Вирок № 138531450, 28.07.2026, Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/557/24

1-кп/746/11/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року

Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Срібне обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270330000880 від 30 серпня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м Прилуки Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта вища, неодруженого, утриманців не має, непрацюючого, раніше не судимого в силу статті 89 КК України,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2024 року близько 11.00 год., у будинку АДРЕСА_2 , під час розпиття алкогольних напоїв, між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , 1956 року народження, виникла словесна сварка, у ході якої ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті існуючих особистих неприязних відносин до ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, з метою умисного протиправного заподіяння смерті останньому, взяв до рук сокиру з рукояткою довжиною близько 50 см та, тримаючи її двома руками, у той час, коли ОСОБА_7 сидів на дерев`яній лавці, завдав йому лезом вищевказаної сокири три удари в область голови, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді рубаної непроникаючої рани лобної ділянки зліва, рубаної проникаючої рани лівої тім`яної ділянки голови з повздовжньодирчатим переломом лівої тім`яної кістки та рубаної непроникаючої рани лівої тім`яної ділянки голови зліва. У цей час, намагаючись захиститись від нападу та завадити ОСОБА_4 продовжити наносити йому тілесні ушкодження, ОСОБА_7 підняв до гори праву руку, тим самим прикривши життєво важливий орган - голову, однак ОСОБА_4 , не зважаючи на це, завдав потерпілому лезом сокири ще один удар в область руки, чим спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді рубаної рани з повним розрубом кісток променево-зап`ястного суглобу з ушкодженням м`язів, сухожилків, артерій та вен. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 впав на лівий бік на підлогу кімнати, після чого ОСОБА_4 , маючи намір довести до кінця свій злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_7 , наніс йому лезом тієї ж сокири ще п`ять ударів в область голови, шиї та грудної клітки, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді рубаної рани підщелепної ділянки справа, рубаної рани правої бічної поверхні шиї з розрубами поперечних відростків 4, 5, 6-го шийних хребців, рубаної рани по задній поверхні верхньої третини шиї справа, рубаної непроникаючої рани задньої поверхні грудної клітки справа з розрубом правої лопатки та рубаної непроникаючої рани передньої поверхні грудної клітки справа. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 219 від 14 листопада 2024 року, вищеперераховані тілесні ушкодження виникли від дії предмету, що має рубаючі властивості, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

У результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 помер відразу ж на місці події від численних рубаних ран голови, шиї, грудної клітки та правої верхньої кінцівки, що призвело до гострої крововтрати.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав частково, у вчиненні умисного вбивства винним себе не визнав, однак сам факт завдання ОСОБА_7 смертельних поранень сокирою не заперечує, стверджує, що потерпілий напав на нього, і тілесних ушкоджень сокирою він завдав ОСОБА_7 , захищаючись від нього.

ОСОБА_4 надав показання про те, що 30 серпня 2024 року ОСОБА_7 близько 10.00 год. прийшовши до його будинку в агресивному стані, попросив дати йому горілки, хоча вже і був у стані сп`яніння. ОСОБА_4 дав потерпілому горілку у пляшці та він сидів за столом на лавці і вживав алкоголь. ОСОБА_4 в цей час займався хатніми справами. Як стверджує ОСОБА_4 , з невідомих причин, яких саме він не зміг вказати, між ним та ОСОБА_7 виник конфлікт. Під час конфлікту ОСОБА_7 , взявши в одну руку сокиру, яка до цього висіла на стіні в кімнату будинку, над лавкою, на якій сидів потерпілий, встав із-за столу, та став висловлювати погрози на адресу обвинуваченого, замахнувся в його бік сокирою. ОСОБА_4 , відчувши у діях ОСОБА_7 загрозу своєму життю, підскочив до ОСОБА_7 , двома руками схопився за тупорище та намагався відібрати у нього сокиру. Під час боротьби за сокиру ОСОБА_7 завдав йому удару сокирою в район нижньої третини правої гомілки, спричинивши рубану рану. ОСОБА_4 відібрав у ОСОБА_7 сокиру, штовхнув останнього, від чого той зробив крок чи декілька кроків назад та сів на лавку біля столу. Сидячи на лавці, ОСОБА_7 продовжував поводитись агресивно, при цьому ОСОБА_4 не зміг пояснити в чому саме виражалась агресія ОСОБА_7 . ОСОБА_4 , як він стверджує, з метою самозахисту, тримаючи сокиру двома руками, наніс потерпілому удар лезом сокири по голові, у момент удару потерпілий сидів на лавці. У послідуючому наніс ще декілька ударів потерпілому, загалом близько 10 ударів, в які саме частини тіла наносив удари, уточнити не зміг, лише зазначив, що один з ударів сокирою наніс в область спини ОСОБА_7 , коли той від нанесених попередніх ударів нахилився над столом. Також ОСОБА_4 вказав, що під час нанесення ним ударів сокирою ОСОБА_7 той з метою самозахисту підвів праву руку над головою. Після нанесених ударів сокирою ОСОБА_7 впав на підлогу поруч зі столом, після чого ОСОБА_8 зрозумів що вбив його. На запитання прокурора, чи наносив він ОСОБА_7 під час конфлікту удари руками чи ногами, ОСОБА_4 вказати не зміг. Зазначив, що все відбулось дуже швидко. Після того, як зрозумів, що вбив ОСОБА_7 , ОСОБА_4 зателефонував своєму батькові та повідомив про цю подію, сказав, щоб той викликав швидку медичну допомогу та поліцію. Також сказав батькові, що він захищався від нападу ОСОБА_7 . Стверджує, що з ОСОБА_9 алкоголь не вживав, а ще до приходу ОСОБА_7 , близько 9.00 год., випив до 100 грамів горілки.

Те, що він сам міг нанести собі удар в район нижньої третини правої гомілки обвинувачений під час допиту в судовому засіданні заперечував.

Під час розгляду кримінального провадження, в судових дебатах та під час останнього слова ОСОБА_4 надав критичну оцінку своїм діям, зазначивши, що розуміє, що позбавив життя людину і готовий нести за це покарання, однак наполягав на тому, що він не мав наміру вбивати ОСОБА_7 , удари сокирою, що спричинили смерть потерпілого, він наніс захищаючись, оскільки вважав, що потерпілий несе загрозу для його життя. Просив перекваліфікувати його дії за статтею 118 КК України, вважаючи, що вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, та просив призначити йому покарання у межах санкції вказаної статті.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнає лише частково, його вина повністю підтверджується дослідженими судом доказами в їх сукупності.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що 30 серпня 2024 року йому як старості Дігтярівського старостинського округу Срібнянської селищної ради від жителів села стало відомо про вбивство ОСОБА_7 за місцем проживання ОСОБА_4 , який проживав у буд. АДРЕСА_2 . Раніше скарг на ОСОБА_4 чи на ОСОБА_7 до старостинського округу не надходило. На запитання захисника повідомив, що ОСОБА_7 він знав за життя, але не спілкувався з ним, щодо стану здоров`я останнього нічого повідомити не може, фізичних вад у ОСОБА_7 не було.

Будучи присутнім в судовому засіданні 19 лютого 2026 року потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що цивільний позов не подавала і подавати не має наміру, щодо призначення ОСОБА_4 міри покарання покладалася на розсуд суду. Просив суд подальший розгляд кримінального провадження проводити за його відсутності, про що також подав до суду відповідну заяву (т. 3, а.с. 22).

Свідок ОСОБА_10 показала, що 30 серпня 2024 року вона перебувала на службі у приміщенні ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, близько 13 години до ВП №1 прийшов літній чоловік і хвилюючись намагався повідомити про злочин. З метою перевірки викладених громадянином ОСОБА_11 обставин вона разом з ним виїхала на місце події в АДРЕСА_2 , де, з дозволу володільця будинку, зайшла до приміщення і в одній із кімнат виявила тіло чоловіка без ознак життя, з численними ранами, тіло було знівечене. На одязі чоловіка, що лежав на підлозі були слід бурих плям, сліди бурих плям були також поруч з тілом. Побачивши вказане, вона зробила повідомлення на лінію 102. Крім цього, вона помітила, що неподалік потерпілого лежала сокира зі слідами бурих плям. В іншій частині кімнати на лежаку спад інший чоловік, як потім з`ясувалось - ОСОБА_4 . Вона розбудила ОСОБА_4 і запитала, що трапилось, нга що останній повідомив, що він убив людину. При цьому ОСОБА_4 говорив погано, оскільки був дуже п`яний, після цього знову заснув. Також ОСОБА_12 вказала, що ОСОБА_4 їй говорив, що на нього хотіли напасти.

Свідок ОСОБА_13 показав, що він був присутній 31 серпня 2024 року в якості понятого при проведенні слідчого експерименту, під час якого у АДРЕСА_2 , у присутності свідка, ОСОБА_4 пояснював, за яких обставин він вчинив вбивство ОСОБА_7 . Під час слідчої дії ОСОБА_4 вказав, що під час конфлікту, через що саме виник конфлікт свідок не пам`ятає, ОСОБА_7 хотів на нього напасти, замахнувся сокирою, але він відібрав сокиру та став наносити ОСОБА_7 удари сокирою по голові, скільки саме було ударів пригадати не може, наскільки пам`ятає, ОСОБА_4 говорив про 3-4 удари сокирою. Під час слідчого експерименту ОСОБА_4 , на неодноразові запитання слідчого, не зміг пояснити, яким чином він отримав рану на правій гомілці. Також ОСОБА_13 вказав, що проживав неподалік від ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , обох їх знав як односельців, вони обидва часто разом вживали алкогольні напої, про якісь конфлікти між ними свідку невідомо. Також свідок вказав, що ніколи не помічав проявів агресії у ОСОБА_7 після вживання алкоголю, останній лише любив співати після вживання спиртного.

Щодо свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 то суд неодноразово вживав заходів до виклику зазначених свідка в судове засідання для допиту. Будучи належно повідомленими про дату, час та місце судового засідання, в яке їм необхідно з`явитися, свідки жодного разу не з`явилися та про причини своєї неявки суду не повідомили. У судовому засіданні 19 березня 2026 року прокурор ОСОБА_3 відмовився від допиту зазначених свідків обвинувачення, оскільки вони не були очевидцями події. Інші учасники судового провадження на допиті вказаних свідків не наполягали.

Крім того, в ході судового провадження були досліджені, ретельно перевірені на предмет належності та допустимості, зібрані в ході досудового розслідування докази, та надано їм належну оцінку, зокрема такі.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей 30 серпня 2024 року за № 12024270330000880 за повідомленням зі служби «102» про те, що 30 серпня 2025 року о 16 год. 08 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав у АДРЕСА_3 , з явними ознаками насильницької смерті, в саме у померлого наявні тілесні ушкодження у вигляді рубаних ран в області голови. Попередньо встановлено, що дані тілесні ушкодження померлому завдано наглядно відомою особою (т. 1, а.с. 80).

Протокол огляду місця події від 30 серпня 2024 року та додатків до нього (фотоілюстрацій) (т. 1, а.с. 96-109), проведеного за участю ОСОБА_4 в житловому будинку АДРЕСА_2 , в якому проживав обвинувачений ОСОБА_4 та в якому відбулося вбивство ОСОБА_7 , зафіксовано обстановку в житлі, виявлено безлад речей в помешканні, наявність речовини бурого кольору в будинку та поза його межами. Зафіксовано, що труп ОСОБА_7 з чисельними тілесними ушкодженнями в ділянці голови, шиї, грудної клітки та правої верхньої кінцівки знаходився між лавкою, яка розташована вздовж стіни праворуч від входу в кімнату, та столом, а також хаотично розкиданими речами домашнього вжитку біля столу, при цьому нижня частина тіла потерпілого, на час огляду, розташована саме між столом та лавкою. Також, на лавці поруч з трупом ОСОБА_7 зафіксовано знаряддя вчинення злочину -сокиру, зі слідами речовини бурого кольору, схожої на кров. Цим же оглядом місця події, проведеного за участі лікаря-судово медичного експерта, зафіксовано наявність на тілі трупа ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді рубаних ран в ділянці голови, шиї, грудної клітки та верхньої правої кінцівки.

Суд вважає, що зазначений огляд місця події проведено та результати оформлено з дотриманням вимог статей 104, 105, 106, 223, 234, 235, 237 КПК України на підставі заяви ОСОБА_11 про дозвіл на проведення огляду. Заяв та зауважень від учасників слідчої дії не надходило.

Протокол огляду трупа ОСОБА_7 від 31 серпня 2024 року (т. 1, а.с. 120-126) та додатків до нього (фотоілюстрацій), проведеного за участі судово-медичного експерта, на тілі трупа зафіксовано тілесні ушкодження у вигляді проникаючої рубаної рани голови з ушкодженням мозку; дві непроникаючі рубані рани голови; рубана рана правої підщелепної ділянки; рубана рана правої бічної поверхні шиї; рана задньої поверхні шиї; рубана рана проекції правої лопатки; рубана рана передньої поверхні грудної клітки справа; рубана рана правого променевозап`ясного суглобу; садна та забійні рани обличчя. В ході огляду вилучено одяг загиблого зі слідами крові.

Лікарське свідоцтво про смерть від 31 серпня 2024 року № 272, відповідно до якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті - численні рубані рани голови, шиї, грудної клітки та кінцівок з пошкодженням судин (т. 1, а.с. 127-128);

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 219 від 30.08.2024 (т. 1, а.с. 130-138) у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді рубаних ран голови, шиї, грудної клітини та правої верхньої кінцівки, які були довільно пронумеровані як рани № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, з яких рана №1 - непроникаюча рана лобної ділянки голови зліва; № 2 - проникаюча рана лівої тім`яної ділянки голови з повздовжньодирчатим переломом лівої тім`яної кістки, ушкодженням твердої мозкової оболонки та речовини головного мозку; рана № 9 - непроникаюча рана лівої ділянки голови зліва; рана № 3 - рана підщелепної ділянки справа; рана № 4 - рана правої бічної поверхні шиї з розрубами поперечних відростків 4, 5, 6-го шийних хребців; рана № 5 - рана по задній поверхні верхньої третини шиї справа; рана № 6 - непроникаюча рана задньої поверхні грудної клітки справа з розрубом правої лопатки; рана № 7 - рана з повним розрубом кісток променево-зап`ясного суглобу з ушкодженням м`язів, сухожилків, артерій та вен; рана № 8 - непрониаюча рана передньої поверхні грудної клітки справа. Дані тілесні ушкодження виникли від дії предмету (предметів), що має рубаючі властивості, яким в тому числі може бути лезо сокири, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани спинки носа, забійної рани зовнішнього краю лівої брови; забійної рани середньої третини лівої брови, два садна верхньої повіки лівого ока з синцем навколо, садна нижньої повіки лівого ока з переходом на виличну ділянку, чотири садна лоба, забійної рани зовнішнього краю правої брови, садна верхньої губи справа, два садна мочки правої вушної раковини, які виникли від дії тупих предметів, за механізмом удару або тертя, мають ознаки легких тілесних ушкоджень та не перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. В даних тілесних ушкодженнях не відобразились конструкційні особливості тупого предмету (предметів).

Всі вищеописані тілесні ушкодження по давності можуть відповідати 30 серпня 2024 року та були нанесені ОСОБА_7 безпосередньо перед смертю.

Смерть ОСОБА_7 могла настати ІНФОРМАЦІЯ_3 орієнтовно з 08.00 до 14.00 годин.

Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_7 явилась гостра крововтрата, яка виникла в результаті рубаних ран голови, шиї, грудної клітки та правої верхньої кінцівки.

На тілі трупа ОСОБА_7 виявлено дев`ять рубаних ран голови, шиї, грудної клітки та правої верхньої кінцівки, чотири забійні рани обличчя та десять саден обличчя та правої вушної раковини, визначити послідовність нанесення яких не представляється можливим , так як всі вони нанесені за короткий проміжок часу.

Після нанесення тілесних ушкоджень потерпілий не міг самостійно пересуватись.

Враховуючи анатомічну локалізацію рубаних ран, при отриманні рубаних ран № № 1 ,2, 9 ОСОБА_7 міг перебувати в вертикальному положенні (як сидячи так і стоячи). При отриманні рубаних ран № № 3, 4, 5, 6, 8 - міг перебувати в лежачому положенні на лівому боці.

Враховуючи анатомічну локалізацію рубаної рани № 7, на думку експерта, остання могла утворитись, в тому числі, при захисті від нападника.

Після отримання рубаних ран голови, шиї, грудної клітки та правої верхньої кінцівки, смерть настає за короткий проміжок часу, який вимірюється в хвилинах, тому своєчасне дієве надання медичної допомоги малоймовірне.

При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_7 виявлено етанол в концентрації 2,9 г/л, що відповідає сильному ступеню алкогольного сп`яніння стосовно живої людини.

Висновком експерта судово-токсикологічної експертизи № 1776 від 06 вересня 2024 року (т. 1, а.с. 139) підтверджується перебування потерпілого ОСОБА_7 на час смерті в стані сильного алкогольного сп`яніння та наявність в його крові етанолу в концентрації 2,9 г/л.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_16 пояснив, що наявність алкоголю в крові в концентрації 2,9 г/л призводить до дуже сильного ступеня алкогольного сп`яніння. За рідкими виключеннями, за такого стану сп`яніння у людини настає пригнічення рефлексів, загальмованість центральної нервової системи, сонливість, людина навряд чи може виконувати цілеспрямовані рухи. В стані алкогольного сп`яніння 3,0 г/л у людини вже може розвиватися кома.

Висновком експерта № 1640 від 11 листопада 2024 (т. 1, а.с. 141-142) судово-гістологічної експертизи шматочків внутрішніх органів трупа ОСОБА_7 встановлено ознаки шунтування кровотоку та малокрів`я органів, набряк мозку, вогнищевий кардіосклероз, ожиріння серця, панкреосклероз.

Висновком експерта № 95-МК від 03 жовтня 2024 року (т. 1, а.с. 144-148) медико-криміналістичної експертизи фрагмента склепіння черепа, двох клаптів шкіри з лівої тім`яної ділянки та з задньої поверхні верхньої третини шиї від трупа ОСОБА_7 , встановлено на клапті шкіри з задньої поверхні верхньої третини шиї від трупа відмічається одинична наскрізна рана, що має ознаки рубленої (щілиноподібна, лінійна форма ушкодження, нерівність, здирність, кровонапливність та осадненість країв, відносна рівність стінок ран, загостреність кінців наявність надрізу біля кінця рани), яка виникла внаслідок дії твердого предмету з достатньою масою та загостреним краєм з вираженими рубаючими властивостями. По краях ушкодження виявлено залізо. На клапті шкіри з лівої тім`яної ділянки голови виявлено дві рани ( № 2 - наскрізна, № 9 - ненаскрізна), що мають ознаки рублених (щілиноподібна, лінійна або дуговидна форми ушкоджень, відносна рівність, здирність, кровонапливність та осадненість їх країв, відносна рівність стінок ран, загостреність та заокругленість кінців), які виникли внаслідок дії твердого предмету з достатньою масою та загостреним краєм з вираженими рубаючими властивостями. По краях рани виявлені сліди заліза. При дослідження фрагменту кісток склепіння черепа виявлено дірчастий перелом лівої тім`яної кістки. Враховуючи морфологію дірчастого перелому, слід вважати, що він утворився від дії предмета під кутом, що мав виражені рубаючі властивості, та як мінімум один загострений край.

Беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_4 у вчиненні умисного убивства ОСОБА_7 є безпосередньо досліджений судом протокол проведення слідчого експерименту проведення слідчого експерименту зі ОСОБА_4 від 31 серпня 2024 року (т. 1, а.с. 111-119) з відеозаписом до нього, в ході якого на місці події в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 розповів та продемонстрував обставини нанесення ним 30 серпня 2024 року сокирою тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . Показав на місці злочину розташування його та потерпілого на момент нанесення ударів сокирою останньому. Дане місце (розташування потерпілого) розташоване між столом та лавкою з правого боку в кімнаті будинку. ОСОБА_4 вказав, що він, захищаючись, відібрав сокиру у ОСОБА_7 , яку той взяв зі стіни де вона висіла поряд з ним. Як вказав ОСОБА_4 , потерпілий в цей час намагався встати з лавки, а він наніс йому 3 або 4 удари лезом сокири, яку тримав двома руками, по голові. Також зазначив, що потерпілий підводив праву руку перед своїм обличчям, намагаючись захиститись від ударів. При цьому вказав, що більше ударів потерпілому не наносив, в тому числі коли той впав після отриманих ударів та лежав на підлозі. Після того, як ОСОБА_7 впав на підлогу, ОСОБА_4 зрозумів, що останній помер, він зателефонував своєму батьку та повідомив про те, що вбив ОСОБА_7 . Після цього ОСОБА_4 заснув на лежаку в цій же кімнаті. Також ОСОБА_4 вказав, що нікого зі сторонніх осіб в цей час у будинку не було. Обставин отримання ним тілесних ушкоджень нижньої третини правої гомілки ОСОБА_4 конкретно вказати не зміг.

Зазначену слідчу дію проведено та результати оформлено з дотриманням вимог статей 104, 105, 106, 240 КПК України уповноваженою особою - слідчим СВ Прилуцького районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_17 , в присутності понятих, за участю захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 . Всі учасники зазначені у протоколах і наявні всі їх підписи. Заяв та зауважень від учасників слідчої дії не надходило.

Відповідно до висновку експерта № 240 судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень від 30 серпня 2024 року (т. 1, а.с. 152-154) у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження: рубана рана правої гомілки.

Дане тілесне ушкодження утворилось від дії предмету з рубаючими властивостями, по давності може відповідати 30 серпня 2024 року та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

У висновку експерта також вказано, що вказане тілесне ушкодження могло утворитись, в тому числі, за обставин, викладених в описовій частині постанови про призначення даної судово-медичної експертизи, а саме за обставин, які повідомив підозрюваний ОСОБА_4 у ході допиту підозрюваного від 30 серпня 20245 року в протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 30 серпня 2024 року (допит проведено в рот сутності його захисника). Під час вказаного допиту ОСОБА_4 , крім іншого, зазначив, що після того, як ОСОБА_7 впав на підлогу після нанесеного йому удару сокирою по голові, ОСОБА_4 наніс йому ще декілька ударів сокирою по голові, при цьому під час одного удару промахнувся та випадково вдарив себе по правій нозі нижче коліна. Протокол допиту підозрюваного від 30 серпня 2024 року слідчим був наданий судово-медичному експерту для проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_4 під час досудового розслідування та був об`єктом дослідження СМЕ.

Даним висновком експертизи логічно пояснюються обставини отримання ОСОБА_4 рубаної рани в області нижньої третини правої гомілки та спростовуються його покази про заподіяння цих ушкоджень йому ОСОБА_7 , та нанесення смертельних поранень останньому підозрюваним в стані необхідної оборони та навіть в стані її перевищення.

У наданих суду показах судово-медичний експерт ОСОБА_18 , зокрема, вказала, що нею за результатами судово-медичної експертизи складався висновок експерта № 240 від 30 вересня 2024 року щодо тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 . При проведенні експертизи експерт оглядала ОСОБА_4 , який пояснював, що ушкодження на гомілці він отримав перебуваючи в будинку разом зі знайомим, у якого випадково вислизнув ніж та завдав ушкоджень на нозі. Експерту було надано протокол допиту підозрюваного, медичну документацію зі Срібнянської ЦРЛ, в якій було вказано, що, зі слів ОСОБА_4 , тілесні ушкодження на гомілці йому завдав ОСОБА_19 . Ознайомившись з наданими матеріалами, експерт зробила висновок, що рубана рана на нижній третині правої гомілки у ОСОБА_4 могла утворитись за обставин, викладених у постанові слідчого про призначення експертизи та у протоколі допиту ОСОБА_4 як підозрюваного, а саме коли він наносив удари ОСОБА_7 , який вже лежав на підлозі, та, промахнувшись випадково завдав сам собі удару сокирою по нозі.

Висновок судово-медичної експертизи № 240 у повній мірі узгоджується з висновком додаткової судово-медичної експертизи № 63 від 02 червня 2026 року, проведеної на підставі ухвали суду з метою з`ясування та уточнення обставин отримання ОСОБА_4 рани на правій гомілці. Так, згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи, у ОСОБА_4 мала місце рубана рана нижньої третини передньої поверхні правої гомілки. Дане тілесне ушкодження утворилось від дії важкого предмету з ріжучими властивостями, яким, в тому числі, могла бути гостра частина сокири за механізмом удару. Нанесення рубаної рани в ділянку нижньої третини передньої поверхні правої гомілки сторонньою особою, коли сторони знаходяться в вертикальному положенні обличчям до обличчя, майже не можливо. Враховуючи анатомічну локалізацію та характер даної рани описаної в медичній документації, експерт вважає, що останнє характерне для нанесення власною рукою гострою частиною сокири.

Згідно з протоколом від 13 вересня 2024 року огляду належного ОСОБА_4 мобільного телефону (т. 1, а.с. 162-167) та додатків до нього, зафіксовано вихідні дзвінки з даного пристрою на мобільний телефон батька обвинуваченого - ОСОБА_11 , об 11:02; 12:07 та 12:48, що підтверджує покази обвинуваченого про те, що він телефонував батьку та повідомляв його про, що вбив ОСОБА_7 .

Висновком щодо результатів медичного огляду від 30 серпня 2024 року (т. 1, а.с. 149, 150), проведеного в Прилуцькій центральній міській лікарні, встановлено, що о 22 годині в цей день ОСОБА_4 ще перебував в стані алкогольного сп`яніння, а також актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, проведеного 30 серпня 2024 року в Срібнянській ЦЛ, відповідно до якого о 19 год. 30 хв. в цей день ОСОБА_4 перебував в стані сп`яніння.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 399 від 17 вересня 2024 року (т. 1, а.с. 170-174), у ОСОБА_4 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому кримінальне правопорушення, ознак психічного захворювання та тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявлено. У ОСОБА_4 на теперішній час ознак психічного захворювання та тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявлено. В період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється ОСОБА_4 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 за його психічним станом на теперішній час застосування примусових заходів медичного характеру не показане. У ОСОБА_4 на теперішній час не виявлено ознак психічних чи поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю чи наркотичних речовин з синдромом залежності, тому відповідне лікування йому не показане.

Згідно з висновком експерта судово-молекулярної експертизи від 30 квітня 2025 року, за результатами проведених досліджень було встановлено генетичні ознаки букального епітелію ОСОБА_4 . Генетичні ознаки зразка крові трупа ОСОБА_7 не встановлені через недостатню кількість ДНК у наданих об`єктах - зразках крові ОСОБА_7 . На поверхні робочої частини наданої на дослідження сокири виявлена кров людини та встановлені її генетичні ознаки, які є змішаними і придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем. Домінуючі генетичні ознаки крові, виявленої на робочій частині сокири не збігаються з генетичними ознаками ОСОБА_4 і належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі. Походження крові, генетичні ознаки якої домінують в об`єкті № 5 ( робоча частина сокири) від підозрюваного ОСОБА_4 , виключається. На руків`ї наданої на дослідження сокири, в обєкті № 6, виявлені поодинокі клітини з ядрами, в об`єкті № 7 (змиви з руків`я з нашаруванням РБК) виявлена кров людини. У наданому на дослідження змиві з поверхні кистей обох рук підозрюваного ОСОБА_4 (об`єкт №3) виявлена кров людини. У наданому на дослідження змиві з поверхні підлоги (об`єкт № 4) виявлена кров людини. Встановлені генетичні ознаки крові, виявлені у змивах з рук ОСОБА_4 (об`єкт № 3), підлоги (об`єкт № 4) та на руків`ї сокири (об`єкт № 7). Генетичні ознаки клітин, виявлених на руків`ї сокири без нашарування РБК (об`єкт № 6) не встановлені, у зв`язку з надзвичайно низьким вмістом (або відсутністю) ДНК в даному об`єкті, якого недостатньо для проведення ідентифікаційного аналізу. Генетичні ознаки крові, виявленої у змивах з рук ОСОБА_4 (об`єкт № 3), підлоги (об`єкт № 4), та на руків`ї сокири з нашаруванням РБК, збігаються між собою, є змішаними, містять ознаки двох осіб, а саме зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 (об`єкт № 2), та невстановленої особи чоловічої генетичної статі, домінуючі генетичні ознаки якої встановлені в об`єкті №5 (змиви з робочої частини сокири). Таким чином, на місці події та на знарядді вчинення вбивства виявлено як кров ОСОБА_4 , так і кров іншої особи чоловічої статі, при чому на робочій частині сокири виявлено домінуючі ознаки крові такої особи. У сукупності з іншими доказами цілком логічно вбачається, що кров невстановленої молекулярно-генетичною експертизою особи чоловічої статі і належить потерпілому ОСОБА_7 , враховуючи чисельність та характер отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, які і призвели до гострої крововтрати, що і послужило безпбсередньою причиною смерті потерпілого.

Питання про безпосереднє дослідження речових доказів у кримінальному провадженні сторонами кримінального провадження не порушувалося.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого йому обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполучного Королівства», «Коробов проти України» зазначає, що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У рішенні в справі «Проніна проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України надав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд дослідив вищезазначені експертизи та дійшов висновку, що вони відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства, яке регламентує проведення цих експертиз, є належно вмотивованими, а також узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні доказами щодо локалізації та механізму утворення нанесених ОСОБА_7 . ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, а також щодо механізму утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_4 . Суд не вбачає підстав сумніватися в достовірності експертиз, проведених у цьому кримінальному провадженні.

Суд належним чином перевірив версію захисту про відсутність у ОСОБА_4 умислу на вбивство ОСОБА_7 і про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України та необхідність перекваліфікації його дій на ст. 118 КК України, і вважає, що така позиція захисту спростовується сукупністю досліджених та оцінених під час судового провадження доказів.

Зокрема, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони - умисел (прямий або непрямий), особа усвідомлює, що завдає шкоди нападнику, передбачає смерть і бажає її або свідомо припускає. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Відповідно до положень статті 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого кримінального правопорушення і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.

Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.

Вирішуючи питання про те, з прямим чи непрямим умислом діяв винуватий (спрямованість умислу винуватого), необхідно зважати на сукупність всіх обставин вчиненого діяння і враховувати не тільки поведінку винуватого до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, характер поранень (поранення життєво важливих органів), заподіяних потерпілим, а й спосіб вчинення злочину, засоби і знаряддя злочину.

Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками (у матеріальних складах злочину). Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.

Про наявність прямого умислу можуть свідчити, зокрема, конкретні діяння винуватого, які завідомо для нього повинні були потягти смерть потерпілого і не привели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.

Відповідно до висновку, який міститься в постанові Верховного Суду України від 26 червня 2014 року (провадження № 5-10кс 14), вирішуючи в справах про злочини проти життя та здоров`я особи питання про те, з прямим чи непрямим умислом діяв винуватий, суд має виходити із сукупності всіх обставин справи й ураховувати не тільки поведінку винуватого, потерпілого і їх взаємостосунки до злочину, під час і після його вчинення, але й спосіб учинення злочину, застосовані засоби і знаряддя, сам характер заподіяних потерпілим поранень. Про наявність саме прямого умислу можуть свідчити, зокрема, діяння винуватого, які завідомо для нього повинні були потягти смерть потерпілих і не призвели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.

Відмінність непрямого умислу від інших форм вини зводиться, зокрема, до відмінностей у розумінні його інтелектуального та вольового моментів. Інтелектуальний момент (усвідомлення і передбачення) непрямого умислу характеризується усвідомленням особи суспільного небезпечного характеру свого діяння, що за своєю правовою природою, повністю збігається з прямим умислом, при цьому особа передбачає настання наслідків як можливого результату.

Вольовим моментом непрямого умислу, який характеризує ставлення особи до наслідків, є свідоме припущення їх настання. Так, особа, не спрямовуючи свою волю на досягнення наслідку, все ж таки свідомо припускає його настання. Найчастіше таке свідоме припущення полягає у байдужому ставленні до наслідків. У такому випадку особа посідає неактивну, а пасивну стосовно наслідків позицію, які являються побічним результатом злочинного діяння винного.

У окремих випадках свідоме припущення суспільно небезпечних наслідків може виявлятися у безпідставному розрахунку на їх ненастання. Воля особи нібито спрямована на недопущення наслідків свого діяння, проте її розрахунок і надії абстрактні, ні на чому конкретному не ґрунтуються. У подібних випадках говорять на розрахунок на «навмання» (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі № 149/2610/19.

Згідно з формулюванням обвинувачення, наведеним в обвинувальному акті, 30 серпня 2024 року близько 11.00 год., у будинку АДРЕСА_2 , під час розпиття алкогольних напоїв, між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , 1956 року народження, виникла словесна сварка, у ході якої ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті існуючих особистих неприязних відносин до ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, з метою умисного протиправного заподіяння смерті останньому, взяв до рук сокиру з рукояткою довжиною близько 50 см та, тримаючи її двома руками, у той час, коли ОСОБА_7 сидів на дерев`яній лавці, завдав йому лезом вищевказаної сокири три удари в область голови, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді рубаної непроникаючої рани лобної ділянки зліва, рубаної проникаючої рани лівої тім`яної ділянки голови з повздовжньодирчатим переломом лівої тім`яної кістки та рубаної непроникаючої рани лівої тім`яної ділянки голови зліва. У цей час, намагаючись захиститись від нападу та завадити ОСОБА_4 продовжити наносити йому тілесні ушкодження, ОСОБА_7 підняв до гори праву руку, тим самим прикривши життєво важливий орган - голову, однак ОСОБА_4 , не зважаючи на це, завдав потерпілому лезом сокири ще один удар в область руки, чим спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді рубаної рани з повним розрубом кісток променево-зап`ястного суглобу з ушкодженням м`язів, сухожилків, артерій та вен. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 впав на лівий бік на підлогу кімнати, після чого ОСОБА_4 , маючи намір довести до кінця свій злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_7 , наніс йому лезом тієї ж сокири ще п`ять ударів в область голови, шиї та грудної клітки, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді рубаної рани підщелепної ділянки справа, рубаної рани правої бічної поверхні шиї з розрубами поперечних відростків 4, 5, 6-го шийних хребців, рубаної рани по задній поверхні верхньої третини шиї справа, рубаної непроникаючої рани задньої поверхні грудної клітки справа з розрубом правої лопатки та рубаної непроникаючої рани передньої поверхні грудної клітки справа. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 219 від 14 листопада 2024 року, вищеперераховані тілесні ушкодження виникли від дії предмету, що має рубаючі властивості, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

У результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 помер відразу ж на місці події від численних рубаних ран голови, шиї, грудної клітки та правої верхньої кінцівки, що призвело до гострої крововтрати.

Виходячи із встановлених в ході судового провадження фактичних обставин кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_7 проживали неподалік один від одного в с. Гнатівка Прилуцького району та часто разом вживали алкогольні напої. Про наявність між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 конфліктів судом не встановлено. Про це стверджував лише обвинувачений ОСОБА_4 , однак надаючи покази в суді, він зазначив, що до органів Національної поліції щодо конфліктів із ОСОБА_7 він не звертався, інших доказів суду надати не зміг, як не зміг і вказати на свідків, які б могли б підтвердити його слова щодо конфліктів із потерпілим.

Згідно з показами свідка ОСОБА_13 , а також представника потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 1956 року народження, проживав у АДРЕСА_2 , був пенсіонером за віком, зловживав спиртними напоями, однак скарг на нього до старостинського округу не надходило, про факти агресії з боку ОСОБА_7 після вживання алкогольних напоїв свідкам також невідомо.

ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо, неодружений, є особою працездатного віку, але ніде не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не судимий у порядку статті 89 КК України.

У день події у будинку за місцем проживання обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_2 , після вживання з потерпілим алкогольних напоїв, між ними виник конфлікт з причин, які обвинувачений пояснити не зміг, в ході якого обвинувачений ОСОБА_4 наніс потерпілому ОСОБА_7 біля 10 ударів сокирою.

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 219 від 30 серпня 2024 року, складеним за результатами експертизи трупа ОСОБА_7 , у трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді рубаних ран голови, шиї, грудної клітини та правої верхньої кінцівки, які були довільно пронумеровані як рани №№1,2,3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, з яких рана №1 - непроникаюча рана лобної ділянки голови зліва; №2 - проникаюча рана лівої тім`яної ділянки голови з повздовжньодирчатим переломом лівої тім`яної кістки, ушкодженням твердої мозкової оболонки та речовини головного мозку; рана №9 - непроникаюча рана лівої ділянки голови зліва; рана №3 - рана підщелепної ділянки справа; рана №4 - рана правої бічної поверхні шиї з розрубами поперечних відростків 4,5,6-го шийних хребців; рана №5 - рана по задній поверхні верхньої третини шиї справа; рана №6 - непроникаюча рана задньої поверхні грудної клітки справа з розрубом правої лопатки; рана №7 - рана з повним розрубом кісток променево-зап`ясного суглобу з ушкодженням м`язів, сухожилків, артерій та вен; рана №8 - непрониаюча рана передньої поверхні грудної клітки справа. Дані тілесні ушкодження виникли від дії предмету (предметів), що має рубаючі властивості, яким в тому числі може бути лезо сокири, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Крім цього, виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани спинки носа, забійної рани зовнішнього краю лівої брови; забійної рани середньої третини лівої брови, два садна верхньої повіки лівого ока з синцем навколо, садна нижньої повіки лівого ока з переходом на виличну ділянку, чотири садна лоба, забійної рани зовнішнього краю правої брови, садна верхньої губи справа, два садна мочки правої вушної раковини, які виникли від дії тупих предметів, за механізмом удару або тертя, мають ознаки легких тілесних ушкоджень та не перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. В даних тілесних ушкодженнях не відобразились конструкційні особливості тупого предмету (предметів).

Суд враховує знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме сокиру, обстановку, в якій завдавалися удари, те, що удари обвинуваченим потерпілому завдавались, коли останній сидів на лаві біля столу, намагаючись захиститися від ударів рукою, потім впав обличчям на стіл та навіть після того, як тіло потерпілого впало на підлогу. Враховує суд також механізм заподіяння та локалізацію тілесних пошкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_4 має вищу освіту, та не міг не усвідомлювати, що голова - це життєво важливий орган, а також під час нанесення ударів він не міг не розуміти, що бив потерпілого в життєво важливі органи.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно небезпечні наслідки у виді заподіяння смерті іншій людині.

Суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо нанесення ОСОБА_4 . ОСОБА_7 ударів сокирою виключно з метою захисту від нападу останнього, бо його дії, на думку сторони захисту, створювали загрозу життю ОСОБА_4 .

Так, виходячи з безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_7 після отримання тілесних ушкоджень, перелічених у висновку судово-медичного експерта № 219 від 30 серпня 2024 року, не міг самостійно пересуватись, отже не міг становити жодної загрози життю чи здоров`ю ОСОБА_4 .

Твердження ж захисника на спростування вказаного про те, що ОСОБА_7 навіть після нанесення йому кількох ударів сокирою по голові та шиї зміг підняти руку для того щоб захистити голову, отже міг вчиняти й інші дії, які могли нести небезпеку для ОСОБА_4 , суд вважає такими, що не доведені належними доказами.

Крім того, суд бере до уваги, що потерпілий був людиною похилого віку - 68 років, перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, тобто, своїми діями ніяк не міг створювати загрози життю обвинуваченого.

Посилання сторони захисту про нанесення потерпілим сокирою ОСОБА_4 тілесного ушкодження у виді рубаної рани правої гомілки, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, оскільки з послідовно досліджених доказів вбачається, що сам ОСОБА_4 в ході досудового розслідування фактично не зміг пояснити отримання ним вказаного тілесного ушкодження і його твердження у судовому засіданні про нанесення удару сокирою по його нозі потерпілим повністю спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами, в тому числі - розташуванням потерпілого і обвинуваченого у кімнаті, антропометричними даними, а також місцерозташуванням рани на нижній третині правої гомілки у ОСОБА_4 .

Таке твердження сторони захисту спростовується і висновком судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень № 240 від 30 серпня 2024 року та висновком додаткової судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень № 63 від 02 червня 2026 року, якими чітко визначено механізм нанесення ОСОБА_4 рани нижньої третини передньої поверхні правої гомілки.

При цьому суд наголошує, що вказані відомості, викладені у протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 30 серпня 2024 року, який не досліджувався судом, не беруться судом до уваги як доказ, однак суд констатує, що зазначений протокол допиту було надано для проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та такий протокол досліджувався експертом під час проведення вказаної експертизи і врахований під час складання висновку № 240 від 30 серпня 2024 року.

Висновок судово-медичної експертизи №240 у повній мірі узгоджується з висновком додаткової судово-медичної експертизи № 63 від 02 червня 2026 року, проведеної на підставі ухвали суду з метою з`ясування та уточнення обставин отримання ОСОБА_4 рани на правій гомілці.

Так, згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи, у ОСОБА_4 мала місце рубана рана нижньої третини передньої поверхні правої гомілки. Дане тілесне ушкодження утворилось від дії важкого предмету з ріжучими властивостями, яким в тому числі могла бути гостра частина сокири за механізмом удару. Нанесення рубаної рани в ділянку нижньої третини передньої поверхні правої гомілки сторонньою особою, коли сторони знаходяться в вертикальному положенні обличчям до обличчя, майже не можливо. Враховуючи анатомічну локалізацію та характер даної рани описаної в медичній документації, експерт вважає, що останнє характерне для нанесення власною рукою гострою частиною сокири.

Таким чином суд критично ставиться до показів обвинуваченого ОСОБА_4 про наявність стану необхідної оборони та існування загрози його життю та здоров`ю від дій ОСОБА_7 , і вважає такі покази намаганням створити захисну версію та виправдати свої дії.

Вказане підтверджується переліченими вище доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.

Крім того, неправдивість обраного обвинуваченим способу захисту підтверджується і спростуванням правдивості показів обвинуваченого ОСОБА_4 , наданих у судовому засіданні, про те, що 30 серпня 2024 року він випив о 9.00 год. до 100 грамів горілки, ще до того, як до нього прийшов потерпілий, оскільки згідно з висновком щодо результатів медичного огляду від 30 серпня 2024 року (т. 1, а.с. 149, 150), проведеного в Прилуцькій центральній міській лікарні, встановлено, що о 22 годині в цей день ОСОБА_4 ще перебував в стані алкогольного сп`яніння, а також відповідно до акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, проведеного 30 серпня 2024 року в Срібнянській ЦЛ, яким встановлено, що о 19 год. 30 хв. в цей день ОСОБА_4 перебував у стані сп`яніння.

Покази ОСОБА_8 про те, що він наносив потерпілому удари сокирою виключно з метою захисту від нападу останнього, дії якого, зі слів обвинуваченого, створювали загрозу його життю, спростовуються й висновком судово-медичного експерта № 219 від 30 серпня 2024 року, оскільки, після нанесення перших 3-х ударів сокирою по голові, один з яких спричинив проникаючу рану лівої тім`яної кістки з ушкодженням речовини головного мозку, після того, як ОСОБА_7 впав на підлогу, обвинувачений завдав потерпілому ще 5 ударів сокирою в різні частини тіла.

Відтак, оцінюючи досліджені в судовому засіданні вищевказані докази, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми та взаємопов`язаними для прийняття рішення, що саме ОСОБА_4 завдав чисельних рубаних ран ОСОБА_7 , від якого настала смерть потерпілого, що не оспорюється й самим обвинуваченим.

Як встановлено в суді, характер нанесення ударів сокирою, що спричинили тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7 (умисне поранення важливих органів потерпілого, унаслідок чого сталася смерть), їх кількість, причина припинення протиправної поведінки - смерть ОСОБА_7 , вказує на умисел обвинуваченого на позбавлення життя.

Фактичні обставини кримінального правопорушення, які встановлені зі слів самого обвинуваченого ОСОБА_4 , свідчать про те, що передумовами скоєння злочину було вживання алкоголю ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , на підґрунті якого і скоєно вбивство.

У контексті вищенаведеного, аналізуючи досліджені матеріали кримінального провадження, суд приходить до переконання про наявність у ОСОБА_4 умислу саме на заподіяння шкоди ОСОБА_7 , при цьому ОСОБА_4 свідомо допускав настання смерті потерпілого від завданих ударів.

Вказаний висновок суду узгоджується з положеннями пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи».

Доводи ж сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_4 на статтю 118 КК України як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, не заслуговують на увагу.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми діями, які виразилися в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 115 КК України, і його дії органом досудового розслідування кваліфіковані вірно.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд приймає до уваги ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, особу винного.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутні.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, виходячи з тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, відсутності пом`якшуючих та наявності обтяжуючих покарання обставин, особи винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді реального позбавлення волі в межах санкції частини першої статті 115 КК України.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме визначеній у статті 50 КК України меті покарання.

Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат слід вирішити відповідно до вимог статей 100, 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту фактичного його затримання, тобто з 30 серпня 2024 року.

До набрання вироком чинності запобіжний захід, обраний стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.

Речові докази у справі, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області:

- сокиру з дерев`яною рукояткою та нашаруванням речовини бурого кольору (далі - РБК) на рукоятці та металевій частині, зразки букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 , зразок крові трупа ОСОБА_7 на марлі, два клаптя шкіри та фрагмент склепіння черепа трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які знаходяться у картонній коробці, змиви з поверхні кистей обох рук підозрюваного ОСОБА_4 - знищити;

- пляшку з прозорою рідиною, схожою на горілку, одяг померлого ОСОБА_7 : черевики коричневого кольору, штани камуфляжного забарвлення та сорочку у клітинку з нашаруванням РБК - знищити;

- мобільний телефон марки «Sigma» з ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_3 - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- джинсові штани синього кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, які належать ОСОБА_4 , кросівки фірми «Asics» з нашаруванням речовини бурого кольору, які належать ОСОБА_4 - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- таблицю № 1 до протоколу ОМП від 30 серпня 2024 року та дактилокарту на ім`я ОСОБА_4 , які знаходяться у спеціальному пакеті експертної служби МВС № 5242303, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути зі ОСОБА_4 витрати на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 11 587,50 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Учасники судового провадження також мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1