Рішення № 138527778, 22.07.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

22.07.2026

Справа № 337/4550/25

Провадження № 2/337/97/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді Ширіної С.А.,

за участю секретаря -Бикової С.Б.,

представника позивача Черненко Т.Ю.,

представника відповідача- Якушева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа,що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Черненко Т.Ю. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом, в якому просить:

1. Визнати незаконними дії Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про проведення операцій зі зняття (списання) грошових коштів з рахунків ОСОБА_1 , відкритих в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк», а саме: по рахунку НОМЕР_1 щодо операцій з переказу та подальшим зняттям грошових коштів з картки в загальній сумі 44050,00 грн.;

2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 незаконно списані грошові кошти в розмірі 44050 грн., які були списані (зняті) з рахунку НОМЕР_1 , що відкритий на ОСОБА_1 ;

3. Визнати незаконними дії Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо нарахування відсотків за використання кредитного ліміту та штрафні санкції, які були нараховані в період з 14.05.2023 року по договору від 30.11.2020 р., укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 SAMDNWFC00064332065;

4. Зобов`язати скасувати нараховані Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» відсотки за використання кредитного ліміту та штрафні санкції після 14.05.2023 року по договору 30.11.2020 р. № SAMDNWFC00064332065 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 .

У подальшому, 03.10.2025 р. позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Черненко Т.Ю. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, в якому просить:

1. Визнати незаконними дії Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про проведення операцій зі зняття (списання) грошових коштів з рахунків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відкритих в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк», по рахунку НОМЕР_1 та пов`язаних із ним інших карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , щодо операцій з переказів та подальшим зняттям грошових коштів з картки в загальній сумі 44050,00 грн., яке відбулося 14.05.2023 року.

2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 44050 грн., які були списані (зняті) з рахунку НОМЕР_1 та пов`язаних із ним карткових рахунків, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 внаслідок несанкціонованих операцій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 14 травня 2023 року, шляхом повернення 44050 грн. на рахунки, що відкриті на ім`я ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк».

4. Визнати незаконними дії Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо нарахування відсотків за використання кредитного ліміту та інші штрафні санкції, які були нараховані в період з 14.05.2023 року по теперішній час, згідно договору від 30.11.2020 р., укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 SAMDNWFC00064332065.

5. Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» скасувати (списати) нараховані Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» будь-яку заборгованість за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 14 травня 2023 року за картковим рахункам по договору 30.11.2020 р. № SAMDNWFC00064332065 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

6. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк». У якості фінансового номера телефону використовувала номер НОМЕР_3 (оператор ПрАТ «Київстар»).

30.11.2020 р. між сторонами укладено кредитний договір № б/н (референс угоди SAMDNWFC00064332065), на підставі якого позивач отримала наступні платіжні картки: № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 зі строком кредитування 12 місяців і подальшою пролонгацією. Позивач належним чином виконувала свої зобов`язання. Персональні дані, PIN-коди, CVV-коди чи картки третім особам не передавала.

14.05.2023 р. з рахунку позивача НОМЕР_1 було здійснено несанкціоноване списання (зняття) коштів у загальній сумі 44 050,00 грн., а також, нараховано комісію в розмірі 1 321,50 грн. До вчинення спірних операцій позивач мала позитивний залишок власних коштів 3 792,29 грн. та кредитний ліміт 50000,00 грн., а внаслідок незаконного списання баланс став від`ємним («-49 163,79 грн»). 05.06.2023 р. страхова компанія «АРКС» виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 21345,86 грн., яке було зараховано на її картковий рахунок. Надалі, банк продовжив нараховувати відсотки за користування кредитним лімітом, внаслідок чого станом на 20.01.2025 р. нарахована заборгованість у розмірі 35 627,59 грн. (з яких: 28 964,92 грн. тіло кредиту, 6 662,67 грн. відсотки).

Несанкціоноване списання відбулося внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 та невстановленої особи, що підтверджується вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 214/546/24. Обвинувачений, без дозволу власника, ввів дані картки позивача до застосунку «MI-FIT» та 14.05.2023 р. біля 19:30 год. через банкомат за допомогою технології NFC (фітнес-браслета «Mi Band») зняв кошти в сумі 44 050,00 грн., за що засуджений за ч. 2 ст. 361 та ч. 3 ст. 190 КК України. Вироком суду не встановлено сприяння ОСОБА_1 у втраті банківських даних. Крім того, у період з 13.05.2023 р. по 15.05.2023 р. позивач перебувала на робочому місці в потязі 119/120 маршрутом на Львів та у зворотному напрямку. Підтвердженням перебування Позивача у вказаний час є маршрутний лист та особовий рахунок робітника.

Виявивши несанкціоноване втручання, ОСОБА_1 негайно звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» та правоохоронних органів. Досудова вимога позивача про списання/поповнення заборгованості була відхилена банком листом від 13.06.2025 р. № 20.1.0.0.0/7-250604/19531 з пропозицією самостійно погасити борг. Крім того, банк звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості (справа № 337/696/25), однак після подання відзиву залишив свій позов без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано статтями 15, 16, 23, 1066, 1068, 1071, 1073, 1092, 1167 ЦК України, статтями 1, 51, 52, 67, 86 Закону України «Про платіжні послуги», ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та сталою правовою позицією Верховного Суду (зокрема, у справах № 6-71цс15, № 404/3923/19, № 751/5017/20, № 161/6855/19 та ін.). Відповідно до цих норм та правових висновків, банк несе відповідальність за безпеку платіжної системи. Тягар доведення вини чи недбалості клієнта, які б сприяли втраті PIN-коду чи авторизаційних даних, покладається саме на банк. За відсутності доказів сприяння клієнта втраті даних та за умови негайного повідомлення банку і поліції про шахрайство, ризик збитків від несанкціонованих операцій покладається виключно на банк, який зобов`язаний відновити залишок коштів до початкового стану.

Неправомірні дії банку щодо безпідставного нарахування заборгованості, відсотків і вимог про їх сплату спричинили позивачу моральні страждання, постійне хвилювання через незахищеність її рахунків та погіршення життєвих зв`язків, у зв`язку з чим позивач оцінює завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Від представника Відповідача АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Якушева С.О. до суду надійшли відзив на позовну заяву, відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог та заперечення, в яких позов не визнав та просив в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

1.Засудження винної особи та неналежний відповідач: Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02.07.2025 р. у справі № 214/546/24 встановлено, що злочинні дії (заволодіння даними картки та зняття коштів у сумі 44 050,00 грн) вчинив ОСОБА_3 , який засуджений за ч. 2 ст. 361 та ч. 3 ст. 190 КК України. Судовим рішенням не встановлено жодних протиправних дій чи бездіяльності банку. Відповідно, саме ОСОБА_3 є заподіювачем шкоди, до якого позивач має звертатися з вимогами про відшкодування збитків, а АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі.

За прикладом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 334/2492/21.

2.Неповідомлення банку до моменту проведення операцій: Відповідно до ч. 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» та пунктів 108, 140 Положення НБУ № 164, ризик збитків від здійснення неналежних платіжних операцій до моменту повідомлення банку покладається виключно на платника. Операції зі зняття коштів відбулися 14.05.2023 р. у період з 19:31 по 19:40 год., тоді як ОСОБА_1 звернулася на гарячу лінію банку 3700 лише о 19:48 год., тобто вже після їх фактичного завершення. Згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанови від 26.10.2022 р. у справі № 334/2492/21, від 18.01.2023 р. у справі № 686/17744/21 та від 24.09.2025 р. у справі № 184/1539/24), вирішальне значення має час повідомлення, і за операції, вчинені до такого повідомлення, відповідальність несе клієнт.

3.Сприяння ОСОБА_1 втраті авторизаційних даних (фішинг та соціальний інжиніринг): За даними логів входу до аккаунта клієнта у додатку Приват24, 13.05.2023 р. о 15:51 год. відбувся перший вхід до її аккаунта з невідомого нетипового пристрою (Pixel 6 Pro) і в цей самий день клієнтка активно користувалася своїм пристроєм Nokia C30 для авторизації входу до власного аккаунта Приват24. При цьому мобільний зв`язок на пристрої позивачки (Nokia C30) втрачено не було. Це свідчить про використання шахраями логіна та пароля позивача внаслідок фішингу, тобто перехід клієнта за невідомим гіперпосиланням на фальшивий сайт ПриватБанка та заповнення клієнтом логіна та пароля від свого аккаунта, що є повідомленням конфіденційної інформації стороннім особам. Крім того, згідно з висновком СК «ARX» від 01.06.2023 р., подія кваліфікована як «соціальний інжиніринг» (переказ (вчинення дій) або розголошення даних клієнткою під впливом шахрая), що підтверджує порушення позивачкою пп. 3, 4 ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги», п.п. 136, 140 Постанови НБУ № 164 від 29.07.2022 р. щодо обов`язку не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права та не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

4.Зарахування страхового відшкодування та недопущення подвійного/потрійного стягнення: 05.06.2023 р. СК «ARX» виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 21 345,86 грн., яке ОСОБА_1 спрямувала на погашення боргу за кредитним лімітом. Сума невідшкодованих збитків становить 22 667,36 грн., а права на виплачену суму страхового відшкодування в порядку регресу належать страховику (ст. 993 ЦК України). Задоволення одночасно вимог про відновлення залишку (списання боргу) та стягнення 44050,00 грн. призведе до необґрунтованого збагачення позивачки та завдасть банку подвійних/потрійних збитків, оскільки списані кошти є кредитними коштами, а не особистими коштами позивачки.

5.Наявність заборгованості до 14.05.2023 р. та подальше користування карткою: Твердження позивачки про позитивний баланс (3 792,29 грн.) є помилковим, оскільки позначка «-» у виписці означає наявність кредитного боргу, який вона надалі частково погашала (16 та 18 травня 2023 року на суму 3 800,00 грн.). Крім того, після 14.05.2023 р. позивачка продовжувала активно користуватися кредитним лімітом для власних потреб: оплата комунальних послуг, автоплатежі тощо. Станом на 10.10.2025 р. загальна заборгованість за договором становить 35627,59 грн. (тіло кредиту 28 964,92 грн., відсотки 6 662,67 грн.).

6.Неефективність обраного способу захисту: Вимоги про визнання незаконними дій щодо нарахування відсотків та зобов`язання їх скасувати, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 27.11.2018 р. у справі № 905/2260/17) та Об`єднаної палати КЦС ВС (постанова від 10.10.2019 р. у справі № 320/8618/15-ц), є неефективним способом захисту. Нарахування відсотків та комісій є лише попередньою фіксацією боргу і безпосередньо не впливає на права клієнта. Штрафні санкції позивачці банком взагалі не нараховувалися.

7.Відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди: Позивачкою не надано жодних доказів завдань їй моральних чи фізичних страждань безпосередньо протиправними діями АТ КБ «ПриватБанк» та вини банку в їх заподіянні.

Від третьої особи ПрАТ «СК «АРКС» до суду жодних процесуальних заяв, клопотань не надійшло.

Крім того,представником Відповідача було долучено лист-відповідь АТ «СК «АРКС» від 22.09.2025 р. вих. № 10896/18цв з додатками до нього на адвокатський запит представника Відповідача, згідно якого на час здійснення спірних транзакцій між ОСОБА_1 та АТ «СК «АРКС» існували договірні правовідносини на підставі укладеного 14.02.2023 року між ОСОБА_1 та АТ «СК «АРКС» електронного полісу страхування «Захист від шахрайства» № ZPXWSKM-231EITS (далі - Договір/Оферта № 275 від 10.01.2023 р.). Предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням та розпорядженням грошовими коштами на рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк». Загальний ліміт страхової суми за Договором становить 50000,00 грн. Кваліфікація події та розслідування збитку: 15.05.2023 р. ОСОБА_1 звернулася до Страхової компанії із заявою про викрадення коштів, що сталося 14.05.2023 р. (зареєстровано збиток № 1.200.23.0002904). Кваліфікація ризику: Подію визнано страховим випадком та кваліфіковано за ризиком «Соціальний інжиніринг». Висновки Комісії: згідно зі Страховим актом № ARX3685388 від 02.06.2023 р., випадок визнано страховою подією та прийнято рішення про виплату відшкодування. Розрахунок та фактична виплата страхового відшкодування: умови застосування франшизи та лімітів: За правилами Договору (п. 10.1.3, п. 14.11) за ризиком «Соціальний інжиніринг» застосовується безумовна франшиза в розмірі 50% від суми протиправної операції, а ліміт виплати за один випадок становить не більше 50% від страхової суми. Сума виплати: страхове відшкодування розраховано та затверджено в розмірі 21 345,86 грн. Фактичне перерахування: згідно з платіжною інструкцією № 1 та відомістю від 05.06.2023 р., кошти в сумі 21 345,86 грн. були успішно зараховані АТ «СК «АРКС» на картковий рахунок ОСОБА_1 у ПриватБанку.

Ухвалою суду (суддею Бредун Д.С.) від 05 вересня 2025 року відкрито загальне позовне провадження.

27 січня 2026 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС».

31 березня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по даній справі.

22 червня 2026 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 прийнято до свого провадження суддею Ширіною С.А. та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 22 липня 2026 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, застосувавши правові позиції Верховного Суду, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в повному обсязі на підставі наступного.

Судом встановлено, що 30.11.2020 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг № б/н (банківський референс угоди № SAMDNWFC00064332065), що підтверджується Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 30.11.2020 р., Заявою про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 30.11.2020 р., а також Паспортом споживчого кредиту від 30.11.2020 р., який наданий клієнту для ознайомлення та підписання до укладання цього договору. Усі вказані документи підписані ОСОБА_1 шляхом накладення особистого цифрового власноручного підпису (стилусом на планшеті) у відділенні банку.

Згідно з умовами вказаного договору та Угоди про використання простого електронного підпису (Розділ 3 Заяви), сторони узгодили використання електронного підпису (ОТП-пароль, підпис стилусом на планшеті, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет тощо) при здійсненні будь-яких операцій та укладанні правочинів. У якості фінансового номера телефону для ідентифікації та здійснення банківських операцій ОСОБА_1 зазначила в Анкеті-заяві мобільний номер НОМЕР_3 (оператор ПрАТ «Київстар»).

На виконання умов вищевказаного договору на ім`я ОСОБА_1 банком відкрито карткові рахунки та видано платіжні картки, що підтверджується Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 0000004728014005 від 08.09.2025 р. та Довідкою про зміну умов кредитування № 0000004728008633 від 08.09.2025 р. та визнається позивачем, а саме:

1.Картку «Універсальна» № НОМЕР_4 від 30.11.2020 р. (строк дії 08/23);

2.Картку «Універсальна» № НОМЕР_5 (рахунок НОМЕР_1 ) від 16.05.2023 р. (строк дії 07/27);

3.Картку «Універсальна Gold» № НОМЕР_6 від 11.07.2023 р. (строк дії 01/27).

Крім цього, на ім`я ОСОБА_1 відкрито та видано картку для виплат.

Відповідно до Довідки про зміну умов кредитування від 08.09.2025 р., за договором № б/н (картка № НОМЕР_4 ) 30.11.2020 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 50 000,00 грн., який 05.06.2023 р. зменшено до 30 000,00 грн., а 05.12.2023 р. зменшено до 0,00 грн.

Згідно з банківською випискою по кредитній картці № НОМЕР_4 (договір № SAMDNWFC00064332065) за період з 30.11.2020 р. по 14.05.2023 р., станом на 14.05.2023 р. до вчинення спірних операцій баланс за карткою становив -3 792,29 грн., тобто Позивачка мала наявну заборгованість за кредитним лімітом у сумі 3 792,29 грн.

Згідно з банківськими виписками від 16.05.2023 р. (№ 7R1DJMA3AESLKS3M та № RCGB599Q58GDBI0T) та скріншотом руху коштів з аккаунта «Приват24», 14.05.2023 р. по рахунках ОСОБА_1 здійснено наступні спірні операції:

?о 19:27 год. з кредитної картки № НОМЕР_4 ініційовано переказ на власну картку для виплат № НОМЕР_7 у сумі 44 050,00 грн. При цьому банком списано комісію за переказ кредитного ліміту у розмірі 1 321,50 грн. Загальна сума списання за рахунок кредитного ліміту склала 45 371,50 грн, а залишок (заборгованість) після операції визначився на рівні -49 163,79 грн.

?о 19:27 год. на картку для виплат № НОМЕР_7 зараховано 44 050,00 грн., з утриманням 50,00 грн. комісії за нецільове поповнення (сума надходження 44000,00 грн.);

?у період з 19:31 год. по 19:40 год. 14.05.2023 р. з картки для виплат № НОМЕР_7 проведено серію видаткових операцій (зняття готівки в банкоматі ATM4640 KRG VICTORY P у м. Кривий Ріг на суми 10 000 грн. та 10000 грн., а також розрахунки та зняття готівки на касі магазину «Сільпо» у АДРЕСА_1 ) на загальну суму 42 691,72 грн.

Таким чином, в період часу з 14.05.2023 р. о 19:27 год. по 14.05.2023 р. 19:40 год. винна особа/ ОСОБА_3 завдав матеріальної шкоди ОСОБА_1 на загальну суму у розмірі: 42 691,72 грн. + автоматично сплачена комісія Банка в сумі 1321,50 грн. = 44013,22 грн. (сорок чотири тисячі тринадцять гривень 22 коп.).

Згідно аудіозаписів розмов-повідомлень ОСОБА_1 з операторами ПриватБанку, то про надходження повідомлень Банка щодо сумнівних транзакцій зі зняття з її рахунків коштів, вона повідомила Банк 14.05.2023 р. о 19:48 год., що вже було запізнілим, бо транзакції були вже вчинені, а кошти списані та зняті.

Відповідно до логів входів до аккаунта Приват24 клієнта ОСОБА_1 за період з 01.05.2023 р. по 01.06.2023 р., постійним авторизованим пристроєм Позивачки був мобільний телефон Nokia НОМЕР_8 (IMEI 8b4a2e1bcd929a45, Android 11). Разом з тим, 13.05.2023 р. о 15:51 год., 13.05.2023 р. о 21:40 год., 14.05.2023 р. о 18:20 год. та 14.05.2023 о 19:25 год. зафіксовано авторизацію в додатку «Приват24» зі стороннього пристрою Pixel 6 Pro google (IMEI 1c97e44f0c590928, Android 13), що є порушенням Позивачкою обов`язку, передбаченого пунктом 3 ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» щодо недопущення клієнтом використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, враховуючи, що на час здійснення оскаржуваних транзакцій у Банка була відсутня будь-яка заява від ОСОБА_1 про неправомірні дії щодо неї.

Згідно з Витягом з ЄРДР № 12023082070000595 від 16.05.2023 р., відомості про заяву ОСОБА_1 від 16.05.2023 р. щодо таємного викрадення коштів з її банківських карток 14.05.2023 р. в сумі 44 050 грн. були внесені до ЄРДР Відділом поліції № 5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області за ч. 4 ст. 185 КК України.

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2025 р. у справі № 214/546/24 (провадження 1-кп/214/283/25), який набрав законної сили на підставі вироку Дніпровського апеляційного суду від 02.07.2025 р. провадження № 11-кп/803/1628/25 встановлено що „14.05.2023 р. приблизно о 19:30 год. ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на вчинення злочину, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи заздалегідь виниклий умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману і обернення його на свою користь, згідно раніше розподілених ролей з невстановленою слідством особою, перебуваючи біля банкомату АТ КБ «ПриватБанк» розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , маючи банківські дані потерпілої ОСОБА_1 за № НОМЕР_5 відкритої в АТ КБ «ПриватБанк», в загальній сумі 44 050 грн., якими в послідуючому ОСОБА_3 спільно з невстановленою слідством особою незаконно заволоділи, та розпорядились ними на власний розсуд, чим спричинили своїми умисними протиправними діями потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 44 050 грн.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.3 ст.190 КК України, за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України та призначено покарання.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вказаним вироком суду не встановлено ані сприяння ОСОБА_1 у втраті банківських даних, ані не встановлено жодних порушень, дій чи бездіяльність вчиненні з боку АТ КБ «ПриватБанк».

Суд звертає увагу, що Верховний Суд (постанова від 26 жовтня 2022 року по справі № 334/2492/21 провадження № 61-5427св22) розглянув позов до ПриватБанка, оскільки клієнт постраждав та зазнав матеріальних збитків від шахрая, провина якого була встановлена вироком суду, з позовними вимогами до Банка про відновлення залишку коштів на рахунку, зупинення нарахування штрафних санкцій, та за об`єднаним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до клієнта про стягнення заборгованості за договором, яка утворилася внаслідок шахрайських дій.

Рішенням суду, що набрав законної сили, клієнту Банка було відмовлено у задоволенні позову, а позов Банка до клієнта про стягнення боргу - задоволено.

Так, Верховний Суд у вищевказаній справі прийшов до висновку , що важливим є час звернення до Банку з повідомленням про шахрайські дії - „ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за операції, здійснені до моменту повідомлення банку, несе саме клієнт та хоч й Приватбанком не доведено вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, але достовірно встановлено, що несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку позивача було здійснено діями конкретної встановленої вироком суду особи, до якої потерпіла особа/клієнт банка має право звернутися до суду з відповідною заявою про відшкодування завданих збитків.

Судом також встановлено, що 14.02.2023 р. між ОСОБА_1 та АТ «СК «АРКС» (через страхового агента АТ КБ «ПриватБанк») укладено Електронний поліс добровільного страхування фінансових ризиків «Захист від шахрайства» № ZPXWSKM-231E1TS (Оферта № 275 від 10.01.2023 р.) зі страховою сумою 50 000,00 грн. Відповідно до Експертного заключення АТ «СК «АРКС» від 01.06.2023 р., Страхового акта № ARX3685388 від 02.06.2023 р. та листа АТ «СК «АРКС» № 10896/18цв від 22.09.2025 р., подію від 14.05.2023 р. визнано страховим випадком за ризиком «Соціальний інжиніринг». Згідно з умовами страхування (розрахунок з урахуванням 50% безумовної франшизи) АТ «СК «АРКС» ухвалило рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 21 345,86 грн. Згідно з платіжною інструкцією № 1 від 05.06.2023 р. та довідкою банку про виконання реєстру зарахувань, 05.06.2023 р. кошти страхового відшкодування в розмірі 21 345,86 грн. були перераховані страховою компанією та зараховані на рахунок ОСОБА_1 . Того ж дня, 05.06.2023 р. о 16:43 год., Позивачка переказала суму 21 400,00 грн. на свою кредитну картку № НОМЕР_5 для погашення заборгованості за кредитним лімітом, що утворилася внаслідок спірних списань.

Згідно з банківською випискою за весь період дії договору від 08.09.2025 р., у період після 14.05.2023 р. ОСОБА_1 проводила внески на погашення боргу (зокрема 16.05.2023 р. 1 500 грн., 18.05.2023 р. 2 300 грн., 05.06.2023 р. 21 400 грн. та ін.), а також здійснювала видаткові операції за рахунок кредитного ліміту (автоплатежі за комунальні послуги, оплата послуг Facebook тощо). Станом на 10.10.2025 р. заборгованість ОСОБА_1 за договором б/н (референс № SAMDNWFC00064332065) від 30.11.2020 р. нарахована банком у загальному розмірі 35 627,59 грн., з яких: 28964,92 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6 662,67 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

Згідно з листом АТ КБ «ПриватБанк» від 13.06.2025 р. № 20.1.0.0.0/7-250604/19531 у відповідь на досудове звернення ОСОБА_1 про списання/поповнення заборгованості, банк відмовив у задоволенні її вимог та запропонував здійснювати погашення заборгованості в загальному порядку.

Частинами 1, 2 ст 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 627, ст. 629 ЦК України).

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про платіжні послуги, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку; неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Відповідно до пункту 20 ст. 38 вказаного Закону, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

В свою чергу, надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Відповідно до пунктів 108, 140 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. № 164 «Власник рахунку несе відповідальність за використання корпоративних (бізнесових) платіжних інструментів під час здійснення платіжних та/або інших операцій. Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції , та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.»

Згідно з ч. 5 ст. 87 Закону України „Про платіжні послуги до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629 св 18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323 св 18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877 св 19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544 св 19), від 07 липня 2021 року у справі № 370/476/16-ц (провадження № 61-10242 св 20), від 17 грудня 2021 року у справі № 263/3704/19 (провадження № 61-1799 св 21), від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21(провадження № 61-19319 св 21), від 11 вересня 2024 року у справі №. 753/12781/23 (провадження № 61-10605св24).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у Постанові Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23), зазначив, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Однак, ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за них несе повністю Позивач, враховуючи правову позицію Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року по справі № 334/2492/21 провадження № 61-5427св22, у якій суд зробив висновок про те, що важливим є час звернення до Банку з повідомленням про шахрайські дії - „ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за операції, здійснені до моменту повідомлення банку, несе саме клієнт.

Подібний правовий висновок було підтверджено Верховним Судом у постанові від 24 вересня 2025 року по справі № 184/1539/24 (провадження № 61-5070св25), а саме: „… встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначенні того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк (див. постанову Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21 (провадження № 61-9278св22)).

Таким чином, відповідальність за здійснення банківських операцій зі зняття кредитних коштів, які заперечуються Позивачкою, повністю покладається на неї, бо винна особа/ ОСОБА_3 здійснив зняття кредитних коштів клієнта 14.05.2023 р. з 19:31 год. по 19:40 год., а ОСОБА_1 повідомила Банк про ці операції лише 14.05.2023 р. о 19:48 год., тобто Позивачка звернулася до ПриватБанка з повідомленням про необхідність блокування її карток через шахрайські дії вже після здійснення оскаржуваних операцій, а вищевказаними нормами матеріального права та правовою позицією Верховного Суду розмежовані часові межі покладання ризику збитків від здійснення оскаржуваних операцій та відповідальність сторін за відшкодування цих збитків від здійснення спірних платіжних операцій.

Згідно ст. ст. 1066, 1068 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Крім цього, вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.02.2025 р. у справі № 214/546/24, що набрав законної сили 02.07.2025 р., встановлена конкретна винна особа - ОСОБА_3 , який засуджений до покарання, саме до цієї особи ОСОБА_1 має звертатися до суду про стягнення збитків, а не до ПриватБанка, враховуючи правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 26 жовтня 2022 року по справі № 334/2492/21 провадження № 61-5427св22. Навіть, при неподанні Банком доказів по цій справі, які б підтверджували, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку позивача було здійснено без використання платіжної картки.

Однак, відповідно до логів входів до аккаунта Приват24 клієнта ОСОБА_1 за період з 01.05.2023 р. по 01.06.2023 р., постійним авторизованим пристроєм Позивачки був мобільний телефон Nokia НОМЕР_8 (IMEI 8b4a2e1bcd929a45, Android 11), за допомогою якого Позивачка здійснила авторизований вхід до свого аккаунта в Приват24: 13.05.2023 р. о 17:50 год. та 14.05.2023 р. о 19:40 год. Разом з тим, 13.05.2023 р. о 15:51 год., 13.05.2023 р. о 21:40 год., 14.05.2023 р. о 18:20 год. та 14.05.2023 о 19:25 год. зафіксовано авторизацію в аккаунті ОСОБА_1 у додатку Приват24 з іншого стороннього пристрою Pixel 6 Pro google (IMEI 1c97e44f0c590928, Android 13), що свідчить про порушення Позивачкою обов`язку, передбаченого пунктом 3 ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» щодо недопущення клієнтом використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, враховуючи, що пароль від аккаунта клієнта жоден банківських працівник не знає та не має доступу до аккаунта без відома клієнта, а також на час здійснення оскаржуваних транзакцій у Банка була відсутня будь-яка заява від ОСОБА_1 про неправомірні дії щодо неї.

Крім того, згідно з висновком СК «ARX» від 01.06.2023 р., подія кваліфікована як «соціальний інжиніринг», тобто переказ (вчинення дій) або розголошення даних клієнткою під впливом шахрая, що підтверджує порушення позивачкою пп. 3, 4 ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги», п.п. 136, 140 Постанови НБУ № 164 від 29.07.2022 р. щодо обов`язку не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права та не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції. Позивач не оскаржила цей висновок Страхової компанії.

Щодо права власності на вкрадені кредитні кошти ОСОБА_1 та зобов`язання їх повернути ПриватБанку, то суд погоджується з позицією представника Відповідача та зазначає, що згідно ст. ст. 1046, 1054, 1069 ЦК України з моменту списання кредитних коштів чи здійснення будь-якої видаткової операції за кредитною карткою з використанням встановленого кредитного ліміту позикодавець/Банк передає у власність другій стороні/позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити проценти.

Таким чином, вкрадені кредитні кошти у ОСОБА_1 є її власністю по відношенню до інших осіб, зокрема, до ОСОБА_3 , який вже має обов`язок ці кошти повернути ОСОБА_1 , але в той самий час, заборгованість ОСОБА_1 за використаним кредитним лімітом є особистим кредитним зобов`язанням перед Кредитором/ПриватБанком, а тому цей борг повинен бути сплачений саме ОСОБА_1 . Банку в порядку ст. ст. 1046 1049, 1054 ЦК України.

Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, в установлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд враховує, що позивачем не було надано доказів на підтвердження заподіяння йому душевних страждань неправомірними діями відповідача, не зазначено у чому саме вони полягали, не підтверджено їх обсяг та тривалість. Тому суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

За встановлених обставин суд приходить до переконання, що відповідач АТ КБ «ПриватБанк» не несе відповідальності за проведені 14.05.2023 року платіжні операції та ризик збитків від цих операцій.

Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, приймаючи до уваги викладені позиції Верховного Суду, що в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення всіх позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,12,258,259,265,273,354,355 ЦПК України, , суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа,що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРКС» про захист прав споживачів- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 28 липня 2026 року.

Суддя: С.А. Ширіна