Рішення № 138529598, 22.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/7233/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряки Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.-щі Овідіополь в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ; 3-тя особа без самостійних вимог на предмети спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області; 3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Служба у справах дітей Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області; 3-тя особа без заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Одеського району нотаріального округу Русінова Антоніна Євгенівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; 3-ті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Орган Опіки і піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області; Служба у справах дітей Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області; Приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Русінова Антоніна Євгенівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ :

15 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з первісним позовом про визнання права власності на спадкове майно. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько Позивача - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадкова справа за №24/2024 щодо померлого ОСОБА_8 була заведена Приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Русіновою Антоніною Євгенівною.

Оскільки на момент смерті, у померлого залишилося спадкове майно, Позивач 11 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Русінової А.Є. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно померлого.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.03.2025 р. приватного нотаріуса Русінової А.Є., було повідомлено про неможливість вчинення нотаріальної дії.

В цей же час, нотаріусом було роз`яснено, що іншою особою - ОСОБА_2 було подано до даної спадкової справи заяву про видачу їй свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (після смерті іншого з подружжя).

Повідомленням приватного нотаріуса Русінової А.Є. від 01.05.2025 р. за вих. №37/02-14 було роз`яснено право спадкоємця звернутися до суду за визнанням права власності на майно в разі оспорювання іншими спадкоємцями права ОСОБА_2 на спадкове майно.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 зауважував, що спадкове майно хоча і було зареєстроване під час шлюбу, утім не належить до спільного майна подружжя; таким чином, вчинення будь-яких дій з видачі свідоцтва ОСОБА_2 буде порушувати права і законні інтереси спадкоємців за законом.

У разі видачі ОСОБА_2 відповідного свідоцтва, про яке вона просить, 1/2 житлового будинку буде набута саме нею, що порушує права усіх спадкоємців за законом, в тому числі, і права малолітньої особи - ОСОБА_4 , що народилася і проживає у відповідному будинку.

Позивач вважає, що відповідачка ОСОБА_3 не має жодного права на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., оскільки його батько збудував його сам, за власний кошт, задовго до шлюбу ОСОБА_8 з ОСОБА_2 .

Позивачем зазначалося, що фактичні шлюбні відносини ОСОБА_8 і ОСОБА_2 припинили на початку 2000-го року, при цьому подружжя вже розділило свої речі при припиненні шлюбних відносин, а саме: ОСОБА_2 вивезла все рухоме майно з двору ОСОБА_8 , в тому числі тварин і худобу і перейшла жити в інше приміщення.

З 2000 р. і до моменту смерті ОСОБА_8 , тобто, 24 роки, ОСОБА_2 не заявляла померлому жодних претензій про поділ спільного будинку, не проживала в цьому будинку, не несла витрат на його утримання, не заявляла на цей будинок будь-яких прав власника чи користувача.

І лише після смерті спадкодавця Відповідач звернувся до приватного нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва на частку у спільному з померлим майні.

Позивач у даній справі вважає, що ОСОБА_2 не має жодних прав на спадкове майно, як внаслідок його набуття ще до шлюбу з його батьком, так і внаслідок проведення поділу спільного майна подружжя при фактичному припиненні шлюбних правовідносин.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 19 грудня 2025 року справу прийнято до провадження Овідіопольського районного суду Одеської області у складі судді Гандзій Д.М.

У строк, передбачений ст. 178 ЦПК України, відповідачі у справі відзивів до суду не подавали.

Первісний позивач уточнив коло відповідачів, зазначивши в якості співвідповідача у справі ОСОБА_3

ОСОБА_3 , діючи в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_7 . Зустрічна позовна заява мотивована тим, що малолітня ОСОБА_4 теж є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_8 та у встановленому законом порядку прийняла спадщину. У зв`язку з цим, законний представник просила визнати за малолітньою ОСОБА_4 право власності на іншу 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Овідіопольського районного суду від 23 квітня 2026 року було замінено первісного відповідача ОСОБА_4 належним відповідачем ОСОБА_3 , прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 ; закрито підготовче провадження за первісним позовом ОСОБА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 ; призначено справу до судового розгляду по суті у приміщенні Овідіопольського районного суду Одеської області на 24 червня 2026 року о 10:00 годині.

В судове засідання з розгляду справи по суті позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_9 не з?явились, надавши суду заяву, в якій наполягали на задоволенні первісних позовних вимог та проти задоволення зустрічних позовних вимог не заперечували, просили їх задовольнити.

ОСОБА_3 як позивачка за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) у судове засідання не з?явилась, надавши суду письмову заяву, в якій наполягала на задоволенні зустрічних позовних вимог, проти задоволення первісних позовних вимог не заперечувала, просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_10 в судове засідання не з?явилась, будучи повідомленою належним чином, за адресою реєстрації, що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою листоноші «адресат відсутній», причини неявки не повідомила., будь-яких заяв не надала.

Третя особа - приватний нотаріус Русінова А.Є. - у судове засідання не з`явилася, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Орган Опіки і піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області та Служба у справах дітей Авангардівської селищної ради проти задоволення первісного та зустрічного позову - не заперечували у своїх заявах на адресу суду, в яких просили суд проводити всі судові засідання без їх участі.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд вважає, що первісний та зустрічний позов підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 серпня 1989 року, який було розірвано на підставі актового запису № 4 від 18.01.2020 року.

За час шлюбу, на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 817 від 09.12.1996 року, за ОСОБА_8 було оформлено право особистої власності на житловий будинок загальною площею 79,50 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер. Після його смерті приватним нотаріусом Русіновою А.Є. заведено спадкову справу № 24/2024.

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , направленої Приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Русіновою А.Є. вх. №7727/26 вх від 30.03.2026 р. та повних витягів з ДРАЦС громадян щодо актового запису про шлюб, про народження ОСОБА_8 , направлених на адресу суду Одеським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України за № 7729/26 вх. від 30.03.2026 р., вбачається наступне коло спадкоємців: ОСОБА_1 , син спадкодавця, ОСОБА_11 (дівоче прізвище ОСОБА_12 ), донька спадкодавця та ОСОБА_4 , донька спадкодавця.

Згідно з матеріалами спадкової справи №24/2024 після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповіту не складалося; ОСОБА_1 , син спадкодавця, ОСОБА_11 (дівоче прізвище ОСОБА_12 ), донька спадкодавця та ОСОБА_4 , донька спадкодавця мають право на частку у спадщині у розмірі 1/3. ОСОБА_13 відмовилася від прийняття спадщини на користь свого брата ОСОБА_1 . Відтак, спадкоємцями за законом прийнято спадкове майно в наступних частках: ОСОБА_1 - 2/3; ОСОБА_4 - 1/3.

З поданих до суду письмових матеріалів, а саме свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, державного акту про право власності на земельну ділянку, витягу з державного земельного кадастру слідує, що в спадкову масу увійшло наступне майно:

- земельна ділянка з кадастровим номером: 5123783200:01:002:0097, площею 7,02 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Одеської області, Одеський ( АДРЕСА_1 , ділянка № НОМЕР_1 ,

- земельна ділянка з кадастровим номером: 5123783200:02:001:0871 площею 0,1141 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса - АДРЕСА_3 ).

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 15.04.2025 р. та від 17.04.2025 р., та архівної довідки №448 від 19.12.2025 р. КП «Авангардкомунсервіс», дане майно на момент смерті належало померлому ОСОБА_8 .

З матеріалів спадкової справи встановлено, що дійсно, Відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві від 03.12.2024 р. повідомила приватному нотаріусу Русіновій А.Є., що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 був набутий нею за спільні кошти з померлим, під час перебування в шлюбі, тому просила видати їй свідоцтво про право власності у спільному майні колишнього подружжя.

Досліджуючи матеріали справи, судом було встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка під ним є особистою власністю померлого, з огляду на таке.

Відповідно до довідки Новодолинської сільської ради від 29.07.2010 р. за №315, ОСОБА_8 фактично користується земельною ділянкою площею 0,1141 га., на якій побудований житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 з 1986 року, згідно запису господарської книги №21 за 1986-1990 р.р., особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідно до даних Технічного паспорту на житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 , а саме характеристики будівлі і споруд, зазначено рік забудови будинку - 1985 р.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, право особистої власності ОСОБА_8 за вищевказаною адресою було видане на підставі виписки з розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 09.12.1996 р., за №817.

На підставі виписки з розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 05.12.1996 р., за №812, право власності на вищевказаний будинок з господарськими будівлями і спорудами було визнано за ОСОБА_8

09.12.1996 р. за №817, затверджено акт введення в експлуатацію вищевказаної будівлі; визначено рахувати власником цілого домоволодіння ОСОБА_8 .

Таким чином, наявними письмовими доказами встановлюється, що вищевказаний житловий будинок було побудовано 1985 р., використовувався ОСОБА_8 для проживання з 1986 р.

В цей же час, згідно наявних даних з актового запису про шлюб ОСОБА_8 , про що міститься відмітка в паспортному документі померлого, шлюб з ОСОБА_2 ОСОБА_8 уклав лише 05.08.1989 р., тобто після чотирьох років з моменту будівництва та початку використання за призначенням вищевказаного житлового будинку.

Відтак, це доводить, що ОСОБА_8 набув право на новозбудоване майно ще до шлюбу.

В цей же час, в справі відсутні відомості про те, що Відповідач своєю працею, своїми коштами - приймала участь у будівництві вищевказаного будинку. До того ж, суд звертає увагу, що на момент побудови, остання з спадкодавцем в шлюбі ще не перебувала.

Відтак, майнові претензії на 1/2 частку будинку (як такого, що набуто в шлюбі) не ґрунтуються на законі, оскільки відповідне майно, хоча і було зареєстроване та введене в експлуатацію в 1996 р., однак фактично побудоване і використовувалося для житла ще з 1986 р., відповідно до даних Новодолинської сільської ради та даних технічного паспорту.

ОСОБА_2 за життя спадкодавця позовів про поділ майна подружжя не заявляла, вимог щодо виділу частки не пред`являла, що свідчить про фактичне визнання нею права особистої приватної власності чоловіка на це майно після розірвання шлюбу.

Суд звертає увагу, що відповідно до довідки Авангардівської селищної ради від 09.01.2026 р. за вих.№07, ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов, складеного Авангардівською селищною радою 06.01.2026 р., мати з донькою проживають за цією адресою з 2016 р. Згідно довідки Авангардівської селищної ради від 09.01.2026 р., за №06, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно акта обстеження житлово-побутових умов, складеного Авангардівською селищною радою 08.01.2026 р., ОСОБА_2 проживає з своїм сином за адресою: АДРЕСА_4 - з 2009 р.

Самостійне виселення ОСОБА_2 зі спірного приміщення 17 років назад (з 2009 року), відсутність претензій щодо поселення і проживання в спірному приміщенні інших осіб та малолітньої дитини з 2016 р. (які мешкають там вже 10 років) разом з відсутністю доказів володіння, користування і розпорядження цим майном ОСОБА_2 (з моменту розірвання шлюбу і до моменту смерті спадкодавця), відсутність доказів несення тягаря утримання цього майна, спорів щодо поділу спільного майна подружжя, - вказують на те, що Відповідачем ОСОБА_2 визнавалось та не оспорювалось право особистої приватної власності ОСОБА_8 на це майно впродовж всього його життя, з моменту фактичного припинення користування цим майном (з 2009 р.) і до моменту смерті спадкодавця - 01.08.2024 р.

Добросовісність - це фундаментальний правовий стандарт поведінки, що вимагає від учасників правовідносин чесності, відкритості та поваги до інтересів іншої сторони. Разом із вимогою послідовності, цей принцип гарантує стабільність, передбачуваність цивільного та ділового обороту.

У юриспруденції та цивільних відносинах дії «всупереч своїй попередній поведінці» описуються доктриною venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки). Цей принцип базується на засадах добросовісності: особа не може діяти певним чином, а потім змінити свою позицію, якщо це шкодить іншій стороні, яка покладалася на первинні дії.

Серед кола спадкоємців є малолітня особа, житлові права якої повинні бути захищені.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції «Про права дитини» дає кожній дитині право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону «Про охорону дитинства» дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повноліття раніше. Дитинство - період розвитку людини до досягнення повноліття.

У ч. ч. 1 - 3 ст. 17 Закону «Про охорону дитинства» вказано, що кожна дитина, у тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку у спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їхньої смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їхнього майна.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожне рішення суду повинно відповідати критерію «справедливого балансу» (fair balance).

Висновки щодо необхідності дотримання спадевливого балансу приватних інтересів сторін випливають з практики ЄСПЛ, зокрема у справах «Hamer v. Belgium», «Sud Fondi Srl and others v. Italy», «Bistrovic v. Croatia», «Kozacioglu v. Turkey».

Вирішуючи спір щодо правового режиму зазначеного нерухомого майна та розподілу спадкових часток, суд керується такими нормами матеріального права.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1274 та 1275 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

За змістом частини першої статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачатi за життя спадкодавця та народженi живими після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 57 Сімейного кодексу України унормовано, що будь-яке майно, набуте до офіційної реєстрації шлюбу, є особистою приватною власністю того з подружжя, хто його придбав чи отримав.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована. Суд бере до уваги, що шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було припинено. З 2009 р. спадкодавець одноособово володів, користувався та одноособово розпоряджався вказаним будинком як об`єктом свого особистого права власності.

У Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц приводилося, що потрібно розрізняти ситуації, коли майно, зареєстроване за одним із подружжя на праві власності, є об`єктом права спільної сумісної власності, та коли таке майно, є особистою власністю одного із подружжя. Після смерті одного із подружжя, відкривається спадщина тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об' єкті, який є спільним сумісним майном, не входить до складу спадщини.

Отже, той з подружжя, хто є живим, реалізуючи свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини (чи відмови у її прийнятті), а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя. У разі, якщо майно, яке зареєстроване за спадкодавцем, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, той з подружжя, хто є живим, може подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Неподання такої заяви не змінює правового режиму майна, яке входить до складу спадщини.

Відповідно, заява одного із подружжя, хто є живим, про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця, підтверджує правовий статус майна померлого, як його особистого майна.

В Постанові Верховного Суду України № 6-2921цс17 від 15.11.2017р. зазначено таке. Нормами п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в його набутті.

При цьому при застосуванні положень статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Головним є те, що набуття права власності на новобудову відрізняється від набуття права власності на інше майно, оскільки новобудова може бути споруджена за рахунок інших осіб, у тому числі й за рахунок колишнього подружжя, а прийнята в експлуатацію вже під час укладення нового шлюбу.

Тому сам по собі факт оформлення права власності на новозабудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 24 березня 2020 року у справі № 367/3800/14-ц, Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 570/997/19 від 16.06.2021 року.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд обов`язково враховує висновки щодо застосування подібних норм, викладені в постановах Верховного Суду.

У абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду) передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. ОСОБА_2 не надала суду належних доказів на спростування того факту, що спірний будинок на момент відкриття спадщини належав спадкодавцеві одноособово.

Таким чином, оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_8 на момент смерті в цілому (1/1 частка), він у повному обсязі увійшов до складу спадщини.

Враховуючи, що спадщину після померлого прийняли спадкоємці першої черги (син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_4 ), відтак, первісний та зустрічний позов - підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,191,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 1216,1218,1222,1261,1270,1278 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1.Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ; 3-тя особа без самостійних вимог на предмети спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області; 3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Служба у справах дітей Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області; 3-тя особа без заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Одеського району нотаріального округу Русінова Антоніна Євгенівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та зустрічний позов ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; 3-ті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Орган Опіки і піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області; Служба у справах дітей Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області; Приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Русінова Антоніна Євгенівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити ;

2.Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) право власності на 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером: 5123783200:01:002:0097, площею 7,02 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Одеської області, Одеський (колишній Овідіопольський) район, Авангардівська територіальна громада (колишня тер. Новодолинська сільська рада), масив № НОМЕР_4 , ділянка № НОМЕР_1 , а також на 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером: 5123783200:02:001:0871 площею 0,1141 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також на 2/3 (дві третіх) частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

3.Визнати за ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) право власності на 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером: 5123783200:01:002:0097, площею 7,02 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Одеської області, Одеський (колишній Овідіопольський) район, Авангардівська територіальна громада (колишня тер. Новодолинська сільська рада), масив № НОМЕР_4 , ділянка № НОМЕР_1 , а також на 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером: 5123783200:02:001:0871 площею 0,1141 га., для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також на 1/3 (одну третю) частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 22.07.2026 р.

Суддя Гандзій Д.М.