Рішення № 138526990, 27.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/18028/25

н/п 2/953/683/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

учасники справи у судове засідання не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 71 928,09 грн.

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" (далі Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованість за договором № TDB.2021.0128.23638 від 16.08.2021 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank у розмірі 71 928,09 грн та судових витрат, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн.

Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги відповідно до договору факторингу за договором № TDB.2021.0128.23638 від 16.08.2021, зобов`язання за яким відповідач належним чином не виконував, через що у нього утворилась заборгованість спочатку перед первісним кредитором, а потім перед позивачем.

Виклад позиції відповідача

02.06.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов разом із заявою про поновлення строку для його подання. Заява мотивована перенесеною відповідачем операцією та неможливістю своєчасно подати відзив, на підтвердження чого надано виписку із медичної картки та медичну довідку.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, ураховуючи надані представником відповідача докази щодо хвороби останнього, дійшов висновку про поважність причин пропуску строку подання відзиву та вважає за можливе поновити строк для подання відзиву на підставі частини першої статті 127 ЦПК України.

Відзив на позов обґрунтовано таким:

-заборгованість по сплаті кредитних зобов`язань виникла з причини форс-мажору (воєнний стан), а в п. 15 укладеного договору передбачено, що сторона договору, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань, окрім грошових зобов`язань, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку або форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що засвідчується Торгово-промисловою палатою України (уповноваженими нею регіональними Торгово-промисловими палатами);

-Назаренко Г.І. звернулась до позивача із заявою про можливість укладення угоди про врахування форс-мажору та про поетапну виплату заборгованості за користування кредитом;

-до 24 лютого 2022 року відповідач працювала викладачем ХЗОШ № 123, мала постійну роботу та виконувала умови за кредитним Договором, але у зв`язку з військовою агресією росії проти України ОСОБА_1 тривалий час не мала постійного доходу і внаслідок всіх обставин з поважних причин вона тривалий час не мала можливості виконувати свої зобов`язання. За умовами Договору гроші Позивачем були отримані з умовою повного повернення Відповідачу протягом 12 місяців з дати укладанні Договору, але після неможливості ОСОБА_1 сплачувати заборгованість, позивач не звернувся до відповідача, а продовжив кредитування;

-наявні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відповідно до статті 267 ЦК України. Порушення зобов`язання за кредитним договором з боку ОСОБА_1 настало не пізніше березня 2022 року, з якого первісному кредитору було відомо або мало бути відомо про порушення його права, а позивач звернувся до суду з позовом 15.10.2025, тобто після спливу строку позовної давності;

-на момент укладення договору відступлення прав вимоги ПАТ "Мегабанк" перебував у стадії ліквідації (управління ФГВФО) і тому передача активів банку була здійснена з порушенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що робить такий правочин нікчемним;

-положення статті 21 Закону України "Про споживче кредитування" передбачають, що сукупна сума неустойки та інших платежів не може перевищувати половини суми, отриманої за кредитом, а також заборона одночасного застосування штрафу і пені за одне порушення, а тому вважає суму нарахованих процентів неправомірною.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 10.11.2025 відкрив спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив справу до розгляду, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав.

Розгляд справи неодноразово відкладався за заявами представника відповідача, у зв`язку з хворобою останнього та намаганнями урегулювати спір, зокрема, до 27.07.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, вказавши, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник відповідача отримує судову кореспонденцію в електронному кабінеті. Жодних клопотань щодо не можливості розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, ураховуючи належне повідомлення усіх учасників справи, відсутність клопотань щодо неможливості розгляду справи дійшов висновку про розгляд справи у відсутність сторін.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

16.08.2021 Акціонерне товариство "МЕГАБАНК" (далі Банк) і відповідачка уклали договір № TDB.2021.0128.23638 (заява-договір) (далі договір), згідно з пунктом 1 якого gідписанням цієї Заяви- Договору Клієнт беззастережно підтверджує: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ "МЕГАБАНК" на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ "МЕГАБАНК": www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com.; згоду з умовами Договору, а також положення усіх Додатків до нього; укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ "МЕГАБАНК" www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви-Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому.

Згідно з п 2 договору Банк відкриває Клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредутною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США), № НОМЕР_3 (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану).

Відповідно до п. 4 договору Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту 200 000,00 грн, строк кредиту 12 місяців, базова процентна ставка 56, пільговий період 62 дні, процентна ставка у пільговий період 0,0001, орієнтовна реальна річна процентна ставка 87,30.

Договір підписано клієнтом фізично. Факт укладення договору відповідачка не заперечувала.

На підтвердження факту користування кредитними коштами позивач надав виписки по особовому рахунку відповідача з 16.08.2021 до 02.12.2022, з 03.12.2022 до 03.09.2024, в яких відображено рух наданих кредитних коштів, нарахування процентів.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором станом на 03.09.2024 складає 71 928,09 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом 23 458,59 гривень, за нарахованими та несплаченими відсотками 48 469,50 гривень.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) Банк та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" уклали договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до пункту 1 якого Банк відступає новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників. За договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4 договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн, надалі за текстом ціна договору. Ціна договору сплачується новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 14 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Оплата підтверджується копією платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 на суму 23 425 777 гривень.

ТОВ "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" передано право вимоги до боржників за основними договорами, зокрема, за кредитним договором № № TDB.2021.0128.23638 від 16.08.2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024.

27.12.2024 ТОВ "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" і Товариство уклали договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до пункту 2 якого права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та додатку № 1.

У пункті 4 договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт додатковою угодою № 1 від 23.05.2025, сторони узгодили ціну договору та строки здійснення розрахунків за договором. Зокрема, відповідно до додаткової угоди № 1 від 23.05.2025 року пунктом 4 узгоджено, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 грн, надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1) в строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс в сумі 8 030 000,00 грн; 2) в строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14 700 000,00 грн.

Аванс за договором № 1/12 було сплачено, що підтверджується копією платіжної інструкції № 1074 від 27.12.2024.

Пунктом 14 договору № 1/12 визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Відповідно до умов договору № 1/12 Товариство набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.

Згідно з витягом з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, серед інших, до Товариства перейшло право вимоги за кредитним договором № TDB.2021.0128.23638 від 16.08.2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Між учасниками справи склались правовідносини щодо позики, яке спочатку виникло між первісним кредитором (Банком) і боржницею, а в подальшому між новим кредитором (Товариством) та боржницею. Спір у справі стосується повернення заборгованості за наданими у користування коштами, зокрема, таких коштів і процентів за користування ними.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Банк та відповідач уклали договір про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії, за яким відповідачу було надано можливість використовувати кошти у межах встановленого кредитного ліміту, тобто між сторонами фактично склались договірні правовідносини у порядку статей 626, 628 ЦК України щодо отримання кредиту.

Факт укладення договору та отримання коштів підтверджується наданими доказами, зокрема, договором, випискою по особовому рахунку. Також у подано відзиві на позов відповідачка підтвердила факт укладення договору, користування кредитним лімітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор (Банк) за договором надав грошові кошти боржниці, тобто виконали свої зобов`язання з надання коштів, що підтверджується виписками по рахунку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за договором № TDB.2021.0128.23638 від 16.08.2021, відповідно до договорів відступлення права вимоги, а тому з дати відступлення прав вимоги Товариство стало кредитором за вказаним договором.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо нікчемності договору відступлення права вимоги з посиланням на Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки такий не містить заборони на відчуження активів банку, який перебуває в процесі виведення з ринку. Навпаки, зміст вказаного Закону полягає в тому, що активи неплатоспроможного банку підлягають реалізації з метою забезпечення прав кредиторів банку. Конкретної норми, яку відповідач вважає підставою для нікчемності договору про відступлення права вимоги, представником не наведено і судом не встановлено. А тому відповідні посилання визнаються судом необґрунтованими.

Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак в порушення статей 509, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідачка зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого у останньої спочатку перед Банком, а потім позивачем утворилась заборгованість. А тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача.

При цьому як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Щодо форс-мажору

Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Верховний Суд сформував сталий висновок щодо наслідків форс-мажору та вказав, що існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, а не від обов`язку виконати це зобов`язання після припинення таких обставин. У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язань сторін за договором може просто переноситись (продовжуватися) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. Верховний Суд звертав увагу, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. (див. до прикладу постанову від 12 жовтня 2023 року у справі № 908/1620/22, від 13 вересня 2023 року у справі № 910/8741/22, від 25 вересня 2024 року у справі № 910/17252/23, від 16 травня 2024 року у справі № 913/308/23).

Аналогічні положення містить і договір, на положення якого посилається відповідач, а саме щодо звільнення від відповідальності у разі форс-мажору, а не від виконання зобов`язання.

У справі, що розглядається позивач не заявляв до стягнення неустойку або ж інші види відповідальності. До стягнення заявлено виключно тіло кредиту та проценти за його користування, тобто вимоги про виконання зобов`язання за договором, а не відповідальність. А тому посилання відповідача на форс-мажор визнається необґрунтованим.

Щодо звернення відповідачки до позивача з метою урегулюванням спору та продовження кредитування

Суд зазначає, що мирне урегулювання спору є правом сторін і таке може бути реалізоване ними.

Водночас саме звернення відповідачки з відповідною пропозицією до позивача не є підставою для відмови в позові, а тому такий аргумент суд відхиляє, як безпідставний. Також суд вважає безпідставним посилання відповідача, що позивач не звернувся раніше з вимогою про сплату боргу та не зупинив кредитування, оскільки заявник не наводить положення закону, яким визначено відповідний обов`язок кредитора або ж відповідне положення договору. При цьому звернення з позов після визначеного строку кредитування не звільняє боржника від обов`язку сплати відповідні кошти (борг).

Щодо посилань на положення статті 21 Закону України "Про споживче кредитування"

Положеннями статті 21 Закону України "Про споживче кредитування" визначено особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, частина третьої якої визначає, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 сформувала висновок, що (І) проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною першою статті 1048 ЦК України; (ІІ) проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований частиною другою статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

За обставинами цієї справи позивач заявив до стягнення проценти за правомірне користування грошовими коштами, передбачені частиною першою статті 1048 ЦК України та умовами договору. Жодних вимог щодо неправомірного користування коштами, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України або ж неустойку заявлено не було.

Суд зазначає, що положення статті 21 Закону України "Про споживче кредитування" визначають особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, однак проценти за користування коштами не є відповідальністю, а, як зазначено вище, є платою за користування коштами. У цій справі жодних вимог щодо стягнення неустойки або ж інших штрафних санкцій або компенсацій (частина друга статті 625 ЦК України), тобто відповідальності за порушення зобов`язання заявлено не було. Отже, підстави для застосування частини третьої статті 21 Закону України "Про споживче кредитування" відсутні. Жодних заперечень щодо розміру та порядку нарахованих процентів відповідач не заявив. А тому посилання відповідача на необхідність застосування частини третьої статті 21 Закону України "Про споживче кредитування" визнаються необґрунтованими.

Щодо позовної давності

Представник відповідача у відзиві заявив про застосування позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 сформувала висновок, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Перебіг строку позовної давності було поновлено з вересня 2025 року. Так, 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-IX. Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Тобто перебіг позовної давності поновлено з 04.09.2025.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений 16.08.2021 року, тобто коли законодавцем було спочатку продовжено, а потім зупинено перебіг строку позовної давності. Перебіг такої було поновлено з вересня 2025 року. З вересня 2025 року до моменту звернення позивача з позовом (листопад 2025) три роки не сплинуло. А тому суд відхиляє послання відповідача про застосування строку позовної давності.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати

Позивач заявив до стягнення судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 422,40 грн і 11 200 грн, відповідно.

Щодо судового збору

Суд здійснює розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та стягує з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Щодо витрат на професійну правову допомогу

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат додав (в копіях):

- договір про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 1/07, укладений між Товариством та адвокатським об`єднанням "Альянс ДЛС";

- акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12128928 від 14.08.2025, відповідно до якого, загальна вартість послуг складає 11 200 грн, з яких 1 200,00 грн проведення юридичного та фінансового аналізу, 10 000,00 грн складання позовної заяви;

- ордер від 11.08.2025.

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 71 928,09 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 11 200 грн. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції). А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи є підставою для часткового задоволення заяви у розмірі 5 000 грн, в решті (6 200 грн) слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 4, 13, 19, 76 81, 141, 263 265, 279, 354, 355 ЦПК України

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" суму заборгованості за договором № TDB.2021.0128.23638 від 16.08.2021 у розмірі 71 928,09 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

У решті заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 27.07.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105; код 40932411).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Роман ВІТЮК