Ухвала суду № 138530495, 17.07.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 446/1700/26

Провадження № 2-з/450/10/26

УХВАЛА

про відмову в застосуванні заходів забезпечення позову

17 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мельничук І. І.,

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

розглянувши в порядку ст. 153 ЦПК України, без виклику сторін заяву адвоката Заяць Ніни Ярославівни, в інтересах ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі № 446/1700/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Заяць Ніна Ярославівна, до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Кам`янка-Бузької міської ради про визначення місця проживання дитини, -

встановив:

в провадження Пустомитівського районного суду Львівської області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Заяць Ніна Ярославівна, до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Кам`янка-Бузької міської ради про визначення місця проживання дитини та заява адвоката Заяць Ніни Ярославівни, в інтересах ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30.06.2026 року ухвалено заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, передати за підсудністю на розгляд у Пустомитівський районний суд Львівської області.

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 30.06.2026 року ухвалено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Кам?янка-Бузької міської ради про визначення місця проживання дитини, передати за підсудністю на розгляд у Пустомитівський районний суд Львівської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 року справу передану для розгляду головуючому судді Мельничук І. І.

Ухвалою від 17.07.2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі № 446/1700/26.

При цьому суд враховує, що заява про забезпечення позову була подана заявником як заява про забезпечення позову до подання позовної заяви та передана за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області. Разом з тим матеріали зазначеної заяви та матеріали позовної заяви фактично надійшли до провадження суду одночасно, були передані одному складу суду та перебувають у провадженні головуючого судді в межах однієї цивільної справи. За таких обставин заява про забезпечення позову підлягає розгляду судом у контексті розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Суд звертає увагу сторони позивача на те, що, незважаючи на зазначення у заяві про її подання до пред`явлення позову, із матеріалів справи вбачається, що до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області заява про забезпечення позову була подана 25.06.2026 року одночасно з позовною заявою.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача покликається на те, що сторони перебувають у шлюбі та є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично проживає разом із матір`ю. Позивач зазначає, що забезпечує належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, тоді як відповідач висловлює наміри змінити місце проживання дитини та забрати її до себе, що підтверджується наданим листуванням. Крім того, відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України, що, на думку позивача, унеможливлює здійснення ним належного щоденного догляду за малолітньою дитиною. Представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання майбутнього рішення суду та негативно вплинути на інтереси дитини, оскільки існує ризик зміни її місця проживання та здійснення відповідачем психологічного тиску на матір дитини. З огляду на викладене просить встановити тимчасове місце проживання малолітньої дитини разом із матір`ю до вирішення спору по суті. З наведених підстав, просить заяву задовольнити.

Перевіривши подану заяву про забезпечення позову, дослідивши доводи заявника та матеріали цивільної справи, суд виходить з необхідності дотримання балансу між правом особи на судовий захист та засадами цивільного процесу щодо допустимості й співмірності заходів забезпечення позову.

Суд приймає до уваги, що позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову наявністю спору між батьками щодо реалізації батьківських прав, посилається на існування ризику зміни відповідачем місця проживання дитини та вчинення психологічного тиску на позивача, що, на думку останньої, може ускладнити виконання майбутнього судового рішення та негативно вплинути на забезпечення найкращих інтересів дитини.

Разом з тим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний оцінити не лише сам факт існування спору між сторонами, а й наявність реальної загрози істотного ускладнення або неможливості виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, а також відповідність обраного заявником заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам і його тимчасовий характер.

Суд також враховує, що в межах розгляду заяви про забезпечення позову не допускається фактичне вирішення спору по суті або попереднє визначення способу реалізації батьківських прав, які є предметом основних позовних вимог та підлягають встановленню судом за результатами повного і всебічного розгляду справи з урахуванням доказів та висновку органу опіки та піклування.

З огляду на викладене, суд переходить до оцінки доводів заявника з точки зору вимог цивільного процесуального закону та практики Верховного Суду і Європейського суду з прав людини щодо підстав, меж і допустимості застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Окрім цього, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

За таких обставин, розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1, 3ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Крім цього, згідно із вимогами ч. 1, 2 ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2023 року у справі № 128/214/21 (провадження № 61-5401св23): «Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Суд приймає до уваги, що заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання заявника, за своєю правовою природою спрямовані на збереження існуючого становища сторін до вирішення спору по суті та запобігання можливому ускладненню виконання майбутнього судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зазначає, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 року у справі за заявою «Mamchur v. Ukraine», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року у справі за заявою «Hant v. Ukrainе», № 31111/04, § 54).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.11.2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17.05.2021 року у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15.09.2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), від 29.09.2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21), від 31.08.2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22).

Разом з тим, результат аналізу норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 року у справі № 607/7767/22, провадження № 61-3947св23).

Окремо суд наголошує, що згідно з вимогами ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є визначення місця проживання малолітньої дитини із матір`ю.

У конкретній справі за змістом заяви про забезпечення позову вбачається, що позивачем ініціюється питання забезпечення позову шляхом визначення місця проживання малолітньої дитини, за адресою заявника до набрання рішенням суду законної сили.

При цьому, визначення місця проживання малолітньої дитини, є предметом судового розгляду, та ухвалення судом такого рішення можливе лише за результатом розгляду відповідних позовних вимог.

Відтак, визначення місця проживання малолітньої дитини, за адресою заявника є по суті підміною рішення суду за пред`явленими позовними вимогами, а тому суд вважає, що по суті обраний позивачем вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам.

Окремо слід зазначити про те, що стороною позивача по цій справі не доведено достатніми доказами те, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Дитина, на час звернення до суду, проживає із матір`ю. Рішенням суду місце проживання дитини не визначено.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви адвоката Заяць Ніни Ярославівни, в інтересах ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі № 446/1700/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Заяць Ніна Ярославівна, до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Кам`янка-Бузької міської ради про визначення місця проживання дитини, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя: І. І. Мельничук