Постанова № 138533213, 21.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/6502/26

Номер провадження 3/711/1626/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м.Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м.Харків), про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в.о. голови правління ПАТ «АЗОТ», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1, ч.1 ст.163-4 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

В проваджені Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м.Харків), про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1, ч.1 ст.163-4 КУпАП КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ПАТ «АЗОТ» (податковий номер 00203826), юридична адреса 18028, Черкаська обл., м. Черкаси, Придніпровський р-н, вулиця Героїв Холодного Яру, буд.72, встановлено, що посадова особа ОСОБА_1 , будучи в.о. голови правління ПАТ «АЗОТ», порушив порядок ведення податкового обліку, а саме порушено:- абзац в). пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 668 760 грн.; пп.134.1.1. п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.1, пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями. Концептуальних основ фінансової звітності, МСБО 19 «Виплати працівникам», МСБО 21 «Вплив зміни валютних курсів», МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов`язання та умовні активи», що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну суму 946 022 310 грн. Крім того, підприємство не має право на перенесення збитків минулих періодів у 2026 рік у сумі 1 117 999 956 грн.; п.254.3, п. 254.4, п.254.5 ст.254 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, встановлено заниження рентної плати за користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України на загальну суму 88 827,84 грн.; пп. 255.5.6 п. 255.5 ст. 255 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, встановлено заниження рентної плати за спеціальне використання води на загальну суму 107 424,68 грн.; п.73.2 ст.73, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, із урахуванням Законів України від 22 травня 2003 року №851-ІУ «Про електронні документи та електронний документообіг» (зі змінами) і від 05.10.2017 року №2155-УІІІ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (зі змінами), Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, Порядку надання документів великим платником податків в електронній формі при проведенні документальної перевірки (зі змінами), затвердженими наказом Міністерства Фінансів України від 07.11.2011 №1393, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.01.2012 за №44/20357» підприємством не надано електронні документи (інформацію) у вигляді стандартного аудиторського файлу SAF-T UA. - п.201.1., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267 із нами та доповненнями, а саме не виписано та не зареєстровані в ЄРПН податкові накладні на вартість списаних з балансу товарно - матеріальних цінностей на суму 3 343 802 грн. ПДВ на суму 668760,4 грн., за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Крім того, за результатами документальної планової виїзної перевірки ПАТ «АЗОТ» (податковий номер 00203826), юридична адреса 18028, Черкаська обл., м. Черкаси, Придніпровський р-н, вулиця Героїв Холодного Яру, буд. 72, встановлено, що посадова особа ОСОБА_1 , будучи в.о. голови правління ПАТ «АЗОТ», порушив порядок подання відомостей про виплачені доходи, а саме, подано з недостовірними відомостями, з помилками в реєстраційних номерах облікової картки платника податків серія та номер паспорту подання відомостей у складі податкової звітності про нараховані (сплачені) доходи фізичним особам (форма № 4ДФ) за січень - вересень 2025 року, чим порушено п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України від 02.12,2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.163-4 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Був належним чином повідомлений шляхом направлення рекомендованого повідомлення.

Приписами ч.2 ст.268 КУпАП визначений вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, однак справи щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст.163-1, 163-4 КУпАП до таких не відносяться, тому суд, приймаючи постанову за результатами розгляду справи стосовно ОСОБА_1 , не порушив його право на захист.

Дослідивши письмові матеріали справи, приходжу до наступного:

Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення. Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч.1 ст.163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення долучено акт документальної планової виїзної перевірки ПАТ «АЗОТ» від 05.06.2026 за №402/35-00-07/00203826.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення № 76/35-00-07-12 від 05.06.2026 ґрунтується на акті №402/35-00-07/00203826 від 05.06.2026.

До протоколу про адміністративне праворушення надано лише вищевказаний акт документальної планової виїзної перевірки, з висновками якого ОСОБА_1 не погодився, про що зазначив в протоколі про адміністративне правопорушення вказавши, що будуть надані додаткові пояснення.

Будь-які інші докази, окрім зазначеного документу та протоколу про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Пунктом 58.1. статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

При цьому статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 ПК України).

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Відповідно до п.п. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку, розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Окремо слід зазначити, що в силу положень ст. 56.3 Податкового кодексу України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Тобто, в силу закону, в термін до 10 робочих днів ППР вважаються неузгодженим, навіть без початку процедури адміністративного чи судового оскарження, до закінчення терміну в 10 робочих днів для подачі скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не погодився з висновками зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення, зазначивши, що будуть надані додаткові пояснення.

Відтак складення протоколу стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки, є передчасним.

Дана позиція також зазначена в ухвалі Черкаського апеляційного суду № 711/6010/23 від 27.10.2023.

Зі змісту статті 62 Конституції України вбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам Кобець проти України від 14.02.2008 року, Берктай проти Туреччини від 8 лютого 2001 року, Лавенте проти Латвії від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

З огляду на наведене, суддя приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП.

Відповідно до вимог чинного адміністративного законодавства, а саме статей 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП відсутні, а відтак провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Розглядаючи адміністративну справу в частині протоколу за ч.1 ст.163-4 КУпАП, суд приходить до наступного.

Згідно ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Відповідно до складеного стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та акту про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ «АЗОТ», за період січень - вересень 2025 року, ОСОБА_1 допустив порушення 51.1 ст.51 та п.176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу України, за що передбачена адміністративна відповідальність передбачена ч.1 ст.163-4 КУпАП.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-4 КУпАП, не є триваючим.

З цього приводу слід зазначити, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Правопорушення за ч.1 ст.163-4 КУпАП не носить характеру триваючого, на даний час закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у частині 1 статті 38 КУпАП.

Дана правова позиція підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі N 804/401/17, постанові КАС ВС від 11 грудня 2018 року у справі № 242/924/17 (провадження № К/9901/38815/18).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Тобто, приписи ст.247 КУпАП є імперативними і вказують, що після закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд повинен закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Під час розгляду адміністративного матеріалу суддя враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom), п.51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

З урахуванням того, що строк притягнення до адміністративної відповідальності, визначений ст.38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закінчився, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.7 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 38, 163-1, 163-4ст. 247, п. 3 ст. 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-4 КУпАП закрити, у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: В. М. Олійник