Рішення № 138530246, 22.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2689/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого суддіІванова А.П.,при секретарі судового засіданняБоти О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути заборгованість за Договором № 7904429 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.05.2024 року станом на 24.12.2024 у розмірі 89 100,00 грн, з яких: 27 000,00 грн заборгованість за кредитом; 48 600,00 грн заборгованість за нарахованими процентами; 13 500,00 грн заборгованість за штрафом, а також судові витрати у розмірі 2 662,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (торгова марка «CreditPlus») та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора в електронній формі укладено Договір № 7904429 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 27 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на його мобільний телефон, а кредитні кошти перераховані 19.05.2024 на платіжну картку відповідача, що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг про переказ коштів.

24.12.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» (Кредитор) та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» (Новий кредитор) укладено Договір факторингу № 24.12/24-Ф, відповідно до якого право вимоги за Договором № 7904429 від 19.05.2024 перейшло до позивача, що підтверджується копією договору факторингу, витягом з Реєстру боржників та доказами оплати за договором факторингу.

Позивач зазначає, що відповідач своєчасно не повернув кредит та нараховані проценти, у зв`язку з чим станом на 24.12.2024 заборгованість за Договором № 7904429 становить 89 100,00 грн, з яких 27 000,00 грн тіло кредиту, 48 600,00 грн проценти за ставкою 1,5 % на день за 120 днів користування кредитом, 13 500,00 грн штраф, нарахований відповідно до умов договору.

Ухвалою суду 13.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

27.05.2026 від представника відповідача адвоката Кудіної М.Г. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнав позов частково. Відповідач не заперечив факт укладення Договору № 7904429 від 19.05.2024 в електронній формі та факт отримання кредитних коштів у розмірі 27 000,00 грн, погодившись зі стягненням цієї суми в повному обсязі.

Разом з тим відповідач заперечив проти стягнення процентів у заявленому позивачем розмірі 48 600,00 грн, вказавши, що Законом України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону України № 3498-ІХ від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023) встановлено граничний розмір денної процентної ставки, який тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, не міг перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 % на день, протягом наступних 120 днів (з 22.04.2024 по 20.08.2024) 1,5 % на день, а після завершення перехідного періоду 1 % на день. Оскільки зі 120 днів нарахування, здійсненого позивачем за ставкою 1,5 %, лише 94 дні (з 19.05.2024 по 20.08.2024) припадають на період дії обмеження у 1,5 %, а решта 26 днів на період, коли підлягала застосуванню гранична ставка 1 %, відповідач навів власний розрахунок процентів: 27 000,00 грн х 1,5 % х 94 дні = 38 070,00 грн; 27 000,00 грн х 1 % х 26 днів = 7 020,00 грн; разом 45 090,00 грн, що на 3 510,00 грн менше заявленої позивачем суми.

Крім того, відповідач заперечив проти стягнення штрафу у розмірі 13 500,00 грн, посилаючись на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо права суду зменшити неустойку, а також на скрутне матеріальне становище (здійснення догляду за матір`ю особою з інвалідністю І групи). Відповідач також зазначив про необхідність зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн з огляду на типовий характер справи, а також про пропорційний розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України.

29.05.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зазначивши, що денна процентна ставка за Договором є фіксованою, погодженою сторонами на дату його укладення (19.05.2024) в межах чинного на той час обмеження у 1,5 % на день, та не підлягає перерахунку протягом усього строку кредитування, оскільки зміни до умов договору не вносилися. Щодо штрафу позивач зазначив, що передбачене п. 6 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» звільнення споживачів від сплати неустойки поширюється лише на договори, укладені до 24.01.2024 (тобто до 30-го дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ), тоді як спірний договір укладено 19.05.2024, тобто пізніше зазначеної дати, а тому, на переконання позивача, штраф нарахований правомірно і підлягає стягненню в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши подані сторонами докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що 19.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено Договір № 7904429 про надання споживчого кредиту, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на його мобільний телефон. Відповідно до умов Договору сума кредиту становить 27 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, процентна ставка 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Факт перерахування коштів на платіжну картку відповідача підтверджується довідкою надавача платіжних послуг про переказ коштів.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив факт укладення договору та факт отримання ним кредитних коштів у розмірі 27 000,00 грн, у зв`язку з чим суд вважає ці обставини встановленими та такими, що не потребують додаткового доказування в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Судом встановлено, що 24.12.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем укладено Договір факторингу № 24.12/24-Ф, за яким право вимоги за Договором № 7904429 від 19.05.2024 перейшло до позивача. Відповідач правомірність договору факторингу не оспорював, а відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин суд вважає доведеним факт набуття позивачем статусу кредитора за спірним кредитним договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 526, 610, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Оскільки факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 27 000,00 грн підтверджений належними доказами та не заперечується відповідачем, а доказів повернення цієї суми матеріали справи не містять, вимога позивача про стягнення тіла кредиту в розмірі 27 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Судом також встановлено, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитом (основною сумою боргу) становить за договором про надання споживчого кредиту №7904429 в розмірі 27000,00 грн., при цьому, заборгованість за відсотками позивач ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» просить стягнути у розмірі 48600,00 грн., яка майже у 2 рази перевищує розмір боргу.

Суд вважає, що нараховані позивачем ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» суми по відсоткам за користування кредитом не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в електронних договорах такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником яких є відповідач ОСОБА_1 як споживач, тим самим порушує її права споживача, тому вимога позивача ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим чинним ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача ОСОБА_1 та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», а наявність в останнього як кредитора можливості стягувати з відповідача ОСОБА_1 , як споживача надмірні грошові суми відсотків, спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання відповідача як боржника виконувати основне грошове зобов`язання, при цьому суд висновує, що загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту, відтак, такі підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 , оскільки знайшли своє реальне відображення у кожному договорі.

При вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача ОСОБА_1 та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру, що складатиме 100% від суми заборгованості за тілом кредиту (основною сумою боргу). На переконання суду, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин, враховуючи знецінення валюти гривні та велику інфляцію в Україні.

Враховуючи наявність у відповідача ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за договором про споживчий кредит №7904429 від 19.05.2024 року, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», частково, а саме: стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7904429, у розмірі 54000,00 грн., з яких: 27000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 27000,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

При вирішенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 13500,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який триває на даний час.

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22 зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За наведених обставин стягнення заборгованості за штрафом в сумі 13500,00 грн. за вищевказаним кредитним договором, нарахованої у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 613,58 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02.08.2024, акт приймання-передачі наданих послуг №116 до договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024, витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №116 до договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Окрім того, слід зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Зважаючи на складність та категорію справи, суд вважає необґрунтованими та завищеними витрати на складання та подання до суду позовної заяви, моніторинг, аналіз судової практики та на інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів.

Враховуючи наведене, принцип обґрунтованості та пропорційності, характер та час витрачений на виконання адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, категорії справи, її складності, ціни позову та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у 3000 грн.

Керуючись ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 244, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 626, 629 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (код ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за Договором № 7904429 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.05.2024 у розмірі 54 000 (п`ятдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок, яка складається з: 27 000,00 грн заборгованість за кредитом; 27 000,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» судові витрати у розмірі 1 613 (одну тисячу шістсот тринадцять) гривень 58 копійок, судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов