Рішення № 138528087, 27.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 447/170/26

Провадження 2/465/3874/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Баран О.І.,

за участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

представника позивача: адвоката Олешка Т.О.,

представника відповідача: адвоката Труша І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом:

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» (код ЄДРПОУ: 16285602, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33),

предмет позову: стягнення страхової виплати,

в с т а н о в и в:

Представник позивача, адвокат Олешко Тарас Орестович, через систему «Електронний суд» звернувся з указаним позовом до Миколаївського районного суду Львівської області.

28 січня 2026 року ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження (а.с. 37).

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 26.02.2026 матеріали цивільної справи передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Франківського районного суду м. Львова (а.с. 51).

23 квітня 2026 року на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшла указана позовна заява, надіслана за підсудністю із Миколаївського районного суду Львівської області, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача-1 страхові виплати у розмірі 130 967,92 грн страхової виплати, а з відповідача-2 5 000,00 грн моральної шкоди.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Баран О.І. від 28.04.2026 справу прийнято до провадження, судове засідання із розгляду справи призначено на 20.05.2026 (а.с.58).

12 травня 2026 року від представника АТ «СК «ІНГО» надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 64-85).

13 травня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 86-90).

Ухвалою підготовчого судового засідання від 20.05.2026 прийнято відмову від позову до ОСОБА_2 , про відшкодування 5 000,00 грн моральної шкоди. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування 5 000,00 грн моральної шкоди та судових витрат.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02.06.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Аргументи позивача

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.04.2025 о 08:05, на а/д М06 Київ-Чоп 562 км відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля, під керуванням ОСОБА_2 («Audi 4», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 ) та автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 , належного позивачу на праві власності (свідоцтво НОМЕР_4 ), що призвело до технічних пошкоджень транспортних засобів і заподіяння позивачу матеріальних збитків.

Позивачем заявлено позовну вимогу про відшкодування не сплаченої вартості відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 в сумі 130 967,92 грн, виходячи із суми, визначеної експертом та вже сплаченого 16.09.2025 страхового відшкодування у сумі 91 276,03 грн.

Крім цього, вказує про те, що ремонтна калькуляція, складена відповідачем, із ручним коригуванням та заниженням вартості запасних частин у зв`язку з чим вона не забезпечує визначення реального розміру шкоди, є необ`єктивною.

Заперечення відповідача

Відповідач з вимогами позовної заяви не погодився, виклавши мотиви незгоди у відзиві на позовну заяву. Звертає увагу суду, що позивача у відповідності до приписів спеціального Закону повідомлено про наявність права вибору станції технічного обслуговування із переліку зазначеного відповідачем, із якими діють партнерські угоди та наданням її представнику пошкодженого автомобіля, для дефектування з метою подальшого перегляду прийнятого рішення та здійснення доплати страхового відшкодування на рахунок такої станції технічного обслуговування.

Після відхилення потерпілим партнерської до відповідача станції технічного обслуговування відповідачем замовлено Звіт № 07-D/17/52 від 20.06.2025 «про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу»

Також звертає увагу, що строк експлуатації автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 перевищує п`ять років на дату настання ДТП. Тож відповідачем складено Ремонтну калькуляцію з урахуванням норм Закону, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 91 276,03 грн без ПДВ, із включенням вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

Позивачу сплачено страхове відшкодування у розмірі 91 276,03 грн, що ним підтверджується. Підстави для перегляду прийнятого рішення відсутні, оскільки калькуляцію проведено у відповідності до встановлених вимог, із розмежуванням строку експлуатації транспортного засобу і за ненадання позивачем доказів про реальні понесені ним витрати, що призвело до їх завищення.

Вказано, про безпідставність використання експертом у розрахунках вартості ремонту (калькуляції) цін на запасні частини, які встановлено авторизованим авторемонтним підприємства, оскільки строк експлуатації автомобіля перевищує 5 років і відсутні докази дії гарантійних зобов`язань виробника, що, на думку скаржника, дає підстави для визначення вартості ремонту з використанням аналогів запчастин.

Відповідач не був повідомлений про здійснення огляду пошкодженого транспортного засобу, тому був позбавлений можливості подавати клопотання, зауваження, ставити запитання експерту.

Представник позивача у вступному слові вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у вступному слові виклав доводи аналогічні до наведених у відзиві, просив у позові відмовити.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 30.06.2025 у справі №465/3046/25, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21.08.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності, з позбавленням права керування транспортними засобами на шість місяців.

Рішенням суду у справі № 465/3046/25 встановлено, що 07.04.2025 о 08:05, на а/д М06 Київ-Чоп 562 км, водій ОСОБА_2 керуючи ТЗ «Audi 4», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , не була уважною, не слідкувала за дорожньою обстановкою, а саме не зреагувала на її зміни і не дотримавшись безпечної швидкості та безпечної дистанції допустила зіткнення з ТЗ «Volkswagen Passat», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до технічних пошкоджень транспортних засобів і заподіяння матеріальних збитків, чим порушила вимоги п.13.1, п.2.3.б, п.12.1 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, суд не вправі обговорювати вину особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Audi 4», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , на дату виникнення ДТП була застрахована у АТ «СК «ІНГО» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 226875930 від 01.02.2025, який діяв на дату ДТП. Ліміт за шкоду майну за цим полісом становить 750000,00 грн, франшиза - 0,00 грн (а.с. 27).

11 квітня 2025 року складено повідомлення про ДТП (а.с. 81).

17 квітня 2025 року проведено огляд автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 та зафіксовано пошкодження, із складанням відповідного протоколу (а.с. 83).

За результатом розгляду заяви пошкодження автомобіля внаслідок ДТП визнано страховим випадком.

На основі страхового акта №8715411 від 11.09.2025 АТ «СК «ІНГО» 16.09.2025 здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 91 276,03 грн, що ніким не заперечується.

Відповідачем стверджується про те, що потерпілому ОСОБА_1 запропоновано, відповідно до положень п. 4. ст. 27 Закону здійснити відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, на одній із кількох станцій із якими АТ «СК «ІНГО» має партнерські угоди. Однак пропозицію потерпілим відхилено. Тому, на замовлення АТ «СК «ІНГО» ФОП, ОСОБА_4 , який є суб`єктом оціночної діяльності за напрямом 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів», що підтверджується Сертифікатом від 03.05.2022 року, виданого Фондом Державного майна України, складено Звіт № 07-D/17/52 від 20.06.2025 «про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу».

Відповідно до наданого Звіту № 07-D/17/52 від 20.06.2025, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 з ПДВ становить 103 965,63 грн (91 276,03 грн без ПДВ). Визначений розмір ремонту складається:

20 468,0 грн. вартість ремонтно-відновлювальних робіт;

408,00 грн. додаткові витрати;

53 103,64 грн. - вартість складових необхідних для заміни під час

проведення ремонту;

29 985,99 грн. вартість фарбування елементів, що підлягають заміні.

Відповідно до Висновку експерта № 22752 від 01.05.2025:

1. ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 , без врахування пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП (до ДТП 07.04.2025) становила 658733,34 грн;

2. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, в цінах на дату ДТП, становила 222243,95 грн;

3. вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП 07.04.2025, в цінах на дату ДТП, без врахування ПДВ становила 139 922,19 грн.

Визначений розмір ремонту складається:

29 600,00 грн (без ПДВ) вартість ремонтно-відновлювальних робіт;

48 789,97 грн (без ПДВ) вартість необхідних для ремонту матеріалів;

119 480,05 грн (без ПДВ) - вартість нових складових (запчастин).

Вартість відновлювального ремонту без урахування ПДВ становить 197 870,02 грн.

Оцінка судом

Предметом даного спору є виплата страхового відшкодування.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Страхування це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ст. 980 ЦК Укаїни).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Зокрема, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

20 червня 2024 року набрав чинності новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.

Згідно з п. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.04.2024 № 3720-IX, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону (вводиться в дію з 1 січня 2025 року), продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Тому, до правовідносин за полісом № 226875930 від 01.02.2025 застосовуються норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.04.2024 № 3720-IX (далі - Закон № 3720-IX).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 3720-IX на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.

Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.

Страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб (ст. 5 Закону № 3720-IX).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні (ч. 1 ст. 18 Закону № 3720-IX).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 3720-IX, у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч. 2 ст. 27 Закону № 3720-IX).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Audi 4», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , на дату виникнення ДТП була застрахована у АТ «СК «ІНГО» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 226875930 від 01.02.2025, який діяв на дату ДТП. Ліміт за шкоду майну за цим полісом становить 750000,00 грн, франшиза - 0,00 грн (а.с. 27).

Частиною 4 ст. 27 Закону № 3720-IX встановлено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

Для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком (МТСБУ) переліку.

Страховик (МТСБУ) у встановленому ним порядку визначає перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів та відповідають його вимогам, та оприлюднює його на своєму веб-сайті.

Страховик (МТСБУ) зобов`язаний надати потерпілій особі інформацію про осіб, включених до переліку, передбаченого цією частиною.

Якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік включає менше трьох осіб, розташованих в межах 150 кілометрів від місця проживання потерпілої особи або місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу, потерпіла особа має право самостійно обрати особу, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

У разі якщо строк експлуатації транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо нього є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, для здійснення відновлювального ремонту на вимогу потерпілої особи має бути визначений авторизований сервісний центр відповідного виробника, якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік не містить такого авторизованого сервісного центру.

За згодою страховика (МТСБУ) відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу може здійснюватися на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх статутних документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, за вибором потерпілої особи поза переліком, визначеним страховиком (МТСБУ).

Аналізуючи матеріали справи, суд зауважує, що відповідач вчинив ряд активних дій для страхового відшкодування позивачу матеріальних збитків, завданих транспортному засобу «Volkswagen Passat», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 , у розмірі 91 276,03 грн.

Однак, відповідач не надав підтвердження здійснення повідомлення позивача про перелік станції технічного обслуговування.

Розмір матеріальної шкоди позивача підтверджується двома доказами:

наданим АТ «СК «ІНГО» Звітом № 07-D/17/52 від 20.06.2025 із ремонтною калькуляцією складеною відповідальним працівником страхової компанії з допомогою системи AUDATEX, за даними яких вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 з ПДВ становить 103 965,63 грн (91 276,03 грн без ПДВ);

наданим позивачем Висновком експерта № 22752 від 01.05.2025 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та розміру матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 , пошкодженого при ДТП 07.04.2025, складеним судовим експертом Холодцовим Д.В., згідно з яким вартість такого відновлювального ремонту становить 222243,95 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону № 3720-IX, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.

Як стверджує відповідач, калькуляція та додані до неї матеріали свідчать про те, що для розрахунку були взяті аналоги, а не оригінальні деталі.

У відзиві на позовну заяву страховик вказав, що вартість запчастин була визначена ним, виходячи з цін на аналоги оригінальних деталей, оскільки строк експлуатації ТЗ перевищував 5 років.

Водночас, у розділі «Запасні частини» ремонтної калькуляції АТ «СК «ІНГО», поряд із цінами на «бампер з», «спойлер бампера з», «кронштейн бампера з», «кріп планка бампер з», «двері задка», «клей к-т задн скла», «чистящий розчин», «ріжуча нитка», «проставка задн скла», «світловідбив з зш л», «світловідбив з вт л», «облицюв н підлоги з», «облицюв зш панелі», «к-т пров-в бампера з», «факсатор зап колеса» стоїть символ «*» (а.с. 76а). Згідно з розшифровкою в розділі «Пояснення», цей символ означає: «дані введені вручну користувачем», що вказує на те, що система не автоматично підтягнула ціну оригінальної запчастини, а оцінювач ввів ціну аналога самостійно (а.с. 76 зворот).

Водночас, ремонтна калькуляція АТ «СК «ІНГО» не підписана особою, що її складала, не містить відомостей виробника використаних у розрахунку аналогів запчастин, їх сертифікації, відповідності технічним характеристикам автомобіля позивача, не містить посилання на джерела інформації, зазначення вартість яких саме аналогів запчастин використовуються та підстави вважати, що їх використання не призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу Правилам дорожнього руху України та технічної експлуатації. Тобто, відповідачем не зазначено та не доведено того, що такі запасні частини відповідають технічним вимогам автомобіля позивача.

Отже суд не може покладатися на надану АТ «СК «ІНГО» калькуляцію, як на належний доказ вартості аналогів запасних частин, оскільки відомості до неї внесені вручну представником АТ «СК «ІНГО».

Натомість позивачем надано належний та допустимий доказ розміру матеріальної шкоди, підготовлений для подання до суду, складений судовим експертом автотоварознавцем Холодцовим Дмитром Валентиновичем, який обізнаний про кримінальну відповідальність згідно ст. 384, 385 КК України.

Вказаний висновок експерта, на думку суду, є належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження розміру завданої позивачу шкоди, оскільки він є більш повним та обґрунтованим у порівнянні із документами страхової компанії.

Слід зазначити, що присутність заінтересованих осіб, згідно з п. 5.2. Методики, не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби, при цьому відповідачем не наведено об`єктивного підтвердження того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у висновку експерта розрахунків.

Поряд із цим відповідач клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи не заявляв, натомість надав суду власні документи (калькуляцію із додатками), що містять розрахунок проведений, як зазначено, за допомогою програмного комплексу Audatex.

Окрім цього, доводи відповідача про те, що відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону № 3720-IX для транспортних засобів, строк експлуатації яких перевищує п`ять років, до розрахунку вартості складових частин (деталей) може включатися вартість складових частин (деталей), що є аналогом оригінальних складових частин (деталей), не свідчать про необхідність зменшення страхового відшкодування у даному випадку. Наведена норма передбачає лише можливість врахування вартості аналогів оригінальних запчастин під час визначення розміру страхового відшкодування, однак не встановлює обов`язку потерпілої особи здійснювати ремонт виключно з використанням таких деталей та не позбавляє її права використовувати оригінальні складові частини для відновлення належного їй транспортного засобу. При цьому фактичний розмір витрат позивачки на проведення відновлювального ремонту підтверджений належними та допустимими доказами, а вартість ремонту не перевищує ані ринкової вартості транспортного засобу до ДТП, ані ліміту відповідальності страховика.

Відповідач вказує на відсутність доказів понесення позивачем реальних витрат, що на його думку, вказує на завищення заявленого до стягнення розміру витрат та проведення ремонту кустарним способом.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено ст. 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18).

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону № 3720-IX, у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (пп. «а» п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України).

Тобто, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі №565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21.12.2020 у справі № 911/286/20.

У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту.

У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 523/5890/15-ц (провадження № 61-18781св18).

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання ремонтних робіт пошкодженого автомобіля позивача, а суму страхового відшкодування АТ «СК «ІНГО» перерахувало безпосередньо на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Відтак, суд наводить свій розрахунок, який підлягає стягненню з АТ «СК «ІНГО» на користь позивача в межах страхового ліміту та вважає правильним стягнути різницю між визначеним розміром матеріального збитку без урахування ПДВ (враховуючи, що ремонт автомобіля на час розгляду справи не проведено), та сумою раніше сплаченого страхового відшкодування, що всього становить суму до стягнення 106 593,99 грн.

29 600,00 грн (вартість ремонтно-відновлювальних робіт) +

48 789,97 грн (вартість необхідних для ремонту матеріалів) +

119 480,05 грн (вартість нових складових запчастин)

91 276,03 грн (сума сплаченого 16.09.2025 страхового відшкодування) = 106 593,99 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено 1087,74 грн судового збору за дві позовні вимоги, виходячи із загальної суми всіх вимог.

В частині позовних вимог у сумі 5 000,00 грн до ОСОБА_2 прийнято відмову від позовних вимог, провадження закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Звертаючись із позовом до АТ «СК «ІНГО», позивач просив стягнути 130 967,92 грн страхової виплати.

Розмір судового збору за указану вимогу становив 1 064,96 грн, з урахуванням коефіцієнта.

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 106 593,99 грн, що становить 81,39 % (106 593,00 х 100 % : 130 967,92), а тому судовий збір у пропорційному розмірі 866,77 грн потрібно покласти на відповідача.

Як убачається із змісту позовної заяви, представником позивача, у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складаються із 1087,74 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пункт 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України визначає однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до змісту додаткової постанови від 30.01.2025 у справі № 923/69/22 Верховний Суд наголосив на тому, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України (ч. 1 ст. 86 ГПК України), суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України (ст. 74 ГПК України) сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 76-80 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду копію

Договору №124/2025 від 01.09.2025 про надання правничої допомоги, із Додатком №1 до нього, де встановлено, що ОСОБА_1 за надання правничої допомоги сплачує АО «ВЕСТЛЕКС» гонорар у сумі 20 000,00 грн, за умови отримання в судовому та/або позасудовому порядку страхового відшкодування в розмірі, визначеному висновком експерта 139 922,19 грн. Клієнт сплачує гонорар протягом двох робочих днів з дня отримання коштів.

Відповідач, який зазначав про відсутність підстав для задоволення позову, необґрунтованість позовних вимог, у разі прийняття судом іншого рішення висловив заперечення на клопотання про розподіл судових витрат у справі, вказавши на те, що заявлена сума є очевидно завищеною.

Особливим різновидом адвокатського гонорару визнається «гонорар успіху» - додаткова винагорода, що є платою адвоката за досягнення конкретного результату, обумовленого сторонами. Чинне законодавство, хоча й не містить визначення такого виду гонорару, проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху», визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі такого виду винагороди, що відповідає принципу свободи договору та практиці Європейського суду з прав людини.

Встановлюючи «гонорар успіху», сторонам договору достеменно не відомо, як буде вирішений судовий спір. Втім, за умови досягнення адвокатом заздалегідь визначеного результату, що прогнозується при укладенні договору, у клієнта виникає обов`язок сплатити додаткову грошову винагороду.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.

Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі №910/5810/24 вказав, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За загальним правилом такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Зважаючи на викладене, з урахуванням заперечень відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 6 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», про стягнення страхової виплати, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_1 106 593 (сто шість тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 99 копійок суми страхової виплати.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_1 866 (вісімсот шістдесят шість) гривень 77 копійок судового збору та 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст судового рішення складено 28.07.2026 року.

Суддя: Баран О.І.