Рішення № 138531877, 28.07.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3616/26

Номер рядка звіту 38

Провадження № 2/279/2538/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Гонцовською Л.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості, зазначивши, що 23.01.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5266856., та надано кошти в розмірі 21500,00 грн.. 30.01.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору №5266856, та було надано кошти в сумі 5000,00 грн.. На виконання зобов`язань за договором ТОВ "Лінеура Україна" перерахувало відповідачу кошти в сумі 265000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . 28.11.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" укладено договір факторингу №28/11/2025, за умовами якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило позивачу право грошової вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5266856, а ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" набуло право вимоги за вказаним кредитним договором. Станом на дату укладення договору факторингу від 28.11.2025 року №28/11/2025, строк дії договору не закінчився. Однак, в межах строку дії договору укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "ФК" Фінтраст Капітал" у період з 29.11.2025 року по 18.01.2026 року, 51 календарних днів здійснено нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою у сумі 12378,72 грн.. Оскільки, відповідач порушив умови договору має заборгованість в розмірі 90112,53 грн., з яких: 25549,97 грн. тіло кредиту, 52183,84 грн. відсотки за користування кредитом, та 12378,72 грн. нараховані відсотки за 51 календарних днів. На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, судові витрати зі сплати судового збору та 10000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачкою подано відзив на позовну заяву в якому вказала, що штрафні санкціїнараховані безпідставно та відсотки є завищені. Крім того, заявлена сума відсотків (52 183,84 грн та додатково нараховані позивачем 12 378,72 грн за 51 день) суттєво перевищує тіло кредиту, нарахована поза межами базового строку кредитування та суперечить засадам справедливості, добросовісності й розумності . Просить суд зарахувати всі сплачені раніше кошти у розмірі 19 736,23 грн. виключно в рахунок погашення тіла кредиту та зменшити відсотки. Щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу 10 000,00 грн, оскільки позовна заява є повністю типовою (шаблонною), справа належить до категорій незначної складності, та зменшити або повністю відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу. Також клопотала про розстрочення виконання рішення суду (в порядку ст. 267 ЦПК України) з березня 2026 року, оскільки вона перебуває у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами (декретній відпустці), що підтверджується доданим листком непрацездатності. Окрім цього, вона є матір`ю у багатодітній сім`ї та виховує неповнолітніх дітей. Наразі не має жодного заробітку, а єдиним доходом є державна соціальна допомога на дітей, яка повністю витрачається на забезпечення базових потреб моїх малюків (їжа, одяг, ліки). Одноразова сплата суми боргу є абсолютно неможливою та поставить її багатодітну родину в катастрофічне матеріальне становище, за межу виживання. Просила відмовити ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у частині стягнення штрафних санкцій та суттєво зменшити розмір нарахованих відсотків. Зарахувати раніше сплачені кошти в розмірі 19 736,23 грн виключно в рахунок погашення основного тіла кредиту. Зменшити або повністю відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. У разі часткового або повного задоволення позову, розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців.

Позивачем подано відповідь на відзив в якому вказав, що відповідач визнає факт укладення договору, отримання кредитних коштів та здійснення платежів на його погашення. Отже, між сторонами існували договірні відносини, а отримані кошти були прийняті та використовувалися відповідачем. Наведені відповідачем обставини можуть характеризувати його особисту ситуацію, однак не мають правового значення для встановлення факту існування заборгованості та не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Щодо нарахування відсотків, пунктом 1.14.1 договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 договору. У період з 23.01.2025 року по 28.11.2025 року відповідачем здійснено оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі 19736,23, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 950,03 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 16136,20 грн.. Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредитування. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем подано заперечення в якому вказала, що сума тіла кредиту становить 26500, 00 грн., а позивач просить стягнути 64562,56 грн. відсотків, що у 2,4 рази перевищує суму самого кредиту, отриманого відповідачем. Позивач у своїй відповіді сам підтверджує, що в період з 23.01.2025 по 28.11.2025 було сплачено на рахунок первісного кредитора значну суму коштів 19 736,23 грн.. Вона повернула майже 75% від суми, яку брала фактично. Проте Первісний кредитор самовільно, використовуючи кабальні умови черговості погашення (ст. 534 ЦК України), списав 16 136,20 грн. суто на погашення щоденних відсотків. Тіло кредиту було зменшено лише на 950,03 грн.. Щодо особливого соціального її статусу та права суду на зменшення нарахувань позивач цинічно зазначає у відповіді, що вагітність та скрутне матеріальне становище «не мають правового значення». Це твердження є хибним. На сьогоднішній день вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною (в декреті) та має на утриманні 4 (чотирьох) неповнолітніх дітей. ЇЇ єдиний дохід це державна соціальна допомога, яка повністю спрямовується на забезпечення базових потреб дітей (їжа, ліки, одяг) в умовах воєнного стану. Просить заперечення на відповідь на відзив прийняти до розгляду та врахувати їх при ухваленні рішення у справі, та відмовити ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення нарахованих відсотків у розмірі 64 562,56 грн. або суттєво зменшити їх розмір до символічної/розумної межі .

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.01.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5266856.

Згідно з п.п. 1.2., 1.3. вказаного договору клієнту надається кредит у розмірі 21500,00 грн. на строк 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; детальні терміни повернення кредиту та сплати комісії, процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору.

Пунктом 1.4.1 передбачено, що стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п.1.3. цього договору.

Відповідно до п.1.6. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 97180,00 грн..

Згідно п. 2.1 - 2.5 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 . Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 23.01.2025 або 24.01.2025. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахування коштів не у день укладання Договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), заначений в п.1.3 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу Клієнта.

30.01.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору №5266856 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.01.2025 року, та надано кошти в розмірі 5000, 00 грн..

З даних довідки від 01.12.2025 року, наданою ТОВ «Пейтек», вбачається, що 30.01.2025 року на картку НОМЕР_2 було зараховано кошти в розмірі 5000, 00 грн., та довідкою від 01.12.2025 року наданою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" вбачається, що 23.01.2025 року на картку НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua-673076354 було зараховано кошти в розмірі 21500, 00 грн.,

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №5266856 від 23.01.2025 року в розмірі 90112,53 грн., з яких: 25549,97 грн. тіло кредиту, 52183,84 грн. відсотки за користування кредитом, та 12378,72 грн. нараховані відсотки за 51 календарних днів.

28.11.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК» «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №28/11/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ "ФК" «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ"ФК" «Фінтраст Капітал» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

У п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналізуючи вищевказані положення вбачається, що кредитний договір №459697-КС-001 від 11.02.2023 року укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання за договором №52668656 про надання кредитів від 23.01.2025 року та від 30.01.2025 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону, відповідач односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми в повному обсязі не повернула.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу, відповідачка не надала в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань в повному обсязі.

Однак, суд не погоджується з заявленим позивачем розміром заборгованості в частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 64562,56 грн., виходячи із наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Суд додатково зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (п.п. 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2. п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічну правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, які складають 64562,56 грн., що перевищує тіло наданого кредиту майже у два з половиною рази, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає доцільним зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 40000,00 грн..

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК"«Фінтраст Капітал" заборгованості у розмірі 65549,97 грн., з яких: 25549,97 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 40000,00 грн. - заборгованість за відсотками. Щодо заявленої вимоги відповідачкою про розстрочення виконання судового рішення , то дана вимога є передчасною.

Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п.г ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 10/12-2024, акт №19767 прийому- передачі виконаних робіт згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Також у постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 5000 грн. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, ст.525, 526, 530, 549, 610-612, 628, 629, 638, 1054, 1055 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Фінтраст Капітал" 65549 (шістдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) гривень 97 копійокзаборгованості за договором №5266856 від 23.01.2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Фінтраст Капітал" судові витрати в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень за надання професійної правничої допомоги.

Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Фінтраст Капітал"витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 1936 (одну тисячу дев`ятост тридцять шість) гривень 69 копійок відшкодувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", адреса місця знаходження :03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: Невмержицька О.А.