Ухвала суду № 138526373, 23.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/8182/25

Номер провадження 1-кп/205/252/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні, в місті Дніпро клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, проданого в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_5 ОСОБА_6

представника потерпілих адвоката ОСОБА_7

потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_4 , .

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.

Під час проведення судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_4 було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно його підзахисного. В обґрунтування клопотання, захисник посилається на ті обставини, що ОСОБА_3 вже тривалий час тримається під вартою, без визначення альтернативного запобіжного заходу що є порушенням вимог п.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. На думку сторони захисту, сторона обвинувачення не надала переконливих доказів провини ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, навпаки стороною захисту було надано висновок експерта, який свідчить про наявність провини потерпілого. Також звертає увагу суду, що під час дослідження письмових доказів не здобуто переконливих доказів провини ОСОБА_3 а навидь навпаки дослідженні докази свідчать протилежне. Посилається на позитивні характеристики свого підзахисного, які підтверджуються дослідженими письмовими доказами. Обвинувачений має родину, постійне місце проживання, позитивні характеристики з місця попереднього навчання, висловлює бажання йти захищати Батьківщину. Все свідчить про наявність підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_3 повністю підтримав клопотання свого захисника - адвоката ОСОБА_4 , просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання. Свої заперечення обґрунтовує не відповідністю обставин викладених стороною захисту. При цьому процесуальна поведінка обвинуваченого та його захисника свідчить про небажання в законний спосіб доводити свою позицію в суді. Також прокурор звертає увагу, що під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом вже розглядалося питання щодо можливої зміни запобіжного заходу обвинуваченому. Судом було досліджено всі підстави на які посилається захисник, та надано на них обґрунтовану відповідь. Інший, нових обставин, які ще не досліджувалися судом, стороною захисту не заявлено. Просить суд відмовити у задоволенні клопотання.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обставини на які посилається захисник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 вже були перевірені судом під час розгляду попередніх клопотань. Посилання адвоката ОСОБА_4 на тривале перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, є нічим іншим як маніпуляцією, оскільки саме завдяки діям обвинуваченого та сторони захисту, суд об`єктивно не може продовжити досліджувати докази по справі. Просить суд відмовити у задоволенні клопотання.

Представник потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому не посприяє своєчасному та всебічному розгляду справи.

Потерпілі ОСОБА_11 ОСОБА_10 , ОСОБА_9 повністю підтримали позицію адвоката ОСОБА_7 та позицію прокурорів.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартого та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

2 грудня 2024 року, ОСОБА_3 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 3 грудня 2024 року, відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, було продовжено до 16 серпня 2026 року.

На час розгляду клопотання, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 знаходиться в провадженні суду з 29 травня 2025 року, тоб то трохи більше ніж один рік, що враховуючи складність кримінального провадження, кількість клопотань сторони захисту, свідчить про дотримання розумності строків розгляду справи.

Частиною першою статті 201 КПК України визначено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, мають право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею чи про зміну способу їх виконання.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права і законність (ч. 1 ст. 7 КПК України).

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, ч. 1 ст. 194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути замінений на інший - більш або менш суворий.

Таким чином підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, майновий стан та інші обставини, які мають суттєве значення.

Підставами, які свідчать про необхідність зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу, сторона захисту зазначає сукупність таких обставин: недоведеність беззаперечної провини обвинуваченого під час дослідження письмових доказів, позитивні характеристики обвинуваченого під час його навчання, сталі соціальні зв`язки, що свідчить про відсутність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Однак суд звертає увагу, що кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Провадження по суті інкримінованого ОСОБА_3 обвинувачення знаходиться лише тільки на початковій стадії розгляду, а тому суд не вправі встановлювати наявність чи відсутність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Також чисельні, однотипні клопотання обвинуваченого та захисника з приводу кожного письмового доказу долученого стороною обвинувачення, не реагування сторони захисту на зауваження та призиви головуючого щодо необхідності оптимізації робочого часу за для пришвидшення розгляду справи призводить к штучному затягуванню строків розгляду кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

При вирішенні даного питання суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та відповідно до процедури, встановленої законом.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартого та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, суд враховує те, що судом вже досліджувалися обставини, на які посилається захисник як на підставу зміни запобіжного заходу, та судом надавалася оцінка цим посиланням. Нових обставин які ще не розглядалися судом та свідчили б про значний ступень зниження ризиків передбачених ст. 177 КПК України, під час розгляду нового клопотання, суду надано не було. Кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_3 вчинене в період іспитового строку. Наявність у ОСОБА_3 родини, постійного місця проживання та сталих соціальних зв`язків, а також виконання ним свого громадського обов`язку з приводу виклику швидкої медичної допомоги, не свідчать про зниження ризиків передбачених ст. 177 КПК України, оскільки не стали вагомим чинником стримуючим його протиправну поведінку. На думку суду, обвинувачений цілком усвідомлює суворість покарання у виді позбавлення волі у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, що слід визнати вагомим чинником існування ризиків порушення ним процесуальної поведінки під час судового розгляду.

Розглядаючи питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 інших більш м`яких запобіжних заходів, суд приходить до наступного.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки чи застави не можуть попередити наведеним ризикам та можливого переховування ОСОБА_3 від суду.

Застосування застави до обвинуваченого ОСОБА_3 крім того неможливе у зв`язку з обвинуваченням у вчиненні злочину, що спричинило смерть потерпілого.

Таким чином, оскільки відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, суд вважає що зазначені обставини, на даній стадії кримінального процесу, виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_3 на свободу в саме такий спосіб процесуального примусу.

Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, суд вважає що клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 177, 183, 199, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, проданого в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захисникам.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її оголошення.

Суддя ОСОБА_1