Рішення № 138529976, 27.07.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/856/26 2/729/819/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

заочне

27 липня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Булиги Н. О.

за участі секретаря судового засідання Романченко С. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бобровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 00-10154079 від 06.01.2025 у розмірі 19 093,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.01.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10154079 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 11000 грн. на умовах строковості, платності та зворотності, а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку і строки, визначені договором.

У подальшому 17.10.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 17102025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10154079 від 06.01.2025.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти та нараховані проценти у встановлені договором строки не повернула, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 22 393,80 грн, з яких: 13 200,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5 893,80 грн заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом та 3 300,00 грн штрафні санкції.

При цьому позивач зазначає, що вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, а тому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 19093,80 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Ухвалою від 09.06.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та прийнято рішення про розгляд справи з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, відповідно до положень п. 2 ч.7, п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України (за зареєстрованим у встановленому Законом порядку місцем проживання), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомила, у встановлений судом строк відзив на позов не подавала. Таким чином, наявні підстави для ухвалення заочного рішення.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 06.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10154079 в електронній формі, шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 11 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов договору, строк кредитування 360 днів, до 01 січня 2026 року (а.с. 33-37).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту та умов договору кредитної лінії № 00-10154079 від 06.01.2025 року відповідач була ознайомлена з істотними умовами кредитування, зокрема щодо розміру кредиту, строку його повернення, процентної ставки та порядку погашення заборгованості, що підтверджується накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 37).

З довідки про ідентифікацію вбачається, що під час укладення кредитного договору ТОВ «МАКС КРЕДИТ» здійснило ідентифікацію та верифікацію позичальника відповідно до вимог чинного законодавства, після чого відповідачем було акцептовано оферту шляхом введення одноразового ідентифікатора 31858, що є належним підтвердженням її волевиявлення на укладення кредитного договору (а.с. 45).

На виконання умов кредитного договору від 06.01.2025 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» здійснило переказ кредитних коштів у сумі 11 000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить відповідачці, що підтверджується повідомленням про здійснення переказу грошових коштів та додатком до нього (а.с. 46-49).

На підставі ухвали суду про витребування доказів, до суду 10.06.20206 надійшла інформація з АТ «ПУМБ» щодо належності платіжної картки відповідачці та руху коштів по рахунку. Із наданих документів вбачається, що на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 ,на платіжну картку № НОМЕР_2 , 06.01.2025 року були зараховані кредитні кошти у сумі 11000 грн., чим підтверджується факт отримання відповідачкою кредитних коштів та належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості, підготовленим первісним кредитором, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-10154079 від 06.01.2025 року становить: 11000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 5 893 грн 80 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3 300 грн штрафні санкції (а.с. 17-18).

17.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 17102025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними у Реєстрі боржників (а.с. 7-9).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 17.10.2025 року до договору факторингу № 17102025-МК/ЮнітКапітал від 17.10.2025 року, до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-10154079 від 06.01.2025 року (а.с. 13-14).

Як видно із виписки з особового рахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-10154079 від 06.01.2025 року за період з 17.10.2025 по 15.03.2026 становить 22 393 грн 80 коп., з яких: 13 200 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 893 грн 80 коп. заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом, 3 300 грн штрафні санкції. (а.с. 19).

При цьому, позивачем заявлено вимоги про стягнення лише 19 093 грн 80 коп., які складаються із заборгованості за тілом кредиту в сумі 13 200 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 5 893 грн 80 коп., без урахування штрафних санкцій

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстраціїу його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги», платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки, платіжний інструмент це персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції; Держателем такого платіжного інструменту є фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту.

Частини 1 та 2 статті 1077 ЦК України вказують, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд вважає належними, допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

У свою чергу відповідачкою не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.

Враховуючи, що відповідачка в добровільному порядку не виконала взяті на себе зобов`язання, що свідчить про порушення прав позивача, а позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачкою умов кредитного договору та існування заборгованості, суд задовольняє заявлений позов у повному обсязі та вважає, що з відповідачки слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 19 093,80 гривень.

Задовольнивши позов, суд вирішує питання розподілу судових витрат, понесених позивачем.

Згідно із ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову з відповідачки підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Що стосується стягнення витрат на користь позивача за професійну правничу допомогу, то суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст.141 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат у справі, до суду надано договір №20/01/26-02 від 20.01.2026 року про надання правничої допомоги, який укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» в особі адвоката Тимошенка О.О., предметом якого виступають зобов`язання адвоката надавати юридичну (правничу) допомогу для ТОВ «Юніт Капітал», протокол погодження вартості послуг; додаткову угоду №25771393363 до договору №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, предметом якої виступають зобов`язання адвоката надавати юридичну (правничу) допомогу ТОВ «Юніт Капітал», зокрема у справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10154079 від 06.01.2025; акт прийому-передачі наданих послуг до договору №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, в якому зазначено про склад, обсяг та види виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом та їх вартість, яка складає 7000 грн. (а.с. 20-23).

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про обґрунтованість розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та стягнення їх з відповідачки.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 207, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 628, 1048-1052, 1054, 1077, 1080, 1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію» ст.ст.133, 137, 141, 247, 264, 265, 274, 279, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10154079 від 06.01.2025 року у сумі 19 093 (дев`ятнадцять тисяч дев`яносто три) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса 01024, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333; код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Бобровицького районного суду Н. О. Булига