Рішення № 138534074, 23.07.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2026 р. Cправа № 902/537/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ-ПРОДУКТ" (вул. Металургів, буд. 50, м. Бровари, Київська область, 07400)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПРОМБУД" (вул. Гонти, буд. 22А, м. Вінниця, 21022)

про стягнення 821 657,35 грн

за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,

представників сторін:

позивача Білокур В.В. згідно ордеру (в режимі відеоконференцзв`язку);

відповідача не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № 22/04 від 22.04.2026 (вх. № 593/26 від 22.04.2026) Приватного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ-ПРОДУКТ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПРОМБУД" про стягнення грошових коштів в розмірі 821 657,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про виготовлення та поставку товару № 30-06/2023 від 30.06.2023 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/537/26 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14.05.2026, про що 24.04.2026 постановив відповідну ухвалу.

У подальшому суд відклав підготовче судове засідання на 23.06.2026, про що 14.05.2026 постановив відповідну ухвалу.

За результатами судового засідання 23.06.2026 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2026, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

У визначену судом дату (23.07.2026) представник позивача з`явився у судове засідання в режимі відеоконференції.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Зокрема, ухвала від 23.06.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 24.06.2026, що підтверджується довідкою, сформованою в КП "ДСС".

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням неявки представника відповідача суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 23.07.2026 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2023 між Приватним підприємством "УКРАЇНСЬКИЙ-ПРОДУКТ" (позивач, за Договором - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАПРОМБУД" (відповідач, за Договором - Замовник) укладено Договір про виготовлення та поставку товару № 30-06/2023.

Відповідно до пункту 1.1 Договору сторони погодили, що Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити, доставити та передати у власність Замовнику бетон (далі - Товар) в кількості та на умовах, зазначених в Додатках до цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Асортимент Товару зазначено Сторонами в Додатках та рахунках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору).

У пункті 1.3 Договору сторони визначили, що Товар за цим Договором постачається автотранспортом Виконавця, а саме: автобетонозмішувачами (вантажівками). Кількість автотранспорту визначає Виконавець для безперебійного та вчасного виконання Заявки на відвантаження Товару.

Згідно із п. 2.1 Договору кількість Товару, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються письмовими Заявками на відвантаження Товару.

Умовами пункту 3.1 Договору передбачено, що загальна сума Договору буде визначатися на основі підписаних видаткових накладних та актів на послуги перевезення.

Відповідно до пункту 5.1 Договору поставка Товару здійснюється в денний та/або нічний час на адресу, що зазначена в заявці Замовника.

Товар вважається поставленим Замовнику з моменту підписання Сторонами видаткових накладних (п. 5.2 Договору).

У пункті 6.1 Договору сторони погодили, що Виконавець зобов`язаний здійснити поставку Товару у строки встановлені в письмових заявках та/або від Замовника.

Згідно із п. 6.2 Договору Письмові заявки подаються Виконавцю шляхом направлення заявки на електронну пошту Виконавця betonukrprodukt@gmail.com не пізніше 24 (дванадцять чотири) годин до початку поставки. Час та термін поставки Товару, визначений в заявці, може коригуватися Замовником в односторонньому порядку в процесі поставки Товару.

Відповідно до положень пункту 6.4 Договору на вивантаження кожного автобетонозмішувача Виконавця відведено 60 хвилин з моменту прибуття на будівельний майданчик Замовника. Час прибуття, час розвантаження та загальний час простою фіксується в товарно-транспортній накладній. Вартість простою на об`єкті Замовника більше вказаного часу оплачується Замовником додатково з розрахунку, що вартість 1 (однієї) хвилини простою коштує 10,02 грн, в тому числі ПДВ, при умові дотримання графіку/інтервалу постачання, відповідно до наданої заявки.

Ціна Товару за одиницю, найменування Товару по позиціях, марках, видам вказуються Сторонами у Специфікації (Додаток № 1 до даного Договору), який є його невід`ємною частиною. Ціни в Специфікації визначені без врахування ПДВ. Ціни на Товар, вказані в Специфікації, є твердими та зміні не підлягають (п. 7.1 Договору).

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що оплата за цим Договором здійснюється Замовником поетапно у порядку та в розмірі, визначених цим Договором. При цьому підпунктом 7.2.1 Договору передбачено, що Замовник перераховує авансовий платіж у розмірі 100 % на об`єм поточної заявки, на підставі рахунку-фактури Виконавця, в найближчий платіжний день.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, або до моменту його розірвання, в тому числі в односторонньому порядку, відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 10.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

У Специфікації, яка є невід`ємним додатком № 1 до Договору, сторони погодили найменування Товару, одиницю виміру та його вартість, зокрема:

бетон C16/20 (B20, F200, W6) - одиниця виміру: м3, ціна за одиницю без ПДВ - 2 208,33 грн;

послуги з перевезення бетону АБЗ (рейс) - одиниця виміру: шт., ціна за одиницю без ПДВ - 1 416,67 грн.

Також сторонами визначено, що доставка Товару здійснюється Виконавцем власними автобетонозмішувачами на об`єкт будівництва Замовника, зазначений у відповідній заявці.

При цьому сторони погодили, що у разі завантаження автобетонозмішувача в обсязі від 1 до 7 м3 плата за доставку розраховується як за доставку 8 м3.

Письмові заявки на поставку Товару подаються Замовником Виконавцю шляхом направлення відповідної заявки на електронну адресу Виконавця: betonukrprodukt@gmail.com не пізніше ніж за 24 (двадцять чотири) години до початку поставки.

На виконання умов Договору ПП "УКРАЇНСЬКИЙ-ПРОДУКТ" здійснило поставку бетонної суміші на адресу ТОВ "ВІТАПРОМБУД" на загальну суму 4 581 657,35 грн, що підтверджується видатковими накладними та актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, що підтверджує факт передачі Товару позивачем та його прийняття відповідачем. При цьому відповідачем не було заявлено жодних зауважень щодо кількості, асортименту та якості поставленого Товару.

Як вказує позивач, відповідачем було здійснено лише часткову оплату вартості поставленої бетонної суміші, послуг з доставки та понаднормованого простою автобетонозмішувача у розмірі 3 760 000,00 грн, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за Договором в сумі 821 657,35 грн.

З метою досудового врегулювання спору Приватним підприємством "УКРАЇНСЬКИЙ-ПРОДУКТ" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПРОМБУД" було направлено вимогу № 09/04 від 09.04.2026, в якій повідомлено про наявність заборгованості за Договором у розмірі 821 657,35 грн та запропоновано сплатити зазначену суму протягом семи днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування коштів за наведеними у ній банківськими реквізитами.

При цьому відповідь на вимогу позивача № 09/04 від 09.04.2026 відповідачем не надано, а зазначена у вимозі сума заборгованості у добровільному порядку сплачена не була.

Оскільки відповідачем остаточний розрахунок за поставлену бетонну суміш, послуги з її доставки та понаднормований простій автобетонозмішувача здійснено не було, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення в примусовому порядку заборгованості у розмірі 821 657,35 грн.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд установив, що вони ґрунтуються на Договорі про виготовлення та поставку товару № 30-06/2023 від 30.06.2023.

За змістом зазначеного Договору між сторонами виникли правовідносини щодо виготовлення та поставки товару, які регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, а також правовідносини щодо надання послуг з перевезення вантажу, правове регулювання яких здійснюється відповідно до положень глави 64 Цивільного кодексу України.

Законодавець у статті 628 Цивільного кодексу України вказав, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Однією з характерних особливостей послуг є їх споживання в процесі надання, тобто безпосередньо під час здійснення певної діяльності, хоча вони й передбачають досягнення певних результатів, невід`ємних від самої роботи.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно із частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останній, всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором, не виконав обов`язок щодо здійснення остаточного розрахунку за поставлену бетонну суміш, надані послуги з її доставки та понаднормовий простій автобетонозмішувача, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 821 657,35 грн.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що оплата за цим Договором здійснюється Замовником поетапно у порядку та в розмірі, визначених цим Договором. При цьому підпунктом 7.2.1 Договору передбачено, що Замовник перераховує авансовий платіж у розмірі 100 % на об`єм поточної заявки, на підставі рахунку-фактури Виконавця, в найближчий платіжний день.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань підтверджується видатковими накладними та актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаними сторонами без зауважень. Отже, у відповідача виник обов`язок оплатити поставлений товар та надані послуги, який ним своєчасно не виконано.

За таких обставин відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи умови Договору, приписи чинного законодавства України та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 821 657,35 грн основного боргу є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку, а тому підлягають задоволенню.

Водночас суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 9 859,89 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Із наявних у матеріалах справи доказів убачається, що 06.04.2026 між Адвокатським об`єднанням "Летрадо" (Адвокатське об`єднання) та Приватним підприємством "УКРАЇНСЬКИЙ-ПРОДУКТ" (Клієнт) укладено Договір № 06/04 про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно з п. 5.1 цього Договору. Клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу та оплатити гонорар за її надання на умовах та в порядку, який визначений цим Договором.

Згідно із п. 2.1 Договору клієнт надає Адвокатському об`єднанню в особі уповноважених ним Адвокатів право: бути представником клієнта перед фізичними особами та юридичними особами в усіх державних, комунальних та приватних підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, в тому числі Державних виконавчих службах України всіх рівнів, судах України, включаючи стадії апеляційного і касаційного провадження та виконання рішень, перегляду рішення, ухвали, постанови.

Для чого Адвокатському об`єднанню в особі уповноважених ним Адвокатів надається право в інтересах Клієнта: подавати необхідні довідки та документи (в тому числі заяви з правом їх підпису), сплачувати державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі, отримувати необхідні довідки та документи, проводити переговори та виконувати дії по досудовому врегулюванню спорів, пред`являти претензії та позови, звертатися зі скаргами, заявами, клопотаннями, заявами та позовами до суду (в тому числі з вимогами про накладення арешту та заборони на відчуження майна або зняття арешту та заборони відчуження), та притягнення до матеріальної і кримінальної відповідальності в правоохоронні та інші державні органи (в тому числі органи виконавчого провадження), завіряти вірність копій документів, що подаються в інтересах Клієнта, та представляти інтереси Клієнта в судах України при веденні справ з використанням прав та виконанням обов`язків позивача, відповідача, третьої особи, включаючи право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії рішень, ухвал, постанов, приймати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, повністю або частково відмовлятися від позовних вимог, визнавати позов, змінювати предмет позову, укладати мирові угоди, брати участь в прийнятті рішення, оскаржувати рішення, ухвали суду в апеляційному та касаційному порядку, подавати заяву, про перегляд рішення, ухвали суду отримувати накази та виконавчі листи суддів про стягнення грошових сум, пред`являти ці виконавчі листа та накази до виконання, брати участь у здійсненні виконавчого провадження, користуючись всіма правами стягувача, боржника чи інших учасників виконавчого провадження.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили порядок, розмір та строки сплати гонорару за надання правової допомоги. Зокрема, відповідно до підпункту 3.1.1 Договору за підготовку та подачу позову до суду по справі за позовом Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПРОМБУД" про стягнення заборгованості за Договором про виготовлення та поставку товару № 30-06/2023 від 30.06.2023, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню протягом 3 (трьох) днів з моменту укладення цієї угоди суму коштів в розмірі 30 000,00 грн.

Оплата гонорару проводиться безготівковим розрахунком шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Адвокатського об`єднання, зазначений у цьому Договорі (п. 3.2 Договору).

У пункті 4.1 Договору визначено, що після надання послуг, зазначених у п. 5.1 Договору, Адвокатське об`єднання надає Клієнту акт про надання правової допомоги, оформлений відповідно до прийнятої форми обліку і вимог чинного законодавства.

Згідно із п. 4.2 Договору клієнт в триденний термін розглядає результати наданої правової допомоги та повертає підписаний акт про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 5.1 Договору Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги:

підготувати та подати позов до суду по справі за позовом Клієнта до Товариства обмеженою відповідальністю "ВІТАПРОМБУД" про стягнення заборгованості за договором про виготовлення та поставку товару № 30-06/2023 від 30.06.2023 (пп. 5.1.1 Договору);

підготовка відповіді на відзив, клопотань та інших процесуальних документів (пп. 5.1.2 Договору);

представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції (пп. 5.1.3 Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору, Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Судом установлено, що Договір підписано уповноваженими представниками сторін без будь-яких застережень та скріплено їх печатками. Водночас матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано доказів його розірвання, припинення, визнання недійсним або внесення змін до нього, зокрема в частині строку його дії.

На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі наданих послуг, складений на виконання Договору про надання правової допомоги, відповідно до якого сторони погодили обсяг та перелік наданих Адвокатським об`єднанням послуг.

Зі змісту зазначеного акта вбачається, що Адвокатським об`єднанням, зокрема адвокатом Білокуром В.В., виконано роботи з підготовки та написання позовної заяви у справі за позовом Приватного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ-ПРОДУКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПРОМБУД" про стягнення заборгованості за Договором про виготовлення та поставку товару № 30-06/2023 від 30.06.2023. В акті зазначено, що відповідна послуга виконана у повному обсязі, а витрати часу на її надання становили 10 годин.

Крім того, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено рахунок на оплату № 06/04 від 06.04.2026 на суму 30 000,00 грн.

Факт оплати зазначених послуг Приватним підприємством "УКРАЇНСЬКИЙ-ПРОДУКТ" підтверджується платіжною інструкцією № 251 від 07.04.2026, відповідно до якої на користь Адвокатського об`єднання перераховано грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн.

Суд враховує, що відповідно до умов Договору сторони погодили фіксований розмір гонорару за підготовку та подання позовної заяви у сумі 30 000,00 грн.

Отже, надані Адвокатським об`єднанням послуги були безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи та спрямовані на захист прав і законних інтересів Клієнта. При цьому їх обсяг, факт надання та вартість підтверджуються належними доказами, наявними у матеріалах справи, а розмір гонорару визначений сторонами у договірному порядку.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 6 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15).

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.

Враховуючи конкретні обставини справи, обсяг наданих позивачу правничих послуг, погоджений сторонами розмір витрат на їх оплату, а також відсутність клопотання відповідача про зменшення таких витрат, суд, керуючись частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПРОМБУД" (вул. Гонти, буд. 22А, м. Вінниця, 21022; код ЄДРПОУ 44651998) на користь Приватного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ-ПРОДУКТ" (вул. Металургів, буд. 50, м. Бровари, Київська область, 07400; код ЄДРПОУ 37721301) 821 657 грн 35 коп - основного боргу; 9 859 грн 89 коп - витрат зі сплати судового збору та 30 000 грн 00 коп - витрат на правничу допомогу.

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 28 липня 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи