Рішення № 138532277, 28.07.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/528/26

Провадження № 2/364/452/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року, Володарський районний суд Київської області у складі:

головуюча суддя Моргун Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом

ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (ЄДРПОУ 38548598 , адреса Україна, 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ел. пошта: esud@creditkasa.ua, тел. 0800200221, наявний електронний кабінет)

представник позивача Підлетейчук Мирослав Миколайович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса бул-р. Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , № тел. НОМЕР_2 )

до

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , № тел. НОМЕР_4 адреса АДРЕСА_1 . Повідомляємо, що відомості про наявність або відсутність електронного кабінету не відомі)

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

25.05.2026 представник позивача звернулася до суду через електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». У позовній заяві зазначає, що відповідач порушує умови кредитного договору та посилаючись на обставини викладенні у позові і на ст. ст. 11, 13, 15, 16, 509, 525, 526, 543, 549, 550, 554, 572, 583, 585, 589, 590, 610-612, 624, 625, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, статті 1-3, 12-14, 21 Закону України «Про споживче кредитування», та у відповідності до положень ст. ст. 2 - 6, 10-13,18, 19, 23, 27, 28, 42, 43, 46-49, 58, 60, 62, 64,76-81, 83, 89, 95, 120, 122-124, 133, 134, 137, 141, 174-177, 182-184, 187, 209, 229, 237, 258-260, 263-265, 274-277, 279 Цивільного Процесуального Кодексу України, просить суд:

-прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження(без повідомлення (виклику)) сторін та відкрити провадження в цій справі, про що постановити відповідну ухвалу;

-за результатами розгляду - повністю задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1604-4191 від 23.09.2025, в розмірі 32 275,08 гривень;

-стягнути судові витрати у розмірі 2 662,40 гривень.

28.05.2026 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судовий розгляд справи на 29.06.2026. Одночасно суд зобов`язав позивача надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду даної справи оригінали документів (електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства), які містяться у кредитній справі відповідача на ствердження позовних вимог. Відповідачу запропоновано надати відзив у визначені строки.

18.06.2026 представниця позивача на виконання ухвали суду від 28.05.2026 про витребування доказів надала до суду (а.с. 122-164): USB - носій Wibrand4GB на якому міститься оригінал договору про відкриття кредитної лінії № 1604-4191 продукту «На все» від 23.09.2025 разом з додатковими угодами, що є його невід`ємною частиною, та складають єдине ціле, а саме: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України. Крім того, надіслано розрахунок заборгованості за договором. Окрім того долучила клопотання, яким просила суд витребувати від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію, щодо зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Судовий розгляд справи 29.06.2026 не відбувся та був відкладений на 23.07.2026 у зв`язку із заявленим позивачем клопотанням про витребування інформації, щодо зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідачки від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Про час та місце розгляду справи позивач та його представниця повідомлені належним чином, шляхом отримання відповідних процесуальних документів у електронному кабінеті в підсистемі ЕСІТС «Електронний суд» ( а.с. 169-172, 173-174 ).

Згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідач повідомлявся шляхом направлення на адресу його зареєстрованого місця проживання ухвали про відкриття провадження у справі та судового повідомлення про час та місце розгляду справи та розміщенням відповідного оголошення на офіційному сайті «Судова влада України» ( а.с. 176).

Так, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

Наведене свідчить, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та про час і місце розгляду.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Від сторін не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача, за відсутності заперечень відповідача, оглянувши оригінали доказів, які надав позивач, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Як встановлено судом, 23.09.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договірпро відкриття кредитної лінії № 1604-4191 продукту «На все» від 23.09.2025 (а.с.12-30).

Вказаний кредитний договір укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (https:// creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле та підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А4328.

Положеннями п. 2.1 договору визначено, що кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1. договору, загальний розмір кредиту (сума кредиту) за цим договором становить 29500,00 грн. Дата надання/видачі кредиту: 23.09.2025.

Зі змісту п. 4.2. договору вбачається, що спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту наступний: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Умовами п. 4.6. договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1,00 % за кожен день користування кредитом, за зниженою ставкою.

Згідно п. 4.7. договору, комісія за видачу кредиту становить 20,00% від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день його видачі.

Відповідно до п. 4.10 договору, строк кредитування складає 360 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 19.07.2026.

В додатку № 2 до договору міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (з.б. а.с. 31-33).

Відповідач ознайомився та погодився з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «На все» підписавши їх електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А4328 (а.с.34-36).

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 29500,00 грн: відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту, на платіжну картку № НОМЕР_5 , через платіжну систему EasyPay (а.с.86, 87).

Окрім того належність платіжної картки відповідачу та зарахування кредитних коштів стверджено інформацією наданою на запит суду, Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 14.07.2026 №БТ/Е-30327 (а.с. 179, 180).

Згідно з розрахунком наданим ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість відповідача станом на 10.04.2026 (загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором) становить - 32 275,08 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом - 11 376,51 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами - 20 898,57 гривень (а.с. 88-90).

Окремо слід зазначити, що із наданого розрахунку вбачається, що відповідач проводив оплату, щодо погашення кредитних зобов`язань перед позивачем у розмірі 57927,36 гривень, зокрема: 11.10.2025- 6000,00 грн, 18.10.2025 - 5000,00грн, 20.10.2025 - 7000,00 грн, 03.11.2025 - 14627,00 грн, 04.12.2025 - 3000,00 грн, 10.12.2025 - 2400,00 грн, 18.12.2025 - 5900,00 грн, 30.12.2025 - 7000,00 грн, 16.01.2026 - 5000,36 грн, 02.03.2026 - 2000,00 грн.

17.04.2026 кредитодавець відповідно до умов кредитного договору направив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту №1604-4191 від 23.09.2025 (а.с.91).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, договірпро відкриття кредитної лінії № 1604-4191 продукту «На все» від 23.09.2025 укладено сторонами в електронній формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був ознайомлений з умовами договорупро відкриття кредитної лінії № 1604-4191 продукту «На все» від 23.09.2025, який підписав на умовах йому відомих, тобто сторони погодили конкретні умови кредитування, сплату відсотків та інших платежів пов`язаних з користуванням грошовими коштами. Отже, відповідач був ознайомлений з вказаними умовами кредитування під підпис.

Суд вважає, що наданими доказами доведений факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договорупро відкриття кредитної лінії № 1604-4191 продукту «На все» від 23.09.2025.

Щодо нарахування та зарахування процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 14750,00 грн, суд зазначає наступне.

Так, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року) був запроваджений воєнний стан, який триває і по теперішній час.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Враховуючи вказані положення ЦК України, суд доходить висновку, що позивач неправомірно нараховував та зараховував здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення відсотків за правилами ст. 625 ЦК України, нарахування яких не відповідає вимогам чинного законодавства (п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України).

Щодо нарахування комісії 5900,00 гривень за надання кредиту.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», Правління НБУ постановою № 49 від 08.06.2017 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» № 168 від 10.05.2007.

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, що передбачено п.8 Правил про споживчий кредит.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості або надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п.31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

За обставинами цієї справи, сплата позичальником комісії за надання кредиту передбачена умовами договору. Однак, у договорі не зазначено які саме послуги, пов`язані з обслуговуванням чи наданням кредиту, виконує позивач за сплачену позичальником комісію. Іншими словами, незрозуміло, за що саме позичальник має сплатити комісію за надання йому кредитних коштів, адже відповідних дій на користь позичальника кредитор, отримавши комісію, вчиняти не зобов`язаний.

Так, у даному випадку, сторонами встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». При цьому, інших дій, окрім надання безоплатної, за вимогами законодавства, інформації по кредиту на користь позичальника кредитор за сплачену комісію вчиняти не повинен.

Отже, позивачем неправомірно нараховано та зараховано здійснені відповідачем платежі в рахунок її погашення у розмірі 5900,00 грн.

Здійснюючи перевірку розміру заборгованості з урахуванням проведених відповідачем платежів, суд виходить із такого.

Станом на 11.10.2025 нараховані проценти за користування кредитом становили 5 192 грн. Із внесених відповідачем 6 000 грн у рахунок погашення процентів підлягає зарахуванню 5 192 грн, а решта 808 грн - у рахунок погашення основної суми кредиту, у зв`язку з чим залишок тіла кредиту становить 28 692 грн.

18.10.2025 відповідачем сплачено 5 000 грн. Нараховані на цю дату проценти становили 2 008 грн 44 коп., а тому після їх погашення решта платежу в сумі 2 991 грн 56 коп. зараховується у погашення тіла кредиту, залишок якого становить 25 700 грн 44 коп.

20.10.2025 внесено 7 000 грн, із яких 514 грн спрямовується на погашення нарахованих процентів, а 6 486 грн - на погашення тіла кредиту. Після цього залишок основної заборгованості становить 19 214 грн 44 коп.

03.11.2025 відповідачем сплачено 14 627 грн. Нараховані проценти на цю дату становили 2 689 грн 96 коп., а решта платежу - 11 937 грн 04 коп. - підлягає зарахуванню в рахунок основного боргу, внаслідок чого його залишок зменшується до 7 277 грн 40 коп.

04.12.2025 із внесених 3 000 грн на погашення процентів у сумі 2 154 грн 09 коп. спрямовується відповідна частина платежу, а решта 845 грн 91 коп. - на погашення основного боргу. Залишок тіла кредиту становить 6 431 грн 49 коп.

10.12.2025 відповідачем сплачено 2 400 грн, із яких 385 грн 86 коп. припадає на погашення нарахованих процентів, а 2 014 грн 14 коп. - на погашення тіла кредиту, після чого його залишок становить 4 417 грн 35 коп.

18.12.2025 відповідачем внесено 5 900 грн. Нараховані на цю дату проценти становили 353 грн 36 коп., після погашення яких сума платежу була достатньою для повного погашення залишку основного боргу в розмірі 4 417 грн 35 коп.

Таким чином, здійснені відповідачем платежі були достатніми для повного погашення основної суми кредиту та нарахованих до 18.12.2025 процентів за користування кредитними коштами. Відтак після 18.12.2025 непогашений залишок тіла кредиту відсутній, а отже, відсутня й база для подальшого нарахування договірних процентів за користування кредитом.

З огляду на викладене, судом здійснено перерахунок заборгованості з урахуванням умов кредитного договору, фактично внесених відповідачем платежів та без урахування комісії і нарахувань, здійснених відповідно до статті 625 ЦК України. За результатами такого перерахунку встановлено, що платежем від 18 грудня 2025 року відповідач повністю погасив як основну суму кредиту, так і нараховані договірні проценти. Подальші платежі здійснені після повного погашення зазначених зобов`язань. Отже, станом на 10 квітня 2026 року заборгованість відповідача за тілом кредиту та процентами за користування кредитом відсутня, у зв`язку із чим заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин справи, умов кредитного договору, здійснених відповідачем платежів та наведеного судом перерахунку заборгованості, суд дійшов висновку, що відповідач виконав зобов`язання з повернення отриманих кредитних коштів та сплати належно нарахованих процентів за користування ними. Натомість заявлений позивачем розмір заборгованості сформований, зокрема, з урахуванням нарахувань та платежів, правових підстав для яких судом не встановлено. Відтак позивачем не доведено наявності у відповідача станом на 10.04.2026 непогашеної заборгованості за кредитним договором, яка підлягала б стягненню, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем понесені і документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору. Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625-631,1046,1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,141, 258-259, 263, 264, 265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Повний текст судового рішення складено 28.07.2026.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Л. Моргун