Рішення № 138530276, 06.07.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

06.07.2026 Справа № 331/7248/25

Провадження № 2/331/1211/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» липня 2026 р. м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

Головуючого - судді Антоненко М.В. при секретарі - Волотко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування, звернулась до суду із позовною заявою в інтересах малолітньої дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідача ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Запорізькій міський центр соціальних служб, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав батька.

Просить суд, позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для звернення з даною заявою до суду стало таке.

На обліку служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради перебував малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий що опинився у складних життєвих обставинах.

23.04.2024 Олександрівським районним судом м. Запоріжжя прийнято рішення про відібрання дитини у батька, ОСОБА_2 , без позбавлення його батьківських прав.

Мати дитини, ОСОБА_4 , померла у 2023 році, під час розгляду справи про відібрання дитини у батьків.

Малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус дитини, позбавленої батьківського піклування (рішення виконавчого комітету ЗМР від 01.07.2024 № 434/2).

Після набуття рішення про відібрання дитини у батька без позбавлення його батьківських прав законної сили, малолітній ОСОБА_1 , 2014 р.н., влаштований під опіку ОСОБА_3 , де перебуває по теперішній час (розпорядження голови РА ЗМР по Вознесенівському району № 808р від 25.11.2024).

За підтвердженою інформацією, батько дитини, ОСОБА_2 , перебував на військовій службі у військовій частини НОМЕР_1 з 16.10.2024. За даних обставин встановити чи усуненні причини, які перешкоджали неналежному вихованню дитини, не було можливості.

Відповідно інформації військової частини НОМЕР_1 з 17.05.2025 ОСОБА_2 не повернувся до розташування підрозділу після відпустки для лікування (перебуває в СЗЧ - самовільне залишення частини).

30.09.2025 до відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради (Відділ служби) з`явилася опікун дитини, ОСОБА_3 , та надала письмові пояснення в яких зазначила, що за час перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під її опікою батько участі у вихованні дитини не приймав. У березні 2025 року ОСОБА_2 зателефонував і запропонував зустрітися. Після прогулянки батько запропонував пригостити у кафе дитину та опікуна.

Зайшовши у кафе батько замовив собі пляшку міцного алкоголю, а дитини та опікуну замовив їжу та безалкогольні напої. Під час приймання їжі ОСОБА_2 хотів подарувати ОСОБА_5 бойові набої, але дитина відмовилася. Зустріч закінчилася швидко, батько напився та почав розповідати історії про війну, у зв`язку з цим малолітній попросив завершити їх зустріч та поїхати додому. Після зустрічі ОСОБА_6 повідомив, що йому не зручно за поведінку батька, але він радий що батько живий. Більше зустрічей не було.

В липні 2025 року ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_3 та попросив впустити його жити за адресою: АДРЕСА_1 (закріплене житло дитини), але опікун відмовила. Більше життям дитини батько не цікавився.

Зі слів ОСОБА_3 дитина спокійно сприймає, що батько не цікавиться його життям, не виходить на зв`язок. В розмові ОСОБА_6 згадує батька з любов`ю, але все рідше.

Відповідно інформації комунального некомерційного підприємства «Лівобережний центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Запорізької міської ради малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спостерігається у центрі з народження. Дитина на диспансерному обліку не перебуває. Щеплений за віком. Інвалідності не має. Систематичного обстеження та лікування не потребує. З 2024 року відвідує лікарів у супроводі ОСОБА_3 . Батько не цікавиться здоров`ям дитини.

Згідно інформації Запорізької гімназії № 76 Запорізької міської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в гімназії з першого класу. Протягом навчання зарекомендував себе як вихований, дисциплінований та врівноважений учень. Пропусків уроків без поважної причини не має. З однокласниками має дружні стосунки. Учень забезпечений усім необхідним для навчання. Опікун сумлінно виконує свої обов`язки, приділяє значну увагу розвитку та вихованню дитини. Батько, ОСОБА_2 , участі у вихованні та навчанні сина не приймає. У початковій школі він час від часу з`являвся переважно у нетверезому стані. Починаючи з 5 го класу батько жодного разу не цікавився навчанням дитини, не відвідував заклад та не контактував з класним керівником.

Відповідно листа Запорізького міського центру соціальних служб (ЗМЦСС) у період з 23.04.2023 року по 15.10.2025 року соціальні послуги родині ОСОБА_7 не надавалися, у зв`язку з відсутністю звернення. Під час останньої зустрічі спеціаліста відділу соціальної роботи по Олександрівському району ЗМЦСС з ОСОБА_2 , а саме 05.05.2024 року надійшла інформація про те, що батько має намір подавати апеляцію на рішення суду, оскільки він не погоджується з ним. Пізніше стало відомо, що ОСОБА_2 призваний до лав Збройних сил України. В подальшому спілкування з батьком було відсутнє, доля його невідома. Усі спроби встановити з ним зв`язок не мали успіху, телефон вимкнено. 30.09.2025 представниками відділу соціальної роботи по Олександрівському району ЗМЦСС відвідано батька за останньою відомою адресою проживання: АДРЕСА_1 . Зі слів сусідів, за вище вказаною адресою ніхто не мешкає, будинок опечатано та відключені комунікації. ОСОБА_2 тривалий час ніхто не бачив, місце його перебування не відоме.

19.11.2025 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району (Комісія), розглянуто питання щодо стану виконання батьківських обов`язків батьком, ОСОБА_2 , відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько, ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явилася, про причини неявки не повідомив.

Батько, ОСОБА_2 , двічі запрошувався ( ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на засідання Комісії (за останнім відомим місцем проживання), однак не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Представникам Відділу служби зв`язатися з ОСОБА_2 засобами телефонного зв`язку не вдалося, на наявні номери телефонів ніхто не відповідає ( НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ).

19.11.2025 на засіданні Комісії заслухали опікуна дитини, ОСОБА_3 , яка повідомила, що батько не цікавиться життям дитини, матеріально не допомагає, його місце знаходження їм невідоме.

Станом на 19.11.2025, ОСОБА_2 , до Відділу служби з приводу повернення дитини на виховання в родину не звертався.

Комісія розглянувши матеріали справи, враховуючи ставлення батька до дитини, вважає наявним факт ухиляння ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є підставою, передбаченою ст. 164 Сімейного кодексу України, для позбавлення його батьківських прав. Комісія діючи в інтересах дитини, прийняла рішення про необхідність звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

В статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. В статті 12 цього Закону зазначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Законодавство України в частині захисту прав та інтересів дітей передбачає, що для виховання малолітньої дитини потрібно створити всі необхідні умови: мати постійне місце проживання, дохід, можливість забезпечити дитині відповідно віку та стану здоров`я харчування, медичний догляд, лікування, навчання, підготовку до самостійного життя.

Статтею 164 Сімейного кодексу України визначені підстави позбавлення батьків батьківських прав, так якщо зокрема мати/батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № З «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 166 Сімейного кодексу України передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2025 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, як органу опіки та піклування та представник третьої особи Запорізького міського центру соціальних служб позов підтримали, наполягали на задоволенні позовних вимог. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала, просила суд, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи за його відсутності не надав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений в установленому законом порядку шляхом надсилання судових повісток на останню відому адресу місця його реєстрації, повідомленням через офіційний веб-портал судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud0808.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до ч. 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку в сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_4 . (а.с.7)

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_5 . (а.с.13)

Малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус дитини, позбавленої батьківського піклування (рішення виконавчого комітету ЗМР від 01.07.2024 № 434/2).

Після набуття законної сили рішення суду про відібрання дитини у батька без позбавлення його батьківських прав (справа 331/1715/23; провадження № 2/331/89/2024), малолітній ОСОБА_1 , 2014 р.н., влаштований під опіку ОСОБА_3 , де перебуває по теперішній час (розпорядження голови РА ЗМР по Вознесенівському району № 808р від 25.11.2024). (а.с.14-17, 25,26)

Відповідно до інформації військової частини НОМЕР_1 з 17.05.2025 солдат ОСОБА_2 не повернувся до розташування підрозділу після відпустки для лікування (а.с.23,24).

30.09.2025 до відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради (Відділ служби) з`явилася опікун дитини, ОСОБА_3 , та надала письмові пояснення в яких зазначила, що за час перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під її опікою батько участі у вихованні дитини не приймав. У березні 2025 року ОСОБА_2 зателефонував і запропонував зустрітися. Після прогулянки батько запропонував пригостити у кафе дитину та опікуна. (а.с.21)

Відповідно листа Запорізького міського центру соціальних служб (ЗМЦСС) у період з 23.04.2023 року по 15.10.2025 року соціальні послуги родині ОСОБА_7 не надавалися, у зв`язку з відсутністю звернення. Під час останньої зустрічі спеціаліста відділу соціальної роботи по Олександрівському району ЗМЦСС з ОСОБА_2 , а саме 05.05.2024 року надійшла інформація про те, що батько має намір подавати апеляцію на рішення суду, оскільки він не погоджується з ним. Пізніше стало відомо, що ОСОБА_2 призваний до лав Збройних сил України. В подальшому спілкування з батьком було відсутнє, доля його невідома. Усі спроби встановити з ним зв`язок не мали успіху, телефон вимкнено. 30.09.2025 представниками відділу соціальної роботи по Олександрівському району ЗМЦСС відвідано батька за останньою відомою адресою проживання: АДРЕСА_1 . Зі слів сусідів, за вище вказаною адресою ніхто не мешкає, будинок опечатано та відключені комунікації. ОСОБА_2 тривалий час ніхто не бачив, місце його перебування не відоме. (а.с.31)

Відповідно інформації комунального некомерційного підприємства «Лівобережний центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Запорізької міської ради малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 / спостерігається у центрі з народження. Дитина на диспансерному обліку не перебуває. Щеплений за віком. Інвалідності не має. Систематичного обстеження та лікування не потребує. З 2024 року відвідує лікарів у супроводі ОСОБА_3 . Батько не цікавиться здоров`ям дитини. (а.с.32)

Згідно інформації Запорізької гімназії № 76 Запорізької міської ради від 26.09.2025 № 01-24/01-162, ОСОБА_1 навчається у Запорізькій гімназії № 76 з 1 класу. Протягом навчання зарекомендував себе як вихований, дисциплінований та врівноважений учень. ОСОБА_9 здобуває освіту у змішаному форматі. Пропусків уроків без поважних причин не має. Навчальні предмети засвоює переважно на середньому рівні, демонструє старанність. При виконанні завдань інколи потребує додаткових пояснень учителя, однак сумлінно виконує доручення. Поведінка учня задовільна, відповідає нормам шкільного статуту. ОСОБА_9 дотримується правил внутрішнього розпорядку, коректний у спілкуванні з дорослими та однолітками. З однокласниками підтримує дружні стосунки, проявляє товариськість, комунікабельність, конфліктних ситуацій не створює. Хлопець емоційно врівноважений, характеризується позитивним ставленням до навколишніх. Учень забезпечений усім необхідним навчальним приладдям для . очного та дистанційного навчання, підручниками, має єдиний квиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Під час очного навчання у школі ОСОБА_9 отримує безкоштовне гаряче харчування. З 04.09.2025 по 24.09.2025 перебував на відпочинку у таборі «Артек» (Закарпатська область, м.Свалява), путівку було надано за кошти державного бюджету. Хлопець завжди охайний, доглянутий, культурний. Опікуном ОСОБА_9 є ОСОБА_3 . Вона сумлінно виконує свої обов`язки, приділяє значну увагу розвитку та вихованню дитини. Систематично цікавиться навчанням ОСОБА_9 , підтримує постійний зв`язок із класним керівником, учителями- предмегниками та соціальним педагогом. У разі необхідності звертається за консультаціями, реагує на рекомендації педагогів, дбає про гармонійний розвиток та успішне навчання дитини. Опікун ОСОБА_3 відповідально виконує свої опікунські обов`язки, забезпечує необхідний догляд та підтримку для підопічного. Батько хлопця ОСОБА_10 участі у навчанні та вихованні сина не приймає. У початковій школі він час від часу з`являвся у гімназії, переважно в нетверезому стані. Починаючи з 5 класу батько жодного разу не поцікавився навчанням дитини, не відвідував заклад і не контактував із класним керівником. (а.с.34,35)

В судовому засіданні вивчено та оголошено Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, Висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У висновку зазначено, що Комісія з питань захисту прав дитини розглянувши матеріали справи, враховуючи ставлення батька до дитини, вважає наявним факт ухиляння ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є підставою, передбаченою ст. 164 Сімейного кодексу України, для позбавлення його батьківських прав. Комісія діючи в інтересах дитини, прийняла рішення про необхідність звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. (а.с.37-39)

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У відповідності з ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити, зважаючи на те, що відповідач байдуже ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, не приділяє належної уваги вихованню сина, не забезпечує належних умов проживання, не цікавиться його життям та взагалі зник з життя дитини.

Судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що відповідач ОСОБА_1 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками по вихованню дитини, тому наявні виключні обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки - позбавлення батьківських прав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: М.В. Антоненко