Рішення № 138531455, 28.07.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1759/26 Єдиний унікальний № 748/2064/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 липня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 500826051 від 11 січня 2020 року у розмірі 31 347 грн. 02 коп., судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. 00 коп.

Свої вимоги аргументує тим, що 11 січня 2020 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК», та позичальником ОСОБА_1 укладено договір № 500826051, відповідно до якого останньому надано кредит в розмірі 21 095 грн. 08 коп. строком до 13 січня 2022 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 23,00 %. Банк виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором, надавши кредит в сумі та на умовах, передбачених кредитним договором. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий їй кредит в строки, передбачені договором. 17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» було укладено Договір факторингу №2, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» право грошової вимоги до боржників, у тому числі і за договором № 500826051, укладеним з відповідачем. 18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №18-05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до боржників, в тому числі і за Договором № 500826051, укладеним з відповідачем. 10 січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до боржників відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі і за Договором укладеним з відповідачем. У порушення зазначених умов договорів відповідач своє зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати суми основного боргу у розмірі та строки, не виконав належним чином. Станом на день формування позовної заяви заборгованість за кредитним договором № 500826051 від 11 січня 2020 року становить 31 347 грн. 02 коп. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) становить 21 006 грн. 20 коп.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги становить 9 254 грн. 77 коп.; заборгованість за пенею та/або штрафами становить 400 грн. 00 коп.; інфляційні збитки становлять 613 грн. 54 коп.; нараховані 3% річних становлять 72 грн. 51 коп. Оскільки відповідачем кредитні зобов`язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою судді від 03 липня 2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що 11 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 11 січня 2020 року власноручно підписав Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (а.с.74), оферту на укладання угоди про надання кредиту №500826051 (а.с.75) та паспорт споживчого кредиту (а.с.76), згідно яких споживачу надано кредит у розмірі 21 095 грн. 08 коп. строком на 24 місяців, дата повернення кредиту 13 січня 2022 року. Процентна ставка - 23,00 % річних, тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом 5 420 грн. 57 коп., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 26 515 грн. 65 коп.

Додатком №1 до угоди про надання кредиту №500826051 від 11 січня 2020 року є графік платежів, підписаний ОСОБА_1 власноручним підписом (а.с.73).

За умовами кредитного договору, ОСОБА_1 просив надати кредит для повернення заборгованості за кредитним договором № 501169697 від 01 серпня 2019 року, шляхом переказу коштів на рахунок відкритий в АТ «Альфа-Банк».

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, що підтверджується меморіальний ордером № 1677676 від 13 січня 2020 року. (а.с. 77).

Факт користування кредитними коштами також підтверджується виписками по особовим рахункам з 11 січня 2020 року по 17 травня 2021 року. (а.с. 7-9, 10-12).

Відповідно до розрахунку первісного кредитора, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 500826051 від 11 січня 2020 року станом на 17 травня 2021 року становить 27 484 грн. 15 коп. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) становить 21 006 грн. 20 коп.; заборгованість за нарахованими процентами становить 6 077 грн. 95 коп.; заборгованість за пенею та/або штрафами становить 400 грн. 00 коп. (а.с. 13).

17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» (клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» (фактор) укладено договір факторингу №2, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору. Право вимоги, що відступається, згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту (а.с.16-21).

Згідно характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами від 17 травня 2021 року АТ «Альфа-Банк» передав ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» реєстр прав вимог щодо договорів, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 500826051 від 11 січня 2020 року (№5572 а.с.23) в розмірі 27 484 грн. 15 коп.

Відповідно до платіжного доручення №253 від 17 травня 2021 року ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» сплатило АТ «Альфа-Банк» згідно договору факторингу № 2 від 17 травня 2021 року грошові кошти в сумі 16 500 000 грн. (а.с.25).

18 травня 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» (клієнт) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено договір факторингу №18-05/21, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку № 1-1 до договору. Право вимоги, що відступається, згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту (а.с.26-31).

Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 18 травня 2021 року до договору факторингу № 18-05/21 від 18 травня 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали акт про те, що у відповідності та на виконання договору факторингу №18-05/21 від 18 травня 2021 року клієнт передав, а фактор отримав право вимоги до боржників загальною кількістю 12 901 (а.с.38).

Відповідно до витягу з характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами від 18 травня 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» передало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» реєстр прав вимог щодо договорів, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 500826051 від 11 січня 2020 року в розмірі 27 484 грн. 15 коп., з яких сума за основною заборгованістю 21 006 грн. 20 коп., проценти та комісія 6 077 грн. 95 коп., неустойка (пеня/штраф) 400 грн. 00 коп. (а.с.43).

Відповідно до платіжних доручень №260530015 від 16 червня 2021 року, №260990544, №260990545, №26090546, №260990552 від 17 червня 2021 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» сплатило ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» згідно договору факторингу № 18-05/21 від 18 травня 2021 року грошові кошти в сумі 5500000 грн., 2 500 000 грн., 2 500 000 грн., 2 500 000 грн., 3 600 000 грн. (а.с.32-36).

Як вбачається з платіжного доручення №Ф від 26 липня 2021 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» сплатило ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» згідно додаткової угоди до договору факторингу №18-05/21 від 14 липня 2021 року грошові кошти в розмірі 496 756,40 грн.(а.с.37).

10 січня 2023 року було укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 500826051 від 11 січня 2020 року (а.с.44-49).

Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» має перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» непогашені грошові зобов`язання, які виникли на підставі, зокрема, договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а.с.50-51).

Як вбачається з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги щодо договорів, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 в загальному розмірі 31 347 грн. 02 коп., з яких сума за основною заборгованістю 21 006 грн. 20 коп., проценти та комісія 9 254 грн. 77 коп., неустойка (пеня/штраф) 400 грн. 00 коп., а також 686 грн. 05 коп. відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України (а.с.54).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , складеного ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», станом на 10 січня 2023 року останній має заборгованість в загальній сумі 31 347 грн. 02 коп., яка складається із заборгованості по основній сумі кредиту 21 006 грн. 20 коп., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 9 254 грн. 77 коп., заборгованість за пенею 400 грн. 00 коп. та нарахованих 3% річних за користування кредитом 72 грн. 51 коп., інфляційні збитки 613 грн. 54 коп. (а.с. 14).

Як вбачається з розрахунку, складеного ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на 23 червня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 500826051 від 11 січня 2020 року становить 31 347 грн. 02 коп. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) становить 21 006 грн. 20 коп.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги становить 9 254 грн. 77 коп.; заборгованість за пенею та/або штрафами становить 400 грн. 00 коп.; інфляційні збитки становлять 613 грн. 54 коп.; нараховані 3% річних становлять 72 грн. 51 коп. (а.с.14).

Відповідачем зазначені розрахунки не спростовано.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Наявність та розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідача перед позивачем витікає з умов укладеного між первісним кредитором та ОСОБА_1 кредитного договору, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем.

Одним із загальних принципів цивільного процесу є змагальність сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.

Позивач належними доказами довів наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 500826051 від 11 січня 2020 року.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року по справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд також, звертає увагу на правові висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 де відзначено, що стягнення інфляційних і річних процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і неустойка. Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Суд враховує висновки які наведено у постанові Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 285/3536/20, згідно з якими: «… Приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред`являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовної давності, а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги».

Враховуючи викладене, у зв`язку із тим, що на час звернення до суду з позовом відповідачем грошове зобов`язання не виконане, а заборгованість за кредитним договором не погашена, було нараховано інфляційні втрати у сумі 613 грн. 54 коп. (з 13 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року) та 3% річних у сумі 72 грн. 51 коп. (за період з з 13 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року).

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022«Про введення воєнного станув Україні» введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем до 24 лютого 2022 року з дотриманням положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 5008266051 від 11 січня 2020 року у розмірі 31 347 грн. 02 коп. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) становить 21 006 грн. 20 коп.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги становить 9 254 грн. 77 коп.; заборгованість за пенею та/або штрафами становить 400 грн. 00 коп.; інфляційні збитки становлять 613 грн. 54 коп.; нараховані 3% річних становлять 72 грн. 51 коп.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем надано: договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 64-66), заявку про надання юридичної допомоги № 2799 від 01 травня 2026 року до договору № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, згідно з якою ціна з надання усної консультації з вивчення документів складає 4 000 грн. (2 години вартістю по 2 000 грн.), ціна складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 9 000 грн. (3 години по 3 000 грн.) (а.с. 70), Витяг з акту № 22 про надання юридичної допомоги від 29 травня 2026 року, згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 13 000 грн. (а.с.71).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд наголошує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, ч.8 статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні у матеріалах справи, документи надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе з урахуванням складності справи, обсягу виконаних представником позивача робіт, часом, витраченим на виконання цих робіт, ціни позову, зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 4 000 грн.

Тому, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у розмірі 4 000 грн.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а тому сума судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп., яка сплачена позивачем, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 206, 263-265, 273, 435 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926), заборгованість в сумі 31 347 (тридцять одна тисяча триста сорок сім) грн. 02 (дві) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926), 2 662 грн. 40 коп. в рахунок сплаченого судового збору та 4 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, банківські реквізити: НОМЕР_2 , відкритий у АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «Сенс Банк», код МФО 300346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто Чернігівським районним судом за письмовою заявою відповідача. Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.