 01.04.2026) та Голові Углянської сільської ради (№07.52-1981/ВИХ - 26 від 01.04.2026), в яких повідомляла, що нею відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 ЗУ "Про прокуратуру" встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, Углянської сільської ради до ДЛСП "Ліси України" в особі Філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. На виконання вимог абзацу 3 ч. 4 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" Тячівська окружна прокуратура повідомила про пред`явлення позовної заяви до суду.

Закон України Про прокуратуру визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Закарпатською обласною прокуратурою виконано умови набуття права представництва інтересів держави, що підтверджено при прийнятті судом справи до розгляду та під час розгляду її по суті.

Це питання не викликало заперечень з боку Відповідача та його представника.

Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуванні порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Аналогічні за своєю суттю висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.08.021 у справі №807/2245/16, згідно із якою Державна екологічна інспекція, маючи повноваження для проведення перевірок дотримання законодавства та притягнення винних до відповідальності, але не вживаючи відповідних заходів фактично допускає бездіяльність. Такий факт бездіяльності, в свою чергу є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі №903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже із наведеного слідує, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що як Державною екологічною інспекцією, так і органом місцевого самоврядування не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.

Мотивувальна частина рішення.

Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Як визначено в абзацах 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

В силу приписів статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За змістом статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Відповідно до приписів статей 68, 69 Закон України Про охорону навколишнього природного середовища, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Пункт 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 за №761, передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язані, зокрема, забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев. Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані 5 здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 86 та ст. 90 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

В свою чергу, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Як зазначено у ст. 107 цього Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 41 вказаного Закону економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Згідно з ч. 1 ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

При цьому, як вказано у ч. 4 та 5 ст. 68 вказаного Закону, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Що стосується правонаступництва відповідача, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано ст. 107 Цивільного кодексу України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №922/347/21, від 16.03.2023 у справі №922/3979/21.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17.

Водночас чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акту. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

Зважаючи на викладене та на те, що положеннями ст. 104, 107 Цивільного кодексу України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, суд вважає, що такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц та постанові від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.

Таким чином судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.11.2023 підтверджується, що у провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження №12023071160000791 від 16.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 ККУ. Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.11.2023 з Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до чергової частини Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області через канцелярію за вх. №6354 надійшов акт обстеження території Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ДП "Ліси України", про те, що натурним обстеженням виявлено пні від незаконно зрубаних дерев різних порід в кількості 28 штук, що є порушенням ст. 9-1 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України". Загальна сума заподіяних збитків становить 1 млн. 287 тис. 927 грн. 12 коп.

Актом обстеження території Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ДП "Ліси України" від 06.11.2023, складеним Державною екологічною інспекцією України, підтверджується, що урочище Довгий поблизу с. Велика Уголька Тячівського району відноситься до Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ЛП "Ліси України".

Натурним обстеженням виявлено пні від незаконно зрубаних дерев різних порід в кількості 28 штук, що є порушенням ст. 9-1 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України". Загальна сума заподіяних збитків становить 1 млн. 287 тис. 927 грн. 12 коп.

Розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев в кварталі 22 Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛГ" ДП "Ліси України" від 06.11.2023 підтверджується розмір шкоди, заподіяний внаслідок незаконної рубки - 1 287 927.12 грн.

Додатком до такого акту долучена також відомість попневого переліку.

До матеріалів справи долучено висновок експерта №СЕ-19/107-24/58-ЕК від 03.04.2024 року, в якому вказано, що документально та розрахунково підтверджується розмір шкоди вказаний в обрахунку розміру шкоди заподіяної лісу згідно додатку 1 до постанови КМУ від 10 травня 2022 року №575 завданої державі в особі філії "Брустурянське ЛМГ" внаслідок незаконного вирубування лісу в кварталі 22 Груниківського лісництва філії "Брустурянське ЛМГ" ДП "Ліси України" в сумі 1 287 927.12 грн.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника - яким є Відповідач.

Однак для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3) Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4) Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 30.11.2021 у справі №926/2174/20.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка ї завдала.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України як постійний лісокористувач у зазначених правовідносинах, зобов`язано відшкодувати заподіяну шкоду.

Таким чином, суд спростовує твердження відповідача, висловлені ним в своїх заявах по суті справи, і висновує, що прокурором долучені до матеріалів справи належні і допустимі докази, які підтверджують протиправність поведінки Філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України, як постійного лісокористувача.

Крім того, суд враховує, що відповідно до наданого наказу Державного агентства лісових ресурсів України №872 від 28.10.2022 визначено, що ДСГП "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Брустурянське лісомисливське господарство".

Що стосується проведених розрахунків, то суд зазначає, що відповідачем у своїх заявах по суті справи не ставилось питання щодо некоректності таких розрахунків та не надавались на розгляд суду альтернативні розрахунки.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора та позивачів, що розрахунок збитків проведений коректно та загальний розмір збитків, який підлягає до відшкодування державі складає 1 287 927.12 грн.

Висновки суду.

Суд висновує, що прокурором доведений факт заподіяння шкоди довкіллю внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 ККУ та вважає за необхідне стягнути заподіяну шкоду у розмірі 1 287 927.12 грн. на користь держави в особі Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області з постійного лісокористувача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄДРПОУ - 45554542, 88017, м. Ужгород, вул. Собранецька, 156, на території якого було проведено незаконну рубку.

Даний розмір шкоди проведений коректно, відповідачем не заперечується та підтверджується відповідними розрахунками, наданими Державною екологічною інспекцією Закарпатської області.

Згідно ч. 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи прокурора, позивачів та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак на відповідача у справі покладаються судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 15 455.13 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9 "А", код ЄДРПОУ - 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 156, код ЄДРПОУ - 45554542) на користь Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04349656, 90514, Закарпатська область, Тячівський район, с. Угля, вул. Центральна, 32, шкоду, заподіяну довкіллю внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в сумі 1 287 927.12 грн (один мільйон двісті вісімдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 12 копійок).

3. Судові витрати покласти на відповідача у справі.

4. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9 "А", код ЄДРПОУ - 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 156, код ЄДРПОУ - 45554542) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-А, код ЄДРПОУ 02909967) сплачений судовий збір в сумі 15 455.13 грн (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень 13 копійок) за подачу позовної заяви.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно з ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 28.07.2026 року.

Суддя Пригуза П. Д.