Рішення № 138532847, 28.07.2026, Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження № 2/557/83/2026

Справа № 557/1251/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді Тишкуна П.В.

представника відповідача адвоката Тащі М.М.

за участі секретаря судового засідання Гуменюк Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в селищі Гоща в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

1. Суть спору.

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 23240 грн. та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 15.06.2024 року між сторонами укладено кредитний договір (оферти) №15.06.2024-100000236, за яким ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 7000 грн. строком на 124 дні. Свої зобов`язання за договором позивач виконав, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів відповідачу. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов`язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості. Невиконання відповідачем умов договору дає право позивачу стягнути з нього заборгованість за кредитом у судовому порядку.

17.10.2025 від представника відповідача -адвоката Єлісєєва Д.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому в задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр», в частині стянення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом, пені та неустойки, просив відмовити і визначити розмір заборгованості в межах фактично отриманої ним суми позики 7000 грн., а у стягненні решти сум-відмовити.

Свою позицію обгрунтовує тим, що стягнення з нього процентів у розмірі 10850 грн. при фактичному розмірі кредиту 7000 грн. порушує принципи співрозмірності, добросовісності і перетворює їх на каральну санкцію, а не компенсаційну виплату. Вимога про стягнення з нього комісії за обслуговування кредиту не підлягає до задоволення, оскільки положення договору щодо такого обов`язку є нікчемними відповідно до норм ЗУ «Про споживче кредитування».

23.10.2026 від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив, у якій він вказує на безпідставність тверджень відповідача у відзиві та зазначає, що укладення кредитного договору та перерахування коштів для відповідача на виконання умов договору підтверджено належними доказами. Щодо розміру заборгованості, то ТОВ «Споживчий центр» надано суду детальний розрахунок заборгованості за договором, який є належним доказом, як факту самої заборгованості, так і її розміру. При цьому відповідач, заперечуючи, зокрема розмір нарахованих процентів, не надав суду свого розрахунку заборгованості. Проценти нараховано у відповідності до вимог п. 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», а саме яким визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%, протягом наступних 120 днів- 1,5 %. Денна процентна ставка 1,5% є застосованою та законною до договорів, укладених до 20.08.2024, а договіор з відповідачем укладено 15.06.2023. Щодо посилання відповідача на неправомірність нарахування комісій, то своїм підписом у договорі, він підтвердив, що ознайомлений з усіма його умовами, в тому числі порядком повернення кредиту та сплати відсотків і інших платежів і погоджується з ними.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Гощанського районного Рівненської області від 28.07.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Протокольними ухвалами 17.09.2025, 12.11.2025 та 04.01.2025, 04.03.2026, 16.04.2026, 21.05.2026, 23.07.2026 судові засідання відкладено за клопотанням представника відповідача.

Згідно з ч. 1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення. Відтак, суд 23.07.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явився, письмово просив суд провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання нез`явився. Представник відповідача -адвокат Тащі М.М. в судовому засіданні підтримав заперечення на позов, викладені у відзиві.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, прийшов до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1.ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

3. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом встановлено, що 15.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферти) №15.06.2024-100000236, за яким ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 7000 грн. строком на 124 дні -до 16.10.2024.

Відповідно до п. 3.1 Договору, кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію, якщо вона передбачена договором.

Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 9.1. договору, у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/ або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору.

Умовами договору передбачено, що за користування кредитом встановлюються процентна ставка в розмірі 1% за 1 один день користування кредитом, яка застосовується протягом періоду «Економ» та фіксована процентна ставка -1,5% за 1 день. Денна процентна ставка 1,47%.

Крім того, умовами договору передбачено сплату комісії, неустойки 70,50 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежнного виконання кожного окремого зобов`язання та нарахування процентів відповідно до ст.625 ЦК України (п.17, 18 договору).

Укладення договору підтверджується наявною у матеріалах справи копією пропозиції на укладення кредитного договору (оферта), копією заявки на укладення кредитного договору №15.06.2024-100000236, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №15.06.2024-100000236 (кредитної лінії), які підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Позивачем надано квитанцію згідно якої 15.06.2024, ID операції НОМЕР_1 АТ КБ ПриватБанк було перераховано кошти в сумі 7000 грн. за договором кредиту №15.06.2024-100000236.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7000 грн., а відповідач отримав кредитні кошти у вказаному розмірі.

До позовної заяви долучено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , а також позивачем надано суду картку субконто, уконтрагент ОСОБА_1 за 15.06.2024-20.10.2025. Так, розмір нарахованої позивачем заборгованості складає 23240 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000 грн., по процентам в розмірі 10850 грн., по комісії 630 грн., по додатковій комісії 1260 грн., по неустойці 3500 грн. У розрахунку зазначено, що проценти по кредиту нараховані за період з 15.06.2024 по 16.10.2024, тобто у межах строку кредитування.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість, яка на теперішній час не повернута і цим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) та Законом України «Про електрону комерцію».

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст.12 Закону України«Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наданими позивачем доказами підтверджується укладення між сторонами кредитного договору у письмовій формі у вигляді окремого документа, підписаного обома сторонами в електронній формі, який містить усі істотні умови договору, зокрема, щодо сплати процентів за користування коштами. Позивачем також доведено, що перед укладенням вказаного договору відповідачу була надана передбачена законом інформація як споживачу у вигляді заявки.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за договором не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість. Доказів погашення відповідачем вказаної вище заборгованості матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано.

Що стосується заперечень відповідача щодо розміру нарахованих відсотків за договором,то суд зазначає, що їх розмір та порядок сплати передбачено умовами укладеного між сторонами кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1049 ЦК України).

22.11.2023 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон № 3498-ІХ), яким внесені зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п. 6 п.5 розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено п. 17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 розділу І Закону № 3498-ІХ).

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно) (п. 17 розділ IV Закону України «Про споживче кредитування»).

Як убачається із матеріалів справи, кредитний договір укладений 15.06.2024 із визначенням денної процентної ставки у розмірі 1,47 % за 1 день користування кредитом, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення суми кредиту 7000 грн. та відсотків 10850 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 630 гривень та додаткової комісії у розмірі 1260 грн., суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», ст. 11 якого викладена в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банківської установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, яка може включати плату за надання інформації про стан кредиту, що споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Протилежна умова договору є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 по справі № 204/224/21.

Виходячи з аналізу п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», викладених у постанові від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

У кредитному договорі встановлена комісія за наданням кредиту та обслуговування кредитної заборгованості.

Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним(ми).

Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010).

Оскільки відповідачем наведені позивачем обставини та факти не спростовані, то вимога про стягнення з нього комісії в розмірі 630 грн. та додаткової комісії у розмірі 1260 грн. підлягає до задоволення.

Що стосується правомірності нарахування позивачем неустойки в розмірі 3500 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Пенею (штрафом, неустойкою) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Нарахування неустойки за кредитним договором від 15.06.2024 у розмірі 3500 грн. здійснено у період дії в Україні воєнного стану.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 3500 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2442,40 грн та заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 23240 грн. Позов задоволено на суму 19740 грн. що становить 84,94 % (19740 грн.х 100: 23240 грн.) від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2074,57 грн (2442,40 х 84,92 % : 100).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.06.2024-100000236 від 15 червня 2024 року у розмірі 19740 (дев`ятнадцять тисяч сімсот сорок) грн., судовий збір в розмірі 2074 (дві тисячі сімдесят чотири) гривні 57 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Тишкун П.В.