Ухвала суду № 138534292, 22.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про

22.07.2026м. ДніпроСправа № 904/4058/19

Суддя Ніколенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до Відповідача-1: Приватного підприємства «Рамс Агро», м. Дніпро

Відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення 139 730,09 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від ДВС: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Приватного підприємства «Рамс Агро», Відповідача-2: ОСОБА_1 про стягнення 139 730,09 грн.

Рішенням суду від 08.01.2020 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задовольнити частково.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 у справі № 904/4058/19 залишено без змін.

Позивач, 16.06.2025 подав до суду скаргу на дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 75238177 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020. Позивач просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 75238177 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19, які виразились у винесені постанови від 11.06.2025 про повернення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та скасувати цю постанову.

Ухвалою від 10.07.2026 суддею Васильєвим О.Ю. заявлено самовідвід від розгляду скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» від 16.06.2025 на дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 75238177 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020.

Розпорядженням керівника апарату № 497 від 13.07.2026, призначено повторний автоматизований розподіл скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» від 16.06.2025 у справі №904/4058/19.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» від 16.06.2025 у справі № 904/4058/19 було передано на розгляд судді Ніколенку М.О.

Ухвалою суду від 15.07.2026 прийнято скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» від 16.06.2025 у справі № 904/4058/19 до свого провадження. Призначено судове засідання на 22.07.2026.

Представники сторін та державний виконавець в судове засідання не з`явились, про день, час, місце розгляду скарги повідомлялись господарським судом належним чином, додаткових документів не надали, що підтверджується матеріалами справи.

Положеннями ст. 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подану скаргу, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Першого Правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07 червня 2024 року відкрито виконавче провадження № 75238177 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року по справі №904/4058/19 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»» суми коштів у загальному розмірі 108 257,94 грн.

Постановою Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11 червня 2025 року наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року по справі №904/4058/19 повернутий стягувачу без виконання на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до нього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України, заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia, заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України, заява №40450/04).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Частинами 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно з ч. 8 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Приписами ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Чинне законодавство не містить заборони накладення виконавцем арешту одночасно на грошові кошти на інше майно боржника з метою забезпечення примусового виконання судового рішення. У цьому випадку в першу чергу здійснюється примусове списання грошових коштів, а за їх відсутності у достатньому для виконання рішення обсязі - відбувається вилучення та примусова реалізація виявленого майна боржника. При цьому, враховуючи динамічність руху грошових коштів на рахунках боржника, черговість здійснення таких виконавчих дій визначається виконавцем самостійно, з урахуванням конкретних обставин, у тому числі фінансового стану боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 904/9386/14 та від 10 січня 2020 року у справі № 759/15306/17-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Частиною 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Державним виконавцем під час розгляду цієї скарги не доведено належними та допустимими доказами перевірки майнового стану боржника у строки та періодичність, визначені ч. 8 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження».

За таких обставин, бездіяльність державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 75238177 щодо невжиття заходів примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі №904/4058/19 - є неправомірною.

А отже, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на дії (бездіяльність) державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) - слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 339 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.

Визнати незаконними дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 75238177 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі №904/4058/19, які виразились у винесені Постанови Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.06.2025 про повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження.

Скасувати Постанову Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.06.2025 про повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 по справі № 904/4058/19 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її повного тексту.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений 27.07.2026.

Суддя М.О. Ніколенко