Ухвала суду № 138534378, 27.07.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

У Х В А Л А

27.07.2026р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі (помічник судді за дорученням судді) Білик М.Л., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; рік народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), від імені якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович (ордер серії АН №1478090 від 24.06.2026)

з грошовими вимогами до боржника в розмірі 342830,47грн. (вх.№ 2774/26 від 25.06.2026), -

у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (код ЄДРПОУ 32281519)

розпорядник майна - арбітражний керуючий Гальченко Євген Анатолійович (свідоцтво №176 від 12.02.2013), -

учасники справи не з`явилися, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного Суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (№ 75623 від 26.03.2025).

Відповідно до ухвали суду від 18.05.2026 між іншим відсторонено арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013) від виконання повноважень розпорядника майна боржника у справі № 905/169/25 про банкрутство ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; продовжено строк процедури розпорядження майном боржника у справі № 905/169/25 про банкрутство ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» до 18.08.2026; призначено розпорядником майна боржника у справі № 905/169/25 про банкрутство ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» арбітражного керуючого Гальченка Євгена Анатолійовича (свідоцтво №176 від 12.02.2013).

25.06.2026 від ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, в системі "Електронний суд" надійшла заява про грошові вимоги до боржника у розмірі 342830,47 грн, з додатками (вх.№2774/26 від 25.06.2026). В обґрунтування вимог заявник посилається на невиконання боржником-роботодавцем грошових зобов`язань перед ОСОБА_1 з виплати заробітної плати у розмірі 342830,47 грн за період січень-травень 2024 року.

Після усунення виявлених недоліків заяви, відповідно до ухвали суду від 29.06.2026 призначено розгляд заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, з грошовими вимогами до боржника в розмірі 342830,47грн. (вх.№ 2774/26 від 25.06.2026) в судовому засіданні на 27.07.2026, визнано явку представників сторін не обов`язковою, встановлено боржнику та розпоряднику майна боржника строк до 13.07.2026 для надання суду заяв по суті та документів, вирішено інші процедурні питання.

Про хід справи розпорядник майна, боржник та кредитори/їх представники повідомлені шляхом доставки процесуальних документів суду у їх зареєстровані електронні кабінети в системі "Електронний суд". Заявник повідомлений шляхом публікації на офіційному сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України відповідного оголошення (роздруківка оголошення наявна в матеріалах справи).

Крім того всі процесуальні документи розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

В розумінні статей 6, 120, 122, 245 Господарського процесуального кодексу України, учасники даної справи вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

21.07.2026 від боржника в системі «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№01-41/5185/26), за змістом яких зазначає, що заробітна плата ОСОБА_1 виплачена у повному обсязі, на підтвердження чого надає банківські виписки про перерахування грошових коштів та зведені відомості про нарахування та виплату заробітної плати.

Розпорядник майна боржника вимоги ухвали від 29.06.2026 у цій справі не виконав, повідомлення про результати розгляду заяви ОСОБА_2 про грошові вимоги до боржника не подав, про причини та/або намір вчинити відповідні дії не повідомив.

21.07.2026 від заявника, від імені якого діє адвокат Сакун В.А., в системі Електронний суд подані заперечення на додаткові пояснення боржника, клопотання про витребування доказів та уточнення обсягу грошових вимог (вх.№3491/26 від 22.07.26). До заперечень надані додатки згідно переліку.

У судовому засіданні 27.07.2026 заявник, боржник, кредитори та розпорядник майна участь не приймали. Боржником та кредитором - ТОВ ВАЛЕРІОН ГЛОБАЛ подано 27.07.2026 заяви про розгляд справи без участі представника (вх.№ 01-41/5326/26 та № 01-41/5325/26 відповідно).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що явка уповноважених представників сторін обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому порядку, тому суд вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника за наявними у справі матеріалами у відсутність представників сторін, що не з`явились.

В обґрунтування вимог у своїй заяві ОСОБА_1 посилається на те, що в період з 10.01.2022 по 02.08.2024 він працював у ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ, після звільнення роботодавець з ним не розрахувався, заборгованість із заробітної плати за період січень - травень 2024 року становить 342830,47 грн.

На підтвердження вимог надано суду наступні документи: правовстановлюючі документи на представника заявника, розрахункові листки за січень травень 2024 року, ухвала суду від 07.07.2025 по справі №905/169/25 (932/9731/24), паспортні дані та картку платника податків ОСОБА_1 , витяг з трудової книжки НОМЕР_2 .

Частиною 4 статті 45 КУзПБ унормовано, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

За правилами частини 6 статті 45 цього Кодексу заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. (Абзац шостий частини другої статті 45 КУзПБ).

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом (частина 7 ст. 45 КУзПБ).

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

У заяві з грошовими вимогами заявник стверджує, що працював у ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ у період з 10.01.2022 по 02.08.2024.

Втім, до матеріалів справи не надано доказів наявності між ОСОБА_1 та ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" трудових відносин у період з 10.01.2022 по 02.08.2024, зокрема відсутні відповідні записи у наданій копії трудової книжки НОМЕР_2 , відсутній наказ роботодавця-боржника про оформлення працівника-заявника на певну посаду (прийняття на роботу). Зміст заяви з грошовими вимогами не містить обгрунтування неможливості подати такі документи разом із такою заявою до господарського суду, рівно як не надано доказів вжиття всіх можливих та залежних від заявника заходів для отримання їх самостійно.

Надані до матеріалів справи розрахункові листки за січень-травень 2024 року не містять інформації щодо роботодавця, яким вони сформовані та видані.

Однак, суд враховує, що боржник в наданих додаткових поясненнях підтверджує наявність трудових відносин з заявником, та зазначає, що ОСОБА_1 (табельний № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» у період з 10.01.2022 по 02.08.2024 працюючи на посаді прохідника.

Заявник стверджує, що після звільнення ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" з ним не розрахувався, заборгованість складається з нарахованої але не виплаченої заробітної плати в сумі 342830,47 грн.

Частинами 1, 4 та 5 ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - договір між працівником і роботодавцем, установи, організації або уповноваженим ним органом, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

Згідно зі статтею 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці. (ст. 97 КЗпП України).

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати працівнику. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою). Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18.

За змістом ст.ст. 47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Суд зауважує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів.

Як встановлено судом з наданих документів, до матеріалів справи не надано доказів виконання роботодавцем свого обов`язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк.

З наданих до матеріалів справи розрахункових листів вбачається, що за січень 2024 ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у розмірі 92606,25 грн, до видачі на банкомат належить 43512,15 грн; за лютий 2024 року нараховано 65843,24 грн, до видачі на банкомат 53003,81 грн; за березень 2024 року нараховано 54382,77 грн, до видачі на банкомат 34656,44 грн; за квітень 2024 року нараховано 70991,08 грн, до видачі на банкомат 49546,41 грн; за травень 2024 року нараховано 59007,13 грн, до видачі на банкомат 47500,74 грн. Загальна сума за спірний період, яка належить до видачі на банкомат становить 228219,55 грн.

Суд зазначає, що працівнику на руки виплачується «чиста» сума заробітної плати, яка є результатом відрахування з нарахованого доходу податків та зборів роботодавцем як податковим агентом. Основні утримання це податок на доходи фізичних осіб (ПДФО - утримується у розмірі 18%) та військовий збір (утримується у розмірі 1,5%).

Відтак, заявником безпідставно заявлено до визнання нараховану заробітну плату без вирахування податків та зборів.

Надана до заперечень на додаткові пояснення боржника (вх.№3491/26 від 22.07.2026) банківська виписки по картковому рахунку Луц Віталія за період з 08.02.2024 по 31.08.2024 не містить актуальних відомостей на дату звернення із заявою про грошові вимоги до боржника.

В запереченнях (вх.№3491/26) заявник заявляє клопотання про витребування судом доказів за переліком. В обгрунтування посилається на те, що кредитор не може самостійно отримати кадрові, бухгалтерські, податкові та банківські реєстри роботодавця, відповіді на адвокатський запит від 02.11.2024 не отримував.

Частинами 1, 2 статті 81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Натомість заявником не зазначено вжиті заходи для отримання цих доказів самостійно станом на момент звернення із заявою про грошові вимоги до боржника та причини неможливості їх отримати, не подано доказів на підтвердження вжиття особою, яка подає клопотання, всіх можливих заходів для самостійного отримання відповідних відомостей, у тому числі на підтвердження розміру заборгованості, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного клопотання.

Також суд зазначає, що предмет розгляду заяви заявником не змінювався, збільшення/зменшення розміру грошових вимог не заявлялося із визначенням вимог та їх конкретний розмір по складових, тому суд розглядає подану заяву в межах первісно заявлених вимог заробітна плата за січень 2024- травень 2024 року.

У частині 1 статті 1 КУзПБ визначено, що грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043).

Основною метою конкурсного процесу та процедури банкрутства є справедливе, пропорційне та згідно з черговістю задоволення вимог кредиторів, саме тому правове регулювання набуття особами з майновими (грошовими) вимогами до боржника статусу кредиторів у справі про банкрутство, порядок і строки реалізації ними права на судовий захист їх майнових інтересів у справі про банкрутство є визначальними для досягнення зазначеної мети.

В абзаці другому частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними і забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах цього провадження.

За змістом статті 1 КУзПБ конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац перший частини першої статті 45 КУзПБ).

Саме на потенційного кредитора у справі про банкрутство покладено обов`язок чітко формулювати вимоги до боржника, наводити їх конкретний склад і розмір та подавати відповідні докази на підтвердження аргументів.

Під час розгляду заяв з кредиторськими вимогами суд не розглядає спір по суті, предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Як зазначено вище, за заявлений період роботодавцем нараховано ОСОБА_1 до видачі на банкомат заробітну плату у розмірі 228219,55 грн.

З наданих до суду зведених відомостей про нарахування та виплату заробітної плати, а також банківських виписок про перерахування грошових коштів, вбачається, що за період з січня по серпень 2024 року боржником здійснено перерахування заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у загальному розмірі 289277,76 грн, з призначенням платежу «зарплата за січень 2024, лютий 2024, березень 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року) в розмірі 243573,23 грн, що перевищує розмір заробітної плати за розрахунковими листами за спірний період.

Суд виходить з того, що чинне трудове законодавство України покладає на роботодавця обов`язок вести точний облік робочого часу та вчасно виплачувати заробітну плату.

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У цій справі суд не має обґрунтованих підстав вважати надані ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відомості недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Відтак, сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє.

Визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Підвищений стандарт доказування щодо кредитора включає необхідність, зокрема, відповідності таких доказів встановленим ГПК України вимогам щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності тощо. Подані заявником докази у їх сукупності не є достатніми з урахуванням підвищеного стандарту доказування грошових вимог, яка застосовується у справах про банкрутство (неплатоспроможність) згідно з усталеною практикою Верховного Суду.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України).

Таким чином, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи №905/169/25, не підтверджують обґрунтованість та розмір заявлених вимог, тому відсутні підстави для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на заявлену суму 342830,47 грн.

Керуючись ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відхилити клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сакун В.А., подане в системі Електронний суд 21.07.2026 про витребування доказів та уточнення обсягу грошових вимог (вх.№3491/26 від 22.07.26).

Відмовити у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ (код ЄДРПОУ 32281519) у сумі 342830,47 грн. повністю.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 27.07.2026.

Суддя Н.В. Величко