Ухвала суду № 138526182, 23.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11096/26

Провадження № 1-кс/201/3039/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12026042130000690, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.05.2026 року, про продовження строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області, громадянину України, який має середню освіту, неодружений, на утриманні осіб не має, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

- прокурор ОСОБА_4

- слідча ОСОБА_3

- підозрюваний ОСОБА_5

- захисник ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад клопотання.

Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому зазначив про встановлені обставини кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, про яку повідомлено ОСОБА_5 , та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та зважаючи на необхідність проведення слідчих (розшукових) дій, на які потрібен час, просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Позиції учасників.

Прокурор зі слідчим підтримали клопотання з підстав, зазначених у ньому, просили задовольнити.

Підозрюваний щодо задоволення клопотання заперечив, повідомив про сприяння слідству та визнання вини, просив у його задоволенні відмовити, просив застосувати йому домашній арешт.

Захисник підтримав думку свого підзахисного.

Встановлені слідчим суддею обставини.

У провадженні слідчого відділу ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026042130000690 від 28.05.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва забезпечується Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше 28.05.2026 року, ОСОБА_5 отримав повідомлення в месенджері «Telegram» від користувача під ім`ям « ОСОБА_7 », з пропозицією за грошову винагороду здійснити умисле пошкодження майна, шляхом підпалу, а саме автомобілю марки «Mercedes-Benz» моделі «ML350» чорного кольору, з державним номером НОМЕР_1 . Після отримання вказаної пропозиції, в ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на умисне пошкодження вказаного авто шляхом підпалу.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, 27.05.2026 приблизно о 17 год. 00 хв., більш точного часу під час досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_5 придбав в торгівельному кіоску «Господиня», що розташований за адресою: м. Дніпро, просп. Науки, 8а, дві прозорі пластикові пляшки з маркуванням «Kerozin» з легкозаймистою речовиною з метою здійснення підпалу.

28.05.2026 року, близько 03 години 50 хвилин, ОСОБА_5 перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 2 поблизу адміністративної будівлі Дніпровської спеціалізованої прокуратура у сфері оброни Східного регіону, та реалізуючи свій злочинний умисел направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, підійшов до транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» моделі «ML350» чорного кольору, з державним номером НОМЕР_1 , який належить на праві власності Дніпровській спеціалізованій прокуратурі у сфері оброни Східного регіону та який був припаркований за вищевказаною адресою, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії несуть для оточуючих таємний характер, використовуючи раніше придбане заготовлене заздалегідь знаряддя вчинення злочину у вигляді пластикової пляшки наповненої легкозаймистою речовиною, розлив вказану речовину на автомобіль, після чого підпалив його, та переконавшись що пожежа почалась ОСОБА_5 залишив місце вчинення злочину.

Таким чином, 28.05.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України в умисному пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчиненому шляхом підпалу.

29.05.2026 року слідчим суддею Соборного районного суду м. Дніпра підозрюваному ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії ухвали до 26.07.2026.

23.07.2026 керівник Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра продовжив строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 27.08.2026 року включно.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).

Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Під час досудового розслідування встановлено ряд доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального злочину, які долучені до матеріалів кримінального провадження, та свідчать про обгрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення, зокрема:

?Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України від 28.05.2026 року;

?Протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_5 від 29.05.2026 року;

?Протоколом допиту підозрюваного від 28.05.2026 року;

?Протоколом проведення слідчого експерименту від 28.05.2026 року;

?Протоколом огляду відео від 28.05.2026 року;

?Протоколом огляду відео від 28.05.2026 року;

?Протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 28.05.2026 року;

?Протокол впізнання особи за фотознімками від 28.05.2026 року;

?Протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 29.05.2026 року;

?Протокол впізнання особи за фотознімками від 29.05.2026 року;

?Протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_10 від 04.06.2026 року;

?Протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 05.06.2026 року;

?Протоколом огляду від 10.06.2026 року;

?Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 01.06.2026 року;

?Протоколом огляду від 09.06.2026 року;

?Висновком судової транспортної-товарознавчої експертизи від 10.07.2026 року;

?Іншими матеріалами кримінального провадження.

Вищевказані докази, зібрані під час досудового розслідування, свідчать про те, що підозрюваним ОСОБА_5 могло бути вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, тобто підозра стосовно нього є обґрунтованою.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.

При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваного до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.

Щодо існування ризиків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

На виконання вимог ст. 199 КПК України, щодо порядку продовження строку тримання під вартою, встановлені обставини, які свідчать про те, що ризики, передбачені п. 1, 2, 5 ст. 177 КПК України, не зменшились, продовжують існувати та встановлені з урахуванням того, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Наявність зазначеного ризику підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 не має стійких соціальних зв`язків, не перебуває у шлюбі, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, а також інших осіб, які потребують його постійного піклування. Окрім цього, останній офіційно не працевлаштований та не має стабільного законного джерела доходу. Також ОСОБА_5 обізнаний про тяжкість покарання, яке може бути призначене йому у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років. Враховуючи викладене, існують достатні підстави вважати, що підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування або суду. Усвідомлюючи невідворотність покарання та тяжкість можливих наслідків для себе, підозрюваний може вжити заходів для уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі змінити місце проживання, переховуватись від органів досудового розслідування та суду або виїхати до іншого регіону України.

Також наявний ризик знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування триває, не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а також не відшукано усіх речових доказів.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, оскільки інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено умисно, після попередньої підготовки, із використанням легкозаймистої речовини та за грошову винагороду, що свідчить про стійку протиправну налаштованість підозрюваного та готовність до вчинення нових кримінальних правопорушень корисливого характеру.

Крім того, кримінальне правопорушення вчинене шляхом підпалу, тобто загально небезпечним способом, поблизу адміністративної будівлі органу прокуратури у період дії воєнного стану, що значно підвищує ступінь суспільної небезпечності дій підозрюваного та свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На сьогоднішній день наша країна переживає один з найскладніших періодів в історії, коли питання незалежності та суверенітету перебуває на вустах у кожного свідомого громадянина та патріота, коли військовослужбовці приймають участь в стримані збройного агресії збройних сил російської федерації, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії ворога, тому вчинення дій, які інкримінуються, викликають підвищений суспільний інтерес та реальний суспільний резонанс.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тим більше в умовах правового режиму воєнного стану.

Викладене в сукупності свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Вказані ризики, які враховувались судом при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час досудового розслідування кримінального провадження не відпали.

Щодо необхідності проведення слідчо-розшукових дій.

Строк дії ухвали слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра про застосування застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 26.07.2026, проте закінчити досудове розслідування у кримінальному провадженні до зазначеного строку не виявляється можливим, оскільки склад кримінального правопорушення, за яким проводиться досудове розслідування, згідно з ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, під час досудового розслідування необхідно усунути наявні в матеріалах досудового розслідування суперечності.

Крім того, внаслідок складності кримінального провадження, ще необхідно виконати певний обсяг слідчих та процесуальних дій, а саме:

?провести тимчасові доступи про рух грошових коштів;

?провести аналіз отриманої інформації;

?отримати та опрацювати висновки експертиз;

?визначити остаточну кваліфікацію кримінального правопорушення;

?отримати інші матеріали кримінального провадження, ознайомити сторін в порядку ст. 253 КПК України;

?виконати інші слідчі (розшукові) дії, в яких виникне необхідність в ході досудового розслідування;

?виконати вимоги ст. 290 КПК України;

Також, для завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, з урахуванням отриманих матеріалів, необхідно скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування, повідомити підозрюваного та його захисника про завершення досудового розслідування, надати доступ до матеріалів досудового розслідування, виконати інші слідчі та процесуальні дії, у яких виникне необхідність, для чого потрібен додатковий строк. В той же час, обвинувальний акт має бути не лише складений в межах строку досудового розслідування, а й направлено та доставлено до суду.

Отримання результатів зазначених процесуальних дій зі збору доказів у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 93 КПК України, має суттєве значення для доказування у кримінальному провадженні та потребує додаткового часу, що об`єктивно унеможливлює звернення до суду з обвинувальним актом стосовно ОСОБА_5 у даний час та може негативно вплинути на повноту та об`єктивність судового розгляду у кримінальному провадженні.

Висновки.

Подане клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України. Підозра обґрунтована і ризики доведені.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу встановлено, що органу досудового розслідування дійсно необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, втім строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою закінчується 26.07.2026 року.

З огляду на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, з метою можливості отримання та процесуального опрацювання вищевказаних матеріалів, проведення інших слідчих дій, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.

Щодо строку застосування запобіжного заходу.

У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.

Тому, оскільки строк досудового розслідування продовжений до 27.08.2026 року, а тому саме до цього строку у межах 60 днів слідчий суддя може продовжити запобіжний захід.

Щодо застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 4 статті 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Однак слідчий суддя звертає увагу на те, що вищевказаною статтею законодавець надає право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження не визначати розмір застави, однак дана стаття не є нормою прямої дії, тобто не містись обов`язкового характеру, а тому враховуючи те, що ОСОБА_5 хоча підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, втім, застосування застави є правом, а не обов`язком суду, суд, з урахуванням вищенаведених ризиків, суд вважає за доцільним визначити йому заставу у межах, встановлених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Встановлено, що 29.05.2026 року слідчим суддею Соборного районного суду м. Дніпра підозрюваному ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначена застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

З урахуванням того, що досудове розслідування наближається до логічного завершення, слідчий суддя вважає за доцільне зменшити розмір застави.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах цілком здатна забезпечити виконання належної процесуальної поведінки підозрюваним та може гарантувати виконання ним покладених на нього обов`язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що, у разі сплати його, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та особу підозрюваного, який раніше не судимий, визнає вину та активно сприяє органу досудового розслідування, а також обґрунтованість підозри і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне зменшити розмір застави, визначивши її у 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку підозрюваний чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти, при цьому у випадку внесення застави суд покладає на нього певні обов`язки.

Керуючись ст. ст. 176-178, 206, 309, 369-372, 376, 395, 615 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

ОСОБА_5 строк дії застосованого під час досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжити в межах строку досудового розслідування, тобто до 27 серпня 2026 року включно.

ОСОБА_5 визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99 840,00 грн, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, його слід негайно звільнити з-під варти.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою-заставодавцем на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172.

У разі внесення вказаної застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи, залежно від стадії кримінального провадження;

- за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками і потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки, в разі внесення застави, покладаються на ОСОБА_5 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України (застава, домашній арешт, тримання під вартою) та може бути накладено грошове стягнення.

Роз`яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність за ст. 382 КК України.

У разі внесення застави, контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1