Ухвала суду № 138529058, 24.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36998/26-к

пр. 1-кс-37596/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві, що полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № № 12025000000001542 від 27.05.2025, -

В С Т А Н О В И В :

03.07.2026 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві, що полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № № 12025000000001542 від 27.05.2025.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 18.06.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2026 року у справі № 757/29258/26- к в рамках кримінального провадження № 12025000000001542 від 27.05.2025 року проведено обшук за робочим місцем ОСОБА_5 у приміщенні ТОВ «Новус Україна» за адресою: м. Київ, проспект Романа Шухевича, 2-Т.

Під час проведення обшуку слідчі вилучили мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max темно-сірого кольору у коричневому чохлі, власником якого є громадянин Литовської Республіки ОСОБА_8. Ця обставина органом досудового розслідування не заперечується.

Власник вилученого майна вважає, що воно має статус тимчасово вилученого майна, оскільки не має відношення до кримінального провадження та на нього не було накладено арешт, а відтак вилучене майно підлягає поверненню його законному володільцю.

Адвокат подав до суду заяву про проведення судового засідання у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Слідчий/прокурор в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлялися належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.

Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону, враховуючи принцип диспозитивності, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації учасникам провадження, їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, суд визнав можливим провести розгляд у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що у провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12025000000001542, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362 КК України.

Ухвалою слідчого судді № 757/29258/26-к задоволено частково клопотання та дозвіл слідчому слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 на проведення обшуку у кримінальному провадженні № 12025000000001542, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2025, виключно за робочим місцем ОСОБА_5 , яке фактично знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Шухевича Романа, буд. 2-Т, (нежитлові будівлі літ. Е, Ж, З, И, К, Л, Д на праві власності 1/1 належать ТОВ «СКАЙ СІТІ ДЕВЕЛЕПМЕНТ» (код ЄДРПОУ: 44099756), з метою виявлення речей, предметів та документів, що мають значення речових доказів в кримінальному проваджені, а саме: чорнових записів, записні книжки, нотатки, в яких містяться відомості щодо вчинення кримінального правопорушення;мобільних телефонів, сім карт, планшетів, ноутбуків, комп`ютерної техніки, флеш-накопичувачів, жорстких дисків - шляхом зняття інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя, при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

За викладених обставин вбачається, що скаргу подано уповноваженою особою, в передбачений законом спосіб та з урахуванням правил територіальної підсудністю для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що регламентовано ч. 1 ст. 306 КПК України.

За змістом ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Наряду з вказаним, слідчий суддя вважає за доцільне зазначити, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

18.06.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2026 року у справі № 757/29258/26- к в рамках кримінального провадження № 12025000000001542 від 27.05.2025 року проведено обшук за робочим місцем ОСОБА_5 у приміщенні ТОВ «Новус Україна» за адресою: м. Київ, проспект Романа Шухевича, 2-Т.

Під час проведення обшуку слідчі вилучили мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max темно-сірого кольору у коричневому чохлі, власником якого є громадянин Литовської Республіки ОСОБА_8.

Постановою старшого слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 у задоволенні клопотання № 108 від 26.06.2026, адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ТОВ «НОВУС УКРАЇНА» у кримінальному провадженні Лг« 12025000000001542 від 27.05.2025 про повернення тимчасово вилученого майна, належного керівнику внутрішнього контролю і управління ризиками ТОВ «Новус Україна», гр. Латвійської республіки ОСОБА_8 яке було вилучено під час обшуку 18.06.2026 року, а саме: мобільний телефон Apple Iphone 14 Pro Мах темно-сірого кольору в чохлі коричневого кольору.

Мотивуючи вказане рішення слідчий вказав, що вилучені речі та документи, які просить негайно повернути у своєму клопотанні адвокат- входять до переліку майна, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, а тому вилучені речі не вважаються тимчасово вилученим майном.

Разом з тим, під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено, яке значення та доказом яких обставин у кримінальному провадженні має вилучене майно, та те, що було надано дозвіл саме на його вилучення, так як в ухвалі було надано дозвіл на зняття інформації з мобільних телефонів, сім карт, планшетів, ноутбуків, комп`ютерної техніки, флеш-накопичувачів, жорстких дисків, проте не вилучення.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що норми КПК України передбачають єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, - ухвалу про арешт майна (ч. 5 ст. 173 КПК України); відповідно, ухвала про дозвіл на обшук не є рішенням, яким обмежується право власності, а майно, вилучене під час обшуку (у тому числі таке, дозвіл на відшукання якого надано), має перебувати у режимі тимчасово вилученого майна з наслідками "або арешт - або повернення".

При дослідженні слідчим суддею матеріалів скарги, встановлено, що стороною обвинувачення не доведено, що прокурор та/або слідчий за погодженням із прокурором невідкладно після проведення обшуку звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Враховуючи вказані норми кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене майно, відповідно до протоколу обшуку, на поверненні якого наполягає заявник, не підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/29258/26-к від 03.06.2026.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був вилучений стороною кримінального провадження, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160-166, 170-174 цього Кодексу.

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За таких обставин, зважаючи на те, що органом досудового розслідування не доведено необхідність подальшого обмеження права власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном, вилученого під час проведення обшуку, таке майно підлягає поверненню.

Окрім цього, адвокат просить визнати незаконною бездіяльність слідчого, яка полягає неповерненні власнику тимчасово вилученого майна, проте згідно з ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатом розгляду скарги може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити чи вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги, а відтак у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу - задовольнити частково.

Зобов`язати уповноважену особу слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві розслідування в кримінальному провадженні №12025000000001542 від 27.05.2025 року негайно повернути ОСОБА_8 мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Мах темно-сірого кольору в коричневому чохлі, вилучений в нього під час проведення обшуку 18.06.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 від 03.06.2026 року у справі № 757/29258/26-к.

В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_10