Рішення № 138533113, 14.07.2026, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/392/26

провадження № 2/694/797/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М..,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Звенигородка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 2486245 від 05.06.2020 року, в сумі 21812 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати за надання правової допомоги у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.06.2020 року між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» був укладений кредитний договір №2486245, згідно з умовами якого відповідач отримав 6650 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів Відповідачем не було внесено. ТОВ «Авентус Україна» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору. Укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТОВ «Авентус Україна» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В подальшому, 26.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 2486245 від 05.06.2020 року, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та Відповідачем ОСОБА_1 .

Сума заборгованості Відповідача становить 21812 грн., відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 6650 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 15162 грн.

Ухвалою суду від 03.03.2026 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також було задоволено клопотання про витребування доказів з АТ КБ «Приватбанк».

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України не надходило.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи без їхньої участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив, в якому зазначив, що про існування даної справи дізнався випадково з додатка «Дія».Вказав на те, що інформація в позовній заяві не відповідає дійсності, оскільки він даний кредит ніколи не брав та не підписував кредитний договір. Також, вказав, що оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах

фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок не є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру. Відомості про те, що відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію особи, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, здійснив акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та підписав договір Одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Закону України «Про платіжні послуги» належними, допустимими та достатніми доказами не доведено. Будь-який формуляр заяви на отримання кредиту, який би був складений і підписаний електронним підписом відповідача, електронна ідентифікація (автентифікація) якого здійснена з дотриманням вимог Закону, в матеріатах справи відсутній. Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем, у зв`язку з чим відсутні можливості належним чином перевірити обставини надання та фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, користування кредитними коштами, а тому в задоволенні вказаного позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю. Справу просить розглянути без його участі.

19.03.2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до наданих кредитних документів, а саме: Паспорта споживчого кредиту, Договору про надання споживчого кредиту №2486245 від 05.06.2020 року та Графіка платежів, вказаний правочин був укладений в електронній формі. На кожному з цих документів зафіксовано електронний підпис (одноразовий ідентифікатор) А502533. Даний ідентифікатор повністю відповідає зразку електронного підпису, зазначеному в Публічній пропозиції ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на укладання Договору про використання аналогу власного підпису для вчинення правочинів. Таким чином, використання відповідачем ідентифікатора А502533 є повним аналогом його власноручного підпису, що спростовує доводи відповідача та підтверджує факт виникнення у нього кредитних зобов`язань. Відповідач свідомо звернувся до ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору та погоджується з ними, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними та прийняв на себе зобов`язання сплачувати платежі за кредитом. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, на підтвердження видачі кредитних коштів Позивачем до позовноїзаяви долучено до відку про успішне перерахування коштів з протоколом від 16.12.2025 року ТОВ ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" про перерахування коштів Позичальнику 05.06.2020 року на суму 6650 грн. на номер банківської картки НОМЕР_1 . Позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» просить задовольнити у повному обсязі.

30.03.2026 року представник позивача ОСОБА_2 подав клопотання про уточнення дати укладення кредитного договору та дати народження відповідача. Також просив у зв`язку з учтоненням даних повторно витребувати у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо зарахування коштів на рахунок відповідача.

Ухвалою суду від 05.05.2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів з уточненими даними щодо дати кредитного договору та дати народження відповідача.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено, що 05.06.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №2486245, гідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6650 грн. на строк 30 днів зі сплатою процентів за стандартною ставкою 1,90% за кожен день користування. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставокю становить 10440,50 грн.

Кредитний договір від 05.06.2020 року було підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А 502533, що був надісланий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Крім договору про надання споживчого кредиту № 2486245 відповідач підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А502533 Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів до договору, як додаток №1.

ТОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в розмірі 6650 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 року про здійснення 05.06.2020 року переказу коштів в сумі 6650 грн., маска карти НОМЕР_3 .

Також факт заразування коштів підтверджується інформацією з АТ КБ «Приватбанк» про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в банку емітовано карту № НОМЕР_5 було зарахування коштів 6650 грн. в перод 05.06.2020 року.

Згідно з розрахунком заборгованості наданої позивачем, заборгованість ОСОБА_1 становить 21812,00 грн., з яких: 6650,00 грн. - сума кредиту, 15162,00 грн. - сума процентів за користування кредитом.

26.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Кредит-капітал» право вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і боржниками .

Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року до ТОВ «ФК Кредит-капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21812 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, що зазначена в кредитному договорі № 2486245 від 05.06.2020 року, направлено досудову вимогу від 13.02.2026 року за вих. №20533965 про погашення заборгованості по кредитному договору № 2486245 від 05.06.2020 року. Не зважаючи на це, позичальник (відповідач) не виконав свого обов`язку та заборгованість не погасив.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл.52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. У п. 5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та

оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи такі положення закону, правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Укладаючи кредитний договір сторони вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення міститься в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_1 підписав договір споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому, в свою чергу, були перераховані грошові кошти, на його картку.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій

кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 515 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Положеннями ч. 1 ст. 1080 ЦК України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1081, ч. 1 ст. 1082 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст.610 ЦК України.

Відповідно до положень ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінивши надані позивачем докази, суд вважає доведеним, що 05.06.2020 року між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна», правонаступником якого на підставі договору факторингу є позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2486245, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 6650 грн. строком на 30 днів зі сплатою за користування кредитними коштами 1,90 % річних в день.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконав, то у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна», яка в подальшому за договором факторингу перейшла до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Вирішуючи питання про розмір заборгованості за кредитним договором суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6650,00 грн., а також 3790,50 грн. процентів за користування кредитом (6650 грн. * 1,90 % /100 *30 днів = 3790,50 грн., а всього 10440,50 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами в розмірі 15162,00 грн., однак не надав суду жодних доказів щодо підстав та способу нарахування заборгованості за відсотками у пред`явленому розмірі.

Суд звертає увагу позивача на те, що припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове поверненння кредиту згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах, тобто у випадку подальшого прострочення виконання зобов`язання, права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28.03.2018 року у справі №14-10цс18, та у постанові від 06.02.2019 року у справі № 175/4753/15-ц.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що наявні достатні підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 10440,50 грн.

Відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 9147 від 10.02.2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. (а.с. 6), враховуючи норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» про те, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, який він просить стягнути з відповідача.

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (48 %) в розмірі 1277 грн. 95 коп.

Що стосується відшкодування відповідачем позивачу витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у розмірі 8000,00 грн., то слід зазначити наступне:

Судом досліджені свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю щодо адвоката Усенка М.І., договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, детальний опис наданих послуг за договором від 13.02.202 року, акт №44 наданих послуг від 13.02.2026 року, ордер на надання правничої допомоги.

Дані докази, на переконання суду, є належними та допустимими щодо обґрунтування витрат, пов`язаних із наданням позивачу правничої допомоги, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог (48%) в сумі 3840,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 2486245 від 05.06.2020 року в сумі 10440 (десять тисяч чотириста сорок) грн. 50 коп., з яких 6650 грн. заборгованість за тілом кредиту та 3790 грн. 50 коп. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) грн. 95 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3840 (три тисячі вісімсот сорок) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Суддя Т.М. Кравченко