Ухвала суду № 138532952, 28.07.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/720/26

Провадження №2/567/650/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року м.Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Приступа А.І.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ "Діджи Фінанс" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 31.10.2023-100000047 від 31.10.2023 року в розмірі 21 780 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору укладеного в електронній формі відповідач отримав кредит у розмірі 11 000 грн., зі строком користування 42 календарних днів та зі сплатою процентів за користування кредитом за ставками у розмірі: 1) 2 % за день користування кредитом (процентна ставка «економ»); 2) 2,5 % за день користування кредитом (процентна ставка «стандарт»).

Позивач зазначає, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, а саме 31.10.2023 року надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору, шляхом електронного переказу за реквізитами, вказаними позичальником у заяві на отримання кредиту, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Вказує, що у порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та допустив виникнення заборгованості, розмір якої станом на день звернення до суду становить 21 780 грн., яка складається з: 11 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10 780 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 21 780 грн., а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 07.05.2026 року позовну заяву ТОВ "Споживчий центр" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

18.06.2026 р. відповідач в судовому засіданні заперечив проти позову та пояснив, що кредитний договір з позивачем він не укладав та кредитних коштів не отримував.

Ухвалою суду від 18.06.2026 року витребувано докази, зокрема, витребувано в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК»:

- відомості про отримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки, яка частково містить наступні реквізити № НОМЕР_2 ;

- відомості щодо повного номеру банківської картки, яка частково містить наступні реквізити № НОМЕР_2 , у разі належності її ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- відомості про зарахування коштів 31.10.2023 року та протягом трьох наступних робочих (банківських) днів на платіжну картку, яка частково містить наступні реквізити № НОМЕР_2 , у разі належності її ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), грошових коштів в сумі 11 000 грн., з наданням підтверджуючих документів первинного бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення тощо);

- відомості про те, чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною карткою, яка частково містить наступні реквізити № НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився даний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 .

З інформаційної довідки АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» від 23.06.2026 р., наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів від 18.06.2026 р., вбачається, що відомості про отримання ОСОБА_1 банківської картки, яка містить частково реквізити № НОМЕР_2 , відсутні (а.с.49).

Судом встановлено, що згідно наданого позивачем кредитного договору №31.10.2023-100000047 року ТОВ «Споживчий центр» зобов`язувалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 11 000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а ОСОБА_1 зобов`язувався повернути кредитні кошти, сплатити нараховані проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому кредитним договором. Згідно кредитного договору кредит надається шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника з використанням електронного платіжного засобу позичальника, реквізити якого вказані у договорі - № НОМЕР_7 .

Таким чином, судом встановлено, що згідно умов кредитного договору кредитні кошти повинні були бути перераховані на користь відповідача за реквізитами електронного платіжного засобу, який частково містить наступні реквізити № НОМЕР_2 (а.с.20).

З банківської квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 31.10.2023 р. вбачається, що з використанням платіжного сервісу LIQPAY було перераховано кошти на платіжну картку клієнта (позичальника) - 31.10.2023 р. на суму 11 000 грн., номер картки НОМЕР_5 , ID операції - НОМЕР_6 , призначення платежу: видача за договором №31.10.2023-100000047, платник - швидкий кредит (сайт - sgroshi.com.ua) (а.с.17).

Згідно онлайн-сервісу визначення банку за номером картки - BIN-номером (першими 6-8 цифрами на пластиковій картці) НОМЕР_8 - таку платіжну картку було емітовано АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Та як вже вище зазначалося, згідно довідки АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» від 23.06.2026 р., наданої на виконання ухвали суду від 18.06.2026 року, відомості про отримання ОСОБА_1 банківської картки, яка містить частково реквізити № НОМЕР_2 , відсутні (а.с.49).

Ухвалою суду від 06.07.2026 року явку представника позивача ТОВ "Споживчий центр"в судове засідання визнано обов`язковою з підстав, викладених в ухвалі, зокрема, з огляду на те, що в судовому засіданні підлягають встановленню обставини щодо належного виконання позивачем умов кредитного договору в частині надання/перерахування суми кредиту в розмірі 11 000 грн. для ОСОБА_1 , на які посилається позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, а також обставини щодо укладення кредитного договору та дійсного розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача.

Представник позивача в судові засідання 13.07.2026 р. та 28.07.2026 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, день та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позову та при вирішенні питання щодо застосування наслідків неявки представника позивача у судове засідання, у зв`язку з повторною неявкою представника позивача у судове засідання, явка якого була визнана судом обов`язковою, покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотання про відкладення розгляду справи від позивача до суду не надходило.

Також, суд враховує вимоги п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України, згідно з яким суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку лише у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, в силу ч.3 ст.131 ЦПК України, суд визнає, що представник позивача, явку якого до суду визнано обов`язковою, не з`явився до суду повторно без поважних причин.

В постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року (справа №310/12817/13 провадження №61-36375св18) суд прийшов до висновку, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання.

З огляду на зазначене, вбачається, що представник позивача, явка якого до суду визнана обов`язковою, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судових засідань, повторно не з`явився у судове засідання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За вищевикладених обставин, суд, з урахуванням строків розгляду справи, часу знаходження справи у провадженні суду, поведінки представника позивача щодо виконання ним свого обов`язку щодо явки в судове засідання, вбачає фактичні та правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Положення ч.5 ст.223 ЦПК України, як і положення ст.257 ЦПК України є імперативними, тобто, за наявності підстав, визначених у частині першій статті 257 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судом та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний залишити позов без розгляду.

На це вказує використання законодавцем в зазначених нормах права словосполучень «суд залишає позовну заяву без розгляду», «суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду», тобто йдеться про обов`язкове залишення позовної заяви без розгляду, обов`язкове постановлення судом ухвали про залишення заяви без розгляду за наявності відповідних умов, а не віднесення цього питання до дискреційних повноважень суду.

Як зазначено в ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Між тим, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.

Так, згідно із ч.5 ст.223, п.3 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, чинний ЦПК України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, суд залишає заяву без розгляду.

При цьому, закон жодним чином не пов`язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об`єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов`язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.

Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч.2 ст.257 ЦПК України).

Враховуючи, що розгляд справи без участі представника позивача не є можливим з підстав, викладених у вищевказаній ухвалі суду від 06.07.2026 року, а також зважаючи на розумні строки розгляду справи, суд прийшов до висновку, що позов необхідно залишити без розгляду, оскільки, представник позивача повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин.

При цьому, суд зазначає, що залишення заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду з вищевказаним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.257, 259, 260 ЦПК України, -

постановив:

Позовну заяву ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу право повторно звернутися до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 28.07.2026 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.